Милий друг. Жорж Дюруа, головний герой роману "Милий друг": характеристика Гі де мопасан два приятеля короткий зміст

Жорж Дюруа, син заможних селян, утримувачів кабачка, по забаганню природи наділений щасливою зовнішністю. Він стрункий, високий, білявий, у нього чудові вуса... Він дуже подобається жінкам, і він у Парижі. Але в нього в кишені три франки, а платня буде лише через два дні. Йому жарко, йому хочеться пива ... Дюруа вештається по Парижу і чекає випадку, який же повинен представитися? Випадок це, швидше за все, жінка. Так і буде. Усі його випадки походять від жінок... А поки що він зустрічає Форестьє.

Вони разом служили в Алжирі. Жорж Дюруа не захотів бути першим у селі та спробував щастя у військовій службі. Два роки він грабував та вбивав арабів. За цей час у нього з'явилася звичка ходити, випнувши груди і брати те, що хочеться. І в Парижі можна випинати груди та штовхати перехожих, але тут не прийнято добувати золото з револьвером у руці.

А товстий Форестьє досяг успіху: він журналіст, він заможна людина, він благодушний — частує старого друга пивом і радить зайнятися журналістикою. Він запрошує Жоржа назавтра обідати і дає йому два луїдори (сорок франків), щоб той міг взяти напрокат пристойний костюм.

Із цього все й почалося. У Форестьє, виявляється, є дружина — витончена, дуже гарненька блондинка. Є її подруга - пекуча брюнетка пані де Марель з маленькою донькою. Завітав пан Вальтер, депутат, багатій, видавець газети «французьке життя». Відомий фейлетоніст і знаменитий поет… А Дюруа не вміє поводитися з виделкою і не знає, як бути з чотирма келихами… Але він швидко орієнтується на місцевості. І ось – ах, як до речі! — розмова пішла про Алжир. Жорж Дюруа вступає у розмову, як у холодну воду, але йому запитують… Він у центрі уваги, і жінки не зводять з нього очей! А Форестьє, друг Форестьє, не прогавить момент і просить дорогого патрона пана Вальтера взяти Жоржа на службу в газету… Ну, це подивимося, а поки що Жоржу замовлено два-три нариси про Алжир. І ще: Жорж приручив Лоріну, маленьку доньку пані де Марель. Він поцілував дівчинку і хитає її на коліні, і мати здивована і каже, що пан Дюруа чарівний.

Як щасливо все почалося! А все тому, що він такий красень і молодець... Залишилося тільки написати цей чортовий нарис і завтра до третьої години принести його пану Вальтеру.

І Жорж Дюруа сідає до роботи. Старанно і красиво виводить він на чистому аркуші назву: «Спогади африканського стрільця». Цю назву підказала пані Вальтер. Але далі не йдеться. Хто ж знав, що одна справа бовтати за столом з келихом у руці, коли пані не зводять з тебе очей, і зовсім інша річ — писати! Диявольська різниця… Але нічого, ранок вечора мудріший.

Але й уранці все не так. Зусилля марні. І Жорж Дюруа вирішує просити про допомогу друга Форестьє. Однак Форестьє поспішає до газети, він відсилає Жоржа до своєї дружини: вона, мовляв, допоможе не гірше.

Пані Форестьє посадила Жоржа за стіл, вислухала його і за чверть години почала диктувати статтю. Успіх несе його. Статтю надруковано — яке щастя! Він прийнятий у відділ хроніки, і нарешті можна навіки залишити ненависну контору Північної залізниці. Жорж робить все правильно і точно: спочатку отримав у касі платню за місяць, а вже потім обмахував на прощання начальника — отримав насолоду.

Одне недобре. Друга стаття не виходить. Але це не біда — треба взяти ще один урок у пані Форестьє, а це одне задоволення. Тут, правда, не пощастило: сам Форестьє опинився вдома і заявив Жоржу, що, мовляв, не має наміру працювати замість нього... Свиня!

Дюруа злий і зробить статтю сам, без жодної допомоги. От побачите!.. І він зробив статтю, написав. Тільки її не прийняли: визнали незадовільною. Він переробив. Знову не прийняли. Після трьох переробок Жорж плюнув і повністю пішов у репортерство.

Ось тут він і розвернувся. Його пронизливість, чарівність і нахабство були дуже доречними. Сам пан Вальтер задоволений співробітником Дюруа. Одне лише погано: отримуючи в газеті вдвічі більше, ніж у конторі, Жорж відчув себе багатієм, але це тривало так недовго. Чим більше грошей, тим більше їх не вистачає! І потім: адже він заглянув у світ великих людей, але залишився поза цим світом. Йому пощастило, він служить у газеті, він має знайомства та зв'язки, він входить до кабінетів, але… тільки як репортер. Жорж Дюруа, як і раніше, бідняк і поденник. А тут же, поруч, у своїй газеті, — ось вони! — люди з кишенями, повними золота, мають шикарні будинки і пікантні дружини... Чому ж це все в них? Чому не в нього? Тут якась таємниця.

