Що зробив бандера? Біографія. Росія та бандерівці. Що говорив про них Путін

Степан Андрійович Бандера – ідеолог українського націоналізму, один із головних ініціаторів створення у 1942 році Української повстанської армії (УПА), метою якої було проголошено боротьбу за незалежність України. Він народився 1 січня 1909 року в селі Старий Угринів Калуського повіту (зараз Івано-Франківська область) у сім'ї греко-католицького священика. Після закінчення громадянської війниця частина України увійшла до складу Польщі.

1922 року Степан Бандера вступив до Спілки української націоналістичної молоді. 1928 року вступив на агрономічний факультет Львівської Вищої політехнічної школи, який так і не закінчив.

Влітку 1941 року після приходу фашистів Бандера закликав "український народ допомагати всюди німецькій армії розбивати Москву та більшовизм".

Того ж дня Степан Бандера без узгодження з німецьким командуванням урочисто проголосив відновлення великої Української держави. Було зачитано "Акт відродження Української держави", розпорядження про формування Української повстанської армії (УПА) та створення національного уряду.

Проголошення незалежності України не входило до планів Німеччини, тому Бандера було заарештовано, а п'ятнадцять керівників українських націоналістів було розстріляно.

Український легіон, у лавах якого після арешту політичних лідерів почалося бродіння, незабаром було відкликано з фронту і надалі виконував поліцейські функції на окупованих територіях.

Степан Бандера провів у в'язниці півтора роки, після чого був відправлений до концтабору Заксенхаузен, де утримувався разом з іншими українськими націоналістами у привілейованих умовах. Бандерівцям було дозволено зустрічатися між собою, також вони отримували продукти та гроші від родичів та ОУН. Нерідко вони залишали табір з метою контактів із "конспіративними" ОУН, а також із замком "Фріденталь" (за 200 метрів від бункера "Целенбау"), в якому знаходилася школа агентурно-диверсійних кадрів ОУН.

Степан Бандера був одним із головних ініціаторів створення 14 жовтня 1942 року Української повстанської армії (УПА). Метою УПА було проголошено боротьбу за незалежність України. 1943 року було досягнуто домовленості між представниками німецької влади та ОУН, що УПА охоронятиме залізниціта мости від радянських партизанів, підтримувати заходи німецької окупаційної влади. Натомість Німеччина обіцяла постачати зброю та амуніцію частини УПА, а у разі перемоги фашистів над СРСР дозволити створити Українську державу під протекторатом Німеччини. Бійці УПА брали активну участь у каральних операціях гітлерівських військ, знищуючи в тому числі мирне населення, співчуття Радянської армії.

У вересні 1944 року Бандера було звільнено. Аж до закінчення війни він співпрацював із розвідуправлінням абверу з підготовки диверсійних груп ОУН.

Після війни Бандера продовжив свою діяльність в ОУН, централізоване управління якої було на території Західної Німеччини. У 1947 році на черговому засіданні ОУН Бандера був призначений керівником її та двічі у 1953 та 1955 роках переобирався на цю посаду. Керував терористичною діяльністю ОУН та УПА на території СРСР. В період холодної війниукраїнські націоналісти активно використовували спецслужби західних країн у боротьбі проти Радянського Союзу.

Стверджується, що Бандера отруїли агентом КДБ СРСР 15 жовтня 1959 року в Мюнхені. Похований 20 жовтня 1959 року на мюнхенському цвинтарі Вальдфрідхоф.

1992 року в Україні вперше відзначалося 50-річчя утворення Української повстанської армії (УПА) та почалися спроби надати її учасникам статусу ветеранів війни. А в 1997-2000 роках було створено спеціальну урядову комісію (з постійною робочою групою) з метою вироблення офіційної позиціїщодо ОУН-УПА. Підсумком її роботи стало

Останні події з України подарували нам привід обзивати низку українців бандерівцями. А хто такий був Степан Бандера та чому його люблять на західній Україні? Ну, ось вам історична довідка.

