Я вас любив. Кохання ще? Бути може. Доповнене. Детальний аналіз вірша Пушкіна «Я вас любив Любов ще може згасла не зовсім

/ [Я Вас любила. То боязкістю, то ревнощами нудилася. Любов ще, можливо, в душі моєї згасла не зовсім.].

Текст пісні - [Я Вас любила. То боязкістю, то ревнощами нудилася. Любов ще, можливо, в душі моєї згасла не зовсім.].

: любов ще, можливо,
У душі моїй згасла не зовсім;
Але нехай вона вас більше не турбує;
Я не хочу засмучувати вас нічим.
Я вас любив безмовно, безнадійно,
То боязкістю, то ревнощами томимо;
Я вас любив так щиро, так ніжно,
Як дай вам Бог коханої бути іншим.

Переклад пісні - [Я Вас любила. То боязкістю, то ревнощами нудилася. Любов ще, можливо, в душі моєї згасла не зовсім.].

: love is, perhaps,
In my soul died not quite;
But let it you are no longer worried;
I don't want to sadden you nothing.
I loved you silently, hopelessly,
The shyness, jealousy tormented;
I loved you so sincerely, so tenderly,
As God give you his beloved be different.

Переглянути популярні тексти пісень та переклади Анна Густі.:

• Анна Густі. - [Я вас любила. То боязкістю, то ревнощами нудилася. Любов ще, можливо, в душі моєї згасла не зовсім.].

Не знаєте, хто співає пісню [Я Вас любила. То боязкістю, то ревнощами нудилася. Любов ще, можливо, в душі моєї згасла не зовсім.].? Відповідь проста, це Анна Густі.. Знайти слова до музики, текст пісні і іноді навіть акорди тут не складно, зазвичай, щоб знайти пісню за словами, потрібно ввести в пошуку пару слів з пісні і натиснути кнопку пошук. Можете тепер використати тексті слова цієї пісні в караоке або просто підспівувати, увімкнувши свій mp3 плеєр. Не потрібно намагатися перекласти пісню російською чи англійською мовою, переклад пісні Анна Густі. - [Я вас любила. То боязкістю, то ревнощами нудилася. Любов ще, можливо, в душі моєї згасла не зовсім.]. вже є на текстпісні2.ру, а скачати текст пісні тобто lyricsможна виділивши його мишкою.
Переглядів за весь час у Анна Густі. - [Я вас любила. То боязкістю, то ревнощами нудилася. Любов ще, можливо, в душі моєї згасла не зовсім.].:

«Я вас любив: кохання ще, можливо…» Олександр Пушкін

Я вас любив: кохання ще, можливо,
У душі моїй згасла не зовсім;
Але нехай вона вас більше не турбує;
Я не хочу засмучувати вас нічим.
Я вас любив безмовно, безнадійно,
То боязкістю, то ревнощами томимо;
Я вас любив так щиро, так ніжно,
Як дай вам бог коханої бути іншим.

Аналіз вірша Пушкіна «Я вас любив: кохання ще, можливо…»

Любовна лірика Пушкіна налічує кілька десятків віршів, написаних у різні періоди та присвячених кільком жінкам. Почуття, які відчував поет до своїх обраниць, вражають своєю силою та ніжністю, перед кожною жінкою автор схиляється, захоплюючись її красою, розумом, грацією та найрізноманітнішими талантами.

У 1829 році Олександр Пушкін написав, мабуть, один із найзнаменитіших своїх віршів «Я вас любив: кохання ще, можливо…», яке згодом стало талантом. Історики й досі сперечаються про те, кому саме було адресовано це послання, оскільки ні в чернетках, ні в чистовому варіанті поет не залишив жодного натяку на те, хто ж є таємничою незнайомкою, яка надихнула його на створення цього твору. За однією з версій літературознавців, вірш «Я вас любив: кохання ще, можливо…», написане у формі прощального листа, присвячене польській красуні Кароліні Сабаньській, з якою поет познайомився в 1821 році під час південного заслання. Після перенесеного запалення легень Пушкін побував на Кавказі і дорогою до Кишинева на кілька днів зупинився в Києві, де і був представлений князівні. Незважаючи на те, що вона була старша за поета на 6 років, її дивовижна краса, грація і гордість справили на Пушкіна незабутнє враження. Через два роки їм знову судилося побачитися, але вже в Одесі, де поетові почуття спалахнули з новою силою, проте не були зустрінуті взаємністю. У 1829 році Пушкін востаннє бачить Кароліну Сабаньську в Санкт-Петербурзі і дивується, наскільки вона постаріла і подурнішала. Від колишньої пристрасті, яку поет відчував до князівні, не залишилося і сліду, проте на згадку про колишні почуття він створює вірш «Я вас любив: кохання ще, можливо…».

