Все про пророка мухаммада та його життя. Незрівнянні вчинки пророка мухаммада

Через те, що Пророк Мухаммад є людиною - як сказано в одному з рядків Священного Корану "один з нас" - у нього є безліч вчинків, над якими варто задуматися і намагатися втілити їх у життя. Тільки ось у такої чудової особистості як Пророк Мухаммад є такі вчинки і слова, що не мають аналогів та історії людства. Інакше кажучи, людство досі немає нічого схожого. У цій статті я намагатимусь навести приклади цих незрівнянних вчинків. Вибравши з життя Пророка до десяти зразків, разом розглянемо цю тему.

Вміння цінувати людей

Всім відомо про важливе значення, яке надає Коран людині та людському життю. До чого глибокий і широкий зміст універсального послання як поняття " вбити одну людину рівносильно вбивству всього людства, дати життя одній людині рівносильно подарувати життя всьому людству". У Пророка Мухаммада є приклади про необхідність висловлювати не тільки живим людям або правовірним, але й представникам інших релігій і навіть небіжчикам. Одного разу, під час проходження однієї похоронної процесії, пророк Мухаммад піднявся на ноги. Асхаби, що його оточували, сказали, що це похорон іновірця, одного єврея. У відповідь на це Пророк Ісламу пояснив їм, що смерть завжди змушує задуматися, що ким би померла не була перш за все вона людина і до неї необхідно виявляти повагу.

Цей вчинок Пророка Мухаммада є одним із вчинків, які не мають анолога в історії. Бо немає більше прикладу того, що пророк однієї з релігій виявляє таку повагу до небіжчика іновірця тільки через те, що покійний був людиною.

Пророк Мухаммад ні для кого не хотів, ким би людина не була, щоб гн помер без віри в душі або мушником. Пророк не хотів, щоб навіть найлютіші його противники, які всіляко ображали і ніколи не втрачали нагоди познущатися з нього, покинули цей світ невіруючими. З метою уникнути приниження людської честі, Пророк Мухаммад наказує закопати тіла померлих мушників Бадрської битви і крім цього звертається до померлих з промовою: на відміну від очікувань присутніх, звертається до тіл померлих мушників - серед яких знаходиться і найзатятіший противник ісламу імені Абу Джахль - зі словами не мають анологів в історії всього людства "Хіба я не попереджав вас? Краще б ви прислухалися до моїх слів. Тепер ви померли мушриками і муки мають право над вами". Як видно з тексту, Пророк Мухаммад не хотів, щоб людина - чи це навіть ворог її - померла без віри або мушриком. Його мова, звернена до померлих мушників, єдиний зразок у світовій історії.

Ставлення до матері та всієї жіночої статі

Пророк Мухаммад ставився до жінок з великою пошаною та тонкістю. Тим часом як суспільство, в якому він жив, дівчаток живо закопували в землю, не ститали потрібних виділяти їм частки спадщини і т.п. Точніше, суспільство, яке не приймало жінку за людину. Повага Пророка до жінки походить від поважного ставлення Корану до жіночої статі - по-перше жінка така сама людина і всі інші, і рівноправність з чоловіками - і від його незрівнянної особистості.

Незважаючи на наявність у деяких книгах хадисів, які принижують жінок, вони не мають жодного відношення до Пророка. Це все докази існування й у наші дні поглядів арабів мушриків щодо жінок, що з часів емевійців знову вийшло на перший план; це – усунення представниць слабкої статі від суспільства, соціального життя, рівноправності з чоловіками. У Пророка Мухаммада немає жодного слова і жодного вчинку проти жінок. Не знаючи основ ісламу і Корану, не розуміючи пророка Мухаммада і відображаючи арабські традиції як релігію, такі люди весь час прищеплювали ненависть до жіночої статі і всю відповідальність за це звалювали на пророка Мухаммада, складали всякі небилиці від імені пророка Ісламу. Найбільшим доказом поважного ставлення пророка Мухаммада до жінок є його слова " Ворота раю перебувають під ногами матерів.. Якщо уважно вникнути в зміст цих слів, то стане зрозумілим, що означає рай, мати і жінка. Рай, куди прагне кожен правовірний, знаходиться під ногами матері - жінки. Ця ознака заохочує нас постійно бути шанобливим і ласкавим, виявляти доброту і терплячість до жінки - матері, яка народила, виростила і виховала нас. Тільки тоді Всевишній Аллах нагородить нам місцем нескінченного щастя - раєм, постеленого Ним під стопи жінки-матері. Аллах приписує не шукати рай десь далеко, в недоступному місці, а лише знати, що рай дуже близько, під ступою жінки - матері. Точніше, у нашому до них відношенні. Іншими словами, поняття жінка, мати та рай у рамках суспільної моральності зосереджені у єдиному центрі. Це є показником величі жінки - матері та складовими одного зі зразків незрівнянних слів та вчинків Пророка Мухаммада.

Одним із прикладів ставлення Пророка Мухаммада до жінки є така подія: Одного разу в домі Пророка було почате прибирання. Прибиранням займалася дружина Пророка Мухаммада високоповажна Хадіджа і Пророк допомагав їй. У цей момент прийшла сестра високоповажної Хадіджі Хале. У будинку не знайшлося потрібного місця, щоб посадити гостю. Високошанована Хадіджа захоче посадити її на підлогу, але Пророк Мухаммад чинити опір цьому і негайно скинувши з себе джуббу постелити її під гостю. Благовірна Хале забариться в нерішучості, але Пророк Мухаммад настоявши на своєму посадить гостю на джуббу. Цей вчинок немає аналогів у справі ставлення до жінки та історії всього людства. Бо один пророк знімає з себе джуббу і садить гостя – жінку – не на голу підлогу, а на свою джуббу.

Ставлення до дітей

Пророк Мухаммад дуже любив дітей, ніколи не ображав їх і надавав великого значення вихованню дітей. У поширюваній ним релігії, Ісламі, першочерговість належала поблажливості, любові та справедливості. Діти, які найкраще підходять для застосування цих понять. І тому для пророка Мухаммада діти були дуже важливими. Взагалі ми всі любимо дітей і всіх нас діти дуже дорогі. Можна навести багато прикладів любові до дітей. Але нижченаведений приклад найкращий зразок любові до дітей:

Одного разу Пророк Мухаммад робив намаз у Масджид ан-Набі. Онук Пророка вельмишановний Хусейн, тоді йому було два з половиною роки, грав там же, у мечеті. Хусейн підійде до свого діда і коли пророк Мухаммад буде на садку несподівано стрибнути йому на шию і сяде на голову. Пророк Мухаммад не підніметься з саджі, яку за правилами намазу не можна ігнорувати. До яких пір? Звичайно ж, поки онук сам не злізе з нього. Пророк Мухаммад так довго залишився на садку, що сахаби, що були позаду, стали побоюватися, не віддав Пророк душу Всевишньому. Зрештою вельмишановний Хусейн зістрибнув з шиї діда, великий Пророк зі словами Алаху Акбар випростався і закінчив намаз. Після намазу сахаби оточили Пророка Мухаммада і висловили свою тривогу - що садждя затяглася, що вони злякалися, чи не помер Пророк на саджі і тп. Пророк Мухаммад відповів незрівнянним жартом на цей зразок неймовірної поблажливості, любові та справедливості: " Я затяг саджу, бо Хусейн зробив із мене верблюда..

Цьому прикладу пророка Мухаммада немає анологів. Бо, перебуваючи перед Аллахом і присвятивши себе повністю намазу, Пророк не захотів образити дитину, що сів у цей час, і затягнув саджду, щоб застерегти дитину від небезпеки впасти, якщо вона несподівано встане.

Значення, що надається науці

Всім відомо, яке значення надає іслам і особливо Коран знанням та науці. Важливість науки та вченої людини зрозумілі з аят: Ужели перед Аллахом будуть нарівні: хто знає - з тими, хто неведучий?(аз-Зумар, 39/9) та " Господи мій, збільши в мені пізнання"(Та-Ха, 20/114).Є безліч хадисів Пророка Мухаммада про науку, вчених і хвалить освіту хадисів. Як і у всіх прекрасних його вчинках та відносної цієї теми є вчинки, що є єдиними зразками у світовій історії. В історії існує багато прикладів важливого ставлення до вчених та науки, але наведений нижче приклад не має анологів.