Жорж Дюруа не знає розгадки, проте він знає, в чому його сила. І він згадує пані де Марель, ту, що була з донькою на обіді у Форестьє. "До трьох годин я завжди вдома", - сказала вона тоді. Жорж зателефонував о пів на третю. Звичайно, він хвилювався, але пані де Марель — сама привітність, найгарніша витонченість. І Лоріна поводиться з ним як з другом… І ось уже Жоржа запрошено на обід у ресторан, де будуть вони з пані де Марель і дружини Форестьє — дві пари.

Обід в окремому кабінеті вишуканий, тривалий і пряний невимушеною, легкою балаканею на краю непристойності. Пані де Марель обіцяла напитися і виконала обіцянку. Жорж її проводжає. В екіпажі він якийсь час нерішучий, але, здається, вона ворухнула ногою... Він кинувся в атаку, вона здалася. Нарешті він опанував справжню світську жінку!

Другого дня Дюруа снідає у своєї коханої. Він ще боязкий, не знає, як піде далі справа, а вона чарівно мила, і Жорж грає закоханість… І це так неважко по відношенню до такої чудової жінки! Тут входить Лоріна і радісно біжить до нього: «А, Любий друже!» Так Жорж Дюруа одержав своє ім'я. А пані де Марель — її звати Клотільда ​​— виявилася чудовою коханкою. Вона винайняла для їх побачень маленьку квартирку. Жорж незадоволений: це йому не по кишені... Та ні, вже сплачено! Ні, цього він допустити не може... Вона благає, ще, ще, і він... поступився, вважаючи, що це справедливо. Ні, але як вона мила!

Жорж зовсім без грошей, але після кожного побачення виявляє у жилетній кишені одну чи дві золоті монети. Він обурений! Потім звикає. Тільки заспокоєння совісті веде рахунок свого обов'язку Клотильде.

Сталося так, що коханці сильно посварилися. Схоже, це розрив. Жорж мріє — як помсти — повернути борг Клотільді. Але грошей нема. І Форестьє на прохання про гроші позичив десять франків — жалюгідна подачка. Нічого, Жорж відплатить йому, він наставить роги старому Другу. Тим більше він знає тепер, як це просто.

Але що ж це? Атака на пані Форестьє одразу захлинулась. Вона привітна та відверта: вона ніколи не стане коханкою Дюруа, але пропонує йому свою дружбу. Мабуть, це дорожче за роги Форестьє! А ось і перша дружня порада; відвідайте пані Вальтер.

Милий друг зумів здатися пані Вальтер та її гостям, і не минає тижня, а його вже призначено завідувачем відділу хроніки і запрошено до Вальтерів на обід. Така ціна дружньої поради.

На обіді у Вальтерів сталася важлива подія, але Милий друг ще не знає, що це важлива подія: він представлений двом дочкам видавця — вісімнадцяти та шістнадцяти років (одна — дурненька, інша — гарненька, як лялька). Зате інше Жорж не міг не помітити, Клотільда ​​так само спокуслива і мила. Вони помирилися, і зв'язок відновлено.

Хворий на Форестьє, він худне, кашляє, і видно, що не мешканець. Клотильда між іншим каже, що дружина Форестьє не забариться вийти заміж, як тільки все буде скінчено, і Милий Друг задумався. А поки що дружина забрала бідного Форестьє на південь — лікуватися. При прощанні Жорж просить пані Форестьє розраховувати на його дружню допомогу.

І допомога знадобилася: пані Форестьє просить Дюруа приїхати в Канн, не залишити її одну з вмираючим чоловіком. Милий друг відчуває простір, що відкривається перед ним. Він їде в Канн і сумлінно відпрацьовує дружню службу. До самого кінця. Жорж Дюруа зумів показати Мадлене Форестьє, що він Милий друг, прекрасна і добра людина.

І все вийшло! Жорж одружується з вдовою Форестьє. Тепер у нього є дивовижна помічниця — геній закулісної журналістики та політичної гри… І в нього чудово влаштований будинок, і він став тепер дворянином: він поділив на склади своє прізвище і прихопив назву рідного села, він тепер дю Руа де Кантель.

Вони із дружиною друзі. Але й дружба повинна знати межі… Ах, навіщо така розумна Мадлена з дружби повідомляє Жоржу, що пані Вальтер від нього без розуму?.. І ще того гірше: вона каже, що, якби Жорж вільний, вона б радила йому одружитися з Сюзанне, гарненької дочки Вальтера.

Милий друг знову замислився. А пані Вальтер, якщо придивитися, ще дуже нічого… Плану немає, але Жорж починає гру. Цього разу об'єкт добропорядний і бореться відчайдушно із самим собою, але Милий друг обклав з усіх боків і жене в пастку. І загнав. Полювання закінчено, але видобуток хоче дістатися мисливцеві знову і знову. А в нього інші справи. Тоді пані Вальтер відкриває мисливцеві таємницю.

Військова експедиція до Марокко вирішена. Вальтер та Ларош, міністр закордонних справ, хочуть нажитися на цьому. Вони скупили дешево облігації марокканського позики, але вартість їх скоро злетить. Вони зароблять десятки мільйонів. Жорж теж може купити, доки не пізно.