За іншою версією, цей твір адресований Анні Олексіївні Андро-Оленіною, заміжжя - графині де Ланжерон, з якою поет познайомився в Санкт-Петербурзі. Поета полонили не стільки її краса і витонченість, скільки гострий і допитливий розум, а також винахідливість, з якою вона парирувала жартівливі репліки Пушкіна, наче дражнячи його і спокушаючи. Багато людей з оточення поета були переконані в тому, що в нього з прекрасною графинею бурхливий роман. Однак, за твердженням Петра Вяземського, Пушкін лише створював видимість інтимних взаємин з відомою аристократкою, тому що з її боку не міг розраховувати на почуття у відповідь. Між молодими людьми невдовзі відбулося пояснення, і графиня зізналася, що бачить у поеті лише друга та цікавого співрозмовника. У результаті з'явився світ вірш «Я вас любив: любов ще, можливо…», у якій прощається зі своєю обраницею, запевняючи її у цьому, що нехай його любов «вас більше не турбує».

Варто також зазначити, що в 1829 році Пушкін вперше знайомиться зі своєю майбутньою дружиною Наталією Гончаровою, яка справила на нього незабутнє враження. Поет домагається її руки, і на тлі нового захоплення народжуються рядки про те, що кохання «в душі моє згасло не зовсім». Але це лише відлуння колишньої пристрасті, яка доставила поетові масу піднесених і болісних хвилин. Автор вірша визнається таємничою незнайомці, що він її «любив безмовно, безнадійно», що недвозначно вказує на заміжжя Анни Олексіївни Андро-Оленіної. Однак у світлі нового любовного захоплення поет вирішує залишити спроби підкорити графиню, але при цьому, як і раніше, відчуває до неї дуже ніжні та теплі почуття. Саме цим можна пояснити останню строфу вірша, у якій Пушкін бажає своєї обраниці: «Так дай вам Бог коханої бути іншим». Тим самим поет підводить межу під своїм палким романом, сподіваючись на шлюб із Наталією Гончаровою і бажаючи, щоб та, кому адресовано цей вірш, також була щасливою.

Олександр Пушкін

Я вас любив: кохання ще, можливо,
У душі моїй згасла не зовсім;
Але нехай вона вас більше не турбує;
Я не хочу засмучувати вас нічим.

Я вас любив безмовно, безнадійно.
То боязкістю, то ревнощами томимо;
Я вас любив так щиро, так ніжно,
Як дай вам Бог коханої бути іншим.

Іван Бунін

Спокійний погляд, подібний до погляду лані,
І все, що в ньому так ніжно я любив,
Я досі в смутку не забув.
Але твій образ тепер уже в тумані.

А будуть дні - згасне і смуток,
І засяє сон спогади,
Де немає вже ні щастя, ні страждання,
А тільки всепрощаюча далечінь.

Йосип Бродський

З «Сонетів Марії Стюарт»

Я вас любив. Кохання ще (можливо,
що просто біль) свердлить мої мізки.
Все розлетілося до дідька на шматки.
Я застрелитися пробував, але складно
зі зброєю. І далі: віскі:
в який ударити? Псувала не тремтіння, але
задумливість. Чорт! Все не по-людськи!
Я вас любив так сильно, безнадійно,
як дай вам Бог іншими – але не дасть!
Він, будучи на багато спроможний,
не створить - за Парменідом - двічі
цей жар у крові, ширококісний хрускіт,
щоб пломби в пащі плавилися від спраги
торкнутися – «бюст» закреслюю – вуст!

Олександра Левін

Вірш, написаний за допомогою програми Russian word constructor

Я вас клубив. Клуб ще ведмедик
у грузді моєму кислим солоб'ям,
але паща вона вам шкода не обріже.
Я не жартую ввічливістю пі-ем.

Брехнею вас своєю не оформляю.
Пеньюрів ваших знятих спокус
мене каламутить, як похмура наливна,
як ціле і чарка брехня.

Ви мені ніхто, ніхто мутниця.
У грудях моїх фугас, але не зовсім.
Ах, мені на жаль!.. Я, ефірат у віях,
для вас викрадаю новий полісем!..

Я вас клубив так флейтисто і тілесно
то пливістю, то розумом томимо,
я вас клубив так пекельно і ульотсько,
як прапор вам в руках голим бути іншим.

Фіма Жиганець

Я з вас тягся; може, від приходу
Ще я оговтався не вкрай;
Але я не прокачаю під мурководу;
Коротше кажучи - кохання зірок.

