Тільки мертвий не відписав про нові екранізації "Анни Кареніної". А в мене пульс ще намацується.

Скажу про "Кареніну" Сергія Соловйова. Не очікувала, що так не сподобається. Костюми - відверта біднота та несмак. Підбір акторів – на відміну від роману Лео Толстого – явний віковий перегин до старості. Емоції – ненатуральні, монологи – просто прочитані, а не відчуті, погляди – дерев'яні, флюїди – нуль. За весь філь не перейнялася не співчуттям, не симпатією, не неприязню до жодного персонажа. Як кажуть, ігнор – найстрашніше. Чи не зачепило ні за одну клітинку ні мозку, ні душі. І це моя особиста думка.

Екранізацію Анни в режисурі Джо Райта взагалі чекала з побоюванням. Чекала, що відверто не прийму англійської версії. Виявилося – зовсім навпаки. Пік емоцій, красиві та молоді обличчя. За героїв говорили їхні пристрасті, а чи не мови. Кожен погляд означав більше, ніж монолог персонажа. Чого коштувала одна лише сцена танцю Вронського та Кареніної на балу - просто розпал пристрастей. Сподобалося все: від режисерських задумів, оригінальних операторських кадрів до костюмів та музики.

А тепер просто для порівняння актори та їх вік на момент зйомок:

О. Кареніна – Кіра Найтлі, 27 років О. Кареніна – Тетяна Друбич, 49 років

О. Каренін – Джуд Лоу, 40 років О. Каренін – Олег Янковський, 65 років

Вронський – Аарон Тейлор-Джонсон, 22 роки Вронський – Ярослав Бойко, 41 рік

Левін - Домналл Глісон, 28 років Левін - Сергій Гармаш, 51 рік

Особисто мені за образом і віком ближчі герої, обрані англійським кінорежисером. До речі, він зняв філь з Найтлі "Гордість і упередження".

А як ви думаєте: скільки років було Ганні Кареніною за романом? Начебто від 28 до 35-ти. Хіба ні.

І яка екранізація вам найбільше сподобалася?

Тетяна Друбич, яка зіграла Ганну Кареніну в соловйовській екранізації роману Льва Толстова, говорить про вік своєї героїні якось невпевнено, я сказав би, ухильно. Дослівно: "У Толстого немає жодної згадки про вік Анни. Кареніну було 44, а ось з Ганною - повна неясність. Відомо тільки, що вона пізно вийшла заміж. Каренін одружився з нею за якимось збігом обставин. Зрозуміло ж, що це історія зрілих людей..." (З інтерв'ю "Комсомольській правді").

Може здатися, що Друбич свідомо чи мимоволі намагається виправдати вибір режисера Сергія Соловйова, який саме в ній – 45-річній актрисі – побачив свою Ганну. Що ж, екранізація це завжди інтерпретація: у кожного з нас і Анна своя, і Вронський свій. Зрештою, Олег Янковський, який блискуче і дуже переконливо зіграв Кареніна, виглядав старшим за свого 44-річного книжкового персонажа.

І все ж визначити вік толстовської Анни Кареніної (Друбич сперечається саме з цим фактом) не так важко. Справді, прямих згадок у романі немає. Але є більш ніж очевидні підказки. Звернемося до першоджерела. У четвертій частині роману Стіва розмовляє з Анною:

- Ти не можеш бачити свого становища, як я. Дозволь мені сказати відверто свою думку. - Знову він обережно посміхнувся своєю мигдальною посмішкою. - Я почну спочатку: ти вийшла заміж за людину, яка на двадцять років старша за тебе. Ти вийшла заміж без. кохання чи не знаючи кохання, це була помилка, припустимо.
- Жахлива помилка! - сказала Ганна.
(Л.Н. Толстой. Ганна Кареніна. Частина четверта)

Отже, Кареніну сорок чотири, а Ганна років на двадцять (плюс-мінус рік-два - неважливо) молодша за чоловіка. Отже, їй 25-26 років. Не більше! Не 30, не 35 і вже точно не 40. Про яку "повну неясність" можна говорити? Ясність! Абсолютна. Інша справа, що для 70-х років 19-го віку 26-річна Ганна вважалася цілком зрілою жінкою, а її чоловік (нагадаємо, йому всього 44 роки) - "майже старим".