Танжер – ворота Марокко – захоплений. У Вальтера п'ятдесят мільйонів він купив розкішний особняк з садом. А Дюруа злий: великі гроші знову не має. Щоправда, дружина отримала у спадок від одного мільйон, і Жорж відтяг у неї половину, але це не те. Ось за Сюзанною, дочкою Вальтера, двадцять мільйонів посагу.

Жорж з поліцією вдач вистежує дружину. Її застали із міністром Ларошем. Милий друг одним ударом звалив міністра та отримав розлучення. Але Вальтер нізащо не віддасть за нього Сюзанну! На це також є свій прийом. Не дарма він спокусив пані Вальтер: поки Жорж обідав і снідав у неї, він потоваришував із Сюзанною, вона йому вірить. І Милий друг відвіз гарненьку дурню. Вона скомпрометована, і батькові нема куди подітися.

Жорж Дюруа з юною дружиною виходить із церкви. Він бачить палату депутатів, бачить Бурбонський палац. Він досягнув всього.

Але йому ніколи не буде ні спекотно, ні холодно. Йому ніколи так сильно не схочеться пива.

Короткий зміст роману Мопассана «Милий друг»

Інші твори на тему:

1. Мопасан написав 6 романів. Перший і найкращий – «Життя». Про те, яке життя насправді. Дуже корисний роман для...
2. Оповідач згадує свого друга, якого втратив сорок років тому. Розповідь ведеться від першої особи. Усі хлопці старого московського двору...
3. Північний захід Франції. Руан. Травневий ранок 1819 р. Жанна, білява дівчина з очима, схожими на блакитні агати, дочка барона Ле Пертюї.
4. Зима, французьке місто Руан. Йде Франко-прусська війна. Прусська армія окупує місто. Німці дозволяють кільком торговцям виїхати з міста до Гаври.
5. Найбільшим письменником натуралізму та її провідним теоретиком справедливо вважається Еміль Золя (1840-1902). Головний його твір — двадцятитомний цикл романів «Ругон-Маккарі».
6. Тетяна - милий ідеал Пушкіна Наша російська класична література відрізнялася глибоким інтересом до жіночих характерів. Найкращі поети м письменники намагалися...
7. Розповідь ведеться від імені оповідача, якого звати Жан. У січні 1922 р. він переглядає німецькі газети, щоб знайти...
8. Вперше з героями роману автор знайомить нас напередодні того, як вони у складі французьких військ, які ведуть бойові дії проти...

Жорж Дюруа. Хто це?

Швидше за все, вам знайоме його ім'я - ім'я чарівного та розпусного авантюриста, та безсовісного спокусника; ім'я жебрака відставного військового, який прагне вибитися в люди і досяг своєї нахабної безпардонної мети. Це Милий друг, Жорж Дюруа, ім'я якого є символом корисливого спокусника і сластолюбного честолюбця.

Чи жила така людина насправді? Жорж Дюруа - головний герой роману французького письменника Гі де Мопассана "Милий друг". І хоча це можна тільки уявити, скільки в нього було прототипів і прообразів, не кажучи вже про наслідувачів та послідовників.

Що хотів показати своїм безцінним твором французький літератор? Чим примітна характеристика Жоржа Дюруа у романі "Милий друг"? І чи можна знайти виправдання його безчинним вчинкам та діям? Спробуймо розібратися.

Соціальна проблематика роману

Події в "Милому друге" переносять читачів до Франції, у період Третьої республіки. На чому зосереджено суспільство того часу?

Більшість людей втратили духовний стрижень. Вони бачать щастя та благополуччя лише в грошах та знатному походженні. Якщо ти дворянин – тобі можна все. А якщо ти багатий – тобі можна неможливе. На жаль, цього принципу дотримується і Жорж Дюруа – герой роману "Милий друг".

Навколишні люди диктують свої умови. Суспільство, розбещене багатством, втрачає своє моральне обличчя і забуває про совісті. Жінки, як багаті, і бідні, продають себе, щоб набути спроможність і розкіш. Чоловіки дивляться на протилежну стать лише з егоїстичної точки зору. Матері та батьки готові жертвувати щастям своїх дітей, щоб зміцнити особисті матеріальні та фінансові справи.

До цього страждає відсутністю будь-яких моральних і моральних принципів. Плотська любов рухає більшістю з представників аристократії, для них задоволення своїх фізичних бажань і насолод стоїть на чільному місці всіх турбот і занепокоєнь. Подружні зради, публічні будинки та безладні статеві стосунки вже нікого не дивують і не спантеличують.

Люди живуть лише для того, щоб задовольняти свої тілесні бажання, не зважаючи на думку моральних канонів і щастя близьких, що їх оточують. Таке саме відношення до моралі має і Дюруа.

Моральність

Жорж Дюруа (французькою - Zhorzh Dyurua) з перших сторінок роману постає перед читачами як зразок ненаситного і розпусного сластолюбця. Для нього жінка - це не особистість, яку потрібно любити і про яку необхідно піклуватися, а об'єкт його жадібного бажання, який треба використовувати якнайшвидше у власних цілях. До речі, більшість жінок, з якими спілкується Дюруа, самі йдуть цим слизьким шляхом та бажають бути використаними.

