Я дістаю з широких штанин шматко. Володимир Маяковський - Я вовком би вигриз бюрократизм (Вірші про радянський паспорт). Інші назви цього тексту

Радянська Росія була наприкінці 20-х років для західного світу справжнім більмом в оці – її боялися, нею дивувалися, ненавиділи і дивилися на нову країну, як дивиться абориген островів Кука на корабель із іспанськими конкістадорами. На тлі таких відносин Маяковський пише вірш, присвячений радянському паспорту, обравши останній символ нового ладу. «Вірші про радянський паспорт» із знаменитою фразою «Я дістаю з широких штанин» - це не лише ода пурпурової книжки, а й плювок у бік бюрократизму, який вільний дух поета не переносив.

Аналіз рядків

Недовіра, страх і здивування країною Рад призвели до встановлення між Заходом та СРСР залізної завіси, яка, на думку «просунутої» буржуазії, мала зупинити поширення «червоної зарази». Мало хто з радянських громадян виїжджав за кордон, одним із небагатьох був Маяковський. Він міг дивитися і порівнювати, бачити і відчувати, помічати та передавати відчуття на папері. Вірш пишеться не на тлі буйної фантазії, а ґрунтується на особистих відчуттях, що виникають при перетині кордону та при знаходженні в країнах Європи.

Основа вірша – це погляд радянської людини на перевірку документів митницею під час виїзду за кордон. Автор описує, як у вагоні збирають паспорти та як змінюється ставлення митного чиновника, залежно від громадянства пасажира. У когось документ беруть з посмішкою раболепства, в інших з повагою, у третіх з блиском в очах і очікуванням солідних чайових (хто ж це може бути, якщо не американець). Коли до рук чиновника потрапляє радянський паспорт, то він стає схожим на ошпареного кота:

І раптом,
ніби
опіком,
рот
скривило
пану.

Паспорт-бомба

Чиновник приймає паспорт СРСР як бомбу, як змію. Чи то червона книжиця вибухне у нього в руках, чи вона його смертельно вкусить… І у чиновника, і у жандарма прокидається бажання змішати власника документа, що засвідчує особу, із землею – розіп'яти його і знищити, але страшно…

З якою насолодою
жандармською кастою
я був би
схлестан і розіп'ятий
за те,
що в руках у мене
молоткастий,
серпастий
<советский паспорт.

Жах вселять «молоткастий». Пасажир дістає паспорт із широких штанин, які асоціюються з презирством до західного світу та власною незалежністю, та вважає його дублікатом безцінного вантажу – громадянина нової країни, під страшною для Заходу назвою СРСР.

Заздріть

Нехай заздрять, адже старе завжди схиляється перед молодим, завжди заздрість до здорової юності домінує над старечим маразмом буржуазного світу. Для чиновників та жандарма абсолютно неважливо, хто перед ними – диригент це чи орач, особистість знеособлена – всю свідомість займає паспортина. Враження, що червона книжка зовсім не кілька друкованих сторінок, а манускрипт із стародавнім, але відродженим для помсти прокляттям. Хто візьме його до рук, той буде розчавлений воскреслими богами-знищувачами.

Для збільшення художньої ціни паспорта Маяковський порівнює його спочатку з бомбою, потім з бритвою та їжаком. Поет сміється над західним світом, в очах якого побачивши червону книжку бачить одночасно страх і ненависть. Пару сторінок у пурпуровій палітурці вводять митника і жандарма в стопор, це смішить і радує автора вірша. Причина сміху зрозуміла – Захід сам створив собі страшний образ радянської людини і тепер сам лякається цього образу. "Ніхто не налякає тебе так, як ти сам себе налякаєш" - краще не скажеш.

Маяковський віршем «Паспорт» буквально кричить усьому світу – я громадянин СРСР – хочете бійтеся цього, хочете ненавидьте мене, але я вищий за ваш старий і гнилий усередині світу!

Моральний бік такої гордості за радянську Росію залишимо на совісті автора, на щастя йому не довелося побачити репресії середини 30-х років, коли горді носії радянських паспортів безповоротно ешелонами відвозили на Калиму та Соловки.

Текст та відео

Я вовком би
вигриз
бюрократизм.
До мандатів
поваги немає.
До будь-яких
чортам з матерями
котись
будь-який папірець.
Але цю…
Довгим фронтом
купе
і кают
чиновник
чемний рухається.

Здають паспорти,
і я
здаю
мою
пурпурову книжечку.
До одних паспортів -
посмішка біля рота.
До інших -
відношення пльове.
З пошаною
беруть, наприклад,
паспорти
з двоспальним
англійською лівою.

Очима
доброго дядька воїв,
не зупиняючись
кланятися,
беруть,
ніби беруть чайові,
паспорт
американець.
На польську -
дивляться,
як у афішу коза.
На польську -
виплющують очі
у тугій
поліцейської слоновості -
звідки, мовляв,
і що це за
географічні новини?

І не повернувши
голови качан
і почуттів
ніяких
не звідавши,
беруть,
не моргнувши,
паспорти данців
та різних
інших
шведів.
І раптом,
ніби
опіком,
рот
скривило
пану.