Степан Андрійович Бандера народився 1909 року в селі Старий Угринів, яке під час його народження розташовувалося на землі королівства Галичини та Лодомерії, яке, своєю чергою, було частиною Австро-Угорської імперії. Його батько був греко-католицьким священнослужителем, а мати (іронія долі чи що) - дочкою рівно такого ж священика. Змалку Степан Бандера виховувався батьком у дусі українського патріотизму (його батько був затятим українським націоналістом).

Величезний вплив на дитину зробила перша світова війна- Хлопчику було п'ять років у 1914 році. Лінія фронту, як на зло, кілька разів проходила через його рідне село, в одному з боїв будинок Бандера отримав серйозні пошкодження.

Після поразки Австро-Угорщини та розпаду імперії отець Степана взяв живу участь в українському національно-визвольному русі, навіть став капеланом в Українській Галицькій армії. Втім, мрії Бандери-старшого не справдилися: армію було розбито, 1919 року Галичину було окуповано Польщею, яка, зрозуміло, обіцяла Антанті повагу українців та їхньої автономії. Звичайно ж, зрозуміло, що давши таку серйозну обіцянку, поляки впритул зайнялися жорсткою асиміляцією українців - ніякого статусу офіційної мови, керівні пости - тільки для поляків, потік польських переселенців, чиї будинки українці регулярно палили. Їх за це, відповідно, регулярно заарештовували. Саме в таких умовах Бандера вступає до гімназії у місті Стрий, де ще глибше переймається ідеями націоналізму.

У 1928 році Бандера стає членом УВО – Української Військової Організації, отримавши призначення спочатку до розвідувального, а потім – до пропагандистського відділу. У 1929 році створюється ОУН – Організація Українських Націоналістів, одним із перших членів якої стає саме Степан Бандера. Незабаром він стає одним із лідерів ОУН.

У 1932 році ОУН розпочинає формену війну проти Комуністичної партіїЗахідної України, причому йдеться, звичайно ж, зовсім не про листівки чи пропаганду – за вказівкою Бандери відбувається низка замахів, у тому числі – на радянського консула у Львові (акція, втім, провалилася, а її виконавця – Миколу Лемика – було засуджено до довічного ув'язнення). У 1933 році на Бандеру покладають керівництво бойовими акціями, а УВО стає бойовим крилом ОУН. Цього ж року на конференції ОУН ухвалюється рішення про вбивство Броніслава Перацького, міністра внутрішніх справ Польщі, якого вважали ініціатором та натхненником політики пацифікації України. У рамках цієї політики на виступи українських націоналістів поляки відповідали масовими арештами, вбивствами, побоями та підпалами будинків. Вбивство було здійснено Григорієм Мацейком, який після виконання зумів втекти за кордон. Бандері та його товаришу Підгайному не пощастило - за день до вбивства їх заарештували під час спроби незаконного перетину Польсько-Чеського кордону. Поліцейські запідозрили зв'язок Бандери із вбивством Перацького і наступні півтора роки він провів у в'язниці.

13 січня 1936 Бандера був засуджений до страти. Від шибениці українців врятувала постанову про амністію, ухвалену під час процесу. Страту замінили на довічний ув'язнення. Під час суду у Львові бойовиками ОУН було вбито професора філології Львівського університету Івана Бабія та його студента Якова Бачинського. Бандері не пощастило: застрелено їх було з того ж таки револьвера, що й Перацький, що дало привід залучити Бандеру ще й до суду у справі львівського вбивства. Львівському процесу завдячує своїм походженням цитата Бандери: "Більшовізм - це система, за допомогою якої Москва поневолила українську націю, знищивши українську державність".

