Міністр культури СРСР у 1960 1974. Сімейні таємниці фурцевих. Нагороди Катерини Фурцевої

Має величезний список регалій та звань: радянський державний та партійний діяч, Перший секретар Московського міського комітету КПРС, член Президії ЦК КПРС, Секретар ЦК КПРС, міністр культури СРСР. Нагороджена чотирма орденами Леніна, орденом "Трудового Червоного Прапора", орденом "Знак Пошани".

Але цей вражаючий перелік не передає й сотої частки неординарності та багатогранності її натури, зітканої не просто із протиріч – із контрастів.

Судіть самі. Народилася у 1910 році у Вишньому Волочку, у родині робітника – і піднялася до вершин радянської номенклатури. Була гарною, люблячою, переможно-жіночою – і при цьому дуже жорстким чиновником. Зробила карколомну кар'єру - і знала так мало особистого щастя. І відгукуються про Фурцева дуже по-різному, і в цих висловлюваннях немає півтонів. Одні говорять про неї з теплотою та любов'ю, інші не можуть пробачити розбиті долі, закриті виставки, спектаклі, які так і не побачили світ.

То якою ж вона була, Катерина Олексіївна Фурцева, прозвана «Катериною III»?

Біографія: зовнішнє

Народилася Катерина Фурцева, як уже було сказано, у родині робітника у Вишньому Волочку. У 1924 році вступила до ВЛКСМ, після школи два роки працювала на прядильно-ткацькій фабриці (їхидне прізвисько «ткаля» було дано їй не випадково). З 1930 року на комсомольській, потім на партійній роботі закінчила Московський інститут тонкої хімічної технології ім. М. Ломоносова, учасник оборони Москви. Депутат Верховної Ради, з 1954 року – Перший Секретар Московського міськкому КПРС, з 1956 року – член ЦК КПРС, з 1957 – член Президії ЦК КПРС, з 1960 по 1974 рік – міністр культури СРСР. Катерині Фурцева неодноразово траплялося опинитися в ситуаціях, що вимагають чималої особистої мужності. Наприклад, участь у обороні Москви. Молода жінка була контужена під час бомбардування, але працювала разом з усіма, не шкодуючи сил. У 1957 році сім членів Президії ЦК КПРС, пізніше оголошені «антипартійною групою», роблять спробу усунути Хрущова з посади першого секретаря ЦК КПРС. Їх підтримала більшість членів Президії. Фурцева опинилася серед тих, хто не побоявся виступити на захист Хрущова.

Те, що приховано

Найперший її шлюб тривав лише три місяці. У 1931 році, будучи своєю секретарем Коренівського райкому комсомолу Курської області, Катерина Фурцева вийшла заміж за тесляра з Коренево Ім'я його, котрі розкопали цей факт, коренівські краєзнавці не розголошують.

Згідно з офіційною біографією, Фурцева була одружена двічі.

Першим (точніше, другим) її чоловіком став льотчик Петро Іванович Бітков, за якого вона вийшла заміж у 1935 році. Тоді льотчики були дуже модними, і зовсім не дивно, що молода Катерина Фурцева захопилася видним, мужнім Битковим. Проте шлюб не приніс їй щастя. У 1941 році, пішовши на фронт, він, як це часто бувало з офіцерами на війні, захопився іншою, і не повернувся до Катерини, незважаючи на те, що у них була дочка.

У 1956 році вона знову вийшла заміж. Її обранцем став Микола Павлович Фірюбін. У цей час Катерина Фурцева працювала в московському партійному апараті, у її підлеглого Фірюбіна була сім'я, і ​​роман з цієї причини мав дещо скандальний характер. Розлучення та вторинні шлюби людей, які займають чільне становище, зовсім не заохочувалися. Однак, весілля все ж таки відбулося. Втім, щастя тривало недовго. Невдовзі Фірюбіна призначили послом до Чехословаччини. Супроводжувати чоловіка як «дружину посла» Фурцева не побажала, у неї успішно розвивалася власна кар'єра. Але, незважаючи на всі труднощі, шлюб зберігся. Сучасники казали, що Микола Павлович мав схильність зневажати дружиною і поводився з нею часом занадто різко, компенсуючи, ймовірно, той факт, що займав нижче службове становище, ніж вона.

У будь-якому випадку, про те, що він навряд чи був справжньою опорою, говорить той факт, що в 1960 році вона розкрила собі вени. Причиною стало рішення Хрущова вивести її зі складу Президії ЦК. Проблеми та невдачі на службі переносяться легше, якщо людина має надійний тил, сім'ю, де її люблять та розуміють. Фурцева, ймовірно, такої тихої гавані не мала.

Катерина ІІІ: чим запам'яталася?

Сімейні відносини та особисті переживання були надійно приховані від сторонніх очей. На людях Катерина Фурцева завжди з'являлася підтягнутою, доглянутою, гарною та спокійною.

Прийнято говорити про те, що в радянський часчиновники і партійний апарат душили мистецтво і творчих людей, вбиваючи все більш-менш непересічне і яскраве. Багато в чому правильно. Однак ось лише кілька фактів про діяльність Фурцевої на посаді міністра культури.

Це з її ініціативи до Москви привезли «Джоконду», французьких імпресіоністів, відбулися гастролі Ла Скала, було засновано Театр на Таганці. Завдяки підтримці Фурцевої у 1967 році у «Сучаснику» показали п'єсу Михайла Шатрова «Більшовики». Театр «Сучасник» завдяки їй отримав будівлю на Маяківці. У столиці відкрився Театр естради, а ще – книгарня «Москва» на Тверській, пройшла виставка робіт Марка Шагала. У СРСР розпочалися тижні французького та італійського кіно, проходили гастролі радянських театрів за кордоном.

І в той же час - за Фурцевої відбувався розгін виставки художників-абстракціоністів, вона заборонила виступати на вітчизняних сценах М. Ростроповичу, за її забаганням Ролану Бикову заборонили грати Пушкіна - вистраждану, чудово збудовану і відчутну їм роль.

... Вона раптово померла в ніч з 24 на 25 жовтня 1974 року. Офіційно вона померла від «гострої серцевої недостатності». Проте, всі, хто її знав, запевняли, що Фурцева наклала на себе руки.

Найвища жінка СРСР наклала на себе руки від розпачу?

Катерина Фурцева, від дня народження якої минуло рівно 100 років, — єдина жінка, яка обіймала найвищі посади в нашій державі. Що підняло на вершину влади дівчину з Вишнього Волочка? Непересічні особисті риси, випадок, удача, симпатія вождів до гарної жінки? Катерині Олексіївні доводилося пробивати собі шлях у суспільстві, яке не заохочувало стрімкі жіночі кар'єри. Фурцева – виняток. Вона кілька років була господаркою Москви, потім зайняла місце на партійному олімпі — увійшла до складу президії та секретаріату ЦК КПРС.