Ключові слова:роман, Толстой, Сергій Соловйов, Анна Кареніна

Мамі Джульєтти на момент подій, описаних у п'єсі, було 28 років.

Марія Гаврилівна з "Завірюхи" Пушкіна була вже немолода: "Їй йшов 20-й рік".

«Бальзаківський вік» – 30 років.

Івану Сусаніну на момент здійснення подвигу було 32 роки (у нього була
16-річна дочка на виданні).

Старій відсотниці з роману Достоєвського «Злочин і покарання» було 42 роки.

Ганні Кареніної на момент загибелі було 28 років, Вронському - 23 роки, старому чоловікові Ганни Кареніної - 48 років (на початку описаних у романі подій усім на 2 роки менше).

Старикану кардиналу Рішельє на момент описаної в «Трьох мушкетерах» облоги фортеці Ла-Рошель було 42 роки.

Із записок 16-річного Пушкіна: «До кімнати увійшов старий років 30» (це був Карамзін).

У Тинянова: "Микола Михайлович Карамзін був старшим за всіх присутніх. Йому було тридцять чотири роки - вік згасання».

Наскільки я розумію, ця нісенітниця гуляє по мережі давно і сприймається як зібрання незаперечних фактів.

Розберемося ж.

1. Вік матері Джульєтти дослідники обчислюють за однією фразою:

"Що до мене - у твої роки давно вже
Я матір'ю твоєю була".

Також у Шекспіра є згадка про вік Джульєтти:

"Ну ось, у Петров день до ночі
І мине їй чотирнадцять років".

Виходить, що сеньйоре Капулетті може бути 28 років, а то й менше. Але чому це має нас дивувати, якщо ми спостерігаємо історію кохання 14-річної дівчини та 16-річного юнака? Хтось щиро переживає, що не став батьком у 14 років?

2. Вік Марії Гаврилівни з "Завірюхи" Олександра Сергійовича Пушкіна.

Єдина згадка у розповіді про вік героїні:

"Наприкінці 1811 року, в епоху нам пам'ятну, жив у своєму маєтку Ненарадові добрий Гаврило Гаврилович Р**. Він славився по всій окрузі гостинністю та гостинністю; сусіди щохвилини їздили до нього поїсти, попити, пограти по п'ять копійок у бостон з його дружиною , а деякі для того, щоб подивитися на їхню доньку, Марію Гаврилівну, струнку, бліду і сімнадцятирічну дівчину. Вона вважалася багатою нареченою, і багато хто пророкував її за себе або за синів".

Стільки років їй було до моменту вінчання, а пояснення з Бурміним сталося через три з лишком роки. Тому не міг їй йти 20-й рік.

3. Бальзаківський вік.

Цей вираз став популярним після виходу 1834 року " Тридцятирічної жінки " Оноре де Бальзака. І безперечно, що "бальзаківським віком" справді можна вважати вік від 30 років. Незрозуміло інше, чому цей вислів має такий принизливий, у кращому разі зневажливо-жартівливий характер? Адже Бальзак описує зовсім не стареньку, яка вже не знає куди себе подіти, а жінку в розквіті своєї краси і сил.

4. Вік Івана Сусаніна.

Спасибі невідомим мережевим дослідникам, які нарешті поставили крапку у вікових суперечках про вік Сусаніна. Шкода тільки, що сучасні історики поки що не в курсі і продовжують називати часом народження Івана Йосиповича "останню третину XVI століття", що погодьтеся дає великий розкид за віком, якщо врахувати, що Сусанін загинув восени 1612 або взимку 1613 року.