Чуттєвий, тваринний розгул, якому віддається Жорж Дюруа, - це задоволення його першорядної потреби (нарівні з потребами в харчуванні та одязі), тому головний герой не відчуває докорів совісті, йдучи з приводу власної хтивості.

Не замислюючись, він використовує свої низинні пристрасті, щоб вибратися з убогості та злиднів. Він безсоромно грає жінками, дивлячись на них як на засіб свого збагачення та сходження соціальними сходами.

Трохи розібравшись у соціально-побутових питаннях роману, тепер коротко познайомимося з його змістом. Це допоможе нам побачити образ головного героя зсередини, у його вчинках та стосунках з іншими персонажами.

Опис Дюруа

Жорж Дюруа - привабливий хлопець, своєю граціозною фігурою та гарним обличчям він може подобатися та викликати захоплення. Він син бідних селян, який намагається будь-якими способами вибитися у світ.

Головний герой честолюбний і дводушний, звабливий і прекрасний. Однак за допомогою своєї зовнішності він не може досягти благоденства та загального визнання.

Окрім симпатичного вигляду, Дюруа більше не має нічого – у нього немає розуму, немає талантів, немає зв'язків і, природно, немає грошей. Однак є величезне бажання мати їх.

Старий знайомий

Отже, головний герой працює за гроші і мріє про краще, блукаючи малознайомим йому Парижем. Йому жарко і душно, і в нього немає коштів навіть на кухоль пива. Однак він, як і раніше, без втоми та жалю, блукає вуличками міста у пошуках сприятливого випадку. Що це за нагода? Чи не зустріч із багатою незнайомкою?

Як би там не було, заможні жінки не звертають уваги на бідно одягнену людину. Чого не скажеш про жебраків і знедолених куртизанок. Одна з них - Рашель, втрачає голову від привабливого провінціалу і віддається йому майже безкоштовно, пробуджуючи в його душі бажання зачаровувати та використовувати закоханих у нього жінок.

Дюруа, як і раніше, чекає нагоди познайомитися із забезпеченою аристократкою, але зустрічає лише... старого товариша. Ця зустріч докорінно змінює життя та майбутнє головного героя.

Шарль Форестьє - колишній товариш по службі Жоржа Алжиром. Однак життя в столиці пішло йому на користь - він поповнів, набув модної професії журналіста, отримав гроші. Шарль пригощає Дюруа кухлем пива і запрошує його до себе на світську вечерю, щоб справити враження на потрібних людей.

З усього видно, що головний герой не відчуває до Форестьє жодних дружніх почуттів. Поняття про товариство чужі йому, проте він розуміє, що процвітаючий журналіст може бути йому корисним.

Вечеря

На званому вечорі Жорж намагається сподобатися всім учасникам урочистостей, і це йому вдається. Він цілує маленьку Лоріну, і тоді мати дівчинки - Клотільда ​​де Марель, переймається симпатією. Дюруа справляє враження на дружину Форестьє, Мадлену, а також на багатого власника газети Вальтера та його дружину.

З першого разу у головного героя виходить пробити собі дорогу: Вальтер робить йому замовлення на нарис про солдатське життя, Мадлена безкорисливо складає розповідь замість нього, нарис схвалений редактором і опублікований. Жоржу також надали нове завдання, однак…

Проби пера

У нього немає таланту творчості. Форестьє відмовляють у допомозі Дюруа, той самотужки пише нарис, але газета його відкидає. Помучившись, Жорж наважується стати репортером, а не автором. У цій справі потрібен не талант, а настирливість, чарівність та нахабство.

Як репортер, головний герой завойовує прихильність Вальтера і починає заробляти чималу суму грошей. Він обертається у вищих колах, йому вдається жити краще та багатше. І всеж…

Зростають як доходи Дюруа, а й його бажання. Молода людина не може залишатися в тіні багатих та знатних знайомих. Він сам хоче жити в розкоші та шануванні, з шиком одягатися і їсти дорогі страви.

Постійна коханка

Що робити миловидному спритному репортеру, щоб досягти своєї мети? Він вирішує знайти додаткове джерело доходу – мадам де Марель.

Молода жінка - ефектна яскрава брюнетка. Вона рідко бачить чоловіка і постійно нудьгує. У Дюруа Клотільда ​​знаходить свій відбиток. Вона така ж ризикована, як і він, така ж артистична та відчайдушна.

Відносини з Жоржем починаються з дрібної, малопомітної інтрижки, але закінчуються пекучою, всепоглинаючою пристрастю, якій судилося тривати все життя головних героїв. Пані де Марель з головою занурюється в тілесні насолоди, віддаючи всю себе новому почуттю. Вона винаймає квартиру для зустрічей з полум'яним коханцем, обдаровує його невеликими, але значними сумами.

Усвідомлюючи, що в Милого друга є інші жінки, Клотільда ​​дуже злиться і ревнує, але водночас прощає Дюруа знову і знову. Вона не може уявити життя без цього чарівного авантюриста, стає його рабою та служницею.