Наприкінці Бандеру, який утримувався у Варшавській в'язниці, намагалися звільнити, проте про плани стало відомо владі. Бандеру перевели до в'язниці Брестської фортеці, Звідки він вийде 13 вересня 1939 - адміністрація залишить фортецю і місто. Бандера та інші в'язні опинилися на свободі. Новим ворогом ОУН автоматично стає СРСР та радянська влада, а структуру ОУН вирішено поширити на всю територію Української РСР. 1939 року в ОУН відбувається розкол: після вбивства Євгена Коновальця, лідера ОУН, його наступником стає Андрій Мельник. Проте частина ОУНівців хоче бачити своїм лідером не Мельника, а Бандеру. У результаті ОУН розколюється на дві фракції - ОУН(б) та ОУН(м). Бандерівці та мельниківці, якщо що, а зовсім не більшовики та меншовики:) Бандера відчуває, що неминучий конфлікт між нацистською Німеччиною та Радянським Союзом і починає готувати свою організацію до війни. За підтримки німців створюється два батальйони - "Нахтігаль" та "Роланд", які складаються переважно з українців-бандерівців.

30 червня німецькі частини займають Львів. Слідом за ними - батальйон "Нахтігаль" на чолі із Шухевичем. У Львові зачитується "Акт відродження української держави". Бандерівці формують Національні Збори та уряд. Можна собі уявити подив німців, які виявляють у себе під носом нову державу - їх Бандера про свої плани особливо не інформував. Від подібних ініціатив Німеччина у захват не прийшла і чемно попросила Бандеру всі ці дивні ідеї з незалежною Україною згортати. Той згодою на люб'язну пропозицію не відповів, чим вкрай засмутив німців. Засмучені німці як люб'язність у відповідь запроторили Бандеру в Заксенхаузен - концтабір неподалік німецького міста Ораніенбург. 1942 року німці починають формувати Українську Повстанську Армію - УПА. Бандера, напевно, радий був би взяти участь у цьому формуванні, але німці його думкою не цікавляться, та й випускати з концтабору – теж не поспішають, тож УПА та ОУН без Бандери очолює Шухевич, проте популярність Бандери залишається дуже високою. УПА поступово перетворюється на один із найбільш боєздатних підрозділів, тож німці вирішують припинити засмучуватися на Бандеру і випускають його із Заксенхаузена. У Берліні Бандера ставить умову співпраці: визнання німцями незалежності України. На цей раз Бандері пощастило і назад до концтабору його повертати не стали. Шухевич, дізнавшись про звільнення Бандери, повертає йому лідерство в ОУН.

Після війни Бандера опиняється на еміграції. СРСР потребує його видачі, але безрезультатно. У результаті Бандера оселився у Мюнхені.

15 жовтня 1959 Бандера зібрався приїхати додому на обід. Охоронців він відпустив біля під'їзду. Піднявшись на третій поверх, він побачив людину, обличчя якої Бандері було знайоме - він бачив його вранці в церкві. На запитання "Що ви тут робите?" незнайомець, ім'я якому було Богдан Сташинський, направив на Бандеру згорнуту в трубку газету. У цій газеті був прихований пістолет-шприц з ціаністим калієм. На той час, як сусіди визирнули на сходову клітку, Сташинський уже залишив будинок. 20 жовтня 1959 року Бандеру поховали на цвинтарі Вальдфрідхоф у Мюнхені. Сташинського ж було заарештовано німецькими правоохоронними органами і 8 жовтня 1962 року агента КДБ було засуджено до восьми років ув'язнення. Відбувши термін, він зник у невідомому напрямку.

Ось така біографія.

Першого дня кожного року, що розпочався, містами та селищами Західної України проходять факельні ходи. Люди виходять на вулиці вшанувати пам'ять Степана Бандери – найсуперечливішої постаті сучасної української історії. Багато хто вважає його справжнім героєм, який віддав життя за незалежність країни, інші - злочинцем і зрадником, через який загинули тисячі людей. Самому йому не довелося вбивати людей, але його прихильники, які сліпо підкорялися наказам, у повоєнні рокивлаштували справжній терор у західних районах України.

Степан Бандера народився у Старому Угринові у 1909 році. У документах про місце його народження значиться запис про вже неіснуючу державу - Королівство Галичини і Лодомерії, що було тоді складовою Австро-Угорської імперії. Степану Бандері судилося з дитинства ввібрати ідеологію українського націоналізму. Його батько – греко-католицький священик Андрій Бандера свято вірив у здійснення тоді ще нездійсненної мрії – здобуття незалежності Україною.