За часів пророка Мухаммада на Аравійському півострові існували певні правила щодо військовополонених. Полонених або вбивали, або віддавали в рабство, або заплативши належну суму викуповували, або здійснювали обмін. Окрім цих випадків іншої можливості не було. Ті, хто побажав сплатити викуп, були зобов'язані зібрати суму рівносильну ціні життя однієї людини. Людське життя ставилося залежність від грошей. Пророк Мухаммад встановив норму викупу для полонених у Бадрській битві мекканських мушриків: хто не може оплатити викуп грошима зобов'язаний сплатити своїми знаннями.Кожен із полонених, хто вміє читати та писати зобов'язаний навчити десять дітей мусульман читання та письма.Хто виконає це, той буде вважатися таким, що сплатив викупі йому буде даровано життя. Використання освіти та науки як викуп за життя перший та останній випадок в історії.В історії багато прикладів коли за науку відрубували голову, примовляли до шибениці, відправляли на заслання, спалювали живцем та ін Але, приреченому на смерть полоненому подарувати життя тільки через те, щоб він передав свої знання іншим - це єдиний приклад в історії, не має аналогів.

Значення, що надається залишеним на піклування речам

Коран наказує залишені під опікою речі (аманат) обов'язково повертати господарям. Хто не виконає цього наказу, того пророк Мухаммад оголосив мунафіком. В одному з хадісів говориться: "є при ознакі мунафіка - говорить неправду, не стоїть на своєму слові, підступно і зрадливо ставиться до залишених на піклування речей". Тому повернення залишених на піклування речей є однією з основ суспільної моральності ісламу. Пророк Мухаммад ні в мирний час, ні під час війни ніколи і в жодному разі не відходив від принципу аманату, справедливості та щирості. У наведеному нижче прикладі ми станемо свідками ставлення Пророка Мухаммада до аманату:

Під час у Хайбарі один негр раб, що займається пастушеством, перейде в стан послідовників ісламу і приведе за собою всю череду. Пророк Мухаммад запитає хтось господар стада. "Один єврей" - відповів пастух. Після цього Пророк Мухаммад: "негайно відведи стадо назад господареві єврею. Ісламська віра наказує з гідністю ставитися до аманату". Однак, пастух сказав, що у разі появи перед поглядом господаря він відразу вб'є його і тому він не зможе відвести стадо назад господареві. У такому разі пророк Мухаммад велить відвести стадо до загону і залишити там. Після цього пастух відвів череду назад і поблизу від загону шугне тварин. Тварини одразу кинулися у звичне їм місце. Таким чином пастух доставить аманат на місце і, повернувшись назад, займе місце в рядах послідовників Пророка Мухаммада.

В історії немає зразка, подібного до вчинку Пророка Ісламу. Тому що в обстановці війни, де багато чого приймається за військовий видобуток і до того ж під час війни з євреями, Пророк Мухаммад дотримується прав особистості, відрізняє аманат від видобутку і сприяє поверненню аманату господареві єврею.

Значення поблажливості

Поблажливість Пророка Мухаммада не має аналогів та історії людства. Якось група сахабов разом із Пророком Мухаммадом перебували в одній мечеті. У цей час туди зайшов один бедуїн і почав мочитися просто в мечеті. Сахаби одразу сполошилися, "перестань, не роби, зупинись" крики заповнили мечеть. Деякі з сахабов побажали відразу покарати бедуїна, але Пророк Мухаммад зупинив їх: " залиште його, нехай закінчить". Після цього, Пророк Мухаммад покликав бедуїна до себе і зрозумілою йому мовою пояснив, що мечеть призначена для богослужіння і воно не підходить для подібних вчинків. Потім звернувшись до присутніх, сказав: " принесіть відро води і змийте цей бруд".

З цього прикладу поблажливості Пророка необхідно зробити наступний висновок – обов'язково дізнатися з яким наміром здійснено. З метою образи чи через незнання? Взагалі-то сьогодні поняття "поблажливість" втратило свій блиск і всі лише від мусульман чекають поблажливості. Мусульмана, якого прищеплюють до терпіння та поблажливості, повинен спеціально чи скоєний вчинок чи через незнання. Якщо зрозуміє що з незнання, він повинен навчити його. Якщо зроблено з метою образи чи приниження, то чекати від нього поблажливості безглуздо. Тому що образник не буде завдавати образ і думати при цьому, що до нього пред'являть поблажливість. Він цілком усвідомлює зроблене й у будь-якому разі знає, що неприємна сторона відреагує з його вчинок. Наприклад, коли англійці хотіли виникнення непорозумінь між мусульманами та індійцями, то змушували індійців обкидати камінням мечеть у мусульманському кварталі, а м'яснику мусульманину зарізати корову в індійському кварталі. Таким чином, через образу святинь обох сторін між мусульманами та індійцями сутички ставали неминучими. Внаслідок цих зіткнень загинуло багато і мусульман та індійців.

Любов до тварин та повага до їх прав

З тексту Священного Корану ясно, що у всесвіті все влаштовано на догоду людині. Особливо це стосується тварин і рослин, які дано під наше розпорядження. Пророк Мухаммад завжди наказував сахабов враховувати права тварин, не турбувати їх даремно, уважно ставитися до догляду та здоров'я тварин і за потреби вживати необхідних заходів, не залишати без води та їжі.

У житті Пророка Мухаммада є чудові приклади щодо дотримання прав тварин та прояву поваги до тварин. Вибравши два зразки з великої кількості даних прикладів, надаю їх до вашої уваги. Перший зразок про спільне проживання людей та кішок.

Одного разу до пророка Мухамада прийшов один асхаб. Посланник Всевишнього зрозумів, що в хаті в асхаба немає нічого їстівного і він захоче піднести йому їжу. Пророк поцікавився скільки людей у домі.

Троє, була відповідь.

Чи є в домі кіт, спитав пророк.

Є, промовив асхаб.

Після цього Пророк дав йому їжу для чотирьох. На перший погляд здається "ну що тут такого, дав їжі і для кота". Але якщо зрозуміти сенс цієї події, то стане зрозумілим послання, що хотів дати Пророк Мухаммад послідовникам. Слід звернути увагу до наступний факт: після уточнення кількості мешканців будинку дається їжа чотирма людини, тобто. порція їжі для кота дорівнює порції людини. Ця подія наочно вказує на те, що Пророк Мухаммад вважає кота рівноправним членом будинку.

Коти приносять велику користь - змії, скорпіони, сколопендри та миші тільки від запаху кішок обходять стороною будинку з котами, а якщо ненароком відвідають ці будинки, то коти негайно виконають свої обов'язки. Разом з цим, вчинок Пророка підкреслює, що відповідальність людини перед кітами полягає не тільки в годуванні їх залишками їжі, а й у постійному уважному ставленні до годівлі та догляду за ними.

Другий приклад пов'язаний з іншою домашньою твариною – собакою. Пророк Мухаммад разом із двадцятип'ятитисячним військом повертався з чергового походу. Несподівано на краю дороги він помітив собаку, що годує своїх цуценят. Пророк знав, що шкоди воїнів знайдеться ті, що захочуть прогнати собаку з місця, штовхнути її ногою, кинути в неї камінь і тп. Тому він відразу ж покликав до себе одне воїна і сказав: " Стій біля собаки поки не пройде останній воїн, нікому не дозволяй турбувати його. Запобігти всім спробам завдати занепокоєння. Після цього наздоженеш військоПророк Мухаммад не спромігся сказаним і з метою припинити всі спроби занепокоєння тварини змінив дорогу війська.

Людство немає більш чудового зразка вчинків стосовно прав тварин, ніж наведені вище два приклада.

Пророк Мухаммед (Магомет), засновник ісламу, народився Мекці приблизно 570 року (за деякими версіями - 20 чи 22 квітня 571 року). Батько Мухаммеда помер незадовго до його народження, а коли хлопчикові було 6 років, він втратив матір. Через два роки помер дідусь Мухаммеда, який по-батьківському дбав про нього. Юного Мухаммеда виховав його дядько Абу Таліб.

У 12 років Мухаммед разом із дядьком вирушив у торговельні справи в Сирію, і поринув у атмосферу духовних шукань, пов'язаних з іудаїзмом, християнством, іншими віросповіданнями.