Користуючись грошима та подарунками коханки, хлопець не відчуває підозри совісті чи жалю. Він робить вигляд, що бере в неї в борг, проте розуміє, що ніколи не повертатиме його.

Відносини з Мадленою

Цікаві та багатогранні відносини між Жоржем та дружиною його друга Форестьє. Збираючись помститися колишньому бойовому товаришеві, Дюруа намагається спокусити його дружину. Однак та одразу розкусила невідомого молодого репортера і запропонувала йому… дружбу. І навіть порадила спробувати підкорити серце пані Вальтер.

Однак, невдовзі чоловік Мадлени вмирає, і симпатична вдова виходить заміж за Дюруа. Їхній шлюб - не союз двох закоханих, а угода двох авантюристів, які намагаються покращити свій соціально-побутовий статус. Мадлена вигадує чоловікові титул, пише за нього статті, здобуває йому свого коханця почесний орден. Вона справжня опора та бойова подруга, яка вміє спокушати і блищати у світському суспільстві, дає продумані, мудрі поради.

Шлюб Мадлени і Жоржа - зразок типового світського шлюбу на той час, заснованого не так на почуттях і ніжності, але в розумі і взаємній вигоді.

Віржинія Вальтер

Однак Жорж Дюруа не задовольняється спільним життям із Мадленою, яких би золотих гір вона не обіцяла. Йому необхідно все і відразу, він не хоче накопичувати багатство повільно та поступово.

У цьому допомогти Дюруа можуть інші жінки. Спочатку головний герой спокушає пані Вальтер - старіючу богобоязливу даму, дружину свого начальника та покровителя. Як бачимо, у головного героя немає жодних рамок пристойності, почуттів подяки чи субординації.

Віржинії нелегко дається падіння – вона довго бореться із собою, довго сумнівається та переживає. І, нарешті, поступається наполегливим умовлянням Жоржа і стає його коханкою. Вона зраджує чоловіка, розповідаючи своєму Милому другу про його таємничі плани, вона видобуває йому гроші та коштовності.

Але стосунки із зрілою жінкою не цікаві безпринципному Дюруа. Він швидко втрачає інтерес до своєї пасії і, незважаючи на її протести та сцени ревнощів, продовжує відвідувати Клотільду.

Другий шлюб

Як же Дюруа стати багатим та незалежним? Молода людина вирішується знову одружитися, проте цього разу обрати собі наречену з великим і значним посагом. Вибір Жоржа падає на Сюзанну Вальтер - дурну і безневинну вісімнадцятирічну красуню.

Дюруа жорстко домагається розлучення з Мадленою і відбирає у неї половину стану, не відчуваючи жодної краплі совісті перед тим, що стільки зробило для його добробуту!

Потім головний герой цинічно спокушає дочку своєї колишньої коханки Віржинії, тим самим змушує батьків дати згоду на цей безчесний шлюб.

Нарешті, бажання молодого чоловіка здійснилися - він узяв у посаг кілька мільйонів. Тепер він уже не відчуватиме ні спеки, ні задухи, і ніколи не зазнає спраги пива. Але чи буде він щасливим?

Вплив

Як бачимо, образ Жоржа Дюруа дуже складний та багатогранний. Він породжує бурю негативних емоцій і зневаги, та все ж викликає симпатії та співчуття. Адже Жорж Дюруа – це лише наслідок духовного розкладання всієї нації, морального занепаду та морального розбещення цілого суспільства.

Примітно, що тип головного героя залишає байдужим нікого. Про нього багато судять і тлумачать, його ставлять за приклад і звинувачують.

Цікаво, що характер Милого друга знайшов своє відображення у сучасній музиці. Хто ж був вражений тим безсоромністю і тим нахабством, якими прославився Жорж Дюруа? "Чиж" у своїй пісенній композиції згадав ім'я головного героя роману поряд із п'яницями, наркоманами та невизнаними талантами.