У роки Першої світової війни Галичина стала величезним полем битв. Батько, будучи поданим до Австро-Угорської імперії, пішов воювати на фронт. Після поразки австрійців у війні він став депутатом парламенту незалежної Західноукраїнської народної республікита вступив до українського ополчення ─ Галицьку армію, попередника майбутніх збройних формувань українських націоналістів. Закінчення війни Степан Бандера зустрів у родичів у місті Стрий неподалік Львова. Західна Україна відійшла під владу Польщі та батькові, який служив капеланом у Галицькій армії, яка воювала проти поляків, довелося деякий час ховатися від окупаційної влади.

У дванадцятирічному віці Степан Бандера вступив до підпільної організації українських школярів. Так розпочався його шлях у політику та у боротьбу за «незалежність», який тривав майже 40 років, більшу частину з яких йому доведеться провести в неволі чи на нелегальному становищі. Його сміливо можна назвати фанатиком чи одержимою ідеєю. Ще в дитинстві він почав готувати себе до майбутніх тяжких випробувань.

Степан Бандера частенько ходив зі скаутами в далекі лісові походи, займався спортом, а взимку гартувався на морозі, обливаючись водою. Він трохи перестарався. Від переохолодження у нього розвинеться ревматизм ніг, від якого він сильно страждатиме все своє життя. Польща у повоєнні роки почала проводити на українських теренах політику насильницької асиміляції, підтримуючи переселення до Західної України поляків. Так польська влада стала головним ворогом для українських націоналістів.

1927 року Степан Бандера вступив в Українську військову організацію, а через 2 роки опинився у щойно організованій Організації українських націоналістів (ОУН). Навчаючись у Львівській Політехніці на агронома, він усе вільний часприсвячував підпільній діяльності. За все життя у Бандери було багато прізвиськ - Лис, Сірий, Крук, Баба, Рих. У роки він багато писав для нелегальних газет, підписуючись псевдонімом Матвій Гордон.

Життя підпільника однакова у всіх країнах та в будь-які часи. Таємні збори, розклеювання листівок, розповсюдження нелегальних газет, пропаганда у народних масах, організація страйків та бойкотів виборів – усім цим йому довелося займатися. Активного молодого націоналіста швидко помітили. 1933 року його призначили «крайовим провідником» ─ керівником регіональної організаціїОУН.

Степан Бандера національність

Політична боротьба поступово радикалізовувалася. Українці почали братися за зброю. 1932 року Степан Бандера пройшов навчання в німецькій розвідшколі в Данцигу методам диверсійної боротьби. Так почалося його співробітництво з німецькою владою, у ті роки, які намагалися вирощувати внутрішнього ворога для сусідньої недружньої Польщі. 1933 року ОУН вирішила ліквідувати міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Перацького.

Організацією операції керував особисто Степан Бандера. У середині червня 1934 року у Варшаві польського міністра застрелив член ОУН Григорій Мацейко. Йому вдалося успішно залишити як саме місце злочину, так і Польщу, а от організатором акції не пощастило. Їх усіх заарештували, включаючи Степана Бандеру. Суд у Варшаві визнав його винним і засудив до страти через повішення. На процесі кілька разів Бандеру видаляли із зали суду за вигуки «Хай живе Україна». Смертну карузамінили на довічне ув'язнення. У в'язниці Степан Бандера виявив себе дуже неспокійним ув'язненим, який постійно бере участь у голодуваннях протесту. Він продовжував керувати діяльністю ОУН на Західній Україні.

Крім Польщі, погляд українських націоналістів частенько звертався на схід. На початку 30-х на території Радянської України через неврожаї спалахнув голод. Українці частенько називають ті події «голодомором», досі вважаючи його штучно інспірованим оточенням Сталіна. Таких самих поглядів дотримувався і Степан Бандера. Він вирішив помститися радянській владі за «знущання» над українським народом.