Мухаммед був погоничем верблюдів, потім торговцем. Коли йому виповнився 21 рік, він отримав місце прикажчика у багатої вдови Хадіджі. Займаючись торговими справами Хадіджі, він побував у багатьох місцях і скрізь виявляв інтерес до місцевих звичаїв та вірувань. У 25 років він одружився зі своєю власницею. Шлюб був щасливим.

Але Мухаммеда тягло до духовних пошуків. Він йшов у пустельні ущелини і на самоті поринав у глибоке споглядання. У 610 році в печері гори Хіра Мухаммед побачив постать Бога, що світилася, і наказав йому запам'ятати текст одкровення і назвав його «Посланником Аллаха».

Почавши проповідувати серед близьких, Мухаммед поступово розширював коло прихильників. Він закликав своїх одноплемінників до єдинобожжя, до праведного життя, дотримання заповідей при підготовці до майбутнього божого суду, розповідав про всемогутність Аллаха, який створив людину, все живе і неживе на землі.

Свою місію він сприймав як доручення від Аллаха, а своїми попередниками називав біблійних персонажів: Мусу (Мойсей), Йусуфа (Йосиф), Закарію (Захарія), Ісу (Ісус). Особливе місце у проповідях було відведено Ібрахіму (Авраам), який був визнаний праотцем арабів та євреїв, і першим, хто проповідував єдинобожжя. Мухаммед заявляв, що його місія полягає у відновленні віри Авраама.

Аристократія Меккі побачила в його проповідях загрозу своїй владі та організувала змову проти Мухаммеда. Дізнавшись про це, соратники пророка вмовили його покинути Мекку і перебратися 632 року до міста Ясріб (Медіна). Там уже влаштована частина його сподвижників. Саме в Медіні сформувалася перша мусульманська громада, досить сильна для того, щоб здійснювати напади на каравани, що йдуть із Мекки. Ці дії сприймалися як покарання меканців за вигнання Мухаммеда та її сподвижників, а одержувані кошти йшли потреби громади.

Надалі давнє язичницьке святилище Кааба в Мецці було оголошено мусульманською святинею, і з того часу мусульмани стали молитися, звертаючи свої погляди на Мекку. Жителі самої Мекки довго не приймали нової віри, але Мухаммед зумів їх переконати, що Мекка збереже свій статус великого комерційного і релігійного центру.

Незадовго до своєї смерті пророк відвідав Мекку, де зламав усі язичницькі ідоли, що стояли довкола Кааби.

Він народився наполовину сиротою, бо його батько Абдуллах помер, коли його мати була другого місяця вагітності.

Коли йому було шість років, померла і його мати, Аміна бинт Уахаб, залишивши Мухаммада сиротою. Його опікуном став Абдуль-Мутталіб, його дід по батькові, який мав особливе становище та вплив у Мецці. Члени його племені Курайш ставилися до нього, як до високоповажного шейха. А в ті часи плем'я Курайш займало панівне становище серед усіх інших арабських племен.

Пророк Мухаммад став предметом турботи, любові та прихильності свого діда, але все це тривало недовго, бо його дід пішов із життя, коли Мухаммаду було лише вісім років. Після смерті діда опікуном хлопчика став його дядько Абу Таліб.
Коли Мухаммаду виповнилося дванадцять років, він разом із дядьком Абу Талібом вирушив у торговельну подорож до Біладу аш-Шаму (Сирія). Так Мухаммад уперше залишив свої рідні місця. Коли йому виповнилося двадцять п'ять років, він знову вирушив до Білада аш-Шаму, цього разу у справах пані Хадіджі бинт Хуайлід, багатої та шляхетної жінки. Почувши про те, що це людина надійна і чесна, Хадіджа довірила йому свої гроші. Після повернення Мухаммада з Білада аш-Шама вона запропонувала йому одружитися з нею. На той час йому було двадцять п'ять років, а їй сорок.
Ще до того, як Мухаммад у віці сорока років став пророком, його прозвали “гідним довіри”, бо він був найвищою моральною і найгіднішою людиною у своєму середовищі. Він славився такими рисами характеру, як толерантність, скромність, справедливість, терпіння, цнотливість, щедрість і хоробрість.
Мухаммад був відомий своєю ненавистю до язичницьких ідолів ще до початку своєї пророчої місії. Ненависть ця була настільки велика, що Мухаммад ніколи не був присутнім на жодному з язичницьких ритуалів. До того ж пророк Мухаммад ніколи в житті не пив п'янких напоїв.
Ці риси характеру притаманні всім пророкам. Бог наділяє Своїх пророків такими якостями, готуючи їх до прийняття Свого Одкровення. Бо пророки завжди повинні бути непогрішними. Це означає, що вони не роблять гріхів ні до вступу на шлях пророцтва, ні після цього.
Іудеї і християни, які жили в ті часи на Аравійському півострові і в сусідніх землях, чекали на появу останнього з пророків у цьому світі, оскільки про це говорили їхні Священні книги – Тора і Євангеліє.

У 610 р. від Різдва Христового, коли пророку Мухаммаду виповнилося сорок років, йому через архангела Гавриїла (арабською Джибріїль) було послано одкровення від Бога. Гаврило приніс йому перші п'ять віршів сури Аль-'Аляк (“Згусток”) Священного Корана1. Таким чином, Аллах призначив Мухаммада пророком.
З того дня Коран поступово посилався пророку Мухаммаду одкровенням протягом наступних двадцяти трьох років. Кожне нове одкровення Корану посилалося пророку Богом відповідно до 1) обставин і подій, які вимагали їх правильного тлумачення та роз'яснення, а також 2) у міру необхідності конкретних практичних настанов і вказівок2. Коран – це Слово Боже, послане пророку Мухаммаду через ангела Гавриїла; у разі роль як пророка Мухаммада, і Гавриїла зводилася лише до донесення його до людей. Гаврило вимовляв Коран пророку Мухаммаду, який потім заучував його і доносив до людей. Пророк наказав усім, кому було довірено, зберігати текст Корану і записувати його, бо він сам був неграмотний3. Варто сказати і про те, що весь текст Корану був повністю записаний і збережений за життя пророка Мухаммада.
До початку місії пророка Аравійський півострів перебував під владою невігластва та тиранії, бо люди поклонялися ідолам. Кожне плем'я мало свого власного бога як ідола, якому воно поклонялося. Тоді півострів населяли 360 племен, і, відповідно, існувало щонайменше 360 ідолів.
Крім того, сильніші обходилися з слабшими за принципом "розділяй і владарюй", і тому війни розгорялися з найменшого приводу. Це був період, коли процвітали крадіжки та всілякі пограбування, аж до грабіжництва караванів на великих торгових шляхах; лихварство, перелюб, пияцтво, азартні ігри, а також звичай поховання живцем дівчаток-немовлят через те, що сім'я новонародженої боялася ганьби чи злиднів. Становище жінки у суспільстві було зведено нанівець. Так, жінка не мала права наслідування нерухомого майна своїх близьких родичів і, до всього іншого, сама вважалася річчю, що переходить у спадок, подібно до предмета меблів, тварини або домашнього начиння.

Прийшовши з пророчою місією, Мухаммад запровадженням Ісламу сповістив початок нової епохи. Він закликав людей поклонятися Єдиному Богу і дотримуватись нових принципів і норм повсякденного життя, невідомих людям того часу. Ці нові принципи і норми поведінки поклали кінець вбивствам, грабежам, лихварству, перелюбу, азартним іграм, пияцтву, похованням живцем новонароджених дівчаток, зневаги до прав жінок, а також усім іншим порокам, що панували в доісламські часи.

Релігія, яку проповідував пророк Мухаммад, глибоко змінила моральні підвалини серед арабів, бо вона закликала поклонятися Єдиному Богу, Аллаху, а також вселяла людям таке поняття, як життя після смерті. Ця нова релігія проповідувала рівність всіх людей, цнотливість, добропорядні родинні стосунки, повагу прав сусіда, благодійність, а також відстоювала права жінок на спадкування власності та володіння нею.
Більшість язичників Мекки були незадоволені новим укладом суспільного життя, який проповідував пророк Мухаммад, і розпочали боротьбу з ним. Вони піддавали його всіляким переслідуванням, завдаючи йому глибоких тілесних і душевних ран. Вони стали обзивати його “брехуном”, “божевільним”, “чаклуном” та “віршником”. Прізвисько “вірш” був покликаний принизити його. Тим самим язичники прагнули показати, що вони не визнають Коран Одкровенням, посланим Мухаммаду згори. І якщо до пророцтва Мухаммада люди називали його "гідною довіри", то згодом вони нагородили його безліччю поганих і образливих прізвиськ.