5. Вік старої-процентщиці.

Ось це взагалі ганебна брехня! Все ж таки в школі читали роман Достоєвського!

"Це була крихітна, суха старенька, років шістдесяти, з гострими і злими очима, з маленьким гострим носом і простоволосою".

Соромно, громадяни, соромно.

6. Вік Анни Кареніної.

Точний вік героїні Толстой не згадує. Звідки ж така точна цифра – 28 років? Нізвідки. Просто прикидки.

"Я почну спочатку: ти вийшла заміж за людину, яка на двадцять років старша за тебе".

Згадки про вік Олексія Олександровича Кареніна я у романі не знайшла. Але чомусь найпоширеніша в мережі версія каже, що Кареніну було 44 роки, а зовсім не 48 або 46. І це вже суперечить оголошеним 28 рокам Анни.

7. Вік Рішелье.

Так-так, не Рішельє, а Рішельє. Облога Ла-Рошелі тривала цілий рік з вересня 1627 по жовтень 1628 року. На момент початку облоги кардиналу Рішельє дійсно було 42 роки, але хіба хтось вважав його старим? Чому ми повинні дивуватися з його віком? Не розумію.

8. 30-річний Каразмін та 16-річний Пушкін.

Просто свято невігластва. Тільки незрозуміло якого: історичного чи математичного. Гадаю, що обох.

Тепер порахуємо: Пушкіну виповнилося 16 років у 1815 році, відповідно Карамзін тоді було близько 49 років, а ніяк не тридцять. Ай та Пушкін! За три роки до свого народження побачив Карамзіна, та ще залишив про це запис, вдавши 16-річного.

9. І знову про Карамзіна.

Зважаючи на все, мається на увазі Юрій Миколайович Тинянов - письменник і літературознавець. У нього є дослідження незакінченого роману "Пушкін", де дійсно можна зустріти цю цитату. Тільки ставитись вона не до фізичного віку Карамзіна, а до його настрою та діяльності в той час.

"Головною особою був, зрозуміло, не граф. Микола Михайлович Карамзін був старшим за всіх присутніх. Йому було тридцять чотири роки - вік згасання.

Час подобатися минув,
А полонитися, не пленаючи,
І палати, не запалюючи,
Є погане ремесло.

Зморшок ще не було, але на обличчі, видовженому, білому, з'явився в нього холод. Незважаючи на жартівливість, незважаючи на лагідність до лоскотунь, як називав він молоденьких, - видно було, що він багато чого зазнав. Світ руйнувався; скрізь у Росії - потворності, гірші часом, ніж французьке лиходійство. Досить мріяти про щастя людства! Серце його було розбите прекрасною жінкою, другом якої він був. Після подорожі до Європи він став холоднішим до друзів. "Листи російського мандрівника" стали законом для освічених промов та сердець. Жінки над ними плакали.
Він видавав тепер альманах, який називався жіночим ім'ям "Аглая", яким зачитувалися жінки і який почав приносити дохід. Все - не що інше, як дрібнички. Але варварська цензура стискала й у дрібничках. Імператор Павло не виправдав очікувань, які на нього покладалися всіма друзями добра. Він був свавільний, гнівливий і оточив себе не філософами, але гатчинськими капралами, які нітрохи не розуміли витонченого».

Мова про людину розчаровану, а не стару.

Ну що, ви все ще вірите у мережеві факти? Тоді вони йдуть до вас! :))

Навіть не знаю з чого почати. Спробую систематизувати той хаос, який відбувається у голові після перегляду "сміливої ​​екранізації".

Сюжет. Я розумію, що складно у рамках двогодинного фільму вмістити все, про що писав Л.М. Толстой в «Анні Кареніної», але не привід перетворювати потужний російський роман на комікс. Начебто все на місці - і події ті ж, і ключові фрази за книгою, і вигаданих героїв не спостерігається, а цілісності немає.