Це
пан чиновник
бере
мою
червоношкіру паспортину.
Бере -
як бомбу,
бере -
як їжака,
як бритву
взаємну,
бере,
як гримучу
о 20 тис
змію
двометроворосту.

Моргнув
багатозначне
око носія,
хоч речі
знесе задарма вам.
Жандарм
запитально
дивиться на детектива,
детектив
на жандарма.
З якою насолодою
жандармською кастою
я був би
схлестан і розіп'ятий
за те,
що в руках у мене
молоткастий,
серпастий
радянський паспорт.

Я вовком би
вигриз
бюрократизм.
До мандатів
поваги немає.
До будь-яких
чортам з матерями
котись
будь-який папірець.
Але цю…
Я
дістаю
з широких штанин
дублікатом
безцінного вантажу.
Читайте
заздріть,
я -
громадянин
Радянського Союзу.

На завершення аналізу пропоную послухати аудіоваріант вірша у виконанні юної дівчини у формі курсанта.

До мандатів поваги немає.

№4 будь-який папірець, Але цей...
По довгому фронті купе та кают
чиновник чемний рухається.
Здають паспорти, і я здаю
№8 мою пурпурову книжечку.
До одних паспортів – посмішка біля рота.
До інших - відношення нікчемне.
З пошаною беруть, наприклад, паспорти
№12 з двоспальною англійською лівою.
Очами доброго дядька воїв,
не перестаючи кланятися,
беруть, ніби беруть чайові,
№16 паспорт американця.
Польською - дивляться, як в афішу коза.
На польську - виплющують очі
у тугій поліцейській слоновості -
№20 звідки, мовляв, і що це за
географічні новини?
І не повернувши голови качан
і почуттів ніяких не звідавши,
№24 беруть, не моргнувши, паспорти данців
та різних інших шведів,
І раптом, ніби опіком, рота
скривило пану.
№28 Це пан чиновник бере
мою червоношкіру паспортину.
Бере – як бомбу, бере – як їжака,
як бритву обопільну,
№32 бере, як гримучу в двадцять тиснув
змію двометроворосту.
Моргнув багатозначно очей носія,
хоч речі знесе задарма вам.
№36 Жандарм запитливо дивиться на детектива,
детектив на жандарма.
З якою насолодою жандармською кастою
я був би схлестан і розіп'ятий
№40 за те, що в руках у мене молоткастий,
серпастий радянський паспорт.
Я вовком би вигриз бюрократизм.
До мандатів поваги немає.
№44 До будь-яких чортів з матерями котись
будь-який папірець. Але цю...
Я дістаю з широких штанин
дублікатом безцінного вантажу.
№48 Читайте, заздріть, я – громадянин
Радянського Союзу.

До mandatam pochtenia netu.

lyubaya bumazhka, No etu...
Po dlinnomu frontu kupe i kayut
Чиновник учтиво двіжется.
Sdayut pasporta, i ya sdayu
мою purpurnuu knizhitsu.
До odnim pasportam - ulybka u rta.
До інших - относеніе plevoye.
S pochtenyem berut, naprimer, pasporta
з двоспальним англійським levoyu.
Glazami dobrogo dyadyu vyev,
не переставая кланяться,
berut, як budto berut chayevye,
pasport amerikantsa.
Na polsky - glyadyat, kak v afishu koza.
На польській - випялюють glaza
в tugoy politseysky slonovosti -
otkuda, mol, i chto eto za
geograficheskiye novosti?
I ne povernuv golovy kochan
i chuvstv nikakikh ne izvedav,
berut, ne morgnuv, pasporta datchan
і разних прочих шведов,
I вdrug, як budto ozhogom, rot
skrivilo gospodinu.
Eto gospodin chinovnik beret
мою краснокожую pasportinu.
Beret - kak bombu, beret - kak yezha,
як britvu oboyudoostruyu,
beret, як gremuchuyu в dvadtsat zhal
змею двометроворостую.
Morgnul многозначшаче glaz nosilshchika,
khot veshchi zneset zadarom vam.
Жандарм сприятливо моторит на syshchika,
syshchik на zhandarma.
S яким наслажденим шандармской кастой
ya byl by iskhlestan i raspyat
за те, що в rukakh u menya molotkasty,
serpasty sovetsky pasport.
Ya volkom by vygryz byurokratizm.
До mandatam pochtenia netu.
K lyubym chertyam s materyami katis
люубая бумажка. No etu...
Ya dostayu iz shirokikh shtanin
dublikatom bestsennogo gruza.
Chitayte, zaviduyte, ya - grazhdanin
Совецкого Союза.

Stikhi o sovetskom pasporte

R vfylfnfv gjxntybz ytne/

k/,fz ,evf;rf, Yj "ne///
Gj lkbyyjve ahjyne regt b rf/n
xbyjdybr exnbdsq ldb;tncz/
Clf/n gfcgjhnf, b z clf/
vj/ gehgehye/ ryb;bwe/
R jlybv gfcgjhnfv - eks,rf e hnf/
R lheubv - jnyjitybt gktdjt/
C gjxntymtv ,then, yfghbvth, gfcgjhnf
c lde)