Язичники також піддавали мукам послідовників Пророка. І, зрештою, Мухаммад та його послідовники були вигнані з рідного міста Мекки і змушені були переселитися до пустельної місцевості. Там вони залишалися протягом трьох років, відчуваючи гостру нестачу їжі та води, а також багато інших тягот та страждань.
Але незважаючи ні на що, пророк Мухаммад продовжував проповідувати Іслам у Мецці протягом тринадцяти років. Після цього Всемогутній Бог наказав йому переселитися до Медини. Це переселення з Мекки в Медину, зване Хіджра, вважається точкою відліку історії Ісламу, воно встановлює початок мусульманського календаря. Коли пророк переселився в Медину, жителі цього міста надали йому підтримку, і він заснував там першу державу Ісламу.
Медині пророк Мухаммад був правителем, суддею та воєначальником. Ці обов'язки доповнювали найважливішу роль Мухаммада як пророка, посланця, батька своїх дітей та чоловіка своїх дружин. Цей момент наочно доводить основні відмінності між мусульманською та немусульманською культурами. Так, Іслам є всеосяжною релігією, що охоплює всі аспекти життєдіяльності людей. Тому мусульмани не вірять у поширену на Заході доктрину “поділу церкви та держави”.
Пророк Мухаммад здійснював стратегічне керівництво у справі захисту Медини, керуючи військами та військовими діями. Він боровся у багатьох битвах проти язичників та інших ворогів Ісламу – це двадцять сім військових походів та шістдесят військових загонів. Всі ці військові дії робилися з метою зупинити тиск ворогів, а також забезпечити захист Медини. Крім того, ці битви мали розчистити шлях для поширення Ісламу.
Минув час, і люди зрозуміли, що вони самі вільні вирішувати, чи вибрати для себе Іслам як новий спосіб життя. Через деякий час вони переконалися в істинності цієї нової релігії, і Іслам почав поширюватись по всьому Аравійському півострові. Пророк Мухаммад направив листи деяким із монархів на той час, і навіть правителям сусідніх держав, закликавши їх прийняти Іслам, адже Іслам – це релігія без кордонів, тобто. всім народів. Пророк Мухаммад відправив послання: Іраклію, візантійському імператору; Аль-Мукаукасу, єгипетського принца; Асхаму ібн Аль-Абджару, негусу (правителю) Ефіопії; Хосрову, цареві Персії; Аль-Мунзір ібн Сауа, царю Бахрейну; Джифару і Абду, обом царям Омана; а також Хузе ібн Алі, цареві Аль-Ямама.

Пророк Мухаммад уклав договір про мир з народом Мекки терміном десять років. Але меканці порушили цей договір і об'єдналися з племенем Бакр, яке занапастило багатьох членів племені Хузаа (це плем'я уклало союз із пророком Мухаммадом). На чолі десятитисячного війська Пророк виступив у похід за підкорення Мекки. Меканці зрозуміли всю марність опору силам Пророка і здалися без бою.
Підкорення Мекки вважається мусульман найбільшим тріумфом, оскільки вона має статус священного міста, куди люди здійснюють щорічне паломництво. Мекка – це територія, де знаходиться Кяаба, Заборонений Дім Аллаха, зведений пророками Авраамом та Ісмаїлем (світ їм). Це місто мало також величезне політичне та торговельне значення для всіх арабських племен. Пророк Мухаммад сам був уродженцем Мекки, як і багато його сподвижників. І саме тут проти Мухаммада ополчились усі племена. Так Мекка стала стратегічним центром опору Ісламу. Саме тому її підкорення мало таке велике значення. Пророк чудово усвідомлював, що взяття Мекки є найкращим шляхом поширення Ісламу серед арабів.

Пророк Мухаммад увійшов до Мекки смиренно, повністю і цілком віддавшись Богові, а не з зарозумілим виглядом переможця, який підкорив своїх найлютіших ворогів. Свідченням смирення Мухаммада і його підпорядкування Богу було те, що, в'їжджаючи в Мекку, він схилив голову так, що чоло його майже стосувалося сідла його верблюда. Крім того, пророк Мухаммад пробачив усіх жителів Мекки і наказав своїм воїнам не чіпати їхнє майно та багатство.
Завдяки тому, що пророк повівся обачно і терпимо, всі громадяни Мекки звернулися до Ісламу. Що ж до ідолів, що оточували Каабу, вони повинні були бути зруйновані все до одного.
Підкоривши Мекку, пророк Мухаммад повернувся до Медіни, куди стіклися сотні людей, які бажали звернутися до Ісламу. Усі арабські племена надіслали в Медину свої делегації на зустріч із Пророком, який навчить їх Ісламу. Всі ці делегації зверталися до Ісламу, кожна від імені свого племені. Цей рік набув популярності як Рік делегацій.
Пророк Мухаммад зміг поєднати всі арабські племена на основі Ісламу. Між цими племенами здавна панували взаємна ворожнеча та зневага. Вони постійно билися між собою, і нікому за історію Аравійського півострова ще вдавалося їх об'єднати. Встановивши ісламську державу, пророк Мухаммад об'єднав переважну частину населення Аравійського півострова.
Перед смертю Пророк здійснив паломництво до Мекки. Він обійшов навколо Кааби сім разів. Під час цього останнього паломництва пророк Мухаммад виступив зі своєю знаменитою прощальною промовою. Ось частина того, що він тоді сказав:
“…О люди, слухайте мене, я поясню вам, бо, воістину, я не знаю, чи зустріну вас на цьому місці через цей рік.
О люди, воістину, як святий для вас цей місяць і день, як священне для вас це місто Мекка, так само повинні бути для вас святими і священними життя і майно кожного мусульманина, і так до того, як ви зустрінете Господа вашого. О Аллах, чи я довів до відома людей (Твоє послання)? (Якщо так), будь мені в тому Свідком.
І той, хто має довірену кимось річ (амана), нехай поверне її тому, хто її довірив йому.

О люди, воістину, шайтан (сатана) втратив надію на те, що йому поклонятимуться на вашій землі. Однак він задовольняється тим, що підкоряє вас у всіх інших діяннях, якими ви нехтуєте.
О люди, воістину, віруючі є брати, і дозволяється людині майно брата його тільки з його доброї волі. О Аллах, чи я довів до відома людей (Твоє послання)? (Якщо так), будь мені в тому Свідком.
О люди, не зверніться після мене в невірних, вбиваючи і пригнічуючи один одного. Адже я, воістину, залишив серед вас те, дотримуючись якого ви ніколи не заблукаєте, – Книгу Аллаха. О Аллах, чи я довів до відома людей (Твоє послання)? (Якщо так), будь мені в тому Свідком.
О люди, Господь ваш один, і ваш батько один – всі ви від Адама, а Адам із землі. Найблагородніший з вас перед Аллахом – найбогобоязніший.
Немає переваги в араба перед іншомовним, крім як у богобоязливості. О Аллах, чи я довів до відома людей (Твоє послання)? (Якщо так), будь мені в тому Свідком.
І нехай сповістить присутній із вас відсутній”.
У 633 р. н.е. пророк Мухаммад помер. Йому тоді було шістдесят три роки за місячним календарем або шістдесят один рік за сонячним календарем. Відразу після його смерті Абу Бакр звернувся до народу зі словами: “Воістину, кожен, хто поклонявся Мухаммаду, знає, що Мухаммад мертвий. Але кожен, хто поклоняється Аллаху, знає, що Аллах живий, що Він не вмирає”. Потім він промовив такі аяти зі Священного Корану:
"Справді, ти смертний (Мухаммад), які смертні і вони".
(Сура 39, аят 30)
“І Мухаммад – не більше ніж посланець, йому передували багато інших, і якщо він помре чи загублений буде, невже ви звернетеся назад? Відступники ні в чому не зашкодять Аллаху, але ж вдячним сповна віддасть Аллах”.
(Сура 3, аят 144)
Тіло Пророка було поховано в його ж домі, в кімнаті його дружини Аїші, тобто там же, де він помер. Її кімната розташована біля самої Мечеті Пророка, яка сьогодні розширилася настільки, що дім Пророка опинився в ній. Мечеть Пророка знаходиться у Медині.
Сьогодні цю Мечеть відвідують мільйони мусульман. Відвідувати її можна під час паломництва до Мекки чи в інший час.
Не минуло й двох століть після смерті пророка Мухаммада, як мусульмани розповсюдили його Послання. Іслам розійшовся світом до Китаю на сході та Іспанії на заході. Поштовхом для такого напрочуд швидкого поширення мусульманської віри з'явилися вчення Ісламу.
Сьогодні у світі налічується понад мільярд мусульман4, більшість з яких проживає в 55 мусульманських країнах Азії та Африки. Найбільшою мусульманською країною нині є Індонезія. Крім цього, мільйони мусульман живуть і в немусульманських країнах: 120 мільйонів – в Індії, понад 100 мільйонів – у Китаї, близько 20 мільйонів – у Росії.

