Гарантованість права застрахованих на забезпечення по страхуванню. Завдання, об'єкт і основні принципи обов'язкового соціального страхування від нещасних випадків на виробництві
Повторний огляд застрахованого установою медико-соціальної експертизи проводиться в встановлені цією установою терміни. Повторний огляд застрахованого може проводитися достроково за заявою застрахованої або за зверненням страховика або страхувальника.
Ухилення застрахованого без поважної причини від переогляду у встановлені терміни тягне за собою втрату права на забезпечення до проходження переогляду.
1.4. Порядок призначення і виплати страхових виплат
Призначення та виплата застрахованій допомоги по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням виробляються в порядку, встановленому законодавством Російської Федерації для призначення і виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності по державному соціальному страхуванню.
Днем звернення за забезпеченням по страхуванню вважається день подачі страховику застрахованим, його довіреною особою або особою, яка має право на отримання страхових виплат, заяви на отримання страхових виплат. При напрямку зазначеного вимоги по електронній пошті днем \u200b\u200bзвернення за забезпеченням по страхуванню вважається дата його відправлення.
Застрахований, його довірена особа або особа, яка має право на отримання страхових виплат, має право звернутися до страховика із заявою на отримання страхових виплат незалежно від терміну давності страхового випадку.
Щомісячні страхові виплати призначаються і виплачуються застрахованій за весь період втрати ним професійної працездатності з того дня, з якого установою медико-соціальної експертизи встановлено факт втрати застрахованим професійної працездатності, виключаючи період, за який застрахованій було призначено допомогу по тимчасовій непрацездатності
Особам, які мають право на отримання страхових виплат у зв'язку зі смертю застрахованого, одноразова страхова виплата і щомісячні страхові виплати призначаються з дня його смерті, але не раніше набуття права на отримання страхових виплат.
При настанні обставин, що тягнуть за собою перерахунок суми страхової виплати, закон передбачає, що такий перерахунок проводиться з місяця, наступного за місяцем, в якому настали зазначені обставини.
При цьому вимоги про призначення і виплати страхових виплат, пред'явлені після закінчення трьох років з моменту виникнення права на отримання цих виплат, задовольняються за минулий час не більш ніж за три роки, що передували зверненню за забезпеченням по страхуванню.
Призначення забезпечення по страхуванню здійснюється страховиком на підставі заяви застрахованого, його довіреної особи або особи, яка має право на отримання страхових виплат, на отримання страхових виплат, і подаються страхувальником (застрахованим) наступних документів (їх завірених копій):
акту про нещасний випадок на виробництві або акта про професійному захворюванні;
довідки про середню місячному заробітку застрахованого за період, обраний ним для розрахунку щомісячних страхових виплат відповідно до закону;
висновку закладу медико-соціальної експертизи про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого;
висновку закладу медико-соціальної експертизи про необхідні видах соціальної, медичної та професійної реабілітації застрахованого;
цивільно-правового договору, що передбачає сплату страхових внесків на користь застрахованого, а також копії трудової книжки або іншого документа, що підтверджує перебування потерпілого у трудових відносинах із страхувальником; свідоцтва про смерть застрахованого;
довідки житлово-експлуатаційного органу, а при його відсутності органу місцевого самоврядування про склад сім'ї померлого застрахованого;
сповіщення лікувально-профілактичного закладу про встановлення заключного діагнозу гострого або хронічного професійного захворювання (отруєння);
укладення центру професійної патології про наявність професійного захворювання;
документа, що підтверджує, що один з батьків, чоловік (дружина) або інший член сім'ї померлого, зайнятий доглядом за дітьми, онуками, братами і сестрами застрахованого, котрим ще немає 14 років або досягли вказаного віку, але за висновком медико-соціальної експертизи або лікувально-профілактичного закладу визнаними такими, що потребують за станом здоров'я в сторонньому догляді, не працює;
довідки навчального закладу про те, що має право на отримання страхових виплат член сім'ї померлого застрахованого вчиться в цьому навчальному закладі за очною формою навчання;
документів, що підтверджують витрати на здійснення за висновком медико-соціальної експертизи соціальної, медичної та професійної реабілітації застрахованого;
висновку закладу медико-соціальної експертизи про зв'язок смерті потерпілого з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням;
документа, що підтверджує факт перебування на утриманні або встановлення права на одержання утримання;
програми реабілітації потерпілого.
При цьому перелік документів (їх завірених копій), необхідних для призначення страхових виплат, визначається страховиком для кожного страхового випадку.
