Георгій переможець історія життя. Легенда про святого Георгія. Випробування та смерть

Як по-бе-ді-тель у ду-хов-ній бра-ні має-ся По-бе-до-нос-цем. Пізніше цей епі-тет був пе-ре-ос-мис-лен у зв'язку з перемогою Георгія Побідоносця над змі-єм (порівняти сю-жет ска-за-ня «Чу-до про змія» ).

Осо-бим по-чи-та-ні-єм Георгія Побідоносця обу-слов-ле-но на-ли-чіе бол-шо-го чис-ла ва-ри-ан-тів його жи-тия - «Му-че -ні-че-ст-ва», рас-па-да-ю-щих-ся в основні на 2 групи-пи: ка-но-ні-че-ську і апок-ри-фі-че-ську. Текст апо-крифічного «Му-че-ні-че-ст-ва» со-хро-нил-ся в 6 ре-дак-ці-ях, сис-те-ма-ті-зі-ро-ван- них К. Крум-бахе-ром. Згідно з апок-ри-фіччим жи-ти-ям, Георгій Побідоносець пре-тер-пел му-че-ня при ле-ген-дар-ном перському ца-ре Да-діа-не (Да-кіа- не, Да-тіа-не) у місті Лід-да (Ді-ос-по-ле Па-ле-стін-ському). При пе-ре-хо-ді від ран-не- до серед-не-ві-зантійської епо-хе в текст «Му-че-ні-че-ст-ва» був внесений ряд су-ще-ст- вен-них з-ме-не-ний: перський цар Да-ді-ан пере-вра-щен у римського імператора Ді-ок-ле-тіа-на, Лід-да за-ме-не-на на Ні-ко -мі-дію. Згідно з середньо-візантійською агіографічною традицією, Георгій Побідоносець народився в Кап-па-до-кії в сім'ї хри-сти-ан-ки По-лі -хро-нії і язич-ні-ка Ге-рон-тія, со-ці-аль-не про-ис-хо-ж-де-ня ко-то-ро-го вар-і-ру-є-ся у різних жи-тий-них ре-дак-ці-ях від перського вої-на до се-на-то-ра-стра-ті-ла-та з Се-ва-сто-по-лі-са Ар -мян-ско-го (у північній частині Малої Азії). У юному вікі Георгій Побєдоносець поступив на військову службу в римську армію і відзначився у війні з персами (296-297 роках) ; пізніше став три-бу-ном і комі-том. При імператорі Ді-ок-ле-тіа-не, коли по-ча-лися го-не-ня на хри-сті-ан, Георгій Побідоносець, ві-ді-мо, з-та-віл служ-бу, роздав му-ще-ст-во же-щим і явився-ся на імператорську раду в Ні-ко-мі-дію, де об-ли-чал язи-че-ські за-блу-ж-де- ня ім-пе-ра-то-ра. Даль-ній-ша іс-то-рія Георгія Побідоносця, соб-ст-вен-но іс-то-рия його свід-те-тель-ст-ва і страждань за Христа, со-дер- жит три сю-жет-них бло-ка: перші тортури і за-клю-че-ня в тюр-му - чу-дес-ные спасіння і ис-ле-ние свя-то- го по волі Божою; про-лі-че-ня язи-че-ст-ва при імператорі жер-во-при-но-ше-ні, уве-ре-ня близьких і при-бли-жен-них ім-пе-ра- то-ра, нові тортури - чудесні спа-се і ис-ле-ние свя-то-го; уго-во-ри від им-пе-ра-то-ра при-нес-ти жерт-ви язичницьким бо-гам, вос-кре-ше-ня з во-ле Бо-жи-ей декого усоп -ше-го як до-ка-за-тель-ст-во іс-тин-но-сті хри-сті-ан-ської ве-ри, со-де-ян-не ра-ді свя-то-го, по-срам-ле-ня ім-пе-ра-то-ра, по-слід-нє за-клю-че-ня у в'язницю, ніс-про-вер-же-ня святим язичницьких богів , му-че-ні-че-ська кон-чі-на свя-то-го (від-се-че-ня го-ло-ви за при-казом ім-пе-ра-то-ра).