Отже, нині чотирма країнами із найчисельнішим мусульманським населенням є: Індонезія, Бангладеш, Пакистан та Нігерія. Мільйони мусульман проживають також у таких немусульманських країнах, як Філіппіни, Бірма, Таїланд, колишня Югославія та США.

Питання відповідь

Чому араби, особливо курайшити, заслуговують на більшу любов мусульман, ніж інші народи?

Араби були обрані Всевишнім для поширення Ісламу. Аллах послав людству останнє Писання – Коран – арабською мовою. А з арабів Він виділив курайшитів, обравши з цього роду Мухаммада (ﷺ) Пророком. Про це сказано і в Хадисі Посланника Аллаха (ﷺ ). І оскільки пророк (ﷺ ) був арабом, Коран посланий арабською мовою мешканців Раю – арабський.

Які знаменні події передували народженню пророка (ﷺ )?

У ніч, коли народився наш Пророк (ﷺ ), у небі з'явилася нова зірка. Усі ідоли, що були в Каабі, розсипалися; погас вогонь, якому невіруючі поклонялися і який не згасав протягом тисячі років; озеро Сава, якому невіруючі поклонялися, висохло. З тієї ночі жерцям припинилися вести з небес, які приносили їм джини; стіни палацу перського шаха (Кісра) тріснули, і впало 14 балконів; війська правителя Ємену Абрахі, який збирався зруйнувати Каабу, взявши із собою бойових слонів, були загублені Всевишнім і т.д.

Перерахуйте деякі ознаки та чудеса, які відбулися в той час, коли мати пророка (ﷺ ) була вагітна ім.

У ніч, коли Аміна, завагітнівши, була обрана Аллахом стати матір'ю Пана всіх людей і громад, тварини курайшитів заговорили, свідчивши, що Аміна носить у своєму утробі майбутнього Посланника Аллаха (ﷺ ). Трони багатьох королів і правителів перекинулися, розсипалися їхні ідоли.

Після довгих посух та неврожаїв земля знову пишно розцвіла. Амін було повідомлено уві сні, що вона вагітна і носить під серцем Пана всіх світів і найкраще Створення Всевишнього. Вона не відчувала при пологах болю та тяжкості.

Під час своєї вагітності Аміна помічала, як птахи шанобливо оточували її з поваги до того, кого вона носить у своєму утробі. А коли вона підходила до колодязя набрати води, вода сама піднімалася нагору на знак пошани перед величчю Посланника Аллаха (ﷺ ). Коли вона розповіла про все це своєму чоловікові Абдуллаху, він сказав, що причина цього – велич їхньої майбутньої дитини. Аміна згадувала, що вона чула вихваляння (тасбіх) ангелів на його честь.

Куди забрали ангели пророка (ﷺ ) одразу після його народження?

Відразу після народження Мухаммада (ﷺ) ангел Джабраїл за велінням Аллаха підняв його над землею від сходу до заходу і доніс до всіх людей і джинів, що знаходяться на землі та на небесах, звістку про народження Пророка (ﷺ). Йому було показано весь Всесвіт. Все це тривало не більше години, і Мухаммад (ﷺ ) був повернутий до свого дому (Саїд-афанді, «Кісасул анбія», т. 2, с. 111).

Що зробили з пророком (ﷺ ) три ангели відразу після його народження?

Коли народився Пророк (ﷺ ), з'явилися три ангели, щоб підготувати його перед піднесенням на небеса. У одного ангела був срібний глечик із ароматом мускусу, у іншого – золота чаша, а у третього – складений шовк, білий, як сніг.

Спочатку ангели, поливаючи водою зі глека, сім разів омили тіло Пророка (ﷺ ). Його поклали в чашу і вимили голову та ноги, після чого надушили прекрасними пахощами, а очі обвели сурмою. Потім ангел Різван доклав печатку пророцтва, що була загорнута в шовк, між лопатками пророка (ﷺ ) (Саїд-афанді, «Кісасул анбія», т. 2, с. 113–114).

У чому полягає мудрість розтину ангелами грудей Пророка (ﷺ )?

Серце пророка (ﷺ ) обмивали кілька разів. У дитинстві серце Пророка (ﷺ ) омили, щоб захистити його від сатани. Перед покладанням посланницької місії його серце було омито знову для прийняття ним одкровення (вах'ю) у найдосконалішому, найчистішому вигляді. У ніч піднесення його омили для підготовки до діалогу з Аллахом. (Докладніше про це читайте у книзі Мухаммада аль-Алаві «Мухаммад аль-інсануль-каміль».)

Хто і чому дав пророку (ﷺ ) ім'я Мухаммад?

Відразу після пологів мати Пророка (ﷺ ) послала звістку про народження дитини його дідуся Абдульмутталібу. Він дуже зрадів і назвав новонародженого Мухаммадом (ﷺ). Це ім'я не було відомим серед арабів. Але воно було згадано в небесних писаннях (у Торі, в Євангелії та ін.), і Всевишній Аллах навіяв Абдульмутталібу назвати дитину ім'ям Мухаммад (ﷺ ), здійснюючи своє приречення («Нуруль-Якін», с. 10).