Рішення про призначення або про відмову в призначенні страхових виплат приймається страховиком не пізніше 10 днів (в разі смерті застрахованого - не пізніше 2 днів) з дня надходження заяви на отримання страхових виплат і всіх необхідних документів (їх завірених копій) по визначеній ним переліком.
Затримка страховиком ухвалення у встановлений термін рішення про призначення або про відмову в призначенні страхових виплат розглядається як відмова в призначенні страхових виплат.
Заява на отримання страхових виплат і документи (їх завірені копії), на підставі яких призначено забезпечення по страхуванню, зберігаються у страховика.
Факти, що мають юридичне значення для призначення страхових виплат у разі відсутності документів, що засвідчують настання страхового випадку та (або) необхідних для здійснення страхових виплат, а також в разі незгоди зацікавленої особи зі змістом таких документів, встановлюються судом.
У разі незгоди застрахованої, страховика, страхувальника з укладенням установи медико-соціальної експертизи вказаний висновок може бути оскарженим застрахованою, страховиком, страхувальником до суду.
Ухилення застрахованого без поважної причини від переогляду у встановлені установою медико-соціальної експертизи терміни тягне за собою втрату права на забезпечення по страхуванню до проходження їм вказаного повторного огляду.
Якщо під час розслідування страхового випадку комісією з розслідування страхового випадку встановлено, що груба необережність застрахованої сприяла виникненню або збільшенню шкоди, заподіяної його здоров'ю, розмір щомісячних страхових виплат зменшується відповідно до ступеня вини застрахованого, але не більше ніж на 25%. Ступінь провини застрахованого встановлюється комісією з розслідування страхового випадку в процентах і вказується в акті про нещасний випадок на виробництві або в акті про професійне захворювання.
При визначенні ступеня вини застрахованого розглядається висновок профспілкового комітету або іншого уповноваженого застрахованим представницького органу.
Розмір щомісячних страхових виплат, передбачених цим Законом, не може бути зменшений у разі смерті застрахованого.
При настанні страхових випадків, підтверджених в установленому порядку, відмова у відшкодуванні шкоди не допускається.
Шкода, що виник внаслідок наміру застрахованого, підтвердженого висновок правоохоронних органів, відшкодуванню не підлягає.
Завданнями обов'язкового соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань є:
- забезпечення соціального захисту застрахованих і економічної зацікавленості суб'єктів страхування (страхувальника, страховика, застрахованого) в зниженні професійного ризику;
- відшкодування шкоди, заподіяної життю і здоров'ю застрахованого, шляхом надання застрахованому в повному обсязі всіх необхідних видів забезпечення по страхуванню, в тому числі оплату видатків на медичну, соціальну та професійну реабілітацію;
- забезпечення запобіжних заходів зі скорочення виробничого травматизму і професійних захворювань.
Основними принципами обов'язкового соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань є:
- обов'язковість реєстрації як страхувальників всіх осіб, які наймають (що залучають до праці) працівників, які підлягають обов'язковому соціальному страхуванню від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;
- обов'язок сплати страхувальниками страхових внесків;
- дифференцированность страхових тарифів в залежності від класу професійного ризику;
- гарантованість права застрахованих на забезпечення по страхуванню;
- економічна зацікавленість суб'єктів страхування в поліпшенні умов і підвищення безпеки праці, зниженні виробничого травматизму і професійних захворювань.
Поняття страховий випадок визначено як підтверджений в установленому порядку факт ушкодження здоров'я застрахованого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного
захворювання, яке спричиняє виникнення зобов'язання страховика здійснювати страхові виплати.
Обов'язковому соціальному страхуванню від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань підлягають фізичні особи, які виконують роботу на підставі трудового договору, укладеного зі страхувальником і фізичні особи, засуджені до позбавлення волі і привертаються до праці страхувальником.
Фізичні особи, які виконують роботу на підставі цивільно-правового договору, підлягають обов'язковому соціальному страхуванню від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, якщо зазначений договір зареєстрований в виконавчих органах Фонду.
ФСС РФ здійснює реєстрацію в якості страхувальників юридичних осіб будь-якої організаційно-правової форми або фізичних осіб, які наймають осіб, що підлягають обов'язковому соціальному страхуванню від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Факт реєстрації страхувальника страховиком засвідчується страховим свідоцтвом по затвердженій страховиком формі.