На питання Гі де Мопассан "Милий друг", Ви можете розповісти про що там говорити, щоб мені було зрозуміло. КОРОТКО! заданий автором Люблю просто!найкраща відповідь це Гі де Мопассан
Милий друг (короткий зміст)
Жорж Дюруа, син заможних селян, утримувачів кабачка, по забаганню природи наділений щасливою зовнішністю. Він стрункий, високий, білявий, у нього чудові вуса... Він дуже подобається жінкам, і він у Парижі. Але в нього в кишені три франки, а платня буде лише через два дні. Йому жарко, йому хочеться пива ... Дюруа вештається по Парижу і чекає випадку, який же повинен представитися? Випадок – це, швидше за все, жінка. Так і буде. Усі його випадки походять від жінок... А поки що він зустрічає Форестьє. Вони разом служили в Алжирі. Жорж Дюруа не захотів бути першим у селі та спробував щастя у військовій службі. Два роки він грабував та вбивав арабів. За цей час у нього з'явилася звичка ходити, випнувши груди і брати те, що хочеться. І в Парижі можна випинати груди та штовхати перехожих, але тут не прийнято добувати золото з револьвером у руці. А товстий Форестьє досяг успіху: він журналіст, він заможна людина, він благодушний - пригощає старого друга пивом і радить зайнятися журналістикою. Він запрошує Жоржа назавтра обідати і дає йому два луїдори (сорок франків), щоб той міг взяти напрокат пристойний костюм.
Із цього все й почалося. У Форестьє, виявляється, є дружина - витончена, дуже гарненька блондинка. Є її подруга - пекуча брюнетка пані де Марель із маленькою донькою. Завітав пан Вальтер, депутат, багатій, видавець газети «французьке життя». Відомий фейлетоніст і знаменитий поет… А Дюруа не вміє поводитися з виделкою і не знає, як бути з чотирма келихами… Але він швидко орієнтується на місцевості. І ось – ах, як до речі! - Розмова пішла про Алжир. Жорж Дюруа вступає у розмову, як у холодну воду, але йому запитують… Він у центрі уваги, і жінки не зводять з нього очей! А Форестьє, друг Форестьє, не прогавить момент і просить дорогого патрона пана Вальтера взяти Жоржа на службу в газету… Ну, це подивимося, а поки що Жоржу замовлено два-три нариси про Алжир. І ще: Жорж приручив Лоріну, маленьку доньку пані де Марель. Він поцілував дівчинку і хитає її на коліні, і мати здивована і каже, що пан Дюруа чарівний.
Як щасливо все почалося! А все тому, що він такий красень і молодець... Залишилося тільки написати цей чортовий нарис і завтра до третьої години принести його пану Вальтеру.
І Жорж Дюруа сідає до роботи. Старанно і красиво виводить він на чистому аркуші назву: «Спогади африканського стрільця». Цю назву підказала пані Вальтер. Але далі не йдеться. Хто ж знав, що одна справа базікати за столом з келихом у руці, коли дами не зводять з тебе очей, і зовсім інша справа – писати! Диявольська різниця… Але нічого, ранок вечора мудріший.
посилання

Відповідь від 2 відповіді[гуру]

Жорж Дюруа, син заможних селян, утримувачів кабачка, по забаганню природи наділений щасливою зовнішністю. Він стрункий, високий, білявий, у нього чудові вуса... Він дуже подобається жінкам, і він у Парижі. Але в нього в кишені три франки, а платня буде лише через два дні. Йому жарко, йому хочеться пива... Дюруа вештається Парижем і чекає випадку, який же повинен представитися? Випадок – це, швидше за все, жінка. Так і буде. Усі його випадки походять від жінок... А поки що він зустрічає Форестьє.

Вони разом служили в Алжирі. Жорж Дюруа не захотів бути першим у селі та спробував щастя у військовій службі. Два роки він грабував та вбивав арабів. За цей час у нього з'явилася звичка ходити, випнувши груди і брати те, що хочеться. І в Парижі можна випинати груди та штовхати перехожих, але тут не прийнято добувати золото з револьвером у руці.

А товстий Форестьє досяг успіху: він журналіст, він заможна людина, він благодушний - пригощає старого друга пивом і радить зайнятися журналістикою. Він запрошує Жоржа назавтра обідати і дає йому два луїдори (сорок франків), щоб той міг взяти напрокат пристойний костюм.

Із цього все й почалося. У Форестьє, виявляється, є дружина - витончена, дуже гарненька блондинка. Є її подруга - пекуча брюнетка пані де Марель із маленькою донькою. Завітав пан Вальтер, депутат, багатій, видавець газети «французьке життя». Відомий фейлетоніст і знаменитий поет... А Дюруа не вміє поводитися з вилкою і не знає, як бути з чотирма келихами... Але він швидко орієнтується на місцевості. І ось – ах, як до речі! - Розмова пішла про Алжир. Жорж Дюруа вступає у розмову, як у холодну воду, але йому запитують... Він у центрі уваги, і жінки не зводять з нього очей! А Форестьє, друг Форестьє, не прогавить момент і просить дорогого патрона пана Вальтера взяти Жоржа на службу в газету... Ну, це подивимося, а поки що Жоржу замовлено два-три нариси про Алжир. І ще: Жорж приручив Лоріну, маленьку доньку пані де Марель. Він поцілував дівчинку і хитає її на коліні, і мати здивована і каже, що пан Дюруа чарівний.

Як щасливо все почалося! А все тому, що він такий красень і молодець... Залишилося тільки написати цей чортовий нарис і завтра до третьої години принести його пану Вальтеру.

І Жорж Дюруа сідає до роботи. Старанно і красиво виводить він на чистому аркуші назву: «Спогади африканського стрільця». Цю назву підказала пані Вальтер. Але далі не йдеться. Хто ж знав, що одна справа базікати за столом з келихом у руці, коли дами не зводять з тебе очей, і зовсім інша справа – писати! Диявольська різниця... Але нічого, ранок вечора мудріший.

Але й уранці все не так. Зусилля марні. І Жорж Дюруа вирішує просити про допомогу друга Форестьє. Однак Форестьє поспішає до газети, він відсилає Жоржа до своєї дружини: вона, мовляв, допоможе не гірше.

Пані Форестьє посадила Жоржа за стіл, вислухала його і за чверть години почала диктувати статтю. Успіх несе його. Стаття надрукована – яке щастя! Він прийнятий у відділ хроніки, і нарешті можна навіки залишити ненависну контору Північної залізниці. Жорж робить все правильно і точно: спершу отримав у касі платню за місяць, а вже потім обмахував на прощання начальника – отримав насолоду.