Я з вас тягся без понтів кабацьких,
То під вальтами був, то у мандражі;
Я з вас тягся без балди, по-братськи,
Як хрін хтось з вас потягнеться вже.

Костянтин Вегенер-Снайгала

Міністерство літератури Російської Федерації

Вих. №_____ від 19.10.2009 р.

Заступнику начальника Департаменту натхнення пані ***

Пояснювальна

Справжнім доводжу до Вашого відома, що мною здійснювався процес кохання стосовно Вас. Існує припущення, що цей процес зазнав згасання в моїй душі не повною мірою. У зв'язку з вищевикладеним, прошу Вас ігнорувати можливі тривожні очікування щодо часткового продовження цього процесу. Гарантую відмову від наміру здійснювати заподіяння незручностей у вигляді печалі будь-якими доступними для мене засобами.

Має місце необхідність уточнення, що цей процес здійснювався мною в умовах безмовності, а також безнадійності, при цьому він супроводжувався такими явищами, як, поперемінно, боязкість і ревнощі. До здійснення вищезгаданого процесу мною були залучені такі засоби, як щирість, а також ніжність. Резюмуючи вищезазначене, дозвольте висловити впевненість у адекватності подальшого здійснення стосовно Вас процесів, аналогічних вищезазначеному, з боку третіх осіб.

З повагою,
Начальник відділу літературних інновацій Пушкін О.С.
Вик. Оглобля І.І.

Юрій Ліфшиць

Я з вас стирчав; торчок ще, в натурі,
Мені ширяє мозок уже не на глушняк;
Але вас вантажити не підірвусь по дурі;
Пхати на вас мені стрімко порожняк.

Я з вас стирчав, корячись на зраді;
То гнав завірюху, то вкидався в дим;
Я з вас стирчав, не ботаючи по фені,
Як у руки прапор вам стирчати з іншим.

Я вас любив: кохання ще, мабуть, В душі моєї згасла не зовсім; Але нехай вона вас більше не турбує; Я не хочу засмучувати вас нічим. Я любив вас безмовно, безнадійно, То боязкістю, то ревністю томимо; Я вас любив так щиро, так ніжно, Як дай вам бог коханої бути іншим.

Вірш «Я вас любив…» присвячений яскравій красуні того часу Кароліні Собаньській. Вперше Пушкін і Собаньська зустрілися у Києві 1821 року. Вона була старша за Пушкіна на 6 років, потім вони побачилися через два роки. Поет був пристрасно закоханий у неї, але Кароліна грала його почуттями. Це була фатальна світська левиця, яка доводила своєю грою Пушкіна до розпачу. Минули роки. Поет намагався заглушити гіркоту нерозділеного почуття радістю взаємної любові. Чудовою миттю промайнула перед ним чарівна А. Керн. Були в його житті й ​​інші захоплення, але нова зустріч з Кароліною в Петербурзі в 1829 показала, наскільки глибоким і нерозділеним була любов Пушкіна.

Вірш «Я вас любив…» - це маленька повість про нерозділене кохання. Воно вражає нас благородством і справжньою людяністю почуттів. Нерозділене кохання поета позбавлене всякого егоїзму.

Про щирі і глибокі почуття написано два послання в 1829 році. У листах до Кароліни Пушкін зізнається, що відчув всю її владу над собою, більше того - зобов'язаний їй тим, що пізнав всі здригання і муки любові, і до цього дня відчуває перед нею страх, який не може подолати, і благає про дружбу, якою він прагне, як жебрак, що вимелює скибку.

Усвідомлюючи, що прохання його дуже банальне, він продовжує благати: «Мені необхідна ваша близькість», «моє життя невіддільне від вашого».

Ліричний герой - людина благородна, самовіддана, готова залишити кохану жінку. Тому вірш пронизаний почуттям величезної любові в минулому і стриманим, дбайливим ставленням до коханої жінки в теперішньому. Він по-справжньому любить цю жінку, піклується про неї, не хоче турбувати і засмучувати її своїми зізнаннями, бажає, щоб любов до неї її майбутнього обранця була такою ж щирою і ніжною, як любов поета.

Вірш написаний двоскладним ямбом, рима перехресна (1 – 3 рядок, 2 – 4 рядок). З образотворчих засобів у вірші використовується метафора «любов згасла».

01:07

Вірш А.С. Пушкін "Я вас любив: любов ще, можливо" (Вірші Російських Поетів) Аудіо Вірші Слухати...

01:01

Я вас любив: кохання ще, мабуть, В душі моєї згасла не зовсім; Але нехай вона вас більше не турбує; Я не...