На пра-во-слав-ному Вос-то-ці культ святого Георгія Побідоносця за-сві-де-тель-ст-во-ван з IV століття. Крім головного центру по-читання свя-то-го в місті Лід-да, церкви Святого Ге-ор-гія на-чи-на з IV століття будуються в багатьох го-ро -дах Па-ле-сти-ни, Кап-па-до-кіі, в інших об-лас-тях Малої Азії, в Гру-зії, на півострові Пе-ло-пон-нес, в Кон-стан- ти-но-по-ле, а також у хри-сті-ан-ському Єгипті. У південно-слов'янських землях (Бол-га-рія, Ма-ке-до-нія, Сер-бія) культ свягото Георгія Побідоносця утвер-дився під не-по-сред-ст-вен-ним візантійським вплив-ні-єм; в 1-й половині XI століття він також ут-вер-джується в Ки-єв-ській Ру-сі бла-го-да-ря дія-но-сті князя Яро-сла-ва Вла -ді-мі-ро-ві-ча Муд-ро-го. При цьому починаючи з XI століття в південно-слов'янських землях і в Київській Ру-сі культ свя-то-го, як прав-ло, бу-ду-чи ас-со- ції-ро-ван-ним з кня-же-ської, цар-ської або ко-ро-лів-ської владою, не-роз-рив-но пов'язаний зі ста-нов-ле-ним-го -су-дарст-вен-но-сті, со-бі-ра-ні-єм і за-щи-тою зе-міль, по-бе-дий у кла-но-вих і ди-на-стичних між-до -усо-бі-цах (порівняти, напрямок, Не-ма-ні-чі). У IV-VI століттях культ свя-то-го роз-про-стра-ня-є-ся і на латинському За-па-де, де вже наприкінці VI століття Гри-го-рі-єм Тур-ським і Ве- на-ці-єм Фор-ту-на-том (померлим близько 600 року) б-ли соз-да-ни перші літературні про-із-ве-де-ня по мо-ти-вам жи-тия свя- того. У XII - початку VIII століть від ара-бов-хри-сті-ан по-читання святого Ге-ор-гія (араб. Джірд-жис) пере-йшло до ара-бам-му-суль- ма-нам; на початку VIII століття життя свя-то-го - од-ної з головних не-ко-ра-нічних фі-гур - би-ло пе-ре-ве-де-но арабською мовою і в апок-рі- фічну редакцію вклю-че-но в «Іс-то-рію про-ро-ків і ца-рей» ат-Та-ба-рі (помер у 923 році). Згоди-но йому, Джірд-жис, не-од-но-крат-но під-вер-гав-ся тортурам і страти за при-ка-зу царя Мо-су-ла , але щоразу повертався до життя з во-ле Ал-ла-ха, був одним з учнів апо-сто-лів Іси (Іі-су- са). На Ближньому Вос-то-ці святий Ге-ор-гий не-ред-ко ас-со-ції-ру-є-ся і ото-жде-ст-в-ля-є-ся так-же з аль -Ха-дром - одним з 4 без-смертних (на-ряду з Ісою-Іі-су-сом, Іль-я-сом-Ілією про-ро-ком і Ід-рі-сом, ото -жде-ст-в-ляє-мим з біб-лей-ським про-ро-ком Ено-хом). У візантійській агіографічній традиції святому Георгію Побєдоносцеві по-свя-ще-но значне число ска-за-нь, серед ко-то-рих най-более з -Вести-ни «Чу-до про змія», «Чу-до про ко-лон-не вдо-ви», «Чу-до про об-ра-ще-ні са-ра-ці-на» та ін. День па-м'я-ти – 23 квітня (6 травня).

Іко-но-гра-фія Георгія Побідоносця в основних ва-рі-ан-тах сло-жи-лась до VI століття. Його обра-жа-ли юним, з ко-рот-ки-ми в'ю-щі-ми-ся во-ло-са-ми, інколи в довжин-ному хі-то-ні і пла-щі, як му-че-ні-ка (ен-кау-сти-че-ська іко-на «Бо-го-матір на пре-сто-лі, з ар-хан-ге-ла-ми і пред-стоя-щи -ми свя-ти-ми Фео-до-ром і Ге-ор-гі-єм», VI століття, монастир Святої Ека-те-ри-ни на Си-наї), іноді - в ко-рот-кою ту-ні-ке, дос-пе-хах і пла-ще, як вої-на (фре-ска на столі-пе-вер-ної церкви в Бауі-ті, Егі-пет). У першому випадку його іко-но-графічними ат-ри-бу-та-ми слу-жи-ли хрест або паль-мо-ва гілка, у другому - ко-п'є, меч, щит , Пізніше знамя. Житійні цикли Георгія Побідоносця, що з'явилися в міні-тю-рах візантійських мі-но-ло-гі-їв в XI столітті, по-лу-чи-ли зна -чільне роз-про-стра-не-ня в мо-ну-мен-таль-ної жи-во-пі-сі (фре-скі Ге-ор-ги-єв-ського-го при-де-ла Со- фій-ско-го со-бо-ра в Кіе-ві, 1040-і роки) та в іко-но-пі-сі (іко-на «Святий Ге-ор-гий з жи-ти-єм у 20 клей- мах», XIII століття, монастир Святої Катерини на Си-наї). З XII століття із-вест-ни із-бра-же-ня Георгія Побєдоносця сидячим на тро-не-пре-сто-ле і ви-ні-маю-щим меч з но-жен (рель-еф з со-бо-ра Святого Мар-ка, Ве-не-ція), а також Георгія Побідоносця - всад-ні-ка, ска-чу-ще-го на ко-не (іноді зі спа-сен- ним від-ро-ком) або по-ра-жаю-щого дра-ко-на. У искус-ст-ве візантійського кола святої об-ла-чен в ус-лов-ні ан-тич-ні дос-пе-хи; чу-до-ви-ще має вид ас-пі-да з двома ла-па-ми і зміїним ту-ло-ві-щем. По-останній сю-жет, по-луч-ший у російській тра-ди-ції назву «Чу-до Ге-ор-гія про змія», поль-зо-вал-ся ис- ключи-ної по-пу-ляр-но-стю в мистецтві Малої Азії, Ру-сі і Західної Європи. Ком-по-зі-ці-он-на схе-ма ис-поль-зо-ва-лась поч-ти без з-ме-не-ний аж до наших днів (ред-кий приклад пе-ре -ком-по-нов-ки - з ца-рев-ної на першому плані - на карті-ні Я. Тін-то-рет-то, близько 1560 року, Національна га-ле-рея, Лон-дон). У західно-європейській жи-во-пі-сі Георгія Побідоносця звичай-но зо-бра-жа-ли в ри-цар-ських ла-тах, сра-жающим-ся з чу-до-вищ-ним дра-ко-ном: «Бит-ва святого Ге-ор-гія з дра-ко-ном» П. Уч-чел-ло (близько 1470 року, Національна га-ле-рея, Лон-дон), цикл кар- тин В. Кар-пач-чо для Скуо-ла-Сан-Джорд-жо-де-льї-Скья-во-не у Ве-не-ції (1502-1507 роки), «Бит-ва святого Ге-ор- гія з дра-ко-ном» Ра-фа-еля (1505-1506 роки, Національна га-ле-рея мистецтв, Ва-шинг-тон), «Святий Ге-ор-гий, по-ра-жаю- щий дра-ко-на» П.П. Ру-бен-са (1606-1607 роки, Пра-до, Мад-рід), «Бит-ва святого Георгія з драконом» Р. Моро (1889-1890 роки, Національна галерея, Лон-дон).