Восени 1933 року від рук надісланого загинув секретар консульства СРСР у Львові Олексій Майлов. З цієї події почалася війна Бандери та ОУН проти СРСР. Звільненню в'язня допомогла Друга світова війна, що почалася. Він її зустрів у Брестській фортеці. У поляків у її стінах містилася в'язниця строгого режиму. При наближенні радянських військ, що рушили на Захід згідно з планом Молотова-Ріббентроппа, охорона в'язниці розбіглася. Степан Бандера одразу подався додому до Львова. Це були кілька місяців, які він прожив за радянської влади, природно, на нелегальному становищі. Заарештуй його тоді НКВС, згнити йому на Колимі або взагалі бути негайно розстріляним у підвалі, але Бандера зумів таємно перетнути кордон і вибратися на територію, окуповану Німеччиною.

Бандерівський рух

Польща зникла з карти Європи. Західна Україна виявилася поділеною між Німеччиною та СРСР. Ворог для Бандери змінився. Місце Польщі зайняла Німеччина. Поки він сидів у в'язниці, відбулися великі зміни в ОУН. Колишнього керівника Євгена Коновальця підірвали бомбою у Роттердамі. На беззаперечне лідерство претендував Андрій Мельник. Їхня зустріч відбулася в Італії. Степан Бандера зажадав від Мельника припинення будь-яких контактів із Німеччиною. Той відмовився. ОУН розкололася на 2 частини. Бандера очолив ОУН (бандерівський рух).

Власне після сварки двох лідерів ОУН у хід увійшло визначення «бандерівці». З фашистською Німеччиною йому все ж таки довелося розпочати співпрацю. Напад Німеччини на СРСР він зустрів у Кракові, перебуваючи під пильним поліцейським наглядом. Йому наполегливо не рекомендували відвідувати рідні місця. У складі німецьких військ наприкінці червня 1941 року, що увійшли до Львова, було 2 батальйони укомплектовані його прихильниками. Того ж дня один із керівників ОУН(б) Ярослав Стецько зачитав у Львові «Акт відродження української держави». Німцям незалежна Україна була абсолютно не потрібна. У них були на свої плани. Жодної «незалежності» вони не визнали, а всіх її дбайливців швидко заарештували.

Степана Бандеру з дружиною та доньками помістили до концентраційного табору Заксенхаузен. Там же він незабаром зустрів Андрія Мельника, який завжди робив ставку на Німеччину. У концтаборі Степан Бандера мав деякі привілеї в порівнянні з іншими в'язнями. Його трохи краще годували та іноді дозволяли зустрітися із сім'єю. Німці завжди були дуже розважливі.

Андрій Мельник у старості

Про Бандеру згадали 1944 року, коли радянська арміяпідійшла до земель Західної України За розрахунками німецького командування українські націоналісти мали розпочати партизанську війну у звільнених районах. Бандера ставив обов'язковою умовою подальшої співпраці визнання Німеччиною «Акту відродження української держави». Домогтися цього йому не вдалося.

Ще у 1942 році в Галичині без участі Степана Бандери почала формуватися Українська повстанська армія УПА, яка стала ядром опору та отримувала допомогу від німців у вигляді озброєння. Степан Бандера з Німеччини намагався керувати закордонними формуваннями націоналістів.

Усередині ОУН, особливо серед її членів, які переховувалися в лісах України, виросла опозиція, яка звинувачувала його у відриві від реального життята догматизмі.

Закінчення війни Степан Бандера зустрів на окупованій англійцями частині Німеччини. Дуже швидко на нього вийшли британські спецслужби. У свою чергу американці продовжували розшукувати Бандеру як посібника фашистської Німеччини і йому кілька років доводилося від них ховатися.

Єдиним ворогом з того часу для українських націоналістів залишився Радянський Союз. Партизанська війна на Західній Україні тривала до середини 50-х років.

Ще через багато років після знищення основних сил «бандерівців» у селах виявляли колишніх бійців УПА, які ховаються в льохах у родичів. Подібну завзятість лише демонстрували японські солдати, що не визнали капітуляції, яких до 70-х років продовжували відловлювати в джунглях Філіппін.