Форма.Дія розгортається в театральних декораціях, часом на театральних підмостках, непогано збудовані мізансцени - в них вгадується почерк драматурга Тома Стопарда, який написав сценарій для фільму. Перехід між сценами зведено до мінімуму. Пам'ятаєте епізод із "Кохання та голуби", коли герой Михайлова виходить з деренської хати, відчиняє двері і стрибає в море? В "Анні Кареніної" постійно використовується той самий прийом.

Характери героїв, їх вік та зовнішня відповідність.По-перше, уточнимо вік головних героїв. Точний вік ні Вронського, ні Анни, ні Кареніна невідомий. Якщо міркувати логічно: Ганна вийшла заміж років у 17-18, синові Сергію 8 років, тоді їй 26-28 років. Я точно десь бачила в книзі, що Вронський був її трохи молодшим, думала, що залишила закладку на цьому фрагменті, але так і не знайшла. У вікіпедії є посилання на невидані фрагменти роману: «Вронський був наділений рідкісними якостями: скромністю, чемністю, спокоєм та гідністю. За сімейним переказом Вронський носив срібну сережку у лівому вусі, у свої 25 років носив бороду і почав лисіти».І в романі є такий персонаж – Серпуховський, про нього сказано, що він генерал і Вронський був йому ровесником. Знати б, у якому віці тоді можна було стати генералом? Невже у 25 років? Про Кареніна знайшла багато інформації в інтернеті, що йому 44 роки, звідки вона взята, не знаю. У розмові з Анною Стіва каже, що Каренін старший за неї на 20 років. Таким чином, Ганні 26-28, Вронському 25-26, Кареніну 46-48. З віком більш-менш розібралися.
Тепер розглянемо схожість.

Анна Аркадіївна Кареніна

Усі знають, що зразком Анни Кареніної вважається дочка О.С. Пушкіна Марія Гартунг.
"Анна... в чорній, низько зрізаній оксамитовій сукні, що відкривала її точені, як старої слонової кістки, повні плечі і груди і округлі руки з тонким крихітним пензлем. Вся сукня була обшита венеціанським гіпюром. На голові у неї, в чорному волоссі, своїх без домішки, була маленька гірлянда братків і така ж на чорній стрічці пояса між білими мереживами.
Наче Лев Миколайович писав словесний портрет із цієї картини, правда?

Якщо ви думаєте, що я запостила кадр із іншого фільму, помиляєтесь. Це епізод із "Анни Кареніної", що символізує страждання нещасної. Цигарка, мабуть, натякає на глибокі міркування.
Я розумію, що зовнішня схожість не може бути стовідсотковою, але типаж, на мій погляд, повинен відповідати опису. Характер теж не вдався - у Толстого і розумієш, і зневажаєш Кареніну одночасно. Анна у Кіри Найтлі вийшла плоска, спрощена, лялькова.

Олексій Кирилович Вронський

Протипом Вронського був Олексій Костянтинович Толстой. Пам'ятаєте романс "Серед шумного балу"? Цей вірш Олексій Костянтинович написав майбутній дружині С.А.Міллер-Бахмєтьєвій, яка заради нього залишила чоловіка та сім'ю. Ця історія наробила багато галасу у світлі.
Що ми знаємо про Вронського? "... Був невисокий, щільно складений брюнет, з добродушно-красивим, надзвичайно спокійним і твердим обличчям. У його обличчі і фігурі, від коротко обстриженого чорного волосся і свіжого поголеного підборіддя до широкого з голочки нового мундира, все було просто і разом витончено. " "Вронський ... передчасно починав плешувати."

А тепер порівняйте із цим життєрадісним пупсом. До речі, актор, який грав Олексія Вронського, Аарон Тейлор-Джонсон, у житті брюнет. Не розумію, що хотів сказати режисер, перефарбувавши його у блондина. І як Кіті та Ганна могли закохатися в цього солодкого молодика?