У скульп-ту-рі зустріч-ча-ють-ся рос-то-ві рель-е-фи і ста-туї Ге-ор-гія-вої-на (рель-еф-на дерев'яна ікона з церкви Святого Ге-ор-гія в Омор-фок-лі-сья, Кас-то-рія, XIII століття, ста-туї До-на-тел-ло в церкві Ор-сан-мі-ке-ле, Фло-рен- ція та ін), ре-же - Ге-ор-гія-всад-ні-ка (ста-туї зі Спас-ських во-рот Московського Крем-ля, 1464 рік, фраг-мен-ти - в му-зе -ях Московського Крем-ля, ГТГ та ін). У дрібній пластиці Георгія Побєдоносця зобража-ли на натільних про-раз-ках, хрестах, мо-не-тах, пе-ча-тях і ін.

Ім'я:Георгій Побідоносець (Святий Георгій)

Дата народження: 275 р.

Вік: 28 років

Діяльність:християнський святий, великомученик

Сімейний стан:не був одружений

Георгій Побєдоносець: біографія

Один із найвідоміших і шанованих християнських богомучеників носить ім'я Георгій Побідоносець. Існує безліч версій життя святого. За канонічним життям постраждав під час Великого гоніння. Знаменита історія про Георгія Побєдоносця називається «Диво про змія».

Дитинство і юність

Візантійський варіант буття виклав Симеон Метафраст. За даними записів, Георгій народився в III столітті в Каппадокії. Батько хлопчика – Геронтій – служив сенатором, мати Поліхронії мала великий маєток. Батьки дитини вважалися багатими та богобоязливими людьми.

Коли батько Георгія пішов із життя, мати разом із дитиною перебралася до Лідди. Георгія виховали християнином. Він отримав гарна освіта. Майбутній святий виріс сильним хлопцем, тому вступив на військову службу. Він за короткий час завоював славу і став улюбленим військовослужбовцем імператора Діоклетіана.

Коли Георгію виповнилося двадцять років, мама юнака пішла з життя. Йому дісталася у спадок велика сума грошей.

Король імперії Риму шанував язичницьких богів і був противником християнської віри. Коли Георгій дізнався, що за велінням імператора руйнують церкви і палять священні книги, він роздав майно бідним і прийшов до Сенату. Там юнак оголосив, що Діоклетіан - правитель, який не заслуговує бути на чолі країни. Молодий чоловік славився красою і хоробрістю, люди просили Георгія не губити життя і відмовитися від слів, але юнак залишився непохитним. Після промовленої промови та непокори Георгія кинули у в'язницю і приступили до тортур.

Смерть

Після сказаної Георгієм у Сенаті полум'яної промови юнака схопили стражники і кинули до в'язниці. Там молодика піддали страшним тортурам, змушували зректися християнства і прийняти язичництво. Георгій мужньо витримав мук і не зрікся Бога. Катування тривали 8 днів. Під час жорстоких катувань тіло Георгія зцілювалося та зміцнювалося.

Імператор зробив висновок, що колишній командир війська використовує магію, і наказав убити юнака отрутою. Але це не спрацювало. Потім Діоклетіан наказав Георгію пожвавити померлу людину. Він думав так осоромити колишнього військового і змусити відмовитись від віри. Але після сказаної Георгієм молитви земля здригнулася, а померлий воскрес.

Георгій мужньо виніс тортури і відмовився від . Після безрезультатних умовлянь прийняти язичництво юнака засудили до смерті. У ніч перед стратою молодій людиніуві сні з'явився Спаситель. Він розповів, що за перенесені випробування та стійкість перед силою мучителя юнак вирушить до Раю. Після пробудження Георгій покликав слугу і продиктував під запис побачене в сновидінні.

Тієї ж ночі до юнака в підземеллі прийшов сам імператор. Він знову закликав до розуму Георгія з проханням покаятися та визнати язичництво. Юнак у відповідь побажав, щоб в'язня привели до храму. Коли прохання виконали, він став перед статуєю бога і перехрестив себе та ідола. Той, хто проживав в ідолі, залишив притулок, і язичницькі статуї розкололися. Розлючені жерці побили Георгія.

Тоді на шум примчала дружина Діоклетіана, схилила коліна перед мучеником і почала благати про прощення чоловіка. У той же момент вона звернулася до православну віру, побачивши подію. Правитель, зрозумівши, що трапилося, наказав стратити дівчину разом із юнаком. Георгій помолився і поклав голову на плаху.

23 квітня, по-новому – 6 травня Георгія стратили. Так як юнак виніс випробування і не відмовився від віри, його зарахували до лику святих. Точна дата канонізації Георгія Побідоносця невідома.

За повір'ям, святого поховали у церкві у місті Лод, а відсічену голову та меч зберегли у Римі. У 1821 році вказується про кілька голів, що зберігаються у Венеції, Празі, Константинополі та інших містах. Кожен із цих розділів щиро приймали за голову Георгія Побідоносця. Частина мощів зберігається у Сент-Шапелі у Парижі. Інша частина мощей – правиця – знаходиться на святій горі Афон.

Сьогодні в день вбивства страстотерпця вшановується пам'ять Георгія, у соборах проходять служби, моляться до христомученика. Ця дата вважається і днем пам'яті цариці Олександри – молодої дружини Діоклетіана. За іншими даними, дружина імператора носила ім'я Пріска.

Християнське служіння

Реальна біографія священномученика стоїть під знаком питання, як і опис житій інших давньохристиянських святих. В історії Євсевія Кесарійського згадується молодик, який дав відсіч узурпатору. Вважають, що цим героєм був Георгій. Наявна версія, що насправді жили два Георгія. Але один потрапив під гоніння у Лідді, а другий – у Каппадокії.