Вбивство Степана Бандери

Визнаний лідер націоналістичного руху неминуче перетворився на мету для радянських спецслужб. 1947 року спробу замаху на нього зробив Ярослав Мороз, через рік ─ Володимир Стельмащук. У 1952 році німецькі громадяни Легуда і Леман були викриті у підготовці вбивства. За рік до Бандери намагався дістатися Степан Лібгольц. Власна служба безпеки ОУН та німецька поліція були напоготові, викриваючи агентів. Лідер ОУН проживав із сім'єю під прізвищем Поппель у Мюнхені. Він так надійно конспірувався, що власні діти довгий часвважали, що Поппель їхнє справжнє прізвище.

У жовтні 1959 року Степана Бандеру та адресу його будинку вирахував агент КДБ Богдан Сташинський. За 2 роки до цього він успішно ліквідував іншого лідера ОУН Лева Ребета. Для нового вбивства Сташинський використовував спеціальний пістолет-шприц, заряджений ціаністим калієм. Він чекав на Бандеру в під'їзді будинку з газетним пакунком, в якому була захована зброя. Попель-Бандера повернувся додому на обід. Сташинський зробив постріл йому в обличчя і втік. Справжню причинусмерті встановило лише розтин. Спочатку лікарі припускали серцевий напад.

Степана Бандеру за величезного скупчення українських емігрантів поховали на цвинтарі Вальдфрідхоф. Сташинський втече на Захід у 1961 році з НДР разом із дружиною-німкеням. Він щиро зізнається у вбивствах Ребета та Бандери. Через 6 років він достроково вийде із в'язниці та зникне. Йому зроблять пластичну операцію, після чого під вигаданим прізвищем Сташинський житиме в ПАР

Майже через півстоліття президент Віктор Ющенко надасть Степану Бандері звання Героя України. Новина сколихне всю країну і породить нову хвилюсуперечок про його особистість, розділивши українців на 2 ворожі табори. Буквально за 3 місяці Донецький окружний суд визнає президентський указ незаконним. Крапку поставить Вищий адміністративний суд України. Офіційно його героєм так і не визнають. За всіма суперечками навколо імені батька з Канади уважно спостерігатиме його молодша дочка, якій не судилося дочекатися офіційного визнання заслуг Степана Бандери перед українською державою. Вона померла у 2011 році.

Степан Андрійович Бандера(укр. Степан Андрійович Бандера) (1 січня 1909, Старий Угринов, Австро-Угорщина - 15 жовтня 1959, Мюнхен, ФРН) - один з лідерів українського націоналістичного руху, Герой України (2010), у 1941-1959 рр. керівник Організації українських націоналістів (ОУН(б)) .

Формування батальйонів "Нахтігаль" та "Роланд"

Нацисти планували використовувати ОУН для знищення поляків та євреїв. . У листопаді 1939 року близько 400 українських націоналістів розпочали навчання у таборах абверу.

За інформацією ряду джерел на початку 1941 року Бандера проводить низку зустрічей з керівництвом німецької. військової розвідки, результатом яких стає початок формування батальйонів «Нахтігаль» (низка джерел серед назв цього підрозділу згадують "Український легіон ім. С. Бандери) та "Роланд", навесні 1941 року ОУН-Р отримує від абверу 2,5 млн марок для ведення підривної боротьби в СРСР.

Як випливає із спогадів Я. Стецька, Бандера незадовго до війни таємно зустрічався з адміралом Канарісом, керівником абверу. Сам Бандера вказував, що на зустрічі з Канарісом переважно обговорювалися умови навчання українських добровольчих підрозділів при вермахті.

Проголошення антиєврейської політики

У квітні 1941 року Революційний провід ОУН скликав у Кракові «свій» Другий Великий Збір українських націоналістів, де головою ОУН було обрано Степана Бандеру, а його заступником - Ярослава Стецька.

Організаційним вітанням члена ОУН було ухвалено Нацистське вітання. Були прийняті кольори прапора ОУН під керівництвом С. Бандери – чорний та червоний.