Закон зобов'язав роботодавців відраховувати внески на обов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Спочатку угрупування галузей і підгалузей проводиться по 14 класами професійного ризику. У 2006 р збільшено кількість класів професійного ризику з діяли в 2001-2005 рр. 22 класів до 32 класів. Це обумовлено тим, що введений з 1 січня 2003 р загальноросійський класифікатор видів економічної діяльності містить 1 842 коду видів економічної діяльності, а використовуваний раніше загальносоюзний класифікатор галузей народного господарства (ЗКГНГ) містив 755 кодів галузей (підгалузей) економіки.
Збільшення класів професійного ризику до 32 класів дозволить наблизити розміри страхових тарифів до реальних витрат страхувальників на страхове забезпечення потерпілих на виробництві працівників. число
класів і розміри страхових тарифів в класах були розраховані з урахуванням мінімального розміру страхового тарифу 0,2% і максимального розміру страхового тарифу 8,5%.
Ще по темі Завдання, об'єкт і основні принципи обов'язкового соціального страхування від нещасних випадків на виробництві:
- Глава 5. Обов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
- 2.4.45. Внески по обов'язковому соціальному страхуванню від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
- 3.7. Страхові внески з обов'язкового соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
- Внески на обов'язкове страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
- §3. Європейський досвід соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
Стаття 5. Основні принципи страхування від нещасного випадку
Основними принципами страхування від нещасного випадку є:
паритетність держави, представників застрахованих осіб та роботодавців в управлінні страхуванням від нещасного випадку;
своєчасне і повне відшкодування шкоди страховиком;
обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільності такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності;
надання державних гарантій реалізації застрахованим громадянам своїх прав;
обов'язковість сплати страхувальником страхових внесків;
формування та витрачання страхових коштів на солідарній основі;
диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві;
економічна зацікавленість суб'єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці;
цільове використання коштів страхування від нещасного випадку.
Стаття 6. Суб'єкти та об'єкти страхування від нещасного випадку
Суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик.
Застрахованим є фізична особа, в інтересах якого здійснюється страхування (далі - працівник).
Страхувальниками є роботодавці, А в окремих випадках - застраховані особи.
Страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд соціального страхування від нещасних випадків).
Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я і працездатність.
Стаття 7. Роботодавець
Роботодавцем відповідно до цього Закону вважається: юридична (підприємство, установа, організація) або фізична особа, яка в межах трудових відносин використовує працю фізичних осіб.
Стаття 8. Особи, які підлягають обов'язковому страхуванню від нещасного випадку
Обов'язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають:
1) особи, які працюють на умовах трудового договору (Контракту) або на інших підставах, передбачених законодавством про працю;
2) учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, Докторанти, залучені до будь-яких робіт на час, перед або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних навичок; в період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах;
3) особи , Які містяться у виправних, лікувально-трудових, виховно-трудових закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві в цих установах або на інших підприємствах за спеціальними договорами.
Стаття 9. Страхування зародка та новонародженого
Заподіяння шкоди зародку внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання жінки під час її вагітності, у зв'язку з чим дитина народилася інвалідом, прирівнюється до нещасного випадку, який трапився із застрахованим. Така дитина відповідно до медичним оглядом вважається застрахованим і до 18 років або до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23 років надається допомога Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
Стаття 10. Процедура страхування працівників
Для страхування від нещасного випадку на виробництві не потрібно згоди або заяви працівника. Страхування здійснюється в безособовій формі. Всі особи, перелічені у статті 8 цього Закону, вважаються застрахованими з моменту набрання чинності цим Законом незалежно від фактичного виконання страхувальниками своїх зобов'язань щодо сплати страхових внесків.
Усі застраховані є членами Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
Стаття 11. Добровільне страхування від нещасного випадку
добровільно від нещасного випадку можуть застрахуватися:
1) особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності, члени фермерського господарства, особистого селянського господарства, якщо вони не є найманими працівниками;
2) громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності.
3) священнослужителі, церковнослужителі
Стаття 12. Свідоцтво про страхування від нещасного випадку
Особам, які підлягають страхуванню від нещасного випадку, видається свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яке є єдиним для всіх видів страхування.
Стаття 13. Страховий ризик і страховий випадок
Страховий ризик - обставини, в результаті яких може статися страховий випадок.
Страховим випадком є \u200b\u200bнещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, які спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та / або соціальних послуг.
Професійне захворювання є страховим випадком також у разі його встановлення чи виявлення в період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів.
Порушення правил охорони праці застрахованим, яке спричинило нещасний випадок або професійне захворювання, не звільняє страховика від виконання зобов'язань перед потерпілим.
Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.