Чудеса, здійснені мучеником, сталися після смерті Георгія. Найпопулярніша історія - про поразку богомучеником страшного змія. Чудовисько бешкетував у володіннях царя в Беріті, який проповідував язичництво. Написано, що коли випала жереб віддати змію дочку повелителя, з'явився Георгій на коні і вбив чудовисько списом. Виникнення святого так вразило городян, що вони увірували в Бога і звернулися до християнства.

Пригода зі змієм іноді трактується інакше: царівна означає церкву, підступний змій – язичництво. У такому втіленні – на коні з списом, що руйнує змія – святий великомученик зображується в іконописі.

Ще один варіант розвитку подій: Георгій за допомогою молитви утихомирює дракона, а врятовану принцесу приводить у місто, жителі якого одразу приймають християнство. Потім юнак вбиває змія мечем. На місці, де звели храм Георгія Побідоносця, із землі пробилося живе джерело. Це те місце, де за оповідтю юнак убив змія.

Описується ще одне диво, яке сталося після смерті мученика. Воно сталося тоді, коли араби напали на Палестину. Один із солдатів увійшов до християнського храму і побачив священнослужителя за молитвою Георгію Побідоносця. Виявивши зневагу до ікони та богослужіння, араб дістав лук і вистрілив у образ.

Але вийшло так, що стріла встромилася в руку того, хто стріляв, а образу не завдала ніякої шкоди. Тоді боєць звернувся до священика і той розповів загарбникові легенду про Святого Георгія. Араб настільки був вражений розповіддю, що прийняв християнську віру.

Пам'ять

Святого Георгія вшановують з часів раннього християнства. Перші храми преподобномученика звели в Римській імперії в IV столітті. Культ Святого Георгія виник замість культу. На місцях святилищ бога язичництва спорудили собори великомученикові православ'я.

Святий Георгій став прикладом хоробрості та мужності. Особливо мученика шанують у Грузії. Перший храм, споруджений на згадку страстотерпця, датується 335 роком. Згодом кількість церков і молитов стала зростати. У Грузії налічується 365 святих будівель, стільки ж, скільки днів на рік. У країні не знайдеться жодного собору, в якому не стояла б ікона Святого Георгія.

У Грузії популярно давати хлопчикам ім'я Георгія. Вважається, що носія такого імені супроводжують удача та перемога. З давньоруських часів Георгій відомий як Юрій та Єгорій. Великий у 1030-х роках заснував у Києві та Новгороді Георгіївські монастирі та вказав відзначати день мученика 26 листопада.

Центральним християнським храмому Північній Осетії є Свято-Георгіївський. А з 56 працюючих каплиць 10 значаться Георгіївськими.

У 1769 році імператрицею затверджено Орден Георгія Побідоносця. Нагорода вручалася за заслуги в бою та вислугу в військових званнях. 1917 року нова радянська влада скасувала Орден. У нульових Орден відновили як військову нагороду Російської Федерації. До Георгіївського Ордену прикладається двокольорова Георгіївська стрічка. А Георгіївська стрічка є символом святкування Дня Перемоги.

З правління Святий Георгій вважається покровителем Москви. У геральдиці зображення вершника, що пронизує крилатого змія списом, з'явилося з XIV-XV століть. Ця постать розташована в гербі Російської Федерації, але прямої вказівки, що лицар – це Святий Георгій, немає. На гербі показано саме змій, а не дракон, тому що в геральдичній угоді змій – негативний персонаж, а дракон – позитивний. Відрізняються вони один від одного кількістю лап: у дракона дві кінцівки, у змія чотири.

У XIII столітті людина з списом на скакуні зображувалась на монетах. У 1997 році на російській копійці розташували малюнок вершника, що копіює образ ікони Святого Георгія XV століття.

Образ Святого Георгія використовується у сучасному мистецтві. Художники люблять втілювати на полотні вершника з списом у руці, що вбиває змія. Незважаючи на схожість малюнків, кожна картина вказує на особливе бачення творцем.

Пам'ятні дати

23 квітня - День пам'яті великомученикові Георгія Побідоносця в Католицькій церкві
6 травня – День пам'яті великомученику Георгія Побідоносця у Православній церкві
16 листопада – оновлення (освячення) храму Святого Георгія у Лідді (IV століття)
23 листопада - колесування великомученика Георгія;
9 грудня – освячення церкви великомученика Георгія у Києві у 1051 році (святкування Російської православної церкви, відоме в народі як осінній Юр'єв день)

З в'ятий великомученик Георгій Побідоносець, родом з Каппадокії (область у Малій Азії), виріс у глибоко віруючій християнській родині. Його батько прийняв мученицьку смерть за Христа, коли Георгій був ще у дитячому віці. Мати, яка володіла маєтками в Палестині, переселилася з сином на батьківщину і виховала його у суворому благочестя. Вступивши на службу в римське військо, святий Георгій, гарний, мужній і хоробрий у битвах, був помічений імператором Діоклітіаном (284-305) і прийнятий у його варту зі званням коміття - одного із старших воєначальників. Імператор-язичник, який багато зробив для відродження римської могутності і ясно розумів, яку небезпеку становить для язичницької цивілізації торжество Розп'ятого Спасителя, останніми роками правління особливо посилив гоніння на християн. На раді сенату в Нікомідії Діоклітіан надав усім правителям повну свободуу розправі над християнами і обіцяв свою усіляку допомогу.