На переломному етапі історії нашої країни вона належала до тих небагатьох, хто визначав долю нашої держави.

…24 жовтня 1974 року вона раптово пішла з життя. Фурцева не скаржилася на здоров'я, і ​​смерть видалася несподіваною і незрозуміло ранньою. Вона місяць не дожила до шістдесяти чотирьох років. У Москві заговорили про те, що міністр культури з власної волі пішла з життя. У сім'ї версію про самогубство навідріз відкидали. Втім, сім'ї не надто вірили. Бо якось Катерина Олексіївна вже розкривала собі вени. Ця життєрадісна, мажорна жінка з яскравим темпераментом та сильним характером не могла перенести одного — коли її відкидають, і в особистому житті, і в політичному...

…Але чому вона намагалася накласти на себе руки? Яка сумна таємниця робила її нещасною? Драматичній долі Фурцевої Леонід Млечин присвятив свою нову книгуу серії «ЖЗЛ».

Кар'єра ткалі. Катерина Олексіївна Фурцева народилася у місті Вишній Волочок Тверської губернії. Її батько, Олексій Гаврилович, робітник-металіст, був призваний до царської армії, як тільки почалася світова війна, і загинув у перших боях. Втрата батька - травма, що наклала відбиток на всю подальше життяКатерини Олексіївни. Вона боялася бути покинутою, відкинутою, залишеною. Катерина Фурцева сильно залежала від рідних, друзів, подруг та коханих чоловіків; їй завжди було страшно залишитись однією.

Мати, Мотрено Миколаївно, більше не вийшла заміж. Вона поодинці виховувала сина та дочку. Вона була неписьменною, але у Вишньому Волочку мала авторитет. Катерина Олексіївна успадкувала від матері характер, здатність самостійно приймати рішення, внутрішню силу. І все ж почуття безпорадності, що ретельно приховується, залишилося в ній назавжди.

У 1925 році вона закінчила семирічку і вступила до школи фабрично-заводського учнівства, вивчилася на ткаля. У п'ятнадцять років стала до верстата. Закріпилося за нею образливе для майбутнього міністра культури прізвисько «ткаля». Катерині Олексіївні завжди будуть згадувати роботу за верстатом — причому зарозуміло-зневажливо, хоча нічого, крім поваги та співчуття, необхідність рано почати працювати не викликає. За верстатом Катерина Фурцева стояла недовго. Комсомол змінив її життя.

Добре розвинена, спортивна, Катерина Фурцева відповідала очікуванням доби. Щоправда, двадцяті та тридцяті роки – час пуританства. Сексуальність – не тема для обговорення.

Катерина Олексіївна Фурцева (1910-1974), міністр культури СРСР

А вона не в силах приховати свою жіночність, бажання любити і бути коханою. Ось і буде вона розриватися між бажанням ні в чому не поступатися сильній статі та неусвідомленим прагненням зустріти справжнього чоловіка, поряд з яким вона відчує себе спокійно та надійно.

Шістнадцять місяців вона пропрацювала секретарем Коренівського райкому комсомолу в нинішній Курській області, потім прийняла нове призначення і більше ніколи до селища не поверталася. Краєзнавці запевняють, що розкрили найбільшу таємницю її особистого життя: 25 серпня 1931 року Коренівська сільрада зареєструвала її шлюб із місцевим теслею. Але вже за три місяці шлюб розпався. Ім'я першого чоловіка Фурцевої краєзнавці приховують...

Плюс особисте щастя. 1931 року перспективного працівника перевели секретарем міськкому комсомолу до Феодосії. У Коктебелі вона захопилася планерним спортом і домоглася, щоб обком партії рекомендував її на Вищі академічні курси Аерофлоту. Після курсів Фурцеву відправили до Саратова помічником начальника політвідділу авіаційного технікуму з комсомолу.

Зате тут до неї прийшло перше велике кохання. Вона закохалася у льотчика Петра Івановича Біткова, який служив у Саратові. У тридцяті роки пілоти, оточені романтичним ореолом, мали у жінок особливий успіх. Інструктор льотної ланки Петро Бітков, розповідають, був видним, цікавим чоловіком. Катерина Олексіївна інстинктивно шукала людину, яка була б захистом і опорою, здатної дати те, чого вона була позбавлена ​​в дитинстві та юності.

1936 року Петра Біткова перевели до політуправління цивільної авіації, і молода сім'я перебралася до Москви. Фурцеву взяли до ЦК комсомолу інструктором відділу студентської молоді, хоча сама вона вищої освіти не мала та студентського життя не знала. А о тридцять сьомій направили навчатися в інститут тонкої хімічної технології імені Ломоносова. Вчилася Катерина Олексіївна неважливо, бо одразу пішла по громадської лінії. Її обрали секретарем партійного комітету інституту. Диплом про вищій освітіінженер-хімік Фурцева отримала у сорок першому році, напередодні війни. Працювати за фахом їй так і не вдалося.

Початок Великої Вітчизняної для Фурцевої виявився подвійно трагічним. Її чоловік у перші дні війни вирушив на фронт. Але пішов він із сім'ї. Більше вони не жили разом, хоча саме під час війни у ​​них з'явилася довгоочікувана дитина.

Катерина Олексіївна мріяла про дітей, а завагітніла лише на тридцять другому році, після одинадцяти років життя у шлюбі. Як і багато в житті Фурцева, обставини, пов'язані з народженням доньки, обросли чутками та міфами. Подейкували, ніби й не чоловік був батьком дитини, тому ображений Петро Битков і пішов із сім'ї.

Розповідають та інше. Петро Іванович, як це сталося з багатьма молодими чоловіками, що пішли в армію, надовго відірваними від дружин, зустрів на фронті іншу жінку, закохався. Йому відповіли взаємністю. І він завів нову родину. Це більше схоже на правду, бо від дочки Петро Іванович не відмовлявся, навпаки, зберіг до Світлани батьківські почуття до кінця життя.

Найважчі роки. Крах першого шлюбу залишило важкий шрам. Фурцева ніколи цього не зможе забути. Молода жінка, боячись самотності та невизначеності, була готова позбутися дитини. Але її підтримала мати: «Стільки років чекали. Що вже, одну дитину не вихуємо? Залишити дитину в ці перші військові місяці, найважчі і найнебезпечніші для москвичів, було нелегким і мужнім рішенням.

Вагітну Фурцеву евакуювали до Куйбишева (Самару), де розмістилися основні наркомати та іноземні посольства. Пологи були благополучними. Катерина Олексіївна дала дівчинці своє прізвище. У Куйбишеві вони залишалися недовго. На відміну багатьох інших москвичів, яким остаточно війни не дозволяли повернутися у місто, партійного працівника Фурцеву чекали у Москві.