Одне недобре. Друга стаття не виходить. Але і це не біда - треба взяти ще один урок у пані Форестьє, а це одне задоволення. Тут, правда, не пощастило: сам Форестьє опинився вдома і заявив Жоржу, що, мовляв, не має наміру працювати замість нього... Свиня!

Дюруа злий і зробить статтю сам, без жодної допомоги. От побачите!.. І він зробив статтю, написав. Тільки її не прийняли: визнали незадовільною. Він переробив. Знову не прийняли. Після трьох переробок Жорж плюнув і повністю пішов у репортерство.

Ось тут він і розвернувся. Його пронизливість, чарівність і нахабство були дуже доречними. Сам пан Вальтер задоволений співробітником Дюруа. Одне лише погано: отримуючи в газеті вдвічі більше, ніж у конторі, Жорж відчув себе багатієм, але це тривало так недовго. Чим більше грошей, тим більше їх не вистачає! І потім: адже він заглянув у світ великих людей, але залишився поза цим світом. Йому пощастило, він служить у газеті, він має знайомства та зв'язки, він входить до кабінетів, але... тільки як репортер. Жорж Дюруа, як і раніше, бідняк і подёнщик. А тут же, поруч, у своїй газеті, - ось вони! - люди з кишенями, повними золота, мають шикарні будинки і пікантні дружини... Чому ж це все в них? Чому не в нього? Тут якась таємниця.

Жорж Дюруа не знає розгадки, проте він знає, в чому його сила. І він згадує пані де Марель, ту, що була з донькою на обіді у Форестьє. "До трьох годин я завжди вдома", - сказала вона тоді. Жорж зателефонував о пів на третю. Звичайно, він хвилювався, але пані де Марель - сама привітність, сама приваблива витонченість. І Лоріна звертається з ним як з другом... І ось уже Жоржа запрошено на обід у ресторан, де будуть вони з пані де Марель і дружини Форестьє - дві пари.

Обід в окремому кабінеті вишуканий, тривалий і пряний невимушеною, легкою балаканею на краю непристойності. Пані де Марель обіцяла напитися і виконала обіцянку. Жорж її проводжає. В екіпажі він якийсь час нерішучий, але, здається, вона ворухнула ногою... Він кинувся в атаку, вона здалася. Нарешті він опанував справжню світську жінку!

Другого дня Дюруа снідає у своєї коханої. Він ще боязкий, не знає, як піде далі справа, а вона чарівно мила, і Жорж грає закоханість... І це так неважко по відношенню до такої чудової жінки! Тут входить Лоріна і радісно біжить до нього: «А, Любий друже!» Так Жорж Дюруа одержав своє ім'я. А пані де Марель - її звати Клотільда ​​- виявилася чудовою коханкою. Вона винайняла для їх побачень маленьку квартирку. Жорж незадоволений: це йому не по кишені... Та ні, вже сплачено! Ні, цього він допустити не може... Вона благає, ще, ще, і він... поступився, вважаючи, що це справедливо. Ні, але як вона мила!

Жорж зовсім без грошей, але після кожного побачення виявляє у жилетній кишені одну чи дві золоті монети. Він обурений! Потім звикає. Тільки заспокоєння совісті веде рахунок свого обов'язку Клотильде.

Сталося так, що коханці сильно посварилися. Схоже, це розрив. Жорж мріє – у вигляді помсти – повернути борг Клотільді. Але грошей нема. І Форестьє на прохання про гроші позичив десять франків - жалюгідна подачка. Нічого, Жорж відплатить йому, він наставить роги старому Другу. Тим більше він знає тепер, як це просто.

Але що ж це? Атака на пані Форестьє одразу захлинулась. Вона привітна та відверта: вона ніколи не стане коханкою Дюруа, але пропонує йому свою дружбу. Мабуть, це дорожче за роги Форестьє! А ось і перша дружня порада; відвідайте пані Вальтер.

Милий друг зумів здатися пані Вальтер та її гостям, і не минає тижня, а він уже призначений завідувачем відділу хроніки та запрошений до Вальтер на обід. Така ціна дружньої поради.

На обіді у Вальтерів сталася важлива подія, але Милий друг ще не знає, що це важлива подія: він представлений двом дочкам видавця - вісімнадцяти і шістнадцяти років (одна - дурненька, інша - гарненька, як лялька). Зате інше Жорж не міг не помітити, Клотільда ​​так само спокуслива і мила. Вони помирилися, і зв'язок відновлено.

Хворий на Форестьє, він худне, кашляє, і видно, що не мешканець. Клотильда між іншим каже, що дружина Форестьє не забариться вийти заміж, як тільки все буде скінчено, і Милий Друг задумався. А поки що дружина відвезла бідного Форестьє на південь – лікуватись. При прощанні Жорж просить пані Форестьє розраховувати на його дружню допомогу.