Святий Георгій, дізнавшись про рішення імператора, роздав жебракам свою спадщину, відпустив на волю рабів і прийшов до Сенату. Мужній воїн Христовий відкрито виступив проти імператорського задуму, сповідав себе християнином і закликав усіх визнати істинну віру в Христа: «Я раб Христа, Бога мого, і, сподіваючись на Нього, постав серед вас за своєю волею, щоб свідчити про Істину». Що є Істина? - повторив питання Пілата один із сановників. «Істина є Сам Христос, гнаний вами», - відповів святий. Приголомшений сміливою промовою доблесного воїна, імператор, який любив і височив Георгія, спробував умовити його не губити своєї молодості, слави та честі, але принести, за звичаєм римлян, жертву богам. На це була рішуча відповідь сповідника: «Ніщо в цьому непостійному житті не послабить мого бажання служити Богу». Тоді, за наказом розгніваного імператора, зброєносці стали списами виштовхувати святого Георгія із зали зборів, щоб відвести до в'язниці. Але сама смертоносна сталь ставала м'якою і гнулася, щойно списи торкалися тіла святого, і не завдавала йому болю. У в'язниці мученикові забили ноги в колодки і придавили груди важким каменем. На другий день на допиті, знесилений, але твердий духом, святий Георгій знову відповідав імператору: «Швидше ти знеможеш, мучивши мене, ніж я, мучений тобою».

Тоді Діоклітіан наказав піддати Георгія найвитонченішим тортурам. Великомученика прив'язали до колеса, під яким було влаштовано дошки із залізними вістрями. При обертанні колеса гострі леза різали оголене тіло святого. Спочатку мученик голосно закликав Господа, але незабаром затих, не випускаючи жодного стогін. Діоклітіан вирішив, що мучений вже помер, і, розпорядившись зняти знівечене тіло з колеса, вирушив у капищі піднести подяку жертву. В цей момент довкола потемніло, гримнув грім, і був чути голос: «Не бійся, Георгію, Я з тобою». Потім засяяло чудове світло і біля колеса з'явився Ангел Господній в образі світлоносного юнака. І ледве поклав він руку на мученика, сказавши йому: Радуйся! як святий Георгій повстав зціленим.

Коли воїни відвели його в капище, де був імператор, останній не вірив своїм очам і думав, що перед ним інша людина або привид. У здивуванні та жаху вдивлялися язичники у святого Георгія і переконувалися в тому, що справді сталося диво. Багато хто тоді повірив у Животворчого Бога християн. Два знатні сановники, святі Анатолій і Протолеон, таємні християни, відразу відкрито сповідали Христа. Їх відразу, без суду, за наказом імператора, усікли мечем. Пізнала істину і цариця Олександра, дружина Діоклітіана, що знаходилася в капищі. Вона теж поривалася прославити Христа, але її втримав один із слуг імператора і відвів у палац. Імператор ще більш запеклий. Не втрачаючи надії зламати святого Георгія, він зраджував його нові страшні тортури. Скинувши в глибокий рів, святого мученика засипали негашеним вапном.

Через три дні його відкопали, але знайшли його радісним та неушкодженим. Святого взули в залізні чоботи з розпеченими цвяхами та з побоями погнали до в'язниці. А вранці, коли його привели на допит, бадьорого, зі здоровими ногами, він сказав імператорові, що йому сподобалися чоботи. Його били воловими жилами так, що тіло і кров змішалися із землею, але мужній страждальник, що підкріплюється силою Божою, залишався непохитним. Вирішивши, що чари допомагає святому, імператор закликав волхва Опанаса, щоб той зумів позбавити святого чудодійної сили, або отруїв його. Волхв підніс святому Георгію дві чаші зі зіллям, одне з яких мало зробити його покірним, а інше - умертвити. Але й зілля не діяли - святий, як і раніше, викривав поганські забобони і славив Істинного Бога. На питання імператора, яка ж сила допомагає мученикові, святий Георгій відповідав: «Не думай, що не шкодять мені муки завдяки людському зусиллю,— я рятуюсь лише покликанням Христа та Його силою. Той, хто вірує в Нього, ні в що звинувачує муки і здатний створити справи, які створив Христос». Діоклітіан запитав, які ж справи Христові. - «Сліпих просвічувати, прокажених очищати, подавати кульгавим ходіння, глухим - слух, виганяти бісів, воскресати померлих». Знаючи, що ще ніколи ні волхвування, ні ведені йому боги не могли воскресити мертвого, імператор, щоб осоромити надію святого, наказав йому на його очах воскресити померлого. На це святий сказав: «Ти спокушаєш мене, але заради спасіння народу, який побачить справу Христову, Бог мій створить це знамення».

І коли святого Георгія підвели до гробниці, він вигукнув: «Господи! Покажи майбутнім, що Ти Бог Єдиний по всій землі, нехай пізнають Тебе, Всесильного Господа». І потряслася земля, гробниця відкрилася, мертвий ожив і вийшов із неї. На власні очі побачивши явище всемогутньої сили Христової, народ ридав і прославляв Істинного Бога. Волхв Опанас, припавши до ніг святого Георгія, сповідав Христа Всесильним Богом і вибачався за гріхи, здійснені в невіданні. Однак закоснелий у безбожності імператор не зрозумів: він люто наказав обезголовити Афанасія, який увірував, а також воскресну людину, а святого Георгія знову заточив у в'язницю. Люди, обтяжені недугами, різними способамистали проникати у в'язницю і там отримували від святого зцілення та допомогу. Звернувся до нього в скорботі і землероб Глікерій, у якого впав віл. Святий з усмішкою втішив його і запевнив, що Бог поверне вола до життя. Побачивши будинки ожилого вола, землероб по всьому місту став прославляти Бога християнського. За наказом імператора святий Глікерій був схоплений та обезголовлений. Подвиги і дива великомученика Георгія множили число християн, тому Діоклітіан вирішив зробити останню спробу змусити святого принести жертви ідолам. Почали готувати судилище при капищі Аполлона.

