Вказати номер із кодом країни

Часто доводиться чути будь-які дурниці про телефонні номери. Розберемося, як правильно їх писати.

Зазвичай телефонний напис складається з двох частин: підпису та самого номера. Наприклад:

Спочатку розберемося зі словом.

А чи потрібно взагалі якось підписувати номер, адже й так зрозуміло, що це номер телефону?
Ні, незрозуміло.
Це може бути факс, номер аськи, кредитки або бозна чого ще. У Стіва Кола ціла книга називається: "Не змушуйте мене думати". Так от, не змушуйте мене думати. Усього три літери позбавлять читача зайвих питань.

Як скорочувати: т. тел.?
Загальноприйнято скорочення тел. При мінімалістичному дизайні можна написати т. Часто добре виглядає слово телефон цілком.

Можна одразу вказувати тип телефону: моб., м., факс.

За правилами російської після скорочення обов'язково потрібно ставити крапку. Після самого слова - двокрапка, після двокрапки - пробіл.

Можливе також використання іконок, але часто це неможливо з технічних причин чи недоречно, та й виглядає це, як правило, погано.

Телефонні номери слід розрізняти не лише за типом (міський, мобільний), а й за призначенням (для місцевих дзвінків, міжміських, міжнародних).

Телефонний номер завжди складається із трьох частин: префікс країни, код міста, сам номер.

Сам номер