Пророк Мухаммад — найкрасивіша людина за всю історію людства. Сахаба говорили, що він настільки гарний, що коли дивишся на нього, то здається, що бачиш схід сонця.
Пророк Мухаммад був середнього зросту, широкоплечим, у нього була світла, але не надто біла шкіра, красиві чорні очі, довгі вії, красиве хвилясте темне волосся до плечей, його шкіра була м'якша за шовк, і від нього завжди виходив приємний запах.
Пророк Мухаммад ходив швидким і впевненим кроком, і здавалося, ніби сама земля йшла йому назустріч.
Пророк Мухаммад був дуже розумний і завжди наводив сильні докази.
Пророк Мухаммад мовчав частіше, ніж говорив, а говорив лише за потреби і тільки те, що приносить користь, а в його мовчанні виявлялася велич, серйозність та гідність.
Пророк Мухаммад був промовистим. Він говорив ясно, зрозуміло та доступно, без зайвих слів, виділяв кожне слово та повторював по три рази. Коли він говорив, то все довкола стихало. Його слова проникали в серце і доходили до глибини душі.
Пророк Мухаммад постійно повторював зікр - навіть не вставав і не сідав, не згадавши Творця.
Пророк Мухаммад завжди говорив тільки правду і ніколи не обманював, навіть жартома.
Пророк Мухаммад був щедрим. Коли йому щось просили, він ніколи не відмовляв.
Пророк Мухаммад говорив друзям: «Будьте на світі як подорожні». І в нього самого мало речей. Аллах Всевишній дарував йому ключі від усіх земних багатств, але він відмовився від них і вибрав вічне життя.
Пророк Мухаммад був спокійним і врівноваженим, не сердився через мирські питання, не сердився, коли ображали його особисто, але був сповнений праведного гніву, коли хтось порушував накази Бога, і не заспокоювався, доки не переможе справедливість.
Пророк Мухаммад був великодушним - любив прощати і ніколи не мстився. Він не тільки прощав, а й робив добро у відповідь і завжди приймав виправдання.
Пророк Мухаммад ні з ким не сварився, не сперечався і мовчав у відповідь, що йому неприємно.
Пророк Мухаммада не шукав ні в кому вад і не відгукувався погано про віруючих.
Пророк Мухаммад був м'яким і приємним у спілкуванні, не грубіянив і не кричав, навіть у важкі для нього моменти. Зауваження він робив тактовно, щоб не образити людину. Його слуга розповідав: «Я служив Пророку 10 років і жодного разу не чув від нього навіть «уф!», і жодного разу він не дорікнув мені за те, що я щось зробив не так».
Пророк Мухаммад не говорив похвал, які не відповідали дійсності.
Пророк Мухаммад не дивився в інший бік, коли розмовляв з кимось і уважно вислуховував навіть останнього з тих, хто розмовляв так, ніби він говорив першим.
Пророк Мухаммад завжди тримався гідно, був серйозним і рідко сміявся, а його сміхом була усмішка.
Пророк Мухаммад є найбільшим і при цьому найскромнішим з усіх людей. Він не хотів, щоб люди піднімалися з місць при його появі, не обганяв тих, хто йшов поряд з ним, і соромився, коли опинявся в незручній ситуації.
Пророк Мухаммад не поділяв людей на бідних і багатих, близьких і далеких, сильних і слабких — ставився до всіх справедливо, нікого не обділяв і не принижував.
Пророк Мухаммада з любов'ю ставився до нужденних, супроводжував їх в останню путь. Він цікавився справами простих людей, допомагав їм, відвідував хворих і багато часу проводив у суспільстві бідняків, жебраків та слуг.
Пророк Мухаммад одягався просто і охайно, не любив показну розкіш.
Пророк Мухаммад був аскетичним, спав на твердому плетеному килимку, і на його тілі навіть залишалися сліди від цієї жорсткої підстилки.
Пророк Мухаммад був непохитним, якщо йшлося про Шарі'ат.
Пророк Мухаммад часто відвідував рідних і друзів, любив їх і жартував із ними.
Пророк Мухаммад не уникав простої роботи і часто робив її сам: лагодив взуття, латав одяг, а також допомагав по дому своїм дружинам.
Пророк Мухаммад був найсміливішим і хоробрим.
Пророк Мухаммад був найбільш терплячим і найбільше терпів труднощі. Він казав: «Яку б біду ви не зустріли, у мене вона була сильніша».
Пророк Мухаммад часто голодував і з голоду навіть прив'язував до живота камінь. Абу Хурайра сказав, що Пророк пішов із цього світу, не наситившись навіть ячмінним хлібом. Пророк Мухаммад ніколи не критикував їжу, якщо не подобалося, то не їв. З їжі йому подобався гарбуз, а також він любив солодке та їв мед.
Пророк Мухаммада був найнадійнішою людиною. Йому завжди й у всьому можна було довіряти. Навіть язичники, які ворогували з ним, віддавали йому свої цінності для зберігання.
Пророк Мухаммад любив усе починати праворуч: коли вмивався, одягався, розчісувався. Спати він лягав на правий бік, прямуючи грудьми у бік Кааби.
Пророк Мухаммад був уважний до людей, на зборах він питав про відсутніх і любив своїх сподвижників.
Пророк Мухаммад найбільше любив Аллаха Всевишнього, найкраще виконував Його Накази і повністю виконав свою місію на землі.

Вам може сподобається

Те, що буде Шафаат у Судний День, є істинним. Шафаат роблять: пророки, богобоязливі вчені, шаhіди, ангели. Наш Пророк Мухаммад має право особливого великого Шафаату. Пророк Мухаммад в імені Пророка «Мухаммада» літера «х» вимовляється як ح арабськоюбуде просити про прощення тих, хто вчинив великі гріхи з його громади. Передано в правдивому хадисі: «Мій Шафаат для тих, хто вчинив великі гріхи з моєї громади». Передав його Ібн Х іббан. Для тих, хто не зробив великих гріхів, Шафаат не знадобиться. За одних роблять Шафаат до влучення в пекло, інших після влучення у нього. Шафаат роблять лише за мусульман.

Шафаат Пророка буде робитися не тільки за тих мусульман, які жили під час пророка Мухаммада і після цього, але тих, які були з попередніх громад [громад інших пророків].

Сказано в Кур'ані (Сура «Аль-Анбія'», Аят 28) що означає: «Не роблять Шафаат вони, окрім як за тих, для кого Шафаат схвалив Аллаh». Першим робить Шафаат наш пророк Мухаммад.

Відома історія, яку ми вже наводили раніше, але варто згадати її ще раз. Правитель АбуДжа'фар сказав: «Про Абу 'Абдуллаh! При читанні Дуа мені повернутись у бік Киблу або стати обличчям до Посланника Аллаhа? ». На що імам Малик відповів: «Навіщо ти відвертаєш своє обличчя від пророка? Адже він у Судний День робитиме Шафаат на користь тебе. Тому повернися обличчям до Пророка, проси його Шафаат, і Аллаh дарує тобі Шафаат Пророка! Сказано в Священному До ур'ани (Сура «Ан-Ніса», Аят 64) означає: «І якби вони, вчинивши несправедливо по відношенню до себе, прийшли б до тебе і попросили вибачення у Аллаhа, і Посланник Аллаhа вибачився за них , то вони отримали б милість і прощення Аллаhа, адже Аллаh - Той, хто приймає покаяння мусульман, і Милостивий до них »».

Все це є важливим доказом того, що відвідувати могилу Пророка Мухаммада в імені Пророка «Мухаммада» літера «х» вимовляється як ح арабською, просити його про Шафаат є дозволеним, за словами вчених, а головне - самого пророка Мухаммада в імені Пророка «Мухаммада» літера «х» вимовляється як ح арабською.

Воістину в Судний День, коли сонце буде близько до голів деяких людей, і вони потопатимуть у власному поті, тоді вони будуть говорити один одному: «Підемо до нашого праотця Адама для того, щоб він зробив Шафаат за нас». Після цього вони прийдуть до Адама і скажуть йому: «О Адаме, ти - батько всіх людей; Аллаh створив тебе, дарувавши тобі почесну душу, і звелів Ангелам здійснити тобі земний поклон [як привітання], зроби Шафаат за нас перед твоїм Господом». На це Адам скаже: «Я не той, кому дарований великий Шафаат. Ідіть до Нуха (Ною)!». Після цього вони прийдуть до Нуха і будуть просити його, він відповість так само, як і Адам і відправить їх до Ібрагіма (Авраама). Після цього вони прийдуть до Ібрагіма і будуть його просити про Шафаат, але він відповість як і попередні Пророки: «Я не той, кому дарований великий Шафаат. Ідіть до Муси (Мойсея)». Після цього вони прийдуть до Муси і будуть просити його, але він відповість як і попередні Пророки: «Я не той, кому дано великий Шафа'ат, ідіть до 'Іси!». Після цього вони прийдуть до 'Іси (Ісуса) і будуть просити його. Він відповість їм: «Я не той, кому дарований великий Шафаат, йдіть до Мухаммада». Після цього вони прийдуть до пророка Мухаммада і будуть просити його. Тоді Пророк схилиться в земному поклоні, він не підніме голови доти, доки не почує відповіді. Йому буде сказано: «О Мухаммаде, підніми голову! Проси, і буде даровано тобі, роби Шафаат, і твій Шафаат буде прийнято!». Він підніме голову і скаже: «Моя громада, о Господи мій! Моя громада, о Господи мій!».

Пророк Мухаммад сказав: «Я найголовніший з людей у Судний День, і найперший, хто вийде з могили в День Воскресіння, і найперший, хто робитиме Шафаат, і найперший, чий Шафаат буде прийнятий».

Також Пророк Мухаммад говорив: «Мені було надано вибір між Шафаатом і можливістю для половини моєї громади входження до Раю без мук. Я вибрав Шафаат, бо в ньому більше користі для моєї громади. Ви думаєте, що мій Шафаат призначений для богобоязливих, але ні, воно для великих грішників із моєї громади».

Абу hурайра сказав, що Пророк Мухаммад говорив: «Кожному Пророку було даровано можливість просити у Аллаhа особливе Дуа, яке буде прийнято. Кожен із них зробив це за життя, а я залишив цю можливість для Судного Дня, щоб зробити Шафаат за мою громаду Того дня. Цей Шафаат, за Волею Аллаhа, буде дарований тим з моєї громади, хто не ширк».