В останню ніч святий мученик старанно молився, а коли задрімав, побачив Самого Господа, Який підняв його рукою Своєю, обійняв і поцілував. Спаситель поклав на главу великомученика вінець і сказав: «Не бійся, але дерзай і сподобишся царювати зі Мною». На ранок у судищі імператор запропонував святому Георгію нове випробування - він пропонував йому стати своїм співправителем. Святий мученик з уявною готовністю відповів, що імператору з самого початку слід було не мучити його, а виявити подібну милість, і при цьому висловив бажання негайно йти в капище Аполлона. Діоклітіан вирішив, що мученик приймає його пропозицію, і пішов з ним у капище у супроводі почту та народу. Усі чекали, що святий Георгій принесе жертву богам. Він же, підійшовши до боввана, створив хресне знамення і звернувся до нього як до живого: «Чи хочеш прийняти від мене жертву як Бог?» Біс, що мешкав у ідолі, закричав: «Я не Бог і ніхто з подібних мені не Бог. Єдиний Бог лише Той, якого ти проповідуєш. Ми з Анголів, що служили Йому, стали відступниками і, одержимі заздрістю, спокушаємо людей». «Як же ви можете бути тут, коли сюди прийшов я, служитель Істинного Бога?»-Запитав святий. Почувся шум і плач, ідоли впали і засмутилися. Піднялося загальне сум'яття.

На святого мученика в шаленстві накинулися жерці і багато хто з натовпу, пов'язав його, почав бити і вимагати негайної страти. На галас та крики поспішила свята цариця Олександра. Пробираючись через натовп, вона кричала: "Бог Георгієв, допоможи мені, тому що Ти Єдиний Всесильний". Біля ніг великомученика свята цариця славила Христа, принижуючи ідолів і поклонялися їм. Діоклітіан у несамовитості негайно виніс смертний вирок великомученику Георгію і святій цариці Олександрі, яка без опору пішла за святим Георгієм на страту. По дорозі вона знемогла і без почуттів притулилася до стіни. Усі вирішили, що цариця померла. Святий Георгій подякував Богові і молився, щоб і його шлях закінчився гідно. На місці страти святої в гарячій молитві просив Господа, щоб Він пробачив катів, які не знали, що творять, і привів їх до пізнання Істини. Спокійно і мужньо святий великомученик Георгій схилив свою голову під меч. Це було 23 квітня 303 року. У розгубленості дивилися на свого Переможця кати та судді. У кривавій агонії та безглуздих метаннях безславно закінчувалася ера язичництва. Минуло лише десять років - і святий рівноапостольний Костянтин, один із наступників Діоклітіана на римському престолі, накаже накреслити на прапорах Хрест і заповіт, зображений кров'ю Великомученика та Побідоносця Георгія та тисяч невідомих мучеників: «Цим переможи». З багатьох чудес, здійснених святим великомучеником Георгієм, найвідоміше відбито в іконографії. На батьківщині святого, у місті Бейруті, було багато ідолопоклонників. Біля міста, поблизу Ліванських гір, було велике озеро, в якому жив величезний змій. Виходячи з озера, він пожирав людей, і мешканці нічого не могли вдіяти, тому що від одного його дихання заражалося повітря. З навчання бісів, що жили в ідолах, цар прийняв таке рішення: щодня жителі повинні були по жеребу віддавати в їжу змію своїх дітей, і, коли черга дійде до нього, він обіцяв віддати свою єдину дочку. Минув час, і цар, вбравши її в кращий одяг, відправив до озера. Гірко плакала дівчина, чекаючи на смертну годину. Несподівано до неї під'їхав на коні великомученик Георгій із списом у руці. Дівчина просила його не залишатися з нею, щоб не загинути. Але святий, побачивши змія, осінив себе хресним знаменням і зі словами «в Ім'я Отця і Сина і Святого Духа» кинувся на нього. Великомученик Георгій пронизав гортань змія списом і потоптав його конем. Потім він наказав дівчині зв'язати змія своїм поясом і, як пса, вести до міста.

Жителі в страху розбігалися, але святий зупинив їх словами: «Не бійтеся, але покладайтесь на Господа Ісуса Христа і віруйте в Нього, бо це Він послав мене до вас, щоб спасти вас». Потім святий убив змія мечем, а мешканці спалили його за містом. Двадцять п'ять тисяч чоловік, не рахуючи жінок і дітей, хрестилися тоді, і було збудовано церкву в ім'я Пресвятої Богородиціта великомученика Георгія. Святий Георгій міг стати талановитим полководцем та здивувати світ військовими подвигами. Він помер, коли йому не було й 30 років. Поспішаючи з'єднатися з небесним воїнством, він увійшов в історію Церкви як Побідоносець.

З цим ім'ям прославився він із самого початку християнства і Святої Русі. Святий Георгій Побідоносець був ангелом і покровителем кількох великих будівельників російської державності та російської військової могутності. Син святого рівноапостольного Володимира, Ярослав Мудрий, у святому Хрещенні Георгій (+1054), багато сприяв шануванню святого в Російській Церкві. Він збудував місто Юр'єв, заснував Юріївський монастир у Новгороді, спорудив храм святого Георгія Побідоносця у Києві. День освячення київського Георгіївського храму, скоєного 26 листопада 1051 року Іларіоном, митрополитом Київським, увійшов до літургійної скарбниці Церкви як особливого церковне свято, Юр'єв день, улюблений російським народом «осінній Георгій». Ім'я святого Георгія носив засновник Москви Юрій Долгорукий (1157), творець багатьох Георгіївських храмів, будівельник міста Юр'єва-Польського. У 1238 героїчну боротьбу російського народу з монгольськими ордами очолив великий князьВолодимирський Юрій (Георгій) Всеволодович (1238; пам'ять 4 лютого), який склав голову в битві на Сіті. Пам'ять про нього, як про Єгорію Хоробром, захисника рідної землі, позначилася на російських духовних віршах і билинах. Першим великим князем Московським, у період, коли Москва ставала центром збирання землі Руської, був Юрій Данилович (1325) - син святого Данила Московського, онук святого Олександра Невського. З того часу святий Георгій Побідоносець - вершник, що вражає змія - став гербом Москви та емблемою Російської держави. І це ще глибше зміцнило зв'язки християнських народів Росії з одновірною Іверією ( Грузією-країноюГеоргія).