У рішеннях з'їзду йшлося: « Євреї в СРСР є найвідданішою опорою панівного більшовицького режиму та авангардом московського імперіалізму в Україні. Протиєврейські настрої українських мас використовує московсько-більшовицький уряд, щоб відвернути їхню увагу від дійсної причини бід і щоб під час повстання направити їх на єврейські погроми. Організація Українських Націоналістів бореться з євреями як із опорою московсько-більшовицького режиму, водночас поінформуючи народні маси, що Москва – це головний ворог» .

У базовому документі ОУН(б) прийнятої після З'їзду - інструкції «Боротьба та діяльність ОУН під час війни» зазначалося: «За часів хаосу та смути можна дозволити собі ліквідацію небажаних польських, московських та жидівських діячів, особливо прихильників більшовицько-московського імперіалізму; національні меншини поділяються на: а) лояльні нам, що члени все ще пригноблених народів; б) ворожі нам - москалі, поляки та жиди. а) мають однакові права з українцями… б) знищувати в боротьбі, зокрема тих, які захищатимуть режим: переселяти в їхні землі, знищувати, головним чином інтелігенцію, яку не можна допускати в жодні керівні органи, взагалі унеможливити „виробництво“ інтелігенції, доступ до шкіл тощо. Керівників знищувати... Асиміляція жидів виключається».

23 червня 1941 року ОУН(б) направляє свою версію меморандуму до Рейхсканцелярії, ОУН(м) зробить це 3 липня.

Антиєврейська діяльність

Стрий, пам'ятна дошка на школі, де навчався Бандера.

Після вступу німецьких військ на радянську територію, 25 червня 1941 року Я. Стецько у своєму листі-звіті С. Бандері писав: «створюємо міліцію, яка допоможе прибирати євреїв».

У тилах передових частин німецьких військ С. Бандера та Ярослав Стецько з групою прихильників 29 червня прибули до Львова, де Бандера було затримано та повернуто до Кракова, а Стецька наступного дня скликав «Українські національні збори», які проголосили 30 червня 1941 року «Українська держава » яке разом з Великою Німеччиною встановлюватиме новий порядок у всьому світі на чолі з «вождем українського народу Степаном Бандерою».

У заяві керівника новопроголошеної «Української держави» Ярослава Стецька говорилося:

« Москва та жидівство – це найбільші вороги України. Вважаю головним та вирішальним ворогом Москву, яка владно тримала Україну в неволі. Проте оцінюю ворожу і шкідницьку волю жидів, які допомагали Москві закріпачувати Україну. Тому стою на позиціях винищення жидів та доцільності перенести на Україну німецькі методи екстермінації жидівства, виключаючи їхню асиміляцію.». , Участь батальйону "Нахтігаль" як організованої сили в єврейському погромі у Львові на початку липня 1941 р. не доведена.

З 20 (за іншими джерелами 25) липня 1941 року Бандера та Стецько перебували під домашнім арештом у Берліні. Арешт не заважав їм займатися керівництвом ОУН.

14 серпня 1941 року Бандера пише Альфреду Розенбергу лист у якому ще раз намагається прояснити для німців ситуацію, що склалася з ОУН(б). До листа С. Бандера прикладає меморандум під назвою «Zur Lage in Lwiw(Lemberg)», який мав такі розділи: «Історія співпраці ОУН з Німеччиною», «ОУН та новий порядок у Європі», «Основи для українсько-німецької приязні», « Держава як джерело творчої праці народу», «Мета ОУН – Українська держава», «Акт 30.06.1941 та українсько-німецьке співробітництво», «Ставлення ОУН до українського державного уряду», «ОУН за подальшу співпрацю з Німеччиною» та «Прикінцеві положення . У цьому меморандумі, зокрема, вказувалося: «українство бореться проти будь-якого придушення, чи то жидівського більшовизму, чи російського імперіалізму».

Степан Бандера - одна з найбільш неоднозначних фігур у сучасної історії. Все його життя та діяльність наповнені суперечливими фактами. Одні вважають його національним героєм і борцем за справедливість, інші – фашистом та зрадником, здатним на звірства. Неоднозначними є і відомості про його національність. То ким за походженням був Степан Бандера?