Після переселення з Мекки в Медину Пророк Мухаммад зробив Хадж лише один раз, і це було в 10 році хіджри, незадовго до його смерті. Під час Паломництва він кілька разів виступив перед людьми і дав віруючим прощальне напуття. Ці настанови відомі як «Прощальна проповідь пророка». Одну з цих проповідей він виголосив у день Арафат - в році (9-го Зуль-Хіджа) в долині Уранах (1) поряд з Арафатом, а іншу - наступного дня, тобто в день Свята Курбан-Байрам. Ці проповіді чуло багато віруючих, і вони переказували слова пророка іншим — і так ці настанови передавалися з покоління до покоління.

В одній із розповідей говориться, що на початку своєї проповіді Пророк так звернувся до людей: «О люди, слухайте мене уважно, бо я не знаю, чи буду серед вас наступного року. Послухайте ж, що я скажу, і передайте мої слова тим, хто не міг бути присутнім сьогодні».

Існує багато передач цієї проповіді пророка. Найкраще інших сподвижників виклав історію останнього Хаджа Пророка та його прощальну проповідь Джабір ібн 'Абдуллах. Його розповідь починається з моменту, коли Пророк вирушив з Медини, і в ньому докладно описується все, що відбувалося до завершення Хаджа.

Імам Муслім передав у своїй збірці хадісів «Сахіх» (книга «Хадж», глава «Паломництво Пророка Мухаммада») від Джа'фара ібн Мухаммада, що його батько сказав: “Ми прийшли до Джабіра ібн 'Абдуллаху, і він став знайомитися , а коли черга дійшла до мене, я сказав: "Я - Мухаммад ібн 'Алі ібн Хусейн".< … >Він сказав: «Ласкаво просимо, о, мій племіннику! Запитуй, про що хочеш».< … >Потім я попросив його: «Розкажи мені про Хаджу Посланника Аллаха». Показавши дев'ять пальців, він сказав: «Воістину, Посланник Аллаха дев'ять років не робив Хадж. На 10-й рік було оголошено, що Посланник Аллаха збирається в Хадж. І тоді в Медіну прийшло багато людей, які хотіли виконати Хадж разом із Пророком, щоб брати з нього приклад».

Далі Джабір ібн 'Абдуллах розповів, що, вирушивши в Хадж і прибувши на околиці Мекки, Пророк Мухаммад відразу попрямував у долину Арафат, проїхавши місцевість Муздаліфа без зупинок. Там він залишався до заходу сонця, а потім верблюдицею поїхав у долину 'Уранах. Там у день Арафат пророк звернувся до людей, і [віддавши хвалу Аллаху Всевишньому] сказав:

«О, люди! Також, як ви вважаєте священними цей місяць, цей день, це місто, так само священні та недоторканні ваше життя, ваше майно та гідність. Воістину кожен відповість перед Господом за свої справи.

Часи невігластва залишилися в минулому, і його негідні звичаї скасовані, зокрема кровна помста та лихварство.<…>

Будьте богобоязливими і виявляйте доброту у відносинах з жінками (2). Не ображайте їх, пам'ятаючи, що взяли їх за дружину з дозволу Аллаха як довірену тимчасово цінність. Ви маєте права у відносинах із ними, але й вони мають права по відношенню до вас. Вони не повинні пускати в будинок тих, хто вам неприємний і кого ви не бажаєте бачити. Керуйте ними з мудрістю. Ви повинні годувати і одягати їх так, як це наказує Шаріат.

Я залишив вам ясне керівництво, дотримуючись якого ви ніколи не зіб'єтеся з Істинного шляху - це Небесне Писання (Куран). І коли вас запитають про мене — що ж ви відповісте?

Сподвижники сказали: «Ми свідчимо, що ти доніс до нас цю звістку, виконав свою місію і дав нам щиру, добру пораду».

Пророк підняв вказівний палець вгору (3), а потім показав їм на людей зі словами:

“Хай буде Аллах свідком!”».На цьому закінчується хадис, переданий у збірці імаму Мусліму.

В інших передачах прощальної проповіді також наведено такі слова пророка;

«Кожен відповідає тільки за себе, і не буде покараний батько за гріхи сина, а син за гріхи батька».

«Воістину, мусульмани — брати один одному, і не дозволено мусульманину брати те, що належить його братові, окрім його дозволу».

«О, люди! Воістину, ваш Господь - Єдиний Творець, у якого немає співучасників. І праотець у вас один - Адам. Немає переваги у араба перед не арабом або у темношкірого перед світлошкірим, крім як за ступенем богобоязливості. Для Аллаха найкращий із вас – найбільш богобоязливий».

На завершення проповіді пророк сказав:

«Нехай ті, хто чув, передасть мої слова тим, кого тут не було, і, можливо, деякі з них зрозуміють краще за деяких з вас».

Ця проповідь залишила глибокий слід у серцях людей, які слухали пророка щ. І незважаючи на те, що з того часу минуло багато сотень років, вона, як і раніше, хвилює серця віруючих.

_________________________

1 - вчені, крім імама Маліка, сказали, що ця долина не входить до Арафату

2 — Пророк наполегливо закликав дотримуватися прав жінок, бути добрими по відношенню до них, жити з ними так, як це наказано та схвалено Шаріатом

3 - цей жест не означав, що Аллах знаходиться на Небі, оскільки Бог існує без місця

Відомі дива багатьох пророків, але найдивовижніші були у пророка Мухаммада в імені Пророка «Мухаммада» літера «х» вимовляється як ح арабською.

Аллах в імені Бога арабською «Аллах», букву «х» вимовляти як ه арабськуВсевишній дарував пророкам особливі чудеса. Чудо Пророка (муджиза) - це незвичайне і дивовижне явище, дароване Пророку на підтвердження його правдивості, і цьому диву неможливо протиставити щось подібне.

Священний Коран це слово необхідно читати арабською як - الْقُـرْآن— це найбільше диво пророка Мухаммада, яке триває донині. Все у Священному Корані — правда, від першої до останньої літери. Він ніколи не буде спотворений і збережеться до кінця світу. І про це сказано в самому Корані (сура 41 «Фусилят», аяти 41-42), що означає: «Воістину, це Святе Письмо — велика Книга, що зберігається Творцем [від помилок і помилок], і ні з якого боку брехня не проникне в її».

У Корані описані події, які відбувалися задовго до появи пророка Мухаммада, а також ті, що відбуватимуться у майбутньому. Багато з описаного вже сталося або відбувається зараз, і ми самі є свідками цього.

Коран був посланий у ті часи, коли араби мали глибоке пізнання в галузі літератури та поезії. Коли вони почули текст Корану, то, незважаючи на їхнє красномовство і чудове знання мови, вони не змогли нічого протиставити Небесному Письму.

0 неперевершеній красі і досконалості тексту Корану сказано в аяті 88 сури 17 «Аль-Ісра», що означає: «Навіть якби люди і джини об'єдналися, щоб скласти щось, подібне до Священного Корана, це не вдалося б їм, навіть якби вони допомагали друг другові».

Одне з найдивовижніших чудес, що доводять найвищий ступінь пророка Мухаммада, це Ісра і Мірадж.

Ісра — це чудова нічна подорож Пророка Мухаммада з міста Мекка до міста Кудс (1) разом з архангелом Джибрилем на незвичайній верховій тварині з Раю — Бураці. Під час Ісра Пророк бачив багато дивовижного та виконував Намази в особливих місцях. У Кудсі в мечеті Аль-Акса для зустрічі з пророком Мухаммадом були зібрані всі попередні пророки. Усі разом вони виконали колективний Намаз, у якому Пророк Мухаммад був імамом. А потім пророк Мухаммад піднявся на Небеса і вище. Під час цього сходження (Мірадж) Пророк Мухаммад бачив ангелів, Рай, Арш та інші грандіозні створіння Аллаха (2).

Чудова подорож пророка до Кудсу, Вознесіння на Небеса і повернення до Мекки зайняли менше третини ночі!

Ще одне незвичайне диво, дароване Пророку Мухаммаду, коли місяць розколовся на дві половини. Про це диво сказано у Священному Корані (сура «Аль-Камар», аят 1), що означає: «Одна з ознак наближення Кінця Світу - це те, що розколовся місяць».