1. Святий великомученик Георгій Побєдоносець (Святий Георгій, Георгій Каппадокійський, Георгій Лідський; грец. Άγιος Γεώργιος) – один з найшанованіших святих у нашій Церкві, один з найшанованіших святих у нашій Церкві.

2. Батько його прийняв мученицьку кончину за Христа, коли Георгій був ще дитиною. Після смерті чоловіка, мати святого, яка володіла маєтками в Палестині, відвезла сина на батьківщину і виховала його у суворому благочестя. Коли юнакові виповнилося 20 років, мати його померла, залишивши йому багату спадщину.

3. Досягши належного віку, Георгій вступив на військову службу, де він, що відрізнявся розумом, мужністю та фізичною силою, став одним із тисячоначальників та улюбленцем імператора Діоклетіана.

4. Дізнавшись про рішення імператора, надати всім правителям повну свободу в розправі над християнами, святий Георгій роздав жебракам свою спадщину, прийшов до імператора і сповідав себе християнином. Діоклетіан відразу засудив свого воєначальника на тортури.

«Диво Георгія про змія». Ікона, кінець XIV століття

5. 8 днів тривали нелюдські муки святого, але щодня Господь зміцнював і зцілював свого сповідника.

6. Вирішивши, що Георгій використовує чаклунство, імператор наказав покликати волхва Афанасія. Коли святому не завдали зла зілля, піднесеного волхвом, мученикові було запропоновано воскресити померлого, щоб осоромити віру святого і Бога, в Якого він вірує. Але, по молитвах мученика, тряслася земля, мертвий підвівся і вийшов зі своєї гробниці. Багато хто повірив тоді, бачачи таке диво.

Життєва ікона св. Георгія

7. В останню перед стратою ніч мученикові явився Сам Господь, Який поклав на голову великомученика вінець і сказав: Не бійся, але дерзай і сподобишся царювати зі Мною.

8. На ранок Діоклетіан зробив останню спробу зломити святого і запропонував йому принести жертву ідолам. Вирушивши на капище, Георгій вигнав з ідолів бісів, ідоли впали і засмутилися.

Усікнення глави святого Георгія. Фреска Альтік'єро і Дзевіо в капелі Сан-Джорджо, Падуя

9. Цього ж дня, 23 квітня (ст.ст) 303 року, святий Георгій прийняв мученицьку кончину. Спокійно і мужньо великомученик Георгій схилив свою голову під меч.

10. У день святого Георгія Церква святкує день пам'яті цариці Олександри, дружини імператора Діоклетіана, яка бачачи віру і муки святого, сповідувала себе християнкою і тут же була засуджена своїм чоловіком до страти.

Паоло Уччелло. Битва Св. Георгія зі змієм

11. Одним із найвідоміших посмертних чудес святого Георгія є перемога його над змієм (драконом), який спустошував землю одного язичницького царя. Коли випав жереб віддати на поталу чудовисько царську дочку, з'явився великомученик Георгій на коні і пронизав змія списом, позбавивши царівну від смерті. Явлення святого та чудове спасіння людей від змія призвело до масового звернення місцевих жителів у християнство.

Гробниця св. Георгія Побідоносця в Лоді

12. Святий Георгій похований у місті Лод (в минулому Лідда), в Ізраїлі. Над його гробницею збудовано храм ( en:Church of Saint George, Лод), що належить Єрусалимській православній церкві.

Коротко про історію життя цієї хороброї людини розповісти не можна. Цей юнак віддав життя за Христа в дуже ранньому віці, але до досягнення 20-річного віку встиг зробити багато подвигів, а головне, допоміг багатьом язичникам здобути Істинного Бога.

Період життя: 284-305 рр.нашої ери.

Він походив із шляхетної сім'ї, що обрала християнство. Коли він був маленьким, його батька позбавили життя за вибір віри.

Юнак виріс, здобув гарну освіту і став наближеним до імператора Діоклетіана, відомого гоніннями християн. Очевидно, нікому не розповідав про свою віру, адже імператор наділив його званням воєводи і дуже шанував за хоробрість.

Втім, дізнавшись, що його король наказав вбивати всіх християн, використовуючи страшні тортури, юнак не зміг більше таїтися: він прийшов до імператора і відкрито заявив про свою віру. Підозрюючи, чим може закінчитися таке зізнання, він заздалегідь відпустив усіх рабів, а майно роздав бідним.

Георгій спробував донести до імператора та його наближених, що - істинний бог, і вбиваючи його послідовників, правитель робить нечестиві, несправедливі справи. Але ці слова викликали лише злість у Діоклетіана. Він наказав схопити непокірного воїна та кинути до в'язниці. Так почалися його пристрасті, сповнені Господніх чудес.

Чудеса святого

У в'язниці ноги Георгія забили в колоди, а на груди йому опустили важкий камінь. Імператор сподівався, що це випробування зламає волю праведника, але страждання не відвернули юнака від його віри.
Після цього Діоклетіан наказав колесувати ще нещодавно шанованого ним воїна. Його тіло помістили на нові знаряддя тортури - колесо, утикане гострими списами. Він помер, але пролунав голос небесний «Я з тобою, Георгію!», і святий повстав, зцілений.
Які побачили це диво імператриця і два сановники увірували в Господа. Але імператор був невблаганний: він наказав убити сановників, а дружину відправив під замок.
Діоклетіан наказав покласти Георгія живцем у глибоку яму і засипати негашеним вапном. Це була дуже страшна кара, адже кисле вапно мало розпікати його тіло. Але коли через три дні яму відкопали, усередині виявились не кістки, а жива людина.