Народжений в Австро-Угорщині

Степан Бандера народився в галицькому селі Старий Угринів, що розташовувався на території королівства Галичини та Лодомерії, що входив до складу Австро-Угорської імперії. Батько його був греко-католицьким священнослужителем. Мати походила із сім'ї греко-католицького священика. Глава сім'ї був переконаним українським націоналістом і дітей виховував у тому ж дусі. У будинку Бандера часто бували гості - родичі та знайомі, які брали активну участь в українській національного життяГаличини. Як потім написав Степан Бандера в автобіографії, дитячі роки він провів «в будинку своїх батьків та дідів, виріс в атмосфері українського патріотизму та живих національно-культурних, політичних та суспільних інтересів. Удома була велика бібліотека, часто з'їжджалися активні учасники українського національного життя Галичини».

Істинний патріот України

Починаючи свою активну діяльність, Бандера позиціонував себе як справжній патріот України Українці, які долучилися до нього, поділяли його погляди з приводу політичного майбутнього своєї країни, були впевнені в тому, що виступають під керівництвом співвітчизника. Для народу Степан Бандера був українцем за походженням. Звідси й знамениті гасла, пронизані неприкритим нацизмом: «Україна – лише для українців!», «Рівність лише для українців!» Націоналіст Бандера прагнув якнайшвидше захопити владу та стати главою української держави. Його метою було продемонструвати населенню своє значення. Для цього 30 червня 1941 року було створено «Акт відродження Української держави». У документі було відображено прагнення до незалежності від московської окупації, співробітництво з союзною німецькою армією та боротьба за свободу та благополуччя справжніх українців: «Нехай живе Українська суверенна соборна держава! Нехай мешкає Організація українських націоналістів! (заборонена в РФ організація) Нехай живе ватажок Організації українських націоналістів та українського народу Степан Бандера! Слава Україні!"

Німецьке громадянство

Цей факт широко не відомий, проте Степан Бандера все життя прожив з німецьким паспортом. Жодного територіального ставлення до України – ні до петлюрівської, ні до довоєнної радянської – за звільнення якої він нібито затято боровся, він не мав.
Цікавим є той факт, що німецьке громадянство відіграло свою визначальну роль у житті ватажка українських нацистів. Саме через нього у 2011 році рішення президента Віктора Ющенка про присвоєння Баднеру звання Героя України було визнано недійсним. Відповідно до українського законодавства звання Героя може бути надано виключно громадянинові України, а Штефан Бандера від народження був «європейцем» і помер до появи сучасної України, керівництво якої цілком могло б видати йому паспорт.

Чистокровний єврей

Хоч би як парадоксально це звучало, але ідеолог українського націоналізму за своїм походженням був чистокровним євреєм. Дослідження нідерландського історика Борбали Обрушански, яка вивчала біографію Бандери три роки, кажуть, що Штефан Бандера – хрещений єврей, уніат. Він походив із сім'ї хрещених в уніатство євреїв (вихрестів). Батько Адріан Бандера – греко-католик із міщанської родини Мойше та Розалії (у дівоцтві – Білецька, за національністю – польська єврейка) Бандера. Мати ватажка українських націоналістів Мирослава Глодзинська – теж польська єврейка. Значення прізвища Бандера пояснюється досить просто. Сучасні українські націоналісти перекладають її як «прапор», але на ідиші це означає «притон». Жодного відношення до слов'янських чи українських прізвищ вона не має. Це босяцьке прізвисько жінки, яка володіла борделем. Таких жінок називали в Україні бандершами. Про єврейське походження Степана Бандери говорять і його фізичні дані: низьке зростання, передньоазіатські риси обличчя, підняті крила носа, сильно втоплена нижня щелепа, трикутна форма черепа, нижня повіка у формі валика. Сам Бандера все життя старанно приховував свою єврейську національність, у тому числі за допомогою звірячого, лютого антисемітизму. Це заперечення свого походження дорого обійшлося його одноплемінникам. За даними дослідників, Степан Бандера та його віддані нацисти знищили від 850 тисяч до мільйона ні в чому не винних євреїв.