Сорок другий рік був для Катерини Олексіївни пам'ятним у всіх відношеннях. У неї народилася дочка Світлана, і їй запропонували нову роботу. Молодого працівника, що росте, примітив перший секретар Фрунзенського райкому партії Петро Володимирович Богуславський і взяв до себе в апарат. Так розпочалася успішна партійна кар'єра Фурцева, яка приведе її на вершину влади.

Можливо, партійна кар'єра, що успішно розпочалася, допомогла впоратися з особистою драмою. У Фурцевої склалися особливі стосунки із першим секретарем райкому Богуславським. Кажуть, він цінував не лише її ділові, а й жіночі гідності. Молода Фурцева була дуже гарна — яскрава, струнка, з бурхливим темпераментом. Важко обговорювати те, що сталося між Петром Володимировичем та Катериною Олексіївною. Це не та історія, якою діляться навіть із близькими людьми.

Службові романи схожі одна на одну як дві краплі води. Загальна роботазближала і приносила задоволення. Але навряд чи такий роман може влаштовувати жінку. Йдуть роки, а він не збирається уникати дружини. Чоловік щасливий мати і дружину, і коханку. А жінки не хочуть завжди залишатися в цій ролі. Їм потрібна справжня сім'я. Отже, як правило, службові романи закінчуються, як тільки чоловік і жінка перестають працювати разом.

1961 рік. Гагарін і Фурцева на прийомі в Міністерстві культури з нагоди ІІ Московського міжнародного кінофестивалю з його гостями — італійськими актрисами Джиною Лоллобриджідою (ліворуч) та Марізою Мерліні (друга справа). Фото: РІА-новини

Перший секретар. Катерина Олексіївна Фурцева швидко засвоїла основні правила досягнення успіху у партійному апараті та висунулася на перші ролі. Вона змінила Богуславського на посаді першого секретаря райкому. Щоб довести своє право бути господаркою району, їй довелося засвоїти багато звичок та манерів чоловіків-керівників. Вона навчилася не боятися в чоловічому колективі, не бентежилася жартам відомої якості, могла пристойно випити і при необхідності послати по матінці.

При цьому вона не забувала, що приваблива жінка має й інші засоби впливу на чоловічий колектив. Організована, вимоглива, зібрана та працездатна, Фурцева незмінно виконувала обіцяне. Її цінували як майстриню масових заходів. Чи йшлося про очищення районного апарату від вихідців з Північної столиціу розпал похмурої «ленінградської справи», або про пропагандистське забезпечення такої ж ганебної «справи лікарів», Катерина Олексіївна незмінно випереджала колег-секретарів.

Вона, наприклад, «вимагала від інститутів, розташованих у районі, виконання соціалістичних зобов'язань до певних дат: до 1 травня винайти вакцину та повністю ліквідувати рак, до 7 листопада випустити дієвий препарат проти туберкульозу. Вивчаєте дитячий кір? Попрацюйте так, щоб до наступного бюро райкому кору не було...»

У партійному керівництві тих років усі були догматиками. Але Катерині Фурцева катастрофічно не вистачало загальної культури та освіти, тому її виступи на ідеологічні теми справляли особливо похмуре враження.

З 28 липня по 11 серпня 1957 року в Москві під гаслом «За мир і дружбу» проходив Всесвітній фестиваль молоді та студентів, який став величезною подією. Ніколи ще не було такого широкого та практично неконтрольованого спілкування з іноземцями. Різноманітне начальство, яке звикло жити за залізною завісою, саме було налякане і лякало інших.

Напередодні фестивалю Катерина Фурцева попереджала московських чиновників: Є чутки, що завезуть інфекційні захворювання. Тож почали проводити щеплення. Але вже було чотири випадки якихось уколів скоєно в магазинах, коли дівчина стояла в черзі за продуктами, підходить людина, в руку робить укол... Постраждалі перебувають у лікарні, їхній стан добрий. Це робиться ворогами, щоб створити паніку замість урочистостей»…

Кар'єрі Фурцева допомогли великі зміни в московському керівництві, коли Сталін повернув до Москви Микиту Сергійовича Хрущова і поставив на чолі столиці. Серед секретарів міськкому йому була потрібна одна жінка. Микита Сергійович вибрав енергійну та ділову Фурцеву.

У партійному апараті жінок просували зі скрипом. Вважалося, що з керівною роботою впораються лише міцні чоловіки. На пленумі ЦК 18 березня сорок шостого року Сталін сказав: «Нарком має бути звіром». Поставивши Миколу Костянтиновича Байбакова керувати нафтовою промисловістю, поставив йому запитання: «Якими властивостями повинен мати радянський нарком»? Байбаков став перераховувати. Вождь зупинив його: «Радянському наркому потрібні передусім бичачі нерви плюс оптимізм»...

…Биччих нервів Катерині Олексіївні Фурцевої явно не вистачало. Вона була надто емоційною людиною.

Хазяйка міста.Через рік із невеликим після смерті Сталіна, 26 травня 1954 року, Катерину Фурцеву було затверджено першим секретарем міського комітету партії. Жодна жінка до неї не очолювала такої великої партійної організації. Катерина Олексіївна стала повноправною господаркою величезного міста.

Стосовно Хрущова до Фурцевой був нічого особистого, що тоді говорили. Ліжко рідко відігравало вирішальну роль у кар'єрному зростанні жінки, можливо, тому, що в партійний апарат, ніби навмисне, відбирали дам не надто привабливих. Катерина Олексіївна була у цьому сенсі винятком. «Ми перш за все бачили в ній жінку, — розповідав мені Валерій Харазов, на той час секретар Сталінського райкому партії Москви, — акуратну, що стежить за собою, дивовижно одягнену. Катерина Олексіївна справляла на нас сильне враження, ми нею захоплювалися».

Але на відміну від Леоніда Ілліча Брежнєва Хрущов зберігав вірність дружині та з особами іншої статі встановлював виключно ділові відносини. До речі, поблажливості нікому не робив і з жінок питав, як із чоловіків.

Весілля з посагом. Службовий успіх доповнило знайдене, нарешті, особисте щастя. Коли Катерина Олексіївна працювала в московському партійному апараті, то закохалася у колегу-секретаря Миколу Павловича Фірюбіна. Він був лише на два роки старший. Його вважали примхливою і розпещеною жіночою увагою.

Роман Фурцева і Фірюбіна був предметом пересудів у Москві. На той час розлучення не заохочувалися. Жінка має виконувати одну роль — самовідданої дружини та матері. Коханка - поняття негативне. Микола Павлович Фірюбін не поспішав рвати із колишнім життям, йти з родини. Катерина Олексіївна переживала, хоча найбільше намагалася не показати своєї слабкості. У будинку її повідомлення про те, що вона одружується з Миколою Фірюбіною, зустріли, м'яко кажучи, без захоплення. Теща і падчерка його одразу не злюбили. Звичайно, це була ревнощі. Ні Мотрона Миколаївна, ні Світлана ні з ким не бажали ділити Катерину Олексіївну.

Щойно Катерина Олексіївна та Микола Павлович стали жити разом, як втрутилася велика політика, заважаючи їхньому щастю. На початку травня 1953 року новопризначений міністром закордонних справ В'ячеслав Михайлович Молотов попросив направити у розпорядження МЗС партійних працівників. Так стали дипломатами майбутній голова КДБ Юрій Андропов та чоловік Фурцевої Микола Фірюбін.

У січні 1954 року його зробили послом у Чехословаччині. Посла завжди супроводжує дружина. Вона також грає важливу роль у роботі представництва, допомагає послу в організації прийомів, налагоджувати відносини з дипломатами інших країн. Але Катерина Олексіївна не захотіла пожертвувати кар'єрою та задовольнитись роллю дружини. Вона не поїхала із чоловіком до Праги. З огляду на особливу ситуацію, у ЦК дозволили Фірюбіну жити одному, що дозволялося іншим дипломатам.

Для шлюбу тривала розлука не добре. Фурцева переживала, не хотіла відпускати надовго чоловіка. Але й відмовлятися від посольського призначення не можна було. Звичайно, Микола Павлович хотів би бачити дружину поряд. Але бути одруженим на самій Фурцевій — це теж лестило його самолюбство. Катерину Олексіївну можна було назвати першою жінкою країни, оскільки дружини керівників держави залишалися в тіні.

При цьому у стосунках із дружиною Фірюбін тримався впевнено чи, як кажуть знаючі люди, самовпевнено. Це характерно для владних і високо цінують чоловіків прагнення бути господарем у сім'ї. Він звик, що дружина йому догоджає. Вона дуже цінувала чоловіка і хотіла зберегти добрі стосунки. Їй здавалося, що зробити його щасливим – це і є її ціль. Світло було не миле, коли чоловік на неї дувся.

Меморіальна дошка на будинку №19 Тверською вулицею в Москві, де жила Катерина Фурцева

Матриархат, патріархат та секретаріат. ХХ з'їзд партії зіграв особливу роль життя нашої країни. Для Катерини Фурцевої з'їзд виявився вдвічі важливішим — її було піднесено на вершину політичної влади. Хрущов зробив її секретарем ЦК та включив до складу кандидатів у члени президії. За радянських часів значення Секретаріату ЦК нікому не треба було пояснювати. Якось Сталін пожартував у вузькому колі: «Історія ділиться на три періоди — матріархат, патріархат та секретаріат»…

У практичному житті ніяке скільки-небудь важливе призначення не проводилося, крім секретаріату ЦК. Жодне міністерство чи відомство країни нічого не могло зробити, не отримавши попередньої згоди секретаріату ЦК. Поява жінки у складі вищого керівництвадержави було подією. Але обрання Катерини Олексіївни сподобалося не всім. Це було відображенням властивого епосі чоловічого шовінізму.

Микита Сергійович вважав Фурцеву своєю людиною і просував. 29 червня 1957 року він зробив Фурцеву повноправним членом президії ЦК. Це було гучне призначення. Наступного разу жінка увійде до складу політбюро вже за Горбачова.

Хрущов зробив їй подарунок – повернув Катерині Олексіївні чоловіка: Миколу Фірюбіна призначили заступником міністра закордонних справ. Тепер ніщо не заважало Миколі Павловичу та Катерині Олексіївні жити разом. На ХХ з'їзді Миколи Павловича Фірюбіна обрали кандидатом у члени ЦК КПРС. Тож вони з Фурцевою були єдиною подружньою парою, яка відвідувала пленуми. Центрального комітету. Звичайно, Фірюбін не дуже подобалося, що дружина займає вищу становище. Для радянської родини це було нетипово.

Перерізані вени. Усього три роки Фурцева перебувала на вершині влади. 4 травня 1960 року Микита Сергійович несподівано розпорядився звільнити з посади секретаря ЦК відразу кілька осіб, зокрема Катерину Олексіївну. Її призначили міністром культури. Що ж спричинило масове чищення вищого ешелону партійного керівництва? Чому Хрущов одного дня розігнав своїх найближчих помічників? Він же сам їх підбирав і висував.

Вважається, що чекісти записали вільні розмови кількох секретарів ЦК, які вони вели у своїх відпочинкових кімнатах, попиваючи чай або міцніші напої. Нічого крамольного вони не говорили, лише дозволяли собі критично оцінювати поведінку Микити Сергійовича. Є й інше пояснення. Хрущов був людиною, що захоплюється. Працівника, що сподобався, міг підняти на запаморочливу висоту, але, розчарувавшись, з тією ж легкістю розлучався з недавнім улюбленцем і просував нового.

Ще рік із лишком Фурцева залишалася членом президії ЦК, вищого органу влади в країні. А ось на ХХІІ з'їзді до складу президії ЦК її не включили. Це стало для неї жахливим ударом. Фурцева та Фірюбін не прийшли на вечірнє засідання з'їзду. Катерина Олексіївна намагалася піти із життя. «Сильно напідпитку з горя, — пише Сергій Хрущов, — а Катерина Олексіївна зловживала алкоголем, вона спробувала розкрити собі вени. Але рука здригнулася, і самогубство не вдалося. Можливо, вона й не збиралася розлучатися з життям, а просто по-жіночому намагалася таким чином привернути до себе увагу, викликати співчуття, але її вчинок справив протилежний ефект». Так, готових і здатних співчувати виявилося небагато.

Катерина Олексіївна болісно сприймала втрату атрибутів колишнього життя. Але найбільше переживала, думаючи про те, як люди навколо радіють її падінню та зловтішаються… Щодо звичаїв у політичній верхівці вона не помилялася.

Що змушує чинити самогубства великих політиків рівня Фурцевої? Якось усе це не в'яжеться з виглядом цих людей, рішучих, жорстких, здатних долати будь-які перешкоди. Як правило, такі люди здатні встояти за будь-яких стресів. Але діють інші чинники. Навряд чи ми можемо зрозуміти, що сталося останньою краплеюдля кожного з них...

Між молотом і ковадлом. Фурцева була чи не єдиною людиною у керівництві країни, щиро зацікавленою у культурному обміні з іншими державами, у тому, щоб наші майстри виїжджали на гастролі за кордон, а в радянський Союзприїжджали іноземні співаки, музиканти, артисти, привозили виставки із найкращих світових музеїв.

Закордонні гастролі були вкрай вигідні державі, видатні майстри після повернення додому здавали до казни великі суми у валюті. Тому міністерство культури бодай із відомчих міркувань було прихильником гастролей. А партійний апарат та система держбезпеки вважали, що краще нікого нікуди не випускати. Гідними їхати в інші країни вважали лише самих себе.

Катерина Олексіївна Фурцева із задоволенням відкривала собі світ. Навіть для секретаря ЦК подорож була рідкістю. Міністр культури ж мала мандрувати світом через прямі обов'язки. За кордоном жінка-міністр незмінно викликала велику цікавість.

У руках міністра культури була чимала влада. Але кожне рішення приховувало загрозу для кар'єри. Ідеологічна ситуація у країні, атмосфера заборон практично ставила хрест усім, що здавалося небезпечним відступом від генеральної лінії. Система була така, що на користь Фурцевої було заборонити, а не дозволити, бо за вдалий спектакль похвала дістанеться режисерові чи артисту. А за помилки відповідати їй.

Охочих заборонити було багато, а брати на себе відповідальність і дозволяти ніхто не хотів. Іноді вона йшла всупереч цензурі, брала відповідальність на себе. Але частіше мала — чи хотіла — перешкодити появі на сцені того, що вважалося недозволеним. А не дозволялося дуже багато.

Але Катерина Олексіївна була держимордою. Крім партійних установок часто керувалася особистими симпатіями та антипатіями. Головний режисер театру «Сучасник» Олег Миколайович Єфремов до п'ятдесятиріччя жовтневої революції поставив п'єсу Михайла Пилиповича Шатрова «Більшовики». Цензура її заборонила. Міністр культури дозволила виставу. Півроку – небачена справа! — спектакль йшов без дозволу цензури. У залі для глядачів«Сучасника» — жодного вільного місця. Фурцева не злякалася і відступила. П'єсу дозволили…

Фурцева та Софі Лорен

Як бути чоловіком бабусі? Як же це все сталося? Чому пішли розмови про те, що Катерину Олексіївну Фурцеву прибирають з посади міністра, що чекає на її безрадісне пенсійне життя — і, можливо, навіть самотнє пенсійне життя, оскільки руйнувалося не лише його політична кар'єра, а й стосунки з чоловіком?

Ні за віком, ні за настроєм вона зовсім не збиралася йти. Напевно, навіть уявити себе не могла на пенсійному спокої. Але, схоже, її міністерські дні порахували. І розраховувати на милосердя товаришів партії їй не доводилося. У політичному світінемає справжніх людських відносин, тут триває жорстока боротьба за владу чи за ілюзію влади.

Кажуть, що вона сама могла бути жорстокою та нещадною. Звикла до ролі вершителя доль і влади над людьми. Дивно, що її не назвали «залізною леді». Хоча саме це поняття народилося пізніше, вже після відходу Фурцева з життя. Та вона й не була залізною! Вона була, мабуть, надто чутливою.

Вже над молодому віці Катерина Олексіївна продовжувала хвилювати чоловіче уяву. У бажанні служити міністру був безперечний еротичний мотив. Суспільство захоплювалося її силою, але прагнуло побачити сліди жіночої слабкості, що ретельно приховується.

Катерина Фурцева товаришувала з Людмилою Зикиною. Запевняли, що на дачі у співачки міністр міцно випивала. За столом, коли питали, що їй налити, Катерина Олексіївна відповідала однаково: "Я завжди з чоловіками, я п'ю горілку".

1972 року померла мати, Мотрона Миколаївна. Для Катерини Олексіївни це був удар. Вона залежала від матері, потребувала її постійного схвалення. Говорять, що дівчата виходять заміж за своїх батьків, тобто інстинктивно шукають чоловіка зі звичними рисами характеру. А Фурцева, мабуть, вийшла заміж за свою матір! Мати змушувала її жити в шаленому темпі: не дозволяй собі відпочивати та розслаблятися, рухайся від доброго на краще. Також будувалися стосунки з чоловіком. Вона потребувала його розташування. Розуміла розумом, що не в змозі догодити йому у всьому, але намагалася. Виходило, що єдиний спосіб змусити його бути ніжним — вгадувати та виконувати всі його бажання...

Подруги знали, що на душі у неї неспокійно. Вона казала, що її ніхто не розуміє, що вона самотня та нікому не потрібна. Треба розуміти, вона мала на увазі чоловіка. Наскільки справедливі ці закиди? Сам Микола Павлович про свої стосунки з Катериною Олексіївною не розповідав. Принаймні публічно. Він помер ще до того, як журналісти отримали можливість ставити особисті питання.

Самотність пораненої душі. Фурцева взялася за будівництво власної дачі і попросила про допомогу «підвідомчі установи». Охочих допомогти міністру будівельними матеріалами та робочою силою виявилося безліч. При цьому хтось із посвячених написав донос: Фурцева, порушивши державну дисципліну та партійну етику, придбала за пільговими цінами будівельні матеріали у Великому театрі.

Справу розбирала найвища інквізиція — Комітет партійного контролю при ЦК КПРС, яким керував колишній керівник Радянської Латвії член політбюро Арвід Янович Пельше. Особиста власність вважалася справою антипартійною. Тому керівники країни обходили цю заборону та будували дачі на ім'я рідних та близьких. Фурцева вчинила необачно, записавши дачу своє ім'я.

Катерина Олексіївна визнала, що припустилася грубої помилки, здала дачу. Їй повернули двадцять п'ять тисяч карбованців. Вона поклала їх на книжку та написала заповіт на користь доньки. Але все одно її вирішили відправити на пенсію. А вона сказала подрузі: «Хоч би що там було, що б про мене не говорили, я помру міністром». Так і сталося…

…Тепер уже не дізнатися, що саме сталося пізно увечері 24 жовтня, коли Фурцева повернулася додому. Вони з Фірюбіним жили на вулиці Олексія Толстого. Кажуть, що саме того дня стало відомо, що на неї чекає пенсія, а Микола Павлович зустрів іншу жінку. Катерина Олексіївна не витримала подвійного удару. Сумне життя кинутої чоловіком пенсіонерки було не по ній...

...Напевно, багато разів вона подумки прикидала, чи зможе жити без роботи і без чоловіка? Емоційно вона повністю залежала від свого становища у суспільстві, від цього, як у неї дивляться оточуючі. І, звісно ж, від чоловіка! Самотність здавалася найстрашнішою. Вона навіть не могла подумати про те, щоб порвати з ним і почати все знову з іншою людиною.

Не так просто знайти спокій пораненої душі. Як повернутись з глибини нещастя до нормального життя? Це містична подорож. Почуття і страхи, випробувані в дитинстві, залишаються назавжди і повертаються знову і знову, особливо коли ми не в змозі впоратися зі своїми проблемами. Вона, мабуть, розуміла, що втрата батька — все це було давним-давно, але якась частина мозку, як і раніше, сприймає світ так, ніби вона ще маленька дівчинка, що залишилася без тата. Страх бути покинутою позбавляв її можливості подивитися на речі реалістично.

Після опівночі Світлані зателефонував Микола Павлович Фірюбін: «Мами більше немає»...