Олексій Олександрович Каренін

Прототипом Олексія Олександровича Кареніна був барон Володимир Михайлович фон Менгден, поміщик і чиновник, член Державної ради, черствий чоловік, невеликий на зріст і малопривабливий, одружений був на красуні Єлизаветі Іванівні Оболенській. У Кареніна було петербурзько свіже обличчя, самовпевнена постать, трохи видатна спина. При ходьбі він повертав усім тазом та тупими ногами. Круглий великий капелюх спирався на вуха. Зябкі і кістляві ноги він загортав пухнастою ковдрою. При усмішці відкривалися білі зуби, що «нев'януть». Голос тонкий.

У фільмі Кареніна грає Джуд Лоу. Я добре до нього ставлюся як до актора, але таких персонажів, як на мене, йому рано грати. Каренін у книзі глибока людина: зовні суха і черства, але з благородною і доброю душею. У фільмі він вийшов таким собі м'якотілим занудним святом, про якого можна витирати ноги. Як могла людина з таким характером злетіти кар'єрними сходами, зрозуміти неможливо.

Костянтин Левін

Але найбільше мене вразив Левін. До речі, зазвичай неправильно вимовляють прізвище Левін через "е", правильно через "е" (Левін).
Так-так, цей сільський дурник-Іванушка і є дворянин Костянтин Левін. Відомо, що його прототипом є сам Л. Н. Толстой.

Дуже дивно виглядає історія Левіна і Кіті, і людині, яка жодного разу не читала "Анну Кареніну", важко зрозуміти, що ці герої взагалі роблять у фільмі.

Стіва Аркадійович Облонський

Єдиний персонаж, який відповідав опису та характеру, це Стіва - розпусний, легкий та привабливий. Щось середнє між М.Михалковим та О.Меньшиковим.

Антураж. Знаєте, я можу сприйняти, що російський менталітет зрозуміти складно. Можу зрозуміти, що розповісти про російську душу, про витоки комунізму, про селян, історію, російський побут для іноземця важко. Але якого чорта дача Кареніних у Петергофі виглядає як французький сад із підстриженими кущами у два людські зрости, чому російські інтер'єри міських будинків у французькому стилі. У наш час інтернету достатньо натиснути кнопку, і витратити півгодини на вивчення питання.
Дивіться.

Отак виглядає на думку англійців російський потяг. Чому він зледенілий, навряд чи хтось зможе пояснити. Для повної картини не вистачає лише ведмедів.

А так виглядає дворянська садиба Костянтина Левіна. До речі, знімали у Кіжах. Інших підтверджень у картинках я не знайшла, тож повірте мені на слово

Ну і для тих рідкісних птахів, хто долетів до кінця неосяжного посту.
Відсеб'ятина.Якщо ви пам'ятаєте, у романі немає навіть натяку на постільні сцени, у фільмі вони присутні з коментарем: "це і є кохання". І був момент, коли Каренін дістав футляр із презервативом, сподіваючись виконати подружній обов'язок. Мабуть, цей фрагмент мав характеризувати Кареніна як педанта.

На цьому я закінчу, любі товариші. А ви самі вирішуйте, дивитися це неподобство чи ні.

Публікації розділу Література

Які ваші роки?

Якими ви уявляєте собі літературних героїв? Дорослі, багато що пережили, вони вирішують складні моральні питання, змінюють свої та чужі долі. А чи намагалися ви колись дізнатися, скільки років цим людям? Виявляється, багато хто з них за сучасними мірками зовсім молоді.