Навіть після цього імператор не повірив, що чудеса послані Богом. Він вирішив, що Георгій користується невідомим помахом чарівної палички. Він почав розпитувати святого про те, яку магію він використовує. Коли він отримав відповідь, що це не чари, а сила Господа, розгнівався. Діоклетіан наказав надіти на ноги Георгія чоботи, підошви яких зсередини були втикані розпеченими цвяхами. У такому взутті Мученикові довелося йти до самої темниці, а стражники знущалися з нього.
Наступного дня було оголошено суд, на який запросили чарівника Афанасія. Той підніс Георгію дві чаші. Від утримання однієї він мав стати покірним рабом імператора, а від другої - впасти мертвим. Втім, Господеві було завгодно, що юнак випив обидві чаші, і не тільки не змінив своєї думки, але й вижив. Після цього навіть чародій публічно заявив, що хоче приєднатися до християн... І тут же поплатився за це своїм життям, адже імператорові не сподобалося таке рішення.
Після суду Георгій довго перебував у в'язниці. Зацікавлені його чудесами багато людей підкуповували тюремників, щоб побачити юнака. Після розмов з ним багато хто називав себе християнами. Щоправда, якщо про це дізнавався імператор, цих неофітів тут же вистачала варта (у тому числі Мученики Ферін, Донат, ).
Імператор востаннє привів Георгія в язичницький храм, бажаючи, щоб він привселюдно вклонився римським богам. Але він відмовився. Більше того - дружина Діоклетіана знову при всіх почала вигукувати, що Господь, якому поклоняється Георгій, єдиний і правдивий. Після цього розгніваний правитель наказав стратити і юнака, і дружину.
Свята передала свій дух на Небеса ще шляхом до місця страти. Великомученикові Георгію відрубали голову 23 квітня (6 травня).

Але чому його називають Побєдоносцем?

Будучи воїном, він уславився багатьма ратними подвигами. Але на більшості ікон його зображують величезного змія, що кидає, і це неспроста.

На батьківщині святого, у місті Бейруті (на той час він називався Белітом), у глибинах озера оселився цей безжальний змій. Він виходив із вод і пожирав людей. Щоб умилостивити чудовисько, жителі Беліта почали приносити йому в жертву прекрасних дівчат. Жертву обирали шляхом жеребкування.

Згодом жереб упав на єдину дочку місцевого царя (або правителя), діву небаченої краси. Її теж не змилосердилися: привели до озера і прив'язали, а самі люди відійшли на безпечну відстань.

І раптом ніби звідки з'явився вершник на білому коні. З гучною молитвою він кинувся на чудовисько, тримаючи спис. Він убив його, вдаривши в горло, але не вбив. Святий Георгій (адже це був саме він) сказав царівні зробити «повідець» з її пояса, який накинув на шию битого чудовиська, і дівчина повела його, знесиленого, до міста.

Люди дуже злякалися такого видовища, але Георгій заспокоїв їх, сказавши, що Ісус послав до них. Тільки після цього він убив чудовисько, а люди його спалили. Не варто сумніватися, що після такого дива всі вони (а це близько 25 тисяч!) прийняли християнство.

Є ще одна легенда, пов'язана із цим святим. Відомо, що бідний селянин мав єдиний віл, який допомагав йому в господарстві. Але ця тварина згодом померла, і господар дуже плакав над нею, адже без тяглової сили не міг обробляти землю. Той, хто проходить повз святий, оживив вола волею Господа. Тому його вважають не лише захисником воїнів, а й покровителем скотарів та селян.

Дати шанування

23 квітня – день страти Мученика Георгія.
3 листопада.
10 листопада - колесування (зазначається у Грузії).
26 листопада.

Мощі святого спочивають у храмі, який носить його ім'я (Палестина, місто Лід), а його голова зберігається у римському Храмі Георгія Побідоносця.

Чи в багатьох країнах його шанують?

Церква почала звеличувати Григорія з 5 століття. Найпопулярнішим він був на Сході. Візантійські імператори навіть вважали його своїм покровителем.
У деяких європейських країнах (а саме: у православних Македонії, Сербії, Болгарії) вірять, що за посухи треба молитися саме йому, і тоді піде дощ.
Крім інших народностей цього святого також дуже поважають цигани. Річ у тім, що Георгій - покровитель як воїнів і скотарів (пастухів, землеробів), а й мандрівників.

На Русі цей Мученик став відомий із прийняття християнства. Скажімо, київський князь Мудрий (син хрестителя Володимира) за хрещення отримав ім'я Георгій, тому заснував у стольному граді церкву, присвячену даному святому.

Якщо вірити літописцям, то ім'я Георгій і ті, що походять від нього (, а пізніше) було дуже популярним серед людей. Їм називали не тільки дітей, що з'явилися в знатних сім'ях, а й синів простих землеробів і пастухів. Тим паче, що день шанування святого співпадав із днем першого вигону худоби на пашу.

Як і у випадку з багатьма іншими святими, потрапляючи в різні країни, вони іноді змінюють обличчя на іконах. Так, на більшості ікон Георгій зображений з темним кучерявим волоссям. Втім, у російських країнах можна побачити і таке зображення Побєдоносця:

Як молитися Георгію Побідоносця?

Так як за життя він був воїном, про нього часто згадують люди, які йдуть на лайку або просять Вищі силипро перемогу. Втім, і в мирному житті він також може бути помічником. Він може принести сум'ятій душі солдата мужність, а душам рідних, що його чекають, - надію на те, що рідний син (чоловік, брат, наречений) повернеться додому неушкодженим, адже святий його оберігатиме від смерті та каліцтва.

Але якщо ми, дорослі, просто розібралися з життям святого Георгія, нашим дітям або онукам буде мало нормальної статті, навіть з фото ікон. Тому пропонуємо вам короткий мультфільм від російської студії "Самоцвіти". З нього діти дізнаються багато цікавого. Наприклад, виявляється, наші предки називали цього святого Єгорієм, і покровителем міста Москви його вважають дуже недарма.

Погадайте сьогодні за допомогою розкладу Таро "Карта дня"!
Для правильного ворожіння: зосередьтеся на підсвідомості і ні про що не думайте хоча б 1-2 хвилини.
Як будете готові – тягніть картку: