Наприкінці минулого тижня був присутнім як експерт на заході, ініціатором якого був екс-міністр МВС України Віталій Захарченко. Вкрай насторожено ставлюся до всіляких екс-керівників екс-України, оскільки вважаю, що відповідальність за все, що сталося в країні, лежить у тому числі і на їхніх плечах.

Віталій Захарченко презентував свою книгу, на сторінках якої він розповідає про передумови того, що сталося восени 2103 – узимку 2014 року у Києві. Книга має помітну назву «Кривавий Євромайдан – злочин століття». Книгу я ще не прочитав до кінця, але з огляду на те, що Захарчекно презентував мені авторський екземпляр, рано чи пізно зроблю це обов'язково.

Перше враження від книги – досить цікава праця. Цікавий тим, що показує проблематику саме зсередини, підсвічуючи деякі процеси, про які ми не дізнаємось із ЗМІ. Більше того, книга рясніє документами та довідками, яких немає у вільному доступі, але які багато що пояснюють.

Тоді ми всі вважали, що цей метод локалізації народного протесту неприпустимий і призведе до безглуздого кровопролиття. Як ми всі помилялися. Сьогодні ми розуміємо, що нерішучість Януковича призвела до того, що Україну залили річки крові. І це не кінець. Проллється ще чимало крові та сліз.

Захарченко ставили багато питань, більша частина з яких стосувалася причин події. Чому допустили? Чому не діяли? Як таке могло статися? Чесно зізнаюся, з усього почутого мало що було для мене новим. Єдине, що я для себе підкреслив – підготовка до перевороту велася багато років, велася шляхом заміщення керівників силових структур агентами іноземного впливу, які насамперед «не звертали» уваги на радикалів, що піднімають голову. А в решті все очевидно. Очевидно для мене, очевидно, і для жителів України. Слабка влада, сильний вплив Заходу, розмита і нечітка позиція Росії, забуте всіма населення, небажання жити за старим та нерозуміння того, як жити за новим. Стандартна ситуація.

Найголовніше питання, яке я поставив Захарченко, і на яке він відповів чесно, стосувалося саме українських політиків із «обойми» Януковича. Я запитав його про те, чому всі колишні керівники країни зараз перебувають у Росії і ведуть роботу здебільшого з росіянами, розповідаючи їм про причини свого краху? Я спитав його про те, як ці люди, до яких належить і Захарченко, сьогодні намагаються вплинути на ситуацію саме в Україні? Яку роботу вони ведуть із населенням та політичними силами країни? Відповідь Захарченок мене здивувала. Здивував розумінням ситуації та усвідомленням своєї безпорадності. Він сказав просто – сьогодні ми не маємо ідей з якими можна повернутися в Україну. Іти з гаслом «Все буде по-старому!» нерозумно, бо за старим уже не буде та й не повинно бути за старим. Роботу над помилками все ж таки потрібно зробити. Захарченко говорив не лише за себе, він говорив і за решту політиків, які влаштувалися в Росії, за Януковича та Азарова. Адже справді, спостерігаючи за виступами зазначених фігур, розумієш, що ідей у ​​них немає. Вони нічого не можуть запропонувати населенню України. Нічого нового, такого, щоб народ, занурений у громадянську війну, країни захотів знову побачити в кабінетах уряду старі звичні особи. Замість того щоб виробити ідею, те, з чим можна звернутися до народу України, вони працюють на свій імідж, просвітлюючи народ Росії, який і без того грамотний.

Що я можу сказати? Має рацію Захарченко, і швидше за все він на правильному шляху. Щоб знести злочинний режим Порошенка, потрібні ідеї, такі ідеї, щоб народ зрозумів, що ті політики, які втекли з України в лютому 2014 року, не тільки залишилися вірними своїй країні, але й зробили висновки зі своїх помилок і готові сприяти врегулюванню ситуації в країні. Тільки тоді вони зможуть хоч якось вплинути на ситуацію в Україні. Сподіваюся, що такі ідеї рано чи пізно з'являться, і та плеяда представників політичного Олімпу України, яка нині влаштувалася в Росії, почне змінювати життя на краще саме у своїй країні, закінчивши свої нескінченні заходи щодо освіти населення Росії. А книжку я рекомендую вам усім прочитати. Цікавий погляд, цікава інформація, цікава подача та хронологія. На багато процесів і фактів подивіться під іншим ракурсом. Краще робити висновки з чужих помилок, ніж чекати на момент, коли зробиш свої.

НОВА КНИГА МІНІСТРА МВС УКРАЇНИ
ВІТАЛІЯ ЗАХАРЧЕНКА
"КРОВАВИЙ ЄВРОМАЙДАН - ЗЛОЧИН СТОЛІТТЯ"

19 квітня 2016 року у Санкт-Петербурзі презентував свою книгу "Кривавий євромайдан - злочин століття" міністр МВС України (2011-2014) Віталій Захарченко. Він виступив у ІТАР-ТАРС, у магазині "Буквоїд". Віталій Юрійович Захарченко дуже чітко виклав свою громадянську та політичну позицію та показав, яким чином західні спецслужби через свою агентуру готували поетапне рейдерське захоплення України. Розповів про закулісні пружини, що сталися на Майдані.

Захарченко показав, як Захід після розвалу СРСР покроково та цілеспрямовано втягував Україну у свою колоніальну орбіту. Він оголосив дуже цікаву думку - роблячи ставку на Україну Захід не обмежувався створенням зони нестабільності та конфліктності з Росією, а також створенням України лише як Анти-Росії. Все було сплановано набагато глибше – за допомогою України Захід хотів перемогти Росію.

Судячи зі слів Захарченка, він є дуже глибоким політичним аналітиком, який розуміє розклад сил на міжнародній арені.

Я запитав Захарченка - чи міг Янукович зупинити вакханалію на Майдані в самі пікові дні, якби виявив мужність і волю, якби не злякався. Захарченко відповів, що міг би, але це треба було робити у 2010 році, зробивши чіткий та однозначний вибір на користь Митного союзу та дружби з Росією. Але американські радники Януковича рекомендували йому зробити ставку на євроінтеграцію, вважаючи, що Південний Схід і так проголосує за Януковича. Це спричинило глобальну помилку. У найкривавіші дні майдану зупинити його було неможливо, бо ситуація була заряджена задовго до цього, а також зрада йшла за зрадою, у тому числі й у керівництві ЗМІ, які ще недавно були лояльні до Президента України.

Захарченко розуміє, що в основі політики лежить ідеологія. Дуже багато корисної та цікавої інформації прозвучало з вуст міністра МВС України В.Ю. Захарченко.
Після зустрічі передав йому для ознайомлення наші друковані видання: газети "Київська Русь сьогодні", газету "Суспільство та Екологія", книгу поета Володимира Хроменка "Велика Росія".
Наша Спілка донбасівців Санкт-Петербурга та Ленобласті веде свою роз'яснювальну та народно-дипломатичну роботу та боротьбу з 2004 року, після так званої "помаранчевої революції", коли зерна фашизму почали різко засіватися в українське суспільство за Ющенка.
Ми розуміємо, що такі люди як Віталій Захарченко мають серйозну інформацію та харизму, вміють доносити реальні знання людям, вони повинні частіше з'являтися на федеральних телеканалах Росії та відкривати людям очі на ті закулісні політичні ігри, революції, війни, які влаштовує Захід з метою розвалу національних. держав і побудови свого нероздільного світового панування планети, використовуючи різновидні кольорові революції, удосконалюючи їх оманливі оперення, вістря яких спрямоване у серце будь-якого народу. Розуміючи ці тенденції, люди спиратимуться на свою власну концепцію управління, на російську, слов'янську та євразійську культуру та шукатимуть щастя не за океаном, а у себе на Батьківщині.

Боротьба за справедливість та людяність – це наша російська глобальна ідея!
Боротьба за Україну, розкриття планів американських глобалізаторів, які насаджують свої криваві тиранічні режими у різних країнах, зокрема в Україні – ось про що книга Захарченка.

Сергій Лісовський,
голова Спілки донбасівців Санкт-Петербурга та Ленобласті

Книгу під такою назвою презентував 19 травня у місті Ростові-на-Дону колишній міністр внутрішніх справ України (2011-2014 рр.), нині президент фонду «Південний Схід». Віталій Захарченко.

На зустрічі з експертами та журналістами Дона Віталій Юрійович обговорив застосовані під час перевороту технології, які були використані для зміни режиму в Україні.

Віталій Захарченко провів своє масштабне розслідування подій Євромайдану. Зокрема, він звернув увагу на закономірність, що на тлі мирних протестів виникали «невстановлені стрілки», з'являлися сліди тих самих організацій та осіб. Вперше вони виникли у 90-х під час розстрілів маніфестантів прибалтійських республік. Ця група осіб з'явилася, за заявою політика, за кілька місяців до розстрілів на Майдані. З деякими представниками сучасної української влади ці люди мають стосунки вже упродовж двадцяти років. Захарченко назвав цей союз не дружбою, а агентурною роботою.

Як підкреслив Захарченко, рішення розпочати написання книги про події державного перевороту 2014 року в Україні прийшло практично відразу, після майданних подій. Насамперед тому, що надто глибокі та складні були причини, що призвели країну до кривавого сценарію, до тієї трагедії, яка зруйнувала конституційний устрій держави Україна.

У хід написання книги Віталію Юрійовичу захотілося не просто у оповідальній формі описувати події осені-зими 2013-2014 років, і бути черговим, нехай і дуже поінформованим хронікером кривавого перевороту. Йому захотілося розібратися в суті того, що відбувалося, зрозуміти ті таємні та явні механізми, які штовхали державу та народ України до прірви хаосу та громадянської війни.

Спираючись на величезний масив інформації, яким він за своєю службою володів, на великий досвід оперативної роботи в правоохоронних органах, і на життєву мудрість, він прагнув у цій книзі розібратися в таємних політичних механізмах лютневого збройного перевороту в Україні.

Одним із головних завдань книги, як підкреслив Віталій Юрійович, він намагався відповісти на запитання, хто винен у загибелі правоохоронців та мітингувальників на вулицях Києва. Хто організував та здійснив цей кривавий злочин?

Я неодноразово говорив, - наголосив Віталій Захарченко, що проводжу власне розслідування тих злочинів. - По крихтах збираючи найрізноманітнішу інформацію з різних джерел, проводячи копітку роботу із систематизації та аналізу всіх доступних мені фактів, я можу твердо стверджувати, що неминуче рано чи пізно правда стане відома і імена всіх замовників та виконавців кривавих злочинів будуть названі. З першими підсумками цієї складної роботи ви можете ознайомитися на сторінках цієї книги.

Екс-міністр МВС України до приїзду в Ростов-на-Дону презентував свою книгу у Москві, Санкт-Петербурзі та Волгограді. У всіх цих містах були проведені не просто презентації самої книги, а організовані круглі столи, на яких відбулися дуже цікаві дискусії щодо найширшого кола опитувань. У них брали участь головні політологи, журналісти, громадські діячі, студенти. Метою цих дискусійних майданчиків став серйозний аналіз причин та рушійних механізмів, що призвели до трагедії в Україні.

Свій приїзд до столиці Дону Віталій Захарченко пояснив бажанням зустрітися з лихварями, оскільки цей регіон межує з його малою батьківщиною – Донбасом, де вже третій рік не припиняється громадянська війна. Війна терористична з боку київської хунти, з боку тих, хто прийшов до влади в Україні через кривавий державний переворот.

Крім того, зазначив Віталій Юрійович, Ростовська область для нього важлива, бо тут знайшли притулок та притулок дуже багато його земляків, і тому тут біль трагедії Донбасу відчувається особливо гостро.

На завершення презентації своєї книги Віталій Захарченко підкреслив, що для тих, хто винен у кривавому держперевороті та розв'язанні війни на Донбасі – його книга вкрай неприємна, більше того, вони чудово розуміють, що це пряме звинувачення у злочинах, за які рано чи пізно їм доведеться відповідати. Іншими словами – для тих, хто не прийняв майдан, для його прихильників – це чесна та відверта розповідь про події, що призвели країну до жахливої ​​трагедії. Для всіх мислячих читачів – це докладний аналіз та розповідь про ті підривні механізми та згубні технології, які були задіяні для зламу української державності.

До речі, автор книги отримує багато позитивних відгуків від колег, товаришів по службі, та й просто від небайдужих читачів, які намагаються розібратися в суті процесів, що відбувалися взимку 2014 року в Києві. І всі вони висловлюють подяку за те, що ця книга дає відповіді на багато питань, що стосуються не лише України та Росії, а й багатьох інших країн, адже руйнівні технології майдану – це універсальний інструмент сучасного неоколоніального поневолення народів, потужна зброя сучасної гібридної війни.

Ул.Розы Люксембург, д.7 Росія Крим Сімферополь, 295000

«Кривавий євромайдан – злочин століття»
Електронна версія

Рішення про публікацію електронної версії моєї книги «Кривавий євромайдан – злочин століття» на сайті Благодійного фонду «Південний Схід» було цілком логічним. І хоча, практично одразу після видання книги навесні 2016 року, вона стала доступною для платного завантаження в інтернеті, саме розміщення електронної версії у вільному доступі завжди розглядалося мною як безумовний пріоритет. Адже для мене це не комерційний, а скоріше ідеологічний, світоглядний проект.

І тепер стало можливо зробити електронну версію книги «Кривавий євромайдан – злочин століття» загальнодоступною. Я із задоволенням представляю її на суд відвідувачів сайту Благодійного фонду «Південний Схід».

Але на початку кілька слів про причини, які спонукали мене написати її.

Рішення розпочати написання книги про державний переворот 2014 року прийшло практично відразу, після майданних подій. Насамперед тому, що надто глибокі та складні були причини, що призвели мою країну до кривавого сценарію, до тієї трагедії, яка зруйнувала конституційний устрій держави Україна. Більше того, у суспільній свідомості тоді, у 2014 – 2015 роках, ще не було достатньо чіткого, структурованого аналізу першопричин майдану, не були повною мірою усвідомлені та розкриті ті руйнівні технології, які уможливили трагедію моєї країни. Крім того, через односторонню, упереджену і тенденційну позицію переважної кількості «прогресивних ЗМІ», причому не тільки на Заході чи Україні, але часом і в Росії, не було дано однозначної юридичної оцінки майдану, як збройному держперевороту, як абсолютно неконституційному. захоплення влади, з усіма з цього правовими і політичними висновками.

Під час написання книги я усвідомив, що хочу не просто в оповідальній формі розповідати про події осені-зими 2013–2014 років, бути черговим, хай і дуже поінформованим хронікером кривавого держперевороту. Мені здалося вкрай важливим чесно описати дії тогочасного керівництва України, щоб спробувати зберегти державу, пояснити справжню мотивацію правоохоронців (всіх без винятку, від вищих чинів, до пересічних «Беркутівців»), які самовіддано стояли на варті державності України, захищали її Конституцію. Мені захотілося розібратися в самій суті того, що відбувалося, зрозуміти ті таємні та явні механізми, які штовхали нашу державу та народ до прірви хаосу та громадянської війни. У своїй книзі я проводжу глибокий аналіз усього процесу держпревороту та, звичайно, висловлюю своє бачення можливих правових та політичних шляхів відновлення державності України.

Дуже багато з того, про що я писав у своїй книзі, сьогодні вже стало політичним мейнстримом, ті мої оцінки та ідеї, що у 2015 році ще здавались надто сміливими чи навіть фантастичними, сьогодні набувають цілком реальних рис. Я впевнений, що шляхи відновлення держави Україна, описані в моїй книзі, безперечно, знайдуть своє втілення в житті. І хоча це, виключно мій, так би мовити, суб'єктивний погляд на можливе майбутнє нашої країни, проте, він ґрунтується на глибокому аналізі політичних процесів, на чіткому розумінні правової суті побудови будь-якої держави, на знанні суспільних, соціальних та культурних процесів, що відбуваються на теренах нашої. Батьківщини.

Наскільки мені вдалося бути переконливим, аргументовано показати злочинну суть держперевороту і обґрунтувати свої політичні погляди та погляди – судити тільки вам, моїм читачам.

Віталій Захарченко

Осінь 2015 року, за вікном тихий теплий вечір, «очей чарівність», як писав Олександр Сергійович Пушкін.

Чудовий час, щоб, відірвавшись від повсякденної метушні, упорядкувати думки і почуття і поглянути на події останніх років трохи інакше, під іншим кутом.

Зовсім недавно впіймав себе на несподіваному відкритті, що ось так спокійно вдаватися до споглядального настрою у мене можливості не було. На це просто не вистачало часу, кругообіг невідкладних справ не відпускав ні на мить. Не скажу, що мене це напружувало, мені було комфортно в такому стані, життя було заповнене до країв і не залишало місця зайвим переживанням і абстрактним від роботи думкам.

Служба в міліції, яку я вибрав ще в юності, привчила мене до системних підходів, до жорсткого планування всіх своїх дій, до певного самозречення, і чесно кажучи, я не уявляв, як можна жити інакше.

І лише в останні рік-півтора обставини непереборної сили, як висловлюються юристи, змусили на якийсь час зупинитися, озирнутися назад, спробувати систематизувати і переосмислити всі ті події, які трагічним чином змінили не тільки мою долю, а й долю мільйонів людей на моїй Батьківщині.

Я думаю, що ті колосальні тектонічні зрушення, які відбулися в Україні у 2013–2014 роках, неможливо сприймати лише як суто внутрішньоукраїнські справи. Причини та рушійні сили цих потрясінь виходять за межі національної держави Україна.

Мені завжди було цікаво, чому люди на якомусь етапі раптом вирішують перекласти свої спогади, думки та міркування про життя на папір. Приступаючи до написання цієї книжки, я довго розмірковував, навіщо взагалі міністри, президенти і чиновники, котрі обіймали раніше високі посади, сідають за написання таких літературних праць, навіщо копатися у минулому і кому може бути цікаво.

Адже очевидно, що основним мотивом для подібної літературної творчості не може бути ні меркантильний інтерес, ні жага до популярності. Відповідь, до якої я прийшов, виявилася простою і складною одночасно.

Якоїсь миті я усвідомив, що хочу не просто в оповідальній формі описувати трагічні події осені-зими 2013-2014-го, бути черговим, нехай і дуже поінформованим хронікером кривавого держперевороту, а відчуваю палку потребу заглянути за обрій.

Мені захотілося розібратися в суті того, що відбувалося, зрозуміти ті таємні та явні механізми, які штовхали нашу державу та народ до прірви хаосу та громадянської війни.

Спираючись на величезний масив інформації, яким я за родом своєї служби володів, на великий досвід оперативної роботи в правоохоронних органах і на життєву мудрість, я прагнув у цій книзі зробити узагальнення, які б допомогли не тільки мені, а й кожному вдумливому читачеві розібратися в таємних політичні механізми лютневого збройного перевороту в Україні

Зі зрозумілих причин я позбавлений можливості проводити повноцінне розслідування, ретельно досліджувати докази на місці злочину, здійснювати всі необхідні експертизи, опитувати свідків, одним словом – зробити все те, що зобов'язані робити під час розслідування злочинів правоохоронні органи.

Я чудово усвідомлюю, що нинішні правителі України, які прийшли до влади шляхом збройного державного перевороту, мають зовсім інші цілі. Їм життєво важливо, щоб світ ніколи не впізнав правди. Щоб громадяни України за потоками брехні та фальсифікацій не розглянули осіб справжніх злочинців та вбивць. Але цього не можна допустити. Користуючись доступними мені зв'язками та засобами, оперативним досвідом, я разом із численними соратниками ось уже понад півтора року проводжу власне розслідування трагічних подій лютого 2014 року. По крихтах збираючи найрізноманітнішу інформацію з різних джерел, ретельно систематизуючи та аналізуючи доступні мені факти, я можу твердо стверджувати, що рано чи пізно правда стане відома і імена всіх замовників та виконавців кривавих злочинів будуть названі.

Проте завдання цієї книги ширше, ніж просто провести розслідування злочину, адже розстріли міліціонерів та протестувальників на вулицях Києва – лише один епізод у ланцюзі злочинів.

Моя головна мета - спроба приміряти такий розвиток подій на інші країни, проаналізувати всі внутрішні та зовнішні геополітичні причини, що призвели до фактичного краху держави.

Трагізм того, що сталося для народу моєї країни, полягає в тому, що події майдану - це не просто «революційна» зміна одного режиму іншим, а саме руйнація, загибель самого державного устрою. Як я розумію сьогодні, не так важливо, хто формально знаходився біля керма країни в ці фатальні дні та години. Найважливіше те, що Україна втратила можливості залишитися самостійною, незалежною державою набагато раніше. А лютневі події, що послідували за ними втрата Криму і війна на Донбасі - логічне продовження тієї трагедії, яка, на превеликий жаль, була неминуча.

Я переконаний, що скрупульозний аналіз причин і наслідків цих трагічних подій є надзвичайно важливим не лише для України, Росії, але, мабуть, і для всього цивілізованого світу. Небезпека поширення подібних руйнівних технологій більш ніж реальна багатьом європейських держав. Саме тому події майдану і все, що за ним було, викликають такий інтерес не тільки у російської, а й у європейської громадськості.

Я багато спілкувався з російськими та європейськими журналістами, політиками, громадськими діячами та завжди відчував непідробний інтерес і навіть тривогу під час обговорення причинно-наслідкових зв'язків державного перевороту лютого 2014 року. Яскравим прикладом цього є наші бесіди з письменником, політиком та громадським діячем Сергієм Хелемендиком, які послужили певним поштовхом для написання цієї книги та її смислової основою.

Питання, які ми торкалися під час наших багатогодинних розмов, далеко виходять за межі подій держперевороту та власне долі України. Ми говорили передусім про філософський, геополітичний та історичний зміст тих змін, свідками яких нам довелося стати. Про віру та традиції, про історичні долі України та Росії, про задіяні по всьому світу руйнівні технології майдану, про те, якими будуть Європа та наш світ у найближчій перспективі.

Про це та багато іншого ця книга. Сподіваюся, мої роздуми здадуться вам, шановні читачі, не лише цікавими, а й корисними.

Віталій Захарченко

Книга, включаючи бесіди Віталія Захарченка та Сергія Хелемендика, створювалася у період із грудня 2014 р. по листопад 2015 р.

Сергій Хелемендік:

Минуло понад півтора року після перевороту в Україні, який сьогодні деякі знущально називають революцією гідності. Переворот почався з розстрілу людей у ​​центрі Києва, в якому з перших же годин безпідставно і безапеляційно звинуватили владу, що діяла тоді ще, і вас конкретно.

Чи дізнається колись світ правду про події, які цей світ перевернули?

Віталій Захарченко:

Говорять, що історію пишуть переможці, і з цим не доводиться сперечатися. Хунта, яка перебуває при владі в Києві, поки що почувається переможцем і веде себе відповідно своїм відчуттям.