"Анна Кареніна" . Анна – 25–26 років

Про точний вік Анни Кареніної у романі не йдеться, але з цитат самих героїв можна зробити деякі висновки. Отже, на момент початку роману з Вронським Анна була одружена вже вісім років:

«Олексій Олександрович холодно посміхнувся одними губами, бажаючи показати їй і собі твердість свого переконання; але ця гаряча захист, хоч і не вагала його, розбещувала його рану. Він заговорив із великим пожвавленням.
- Дуже важко помилятися, коли дружина сама оголошує про того чоловіка. Оголошує, що вісім років життя і син - що все це помилка і що вона хоче жити спочатку, - сказав він сердито, сопучи носом.
- Ганна та порок - я не можу з'єднати, не можу вірити цьому».

Лев Толстой. "Анна Кареніна"

Другу ремарку, що наближає нас до розгадки віку Кареніної, ми зустрічаємо у розмові героїні з братом Стівою:

- Ти не можеш бачити свого становища, як я. Дозволь мені сказати відверто свою думку. - знову він обережно посміхнувся своєю мигдальною усмішкою. - Я почну спочатку: ти вийшла заміж за людину, яка на двадцять років старша за тебе. Ти вийшла заміж без кохання або не знаючи кохання. Це була помилка, наприклад.
- Жахлива помилка! – сказала Ганна».

Лев Толстой. "Анна Кареніна"

"Капітанська донька" . Петро Гриньов – 17 років

Страшні події Пугачовського повстання, дуель з негідником Швабриним і кохання, яке триватиме все життя, - все це герой повісті «Капітанська донька» пережив у ніжному за сучасними мірками віці. Однак навіть сучасників Пушкіна юність Петруші Гриньова аж ніяк не дивувала, а події повісті, нагадаємо, відбуваються за півстоліття до народження автора.

«Я жив недорослем, ганяючи голубів та граючи в чехарду з дворовими хлопчиками. Тим часом минуло мені шістнадцять років. Тут моя доля змінилася.
Якось восени матінка варила у вітальні медове варення, а я, облизуючись, дивився на кипучі пінки. Батюшка біля вікна читав Придворний календар, який щорічно їм отримує. Ця книга завжди мала сильний на нього вплив: ніколи не перечитував він її без особливої ​​участі, і читання це справляло в ньому завжди дивовижне хвилювання жовчі. Матінка, яка знала напам'ять усі його звички та звичаї, завжди намагалася засунути нещасну книгу якнайдалі, і таким чином Придворний календар не траплявся йому на очі іноді цілими місяцями. Зате, коли він випадково його знаходив, то, бувало, цілими годинами не випускав уже зі своїх рук. Отже, батюшка читав Придворний календар, зрідка знизуючи плечима і повторюючи напівголосно: «Генерал-поручик!.. Він у мене в роті був сержантом!.. Обох російських орденів кавалер!.. А чи давно ми...» Нарешті, батюшка жбурнув календар на диван і поринув у задум, що не віщувало нічого доброго.
Раптом він звернувся до матінки: «Авдотьє Василівно, а скільки років Петруші?»
- Та ось пішов сімнадцятий рік, - відповіла матінка. - Петруша народився того року, як окривіла тітонька Настасья Гарасимівна, і коли ще...
- Добро, - перебив батюшка, - час його в службу. Досить йому бігати по дівочих та лазити на голубники».

Олександр Пушкін. "Капітанська донька"

"Євгеній Онєгін" . Онєгін та генерал, чоловік Тетяни

Завдяки вказівкам на якийсь час, щедро розсипаним за романом «Євгеній Онєгін», літературознавець Юрій Лотман обчислив точний рік народження великого героя. Він звернув увагу й на інший цікавий факт: чоловік Тетяни, «важливий генерал», імені якого ми навіть не знаємо, виявляється, зовсім не старий.

«Всупереч поширеній думці, ще Н.О. Лернер (нарис «Чоловік Тетяни» в кн.: «Оповідання про Пушкіна», Л., 1929, с. 213-216) показав, що чоловік Тетяни цілком міг бути нестарим людиною. Грибоєдов писав 1816 року Бегичеву: «…Нині більшість генералів таких, які мають підборіддя не опушився» (А.С. Грибоєдов. Полн. собр. соч., т. III. пг., 1917, з. 122). Онєгіну, який народився в 1795 році, або близько цього, навесні 1825 могло бути неповних тридцять років. Князь N - його рідня та приятель! - з яким Онєгін на «ти», міг бути років на п'ять старших».

"Горе від розуму" . Софія – 17 років

У п'єсі «Лихо з розуму» Софія з'являється вже дорослою дівчиною, сімнадцять років - вік заміжжя, але ми знаємо, що з Чацьким вони познайомилися раніше, більше того, були закохані один в одного. І знову Юрій Лотман припускає, що до початку історії Софії, що залишилася за кадром, не могло бути більше чотирнадцяти.

«…Чацький був відсутній три роки, отже, закохався в неї [Софію], коли їй було 14 років, а можливо, і раніше, оскільки з тексту видно, що до відставки та від'їзду за кордон він деякий час служив в армії та певний період жив у Петербурзі («Тетяна Юріївна розповідала щось, / З Петербурга повернувшись, / З міністрами про вашу зв'язок ...» - III, 3). Отже, Софії було 12–14 років, коли для неї і Чацького настав час.
Тих почуттів, в обох нас рухів серця тих,
Які в мені ні далечінь не охолодила,
Ні розваги, ні зміна місць.
Дихав, і ними жив, був безперервно зайнятий!»

Юрій Лотман. Роман А.С. Пушкіна "Євгеній Онєгін". Коментар»

"Бідна Ліза" . Ліза – 17 років

Ще одна цілком «доросла» героїня, про юність якої читачеві розповідає автор. У Ераста Ліза закохалася в сімнадцятирічному віці, але вже в п'ятнадцять бідолаха залишилася сиротою з хворою матір'ю на руках і була змушена забути дитячі забави.

«Одна Ліза, яка залишилася після батька п'ятнадцяти років, - одна Ліза, не шкодуючи своєї ніжної молодості, не шкодуючи рідкісної краси своєї, працювала день і ніч - ткала полотна, в'язала панчохи, весною рвала квіти, а влітку брала ягоди - і продавала їх в Москві. Чутлива, добра старенька, бачачи невтомність дочки, часто притискала її до серця, що слабо биться, називала божеською милістю, годувальницею, відрадою старості своєї і молила Бога, щоб він нагородив її за все те, що вона робить для матері».

Микола Карамзін. "Бідна Ліза"

"Війна і мир" . Наташа Ростова – 13 років на момент початку роману; у момент загибелі князя Андрія – 20 років

Дія роману починається 1805 року; повідомляється, що Наташі на той момент минуло лише тринадцять років, проте вона вже встигла змусити Бориса присягнути у вічній любові до неї, а він згодом не посоромився цією клятвою поступитися.

Роки йшли, і на момент появи наполеонівської армії у Москві героїні вже виповнилося двадцять. Вона встигла пережити низку розчарувань та зрад, а також перенесла смерть князя Андрія.

«Дочка гості вже оправляла сукню, запитливо дивлячись на матір, як раптом із сусідньої кімнати почувся біг до дверей кількох чоловічих і жіночих ніг, гуркіт зачепленого і поваленого стільця, і в кімнату вбігла тринадцятирічна дівчинка, запахнувши щось короткою спідницею кисейною, і зупинилася посередині кімнати. Очевидно було, вона ненароком, з нерозрахованого бігу, заскочила так далеко. У дверях тієї ж хвилини з'явилися студент із малиновим коміром, гвардійський офіцер, п'ятнадцятирічна дівчинка і товстий рум'яний хлопчик у дитячій курточці.
Граф схопився і, розгойдуючись, широко розставив руки навколо дівчинки, що втекла.