І допомога знадобилася: пані Форестьє просить Дюруа приїхати в Канн, не залишити її одну з вмираючим чоловіком. Милий друг відчуває простір, що відкривається перед ним. Він їде в Канн і сумлінно відпрацьовує дружню службу. До самого кінця. Жорж Дюруа зумів показати Мадлене Форестьє, що він Милий друг, прекрасна і добра людина.

І все вийшло! Жорж одружується з вдовою Форестьє. Тепер у нього є дивовижна помічниця - геній закулісної журналістики та політичної гри... І в нього чудово влаштований будинок, і він став тепер дворянином: він поділив на склади своє прізвище і прихопив назву рідного села, він тепер дю Руа де Кантель.

Вони із дружиною друзі. Але й дружба повинна знати межі... Ах, навіщо така розумна Мадлена з дружби повідомляє Жоржу, що пані Вальтер від нього без розуму?.. І ще гірше: вона каже, що, якби Жорж вільний, вона б радила йому одружитися з Сюзанне, гарненькою дочкою Вальтера.

Милий друг знову замислився. А пані Вальтер, якщо придивитися, ще дуже нічого... Плану немає, але Жорж починає гру. Цього разу об'єкт добропорядний і бореться відчайдушно із самим собою, але Милий друг обклав з усіх боків і жене в пастку. І загнав. Полювання закінчено, але видобуток хоче дістатися мисливцеві знову і знову. А в нього інші справи. Тоді пані Вальтер відкриває мисливцеві таємницю.

Військова експедиція до Марокко вирішена. Вальтер та Ларош, міністр закордонних справ, хочуть нажитися на цьому. Вони скупили дешево облігації марокканського позики, але вартість їх скоро злетить. Вони зароблять десятки мільйонів. Жорж теж може купити, доки не пізно.

Танжер – ворота Марокко – захоплений. У Вальтера п'ятдесят мільйонів він купив розкішний особняк з садом. А Дюруа злий: великі гроші знову не має. Щоправда, дружина отримала у спадок від одного мільйон, і Жорж відтяг у неї половину, але це не те. Ось за Сюзанною, дочкою Вальтера, двадцять мільйонів посагу.

Жорж з поліцією вдач вистежує дружину. Її застали із міністром Ларошем. Милий друг одним ударом звалив міністра та отримав розлучення. Але Вальтер нізащо не віддасть за нього Сюзанну! На це також є свій прийом. Не дарма він спокусив пані Вальтер: поки Жорж обідав і снідав у неї, він потоваришував із Сюзанною, вона йому вірить. І Милий друг відвіз гарненьку дурню. Вона скомпрометована, і батькові нема куди подітися.

Жорж Дюруа з юною дружиною виходить із церкви. Він бачить палату депутатів, бачить Бурбонський палац. Він досягнув всього.

Але йому ніколи не буде ні спекотно, ні холодно. Йому ніколи так сильно не схочеться пива.

Переказав

Рік видання книги: 1885

Роман Гі де Мопассана «Милий друг» це один із найвідоміших творів знаменитого французького класика. Він дев'ять разів екранізувався в різних країнах, а кількість перевидань твору не піддається підрахунку. Остання екранізація книги «Милий друг» була здійснена у 2012 році та мала чималий успіх. Фрази і герої роману відбито у багатьох творчих напрямах у світі. А сам роман Гі де Мопассана досі залишається актуальним.

Книги «Милий друг» короткий зміст

У романі Гі де Мопассана «Милий друг» читати можна про події заможних селян, які розгортаються навколо сина – Жоржа Дюруа. Природа його не обділила привабливою зовнішністю, і це дозволяло йому користуватися увагою жінок. Нещодавно він повернувся з армії, де йому довелося повоювати в Алжирі. Там він звик випинати груди, грабувати та вбивати арабів, але тут у Парижі гроші за допомогою револьвера заробляти було не прийнято. Тому він, як і головний герой, бродить Парижем з трьома франками в кишені в надії на випадок. І цей випадок не трапляється. Він зустрічає товариша по службі Шарля Форестьє, який тепер досить багатий і працює журналістом. Він запрошує Жоржа на прийом, який він влаштовує завтра. І дає йому сорок франків, щоби він узяв на прокат пристойний костюм.

Далі в короткому змісті «Милий друг» Мопассана читати можна про те, як на Дюруа потрапляє на прийом товариша по службі. У Форестьє приваблива молода дружина, яка запросила свою подругу пані де Морель із донькою. Крім того, на вечір запрошений відомий фейлетоніст, поет і звісно багатій та видавець газети «Французьке життя» — пан Вальтер, у якого працює Форестьє. Спочатку Дюруа доводиться туго. Він не знає, що робити з чотирма келихами, ножем та вилкою. Але він дуже швидко навчається. У розмові йому досить важко, але коли йдеться про Алжирі, він теж вирішує розпочати розмову. Загалом вечір пройшов успішно. Жорж зачарував доньку пані Морель – Лоріну та її матір, а також отримав замовлення на три нариси про Алжир. У цьому йому допоміг Форестьє.

Роман Гі де Мопассана «Милий друг» читати онлайн на сайті Топ книг ви можете.

Роман Гі де Мопассана «Милий друг» скачати безкоштовно на сайті топ книг ви можете.