Коли приїхали дочка із чоловіком, у квартирі ще перебувала реанімаційна бригада. Лікар намагався заспокоїти Світлану: «Навіть якби це сталося у лікарні, лікарі не змогли б допомогти». Діагноз – гостра серцева недостатність. Але по Москві пішли розмови про те, що вона знову вирішила накласти на себе руки. І цього разу спроба вдалася.

…Її перший чоловік, Петро Іванович Бітков, говорив дочці на похороні, що все життя любив лише Катерину Олексіївну. Він ненадовго пережив Фурцеву. Микола Павлович Фірюбін пішов до Клеопатри Гоголевої, вдови Олександра Васильовича Гоголєва, покійного секретаря московського обкому партії. Вони мешкали на сусідніх дачах. Клеопатра Гоголева, яку знайомі називали Клерою, була значно молодшою ​​за Фурцеву…

…З роками про Катерину Олексіївну Фурцеву говорять все краще і краще. Погане забулося. Залишилися спогади про живу і душевну людину.

Леонід МЛЕЧИН, «Московський Комсомолець»

Міністр культури СРСР Катерина Фурцева померла 24 жовтня 1974 року. Все сталося раптово, за одну ніч, і загадково: увечері була на банкеті, посварилася з чоловіком, пішла – вранці оголосили, що померла від серцевого нападу. Ходили чутки про самогубство, тим більше що раніше вже розкривала собі вени. Чиста літературщина: страждання та метання витонченої жінки. Адже раніше, в молодості, вона була немов радянський танк - смілива, уперта і вольова.
Фурцева була самородком і, мабуть, мала феноменальні здібності. Плюс виграшна зовнішність і великий талант спілкування чи навіть навіювання. Тому біографія її стрімка і в вищого ступеняпартійна: Катерина Олексіївна Фурцева народилася 7 листопада 1910 року у Вишньому Волочці. В графі " соціальне походженняписала «ткаля, з селян», для партійної кар'єри кращого придумати неможливо. З 1954 до 1957 року працювала Першим секретарем Московського Міського Комітету КПРС. Член Президії ЦК КПРС із 1957 по 1961 роки. Міністр культури СРСР із 1960 по 1974 рік.
За останні 14 років життя на посаді Міністра культури Катерина Фурцева зробила напрочуд багато: Московський кінофестиваль, Конкурс імені Чайковського, виставки Пікассо, Реріха, показ Джоконди в Москві, гастролі Великого у Франції, США, Італії. Це лише глобальні міжнародні проекти, та й то не всі. Усередині країни Фурцева особисто контролювала всі значні постановки, фільми, концерти та гастролі. Від неї залежало, хто "проб'ється" і вийде під світло софітів.
Вибір цієї жінки «від сохи» був напрочуд точним, гарного смаку. Звичайно, можна сказати, що у її розпорядженні були людські ресурси величезної країни. Але у її соратника Микити Сергійовича Хрущова теж усі були під рукою, проте культури йому це не побільшало. У Фурцевої вистачало сил та уваги взаємодіяти з діячами культури саме особисто та дуже емоційно. За неї зійшли зірки великих талантів - Ойстраха, Ріхтера, Растроповича, Плісецької, Вишневської, Єфремова, Бондарчука. Звичайно, не було її заслуги в тому, що ці люди були такими обдарованими, але не можна забувати про те, що Фурцева їм допомагала.
Їй були вдячні, часто через роки після її смерті відгукувалися образливо. Воно зрозуміло, її улюблені підопічні – великі таланти. А хто вона? «Шлагбаум на шляху культури», як у вічі сказав їй Олег Єфремов. Та й моветон любитиме начальство, особливо інтелігентній людині. В Росії. Як у радянській, так і до того. Це вже зараз вважається – можна.
Одна Зикіна була вдячна Фурцева і все життя відгукувалася тепло. Напевно, тому що проста жінка, і, можливо, внутрішньо вільніша. Ще Катерині Олексіївні були вдячні іноземці. До її «правління» вони нічого, крім хорошої народної пісніі танці з СРСР не бачили - і раптом суперкласика та суперкраса. І переговори можна вести з красивою осудною жінкою. Святослав Реріх її дуже цінував, директор міланського театру «Ла Скала» Антоніо Гірінгеллі 10 років колекціонував її портрети, Карден щиро дякував. Данська королева Маргрете якось сказала, що хотіла б зробити для своєї країни стільки, скільки Фурцева зробила для своєї країни.
Дружба з Надею Леже, вдовою французького художника Фернана Леже, і зовсім вийшла знаковою: дві прості російські жінки дуже потоваришували, одна «командувала культурою» на одній шостій частині суші, інша волею доль із помічниці по господарству стала спадкоємицею харизматичного художника. Обидві серед снобів-уроджених інтелектуалів Парижа, Ніцци та Москви відчували себе трохи шпигунами, - і допомагали один одному, підтримували. Візити Наді до СРСР як обласканої вдови прогресивного художника додавали їй авторитету в Парижі, дорогі подарунки та консультації на тему «що нині носять у Франції» додавали шарму Катерині.
Можна уявити, як Фурцевій заздрили дружини чоловіків-членів Політбюро. Париж, Мілан, Нью-Йорк, кінофестивалі, московські театри – все біля ніг Катерини Великої. «Мені до Парижа у справі треба терміново!» Сукні від Ланвен, духи французькі, її вигляд ставав дедалі витонченішим. Інші ЦК-івські дами здебільшого так і залишалися «з селян».
Але якщо ти наближаєшся так близько до мистецтва, що змінюється вигляд - значить, змінюється і твоя психіка.
Фурцева пішла як героїня фільму чи роману – артистично, нервово. Навіть загадково.

У те, що міністром культури може стати провінціалка з освітою у сім класів та минулим ткалі, мало хто повірить. А тим часом це сталося. На запитання, які якості має радянський керівник, відповів Сталін: «Биччі нерви плюс оптимізм». Катерина Фурцева, яка стала ще й єдиною жінкою в Президії ЦК, окрім цих двох, була ще: краса і вміння зберігати жіночність.

Це поєднання чоловічих якостей та безмежної чарівності виявиться визначальним у її долі. Саме воно принесе Фурцевій фантастичний професійний успіх, а натомість повністю спустошить особисте життя.

МАЛЬВІНА ІЗ РАДЯНСЬКОЇ загартуванням

Іконою стилю радянського бомонду прийнято вважати Раїсу Горбачову. Катерина Фурцева дружині останнього генсека ЦК анітрохи не поступалася. Витончено одягнена, у туфельках, навіть якщо на вулиці дощ, із шиньйоном на голові (цю зачіску копіюватимуть у народі, жартома називаючи «Фурцева для бідних»). І неодмінно – з усмішкою. Вона любила духи «Арпеж», одягалася у В'ячеслава Зайцева і навіть примудрялася діставати речі від Ланвен. Міністр із зовнішністю Мальвіни – саме так називали Катерину Олексіївну у кулуарах міністерств.