Це диво сталося, коли одного разу курайшити-язичники вимагали від Пророка доказів, що він правдивий. Була середина місяця (14 число), тобто ніч повного місяця. І тоді сталося дивовижне диво – диск місяця розділився на дві частини: одна була над горою Абу Кубайс, а друга – нижче. Коли люди побачили це, то віруючі ще більше зміцнилися у своїй вірі, а невіруючі стали звинувачувати пророка у чаклунстві. Вони послали гінців у далекі території дізнатися, чи бачили там, як місяць розділився на частини. Але, повернувшись, гінці підтвердили, що й у інших місцях люди це бачили. Деякі історики пишуть, що в Китаї є давня будівля, на якій написано: «Побудовано на рік розколу місяця».

Ще одне дивовижне диво пророка Мухаммада — коли при величезній кількості свідків вода била ключем між пальцями Посланця Аллаха.

Такого не було в інших пророків. І хоча Мусі було дано диво, що вода з'явилася зі скелі, коли він ударив по ній своєю палицею, але коли вода витікає з руки живої людини — це ще дивовижніше!

Імами Аль-Бухарій та Муслім передали від Джабіра такий хадис: «У день Худайбія люди відчували спрагу. У Пророка Мухаммада в руках була посудина з водою, якою він хотів робити обмивання. Коли люди підійшли до нього, Пророк запитав: Що сталося? Вони відповіли: «О, Посланник Аллаха! Ми не маємо води ні для пиття, ні для обмивання, крім тієї, що в тебе в руках». Тоді Пророк Мухаммад опустив свою руку в посудину — і [тут усі побачили, як] вода почала бити ключем із проміжків між його пальцями. Ми вгамували спрагу і виконали обмивання». Дехто запитав: Скільки вас було? Джабір відповів: «Якби нас було сто тисяч, то нам вистачило б, а нас було тисяча п'ятсот чоловік».

З Пророком Мухаммадом розмовляли тварини, наприклад, один верблюд поскаржився Посланнику Аллаха, що господар погано з ним поводиться. Але ще більш дивно, коли у присутності пророка розмовляли чи виявляли почуття неживі предмети. Наприклад, їжа в руках Посланника Аллаха читала зікр «Субханаллах», а висохла пальма, яка слугувала опорою Пророку під час проповіді, стогнала від розлуки з Посланцем Аллаха, коли він читав проповідь з мінбара. Це сталося під час Джумуа, і багато людей були свідками цього дива. Тоді Пророк Мухаммад зійшов з мінбара, підійшов до пальми і обійняв її, і пальма схлипувала, як маленька дитина, яку заспокоюють дорослі, доки не припинила видавати звуки.

Ще один дивовижний випадок стався в пустелі, коли пророк зустрів одного араба-ідолопоклонника і закликав його до Ісламу. Той араб попросив довести істинність слів пророка, і тоді посланець Аллаха покликав до себе дерево, що знаходиться на краю пустелі, і воно, підкоряючись пророку, пішло до нього, борознячи корінням землю. Підійшовши, це дерево тричі вимовило Ісламські свідчення. Тоді цей араб прийняв Іслам.

Посланець Аллаха міг вилікувати людину одним дотиком руки. Якось у сподвижника Пророка на ім'я Катада випало око, і люди хотіли видалити його. Але коли вони привели Катаду до Посланника Аллаха, він своєю благословенною рукою вклав око, що випало назад, в очницю, і око прижилося, а зір повністю відновився. Сам Катада казав, що око, що випало, настільки добре прижилося, що тепер він не пам'ятає, яке саме око у нього було пошкоджене.

А також відомий випадок, коли сліпий попросив пророка повернути йому зір. Пророк порадив йому терпіти, адже за терпіння є винагорода. Але сліпий відповів: «О Посланник Аллаха! У мене немає поводиря, і дуже важко без зору». Тоді Пророк звелів йому зробити обмивання і виконати Намаз із двох ракатів, а потім читати таке Дуа: «О Аллах! Прошу Тебе і звертаюся до Тебе через нашого пророка Мухаммада — пророка милості! О Мухаммад! Я звертаюся через тебе до Аллаха, щоб моє прохання було прийняте». Сліпий зробив так, як наказав пророк, і прозрів. Сподвижник Посланця Аллаха? на ім'я Усман Ібн Хунайф, який був свідком цього, сказав: «Клянусь Аллахом! Ми ще не розлучилися з Пророком, і минуло зовсім небагато часу, як той чоловік повернувся зрячим».

Завдяки баракяту Пророка Мухаммада малої кількості їжі вистачало, щоб нагодувати багато людей.

Одного разу Абу Хурайра прийшов до пророка Мухаммада і приніс 21 фінік. Звернувшись до пророка, він сказав: «О Посланник Аллаха! Почитай мені Дуа, щоб у цих фініках був баракят». Пророк Мухаммад брав кожен фінік і читав «Басмаля» (4), потім наказав покликати одну групу людей. Вони прийшли, досхочу поїли фініків і пішли. Потім пророк покликав наступну групу, а потім ще одну. Щоразу люди приходили, їли фініки, а вони не закінчувалися. Після цього Пророк Мухаммад та Абу Хурайра їли ці фініки, але фініки все одно залишилися. Тоді пророк Мухаммад зібрав їх, поклав у шкіряний мішечок і сказав: «О Абу Хурайра! Якщо захочеш їсти, засунь руку в мішечок і візьми звідти фінік».

Імам Абу Хурайра сказав, що він їв фініки з цього мішечка протягом життя Пророка Мухаммада, а також за правління Абу Бакра, а також Умара, а також Усмана. І все це через Дуа Пророка Мухаммада. А також Абу Хурайра розповідав, як одного разу Пророку принесли глечик молока, і його вистачило, щоб наситилося понад 200 людей.

Інші відомі чудеса Посланника Аллаха:

— У день Хандак сподвижники пророка копали рів і зупинилися, натрапивши на величезний камінь, який не могли розламати. Тоді прийшов Пророк, узяв у руки кирку, тричі промовив «Бісміляhір-рахманір-рахім», ударив по цьому каменю, і той розсипався, як пісок.

— Якось до Пророка Мухаммада прийшла людина з місцевості Ямама з новонародженою дитиною, загорнутою в тканину. Пророк Мухаммад звернувся до новонародженого і запитав: Хто я? Тоді, за волею Аллаха, немовля сказав: «Ти - Посланець Аллаха». Пророк сказав дитині: Нехай Аллах дарує тобі благословення! І цю дитину почали називати Мубарак (5) Аль-Ямама.

— Один мусульманин мав богобоязливий брат, який тримав Пост-сунну навіть у найспекотніші дні і виконував Намази-сунну навіть у найхолодніші ночі. Коли він помер, його брат сидів біля його голови і просив у Аллаха милості та прощення для нього. Раптом покривало сповзло з обличчя померлого, і він сказав: «Ас-Саляму аляйкум!». Здивований брат відповів на вітання, а потім спитав: "Хіба таке буває?" Брат відповів: «Так. Віднесіть мене до Посланника Аллаха - він обіцяв, що ми не розлучимося, доки не побачимося».

— Коли батько одного з сахаба помер, залишивши по собі великий борг, цей сподвижник прийшов до Пророка і сказав, що в нього немає нічого, крім пальм фініків, врожаю якого навіть за багато років не вистачить для виплати боргу, і попросив допомоги у Пророка. Тоді Посланник Аллаха обійшов навколо однієї купи фініків, а потім довкола іншої і сказав: «Перерахуй». На диво, фініків вистачило не тільки для виплати боргу, а ще залишилося стільки ж.

Аллах Всевишній дарував пророку Мухаммаду безліч чудес. Перераховані вище чудеса — лише мала їх частина, адже одні вчені казали, що їх було тисяча, інші — три тисячі!

_______________________________________________________

1 - Кудс (Єрусалим) - священне місто в Палестині

2 — Важливо зауважити, що сходження пророка на небеса не означає, що він піднімався до місця, де нібито знаходиться Аллах, оскільки Аллаху не властиво перебувати в якомусь місці. Думати, що Аллах знаходиться в якомусь місці – це невіра!

3 - "Аллаху не притаманні недоліки"

4 — слова «Бісміляhір-рахманір-рахім»

5 - слово "мубарак" означає "благословенний"