У Лондоні британський остеопат і художник за покликанням, Стівен Уорд, на згадку про 15-хвилинне знайомство навіть подарував жінці-міністру портрет. Уорд мав пристрасть оточувати себе гарними жінками, і його художніх настроях це було не відчуватися. На портреті – Катерина Олексіївна, але явно молодша за свої 52 роки. І не державний діяч, а кокетлива леді не пуританських часів Радянського Союзу.

У рідному Вишньому Волочку – місто у Тульській губернії – Катя закінчила семирічку. Одразу після школи стала до верстата. У 20 років вступила до партії, через рік секретарем міськкому комсомолу поїхала до Феодосії, а вже звідти – до Ленінграда. Далі – за наростаючою: знайомство зі Сталіним, Хрущовим, 1954-го вона – перший секретар Московського міського комітету, а 1957-го – вже член Президії ЦК. Міністром культури вона була 14 років, і більшість запам'ятають її саме на цій посаді. Кар'єрним зльотом для Катерини Фурцевої стане членство у Політбюро.

Те, що за радянських часів високопосадовці займали «свої», секретом не було – сталінський вислів про кадри жвавий і донині. Катерина Фурцева тут була винятком. Поки Молотов і Маленков підбивали інших зрушити Хрущова, вона, відлучившись «вийти», назвала генералам особистого кабінетуі благала їх приїхати і зірвати назрілий переворот. Її стараннями члени ЦК були скликані до столиці як з військової тривози: військовими літаками. Це забезпечило щасливий результат пленуму Хрущову, а самої Фурцева – заступництво генсека. Вона й уявити не могла, що через три роки, втративши місце, різатиме собі вени. Відчайдушний жест колишнього члена ЦК, спробу Фурцевої звести рахунки із життям Хрущов назвав клімаксом, а саму Катерину Олексіївну 1960-го призначив міністром культури. У 70-ті заздрісники почали її планомірно виживати. Фурцева ледве не вигнали з партії. Відчувши зміну настроїв у партії, Катерина Олексіївна любила повторювати: «Хоч би що там було, що б про мене не говорили, я помру міністром». І посада міністра збережеться за нею до її смерті.

ЧАС СЕКРЕТАРІАТУ

Якось Сталін у вузькому колі пожартував: «Історія ділиться на три періоди – матріархат, патріархат та секретаріат…». З ім'ям Катерини Фурцева був пов'язаний період секретаріату. Ще секретарем Московського міськкому вона взяла під контроль будівництво в «Лужниках», провела реконструкцію комплексу ВДНГ, розгорнула будівництво «хрущовок». Саме завдяки трудоголізму та невичерпній енергії Фурцевій стало можливим розселення мільйонів мешканців комуналок в окремі, хоч і малометражні, квартири, які здавалися людям справжнім раєм.

У розпал холодної війниця жінка допомогла Вану Кліберну присудити першу премію Міжнародного конкурсуімені П.І. Чайковського, відновила Московський міжнародний кінофестиваль, завдяки особистим зв'язкам у художньому світіповернула до Радянського Союзу спадщину Реріхів.

ГОСПОДАРКА МОСКВИ

Про «господиню» Москви чого тільки не говорили. Ходили чутки про її бурхливе особисте життя і численних покровителів, роман з Хрущовим, а прогалини в освіті і не дуже широкий кругозір ставали предметом злих анекдотів. Періодично Фурцеву справді «заносило». Вона могла, наприклад, вимагати винайти вакцину від раку до 1 травня, а до 7 листопада випустити препарат проти туберкульозу. Нестача загальних знаньвона з лишком компенсувала наполегливістю. Її вказівки мали виконуватися беззаперечно і вчасно. І виконувалися. Темпи житлового будівництва у Москві приголомшували навіть передові західноєвропейські країни. У самі найкоротший термінбув зведений стадіон у «Лужниках» – на тому самому місці, де колись знаходився величезний котлован із звалищем.

Міністр промисловості будматеріалів, Павло Юдін, сказав: «Я не був би міністром, якби не підтримав керівника комуністів Москви, і не був би чоловіком, якби підвів таку чарівну жінку».

За що ж Катерину Фурцеву вивели з Політбюро? Із призначенням її першим секретарем пов'язано початок Хрущовим своєї «кукурудзяної епопеї»; Є думки, що Катерина Олексіївна мала сміливість критикувати генсека і за це поплатилася. Хтось вважає, що Хрущов періодично прибирав людей, які не відповідали його очікуванням, а про першого секретаря він не соромлячись говорив: «баба-дура». Десь їй справді не вистачало розуму, десь такту, але на посаді міністра культури Катерина Фурцева пробуде 14 (!) років. Дров за цей час наламає чимало, але корисного зробить набагато більше.

…ЦЕ МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ

Багато хто, мабуть, пам'ятає радянський анекдот про пральню. Для тих, хто не знає, своєю появою він завдячує саме Катерині Фурцевій. Не будучи заручницею партійних установок, ставши міністром, вона одразу дала знати, що таке партійне керівництво. На її наради, які традиційно проводились у понеділок, працівники Мінкульту збиралися як на розправу. Знали: рознесення не минемо. Замовлень і начальників підрозділів міністр розпікала так, що ті з кабінету виходили, як із лазні – червоними та з припухлими віками; а ось із підлеглими була люб'язна.

Її неприборкана гарячковість торкнулася і перетворень. Як самовіддано брала участь у цькуванні Пастернака, забороняла Растроповича і цензурі піддала виставку авангардистів у Манежі, так привезла в країну роботи Соріна і Бенуа, благоволила Зикиною, Магомаєву, Вишневській, не дала потрапити в опалу Олегу Єфремову. Його спектакль «Більшовики» був заборонений цензурою, але з дозволу Катерини Олексіївни ставився в «Сучаснику» цілих півроку і навіть прокотився з гастролями до Болгарії, де мав неймовірний успіх.

ВСІ БОГИНІ - ЯК ПОГАНКИ…

Фурцева була позбавлена ​​артистизму. Валерій Золотухін, наприклад, уловлював у її ораторській манері школу Марецької: «Якби не знав, що це Фурцева в залі розоряється, подумав би на Віру Петрівну – ті ж лагідні, приховані інтонації, абсолютно та ж емоційна дурниця, що межує з хамом потім знову знемога в голосі - милі ви мої ... ». У театрі на Таганці Фурцеву не шанували. Андрій Вознесенський в один із її візитів написав: «Усі богині – як поганки перед бабами з Таганки!». Цей напис красувався впоперек тільки оштукатуреної стіни в кабінеті Юрія Любімова. Негативні настрої до себе Катерина Олексіївна відчувала, але як міністр на кривдниках не відігравалася, а якщо що й забороняла, то тому, що не могла інакше. Хоч би що там казали, а людського в ній було набагато більше, ніж партійного.

ОСОБИСТА ТРАГЕДІЯ

Коли говорять про те, що Катерина Фурцева померла від серцевого нападу, важко віриться. Мабуть, накладає відбиток давня її спроба накласти на себе руки. Обожнювана шанувальниками, успішна, вона була страшенно самотня в особистому житті. З першим своїм чоловіком, льотчиком Петром Бітковим, вона розлучилася після того, як той дізнався, що дочка Світлана йому не рідна. 18 років жила у шлюбі з дипломатом Миколою Фірюбіним. Фірюбін, мабуть, використав Катерину Олексіївну в кар'єрних інтересах. Він завжди відчував свою вторинність і в похилому віці часто повторював: "Погано бути дідусем, але ще гірше бути чоловіком бабусі". Катерина Олексіївна у всьому намагалася догодити Фірюбіну і продовжувала жити з ним, навіть знаючи про його молоду коханку та постійні зради.

Катерині Фурцева важливо було тримати обличчя. Їй здавалося, що багато хто з її оточення чекає на прояви слабкості з її боку, і всіма силами намагалася її не показувати. Дізнавшись про своє виключення з Політбюро, вона намагалася розкрити собі вени, але тоді її врятували. Імовірно, у день смерті вона мала дізнатися про те, що її прибирають з посади міністра і відправляють на пенсію, а Фірюбін йде з сім'ї. У близькому колі говорили про її нещасний роман із директором «Ла Скала» Антоніо Гірінгелі – ще одна травма – і навіть про зловживання алкоголем.

Версії її смерті були різні. Те, що міністр вирішила звести рахунки із життям і ковтнула ціаністого калію, – мабуть, найпоширеніша. Але були й такі, які припускали, що з Фурцевою трапився серцевий напад. Так чи інакше, офіційною версією залишається гостра серцева недостатність. «Биччі нерви» та «оптимізм», які жодного разу не підводили Катерину Фурцеву в роботі, в особистому житті виявилися зрадницьки безсилими.

Насилу піднявшись на вершину політичного Олімпу, міністр культури СРСР Катерина Фурцева воліла не згадувати про те, що залишилося біля його підніжжя. Але через три десятки років після її смерті архіви Коренево відкрили одну з таємниць могутньої жінки. І офіційна біографія "Катерини ІІІ" змінилася.

Перший шлюб протримався три місяці

Навіть автори найвідоміших книг про Фурцеву стверджують: перша дама СРСР виходила заміж двічі. І обидва рази невдало. Жінка, від рішень якої багато в чому залежало життя країни, не могла змінити власну долю. Перший чоловік, льотчик Петро Битков, пішов із сім'ї відразу після народження доньки. "Набридло жити з твоєю роботою!", - кинув він Фурцевій перед тим, як грюкнути дверима. Другий чоловік, заступник міністра закордонних справ Микола Фірюбін, за спогадами близьких, останніми роками спільного життяне втрачав нагоди принизити дружину. І через місяць після смерті Фурцева одружився з іншою. Ходили чутки і про особливі відносини першої жінки СРСР із Хрущовим.

Не дивно, що серед представників партійної еліти біографи не помітили кореневського теслі – першого чоловіка Фурцевої. Втім, щоби про нього ніхто не дізнався, чимало постаралася і сама Катерина Олексіївна. Проте викреслити його з архівів не вдалося.

"Через рік після початку роботи в Коренево Фурцева вийшла заміж. Шлюб був зареєстрований 25 серпня 1931 року в нашій сільській раді, - розповідає коренівський краєзнавець Валентин ПИСАРЮК. - Щоправда, прожили вони недовго - всього 3 місяці. Фурцева поїхала до Москви, а звідти - Крим. Потім говорила, що її перший чоловік - Бітков. Навіть роботу в Коренево не любила згадувати, щоб випадково не виплив факт невдалого заміжжя".

Якщо Катерина Фурцева вважала за краще забути про курску глибинки та помилки молодості, то жителі Коренево, навпаки, дбайливо зберігають документи, пов'язані з ім'ям впливової жінки. У 2006 році рішенням глави адміністрації районному будинку культури надано ім'я Фурцевої. Саме в цій будівлі, колишньому обкомі комсомолу, майбутній член Політбюро робила перші кроки по кар'єрних сходах. І саме у Коренево Фурцева вступила до партії.

Сільський архів зберігає безліч документів, що відображають діяльність ініціативного першого секретаря обкому комсомолу: "Про скликання зльоту колгоспної молоді", "Про мобілізацію сил на лісозаготівлі"... Через десяток років їй доведеться вирішувати питання іншого масштабу, а її підлеглими будуть всесвітньо відомі діячі культури . Більшість із них згадають про Фурцеву з вдячністю. Нехай вона і не прорубала для творчої інтелігенції "вікно в Європу", але "кватирку" все ж таки відкрила. У Москві відкривалися тижні італійського та французького кіно, виставки французьких імпресіоністів. Було збудовано нову будівлю балетного училища, новий МХАТ, дитячий музичний театр під управлінням Наталії Сац, театр Образцова та "Сучасник".

Йосип Кобзон збирається у Кореніво

7 грудня 2006 року у Москві урочисто відкрили меморіальну залу Катерини Фурцевої. Юрій Лужков привласнив її ім'я одній із бібліотек столиці. На свято запросили й коренівську делегацію. Валентин Писарюк, виступу якого бурхливо аплодував Йосип Кобзон, передав онучці Фурцевій фото її знаменитої бабусі на районному з'їзді колгоспників, розповів про відкриття меморіальної дошки на сільському будинку культури. Дізнавшись про те, що установа має ім'я міністра СРСР, Йосип Кобзон пообіцяв його керівникам підтримку держави та фонду імені Катерини Фурцевої. І навіть висловив бажання приїхати до Коренево особисто.

Відвідали гості й Новодівичий цвинтар, де спочиває прах тієї, що колись була відома як "жінка на Мавзолеї". "На мармуровій плиті - лише ім'я та роки життя, - розповідає Василь Писарюк. - Таке відчуття, що хтось спеціально зробив такий непомітний надгробок, щоб люди не замислювалися ні про те, ким вона була за життя, ні про її смерть".

Смерть Катерини Фурцевої справді викликала багато питань. Офіційна причина – серцева недостатність. Однак багато хто вважає, що міністр культури пішла з життя сама, не чекаючи, поки її "підуть" з високої посади. "Хоч би там не було, що б про мене не говорили, я помру міністром!" - говорила "Катерина ІІІ" незадовго до смерті. Так і сталося. Фурцева померла в кінці жовтня 1974, не доживши місяць до свого шістдесят четвертого днянародження.