Знищені чеченські бойовики. Довідка. Тактика незаконних збройних формувань чечні Незаконні збройні формування у чечні

Як нейтралізувати та зламати військову тактику ворога та урізноманітнити та вдосконалювати нашу тактику.

Інструкція Хаттаба на зимово-весняний період 2001 року

Командир не повинен зав'язнути у питаннях забезпечення своїх груп продуктами, обмундируванням, боєприпасами та медикаментами. Для цього мають бути призначені відповідальні люди, яких командир контролює. Основний час командира має бути зайнятий розробкою різних оперативно-тактичних планів та диверсійних операцій.

У війні проти окупантів ми не відчуваємо нестачі в моджахедах, готових віддати свої душі на шляху Аллаха і немає проблеми в притоку свіжої ісламської молоді до наших лав. Основна проблема у командирах, їх умінні чітко організувати військову операцію, де ворогу завдають відчутного удару при мінімальних втратах серед моджахедів. Наші командири навпаки мало не пишаються тим, що в їхній групі багато шахідів та багато поранених. Вони не ставлять собі питання – як і з чиєї вини це трапилося, ми всі повинні будемо відповісти перед Аллахом за це. Невдалі військові операції з великими втратами ламають дух моджахедів, і вони починають сумніватися у командирах. У цьому листі ми маємо розглянути два основні питання: як вивчити та зламати тактику ворога, яку вони застосовують сьогодні проти нас; як покращити та урізноманітнити нашу військову тактику і як нав'язати її ворогові.

У порівнянні з першою війною росіяни змінили свою тактику: вони намагалися використовувати велику кількість бронетехніки – один вид довгої бронеколони вже мав психічно придушити супротивника, але ця тактика у боротьбі проти моджахедів не принесла успіху. Росіяни постаралися врахувати свої промахи минулої війни. Сьогодні вони взяли на озброєння іншу тактику ведення війни, використовуючи таку схему: скрізь висувається та використовується піхота як основна сила, а бронетехніка – як допоміжна; швидка висадка десанту та спецназу з вертольотів у місця передбачуваного знаходження мод-жахедів та зачіска місцевості за підтримки вертольотів; раптові облави та нальоти силами ОМОНу та спецназу на населені пункти за адресними наведеннями своїх інформаторів. Ці групи швидко реагують на будь-які чутки та інформацію про знаходження моджахедів. Всупереч колишньої тактики росіяни висувають свої загони вночі і роблять засідки біля баз моджахедів і на дорогах їхнього пересування або ж оточують будинок і вичікують до ранку.

Сьогодні ми пропонуємо таку схему нейтралізації цієї тактики: забезпечимо кожного польового командира протипіхотними мінами, надішлемо інструктора, щоб навчив моджахедів мінуванню. Необхідно під час прочісування швидко замінувати лісові стежки, якими ходить російська піхота (під час зачісок мирне населення лісами не ходить). Необхідно також мінувати підступи до баз моджахедів. Другу міну треба сховати на дереві зверху, після першого вибуху почекати 1,5 – 2 хвилини і, коли підійде допомога до поранених – висадити в повітря другу міну через шнур (провід) або дистанційний пульт. Після відходу російських міни, що не вибухнули, необхідно прибрати і сховати недалеко від стежки щоб використовувати наступного разу.

Ми надішлемо кожному польовому командиру кілька ракет «Стріла» з інструкцією щодо їх застосування. Кожен польовий командир повинен придбати стовбури до КПВТ, ДШК і зробити прості рушниці, що роблять хоча б один постріл. Необхідно мати запас патронів до них, а також 7,62 мм БЗТ для влаштування засідок на маршруті прольоту вертольотів. Кулемети можна ховати в місці засідки, щоб моджахеди, що змінюються, не тягли з собою великий вантаж.

Після того, як ми попередили стукачів і за рішенням Шаріатського суду стали їх стратити, ми суттєво зламали програму росіян, але повністю цю проблему не вирішили. Наступним етапом нам необхідно стравити стукачів із російськими спецслужбами. Наприклад, купити старий занедбаний будинок чи гараж, зробити там склад із різним військовим майном, замінувати його, а потім зробити витік інформації через стукачів. Інший варіант: зробити засідку і чекати росіян на шляху до «проколотої» адреси. Після цього вони не віритимуть стукачам і, можливо, ліквідують когось із них. Їм доведеться спиратися на власну інформацію, яка, як правило, не є достовірною. По рації та записках використовувати імена стукачів, щоб росіяни перестали їм довіряти. Можна підкидати до їхніх дворів і будинків компрометуючі речі, патрони, гранати, форму тощо.

У ряді випадків росіяни використовують безтурботність моджахедів і слабку тактику стеження за супротивником. Мало непомітно стерегти вулицю або провулок - росіяни можуть обійти вулицю, що непомітно охороняється, якщо здогадуються, що вона під наглядом. Моджахедам необхідно постійно спостерігати за базами супротивника та вчасно сповіщати своїх. Багато разів нас заставали зненацька і, крім як відстрілюватися з автоматів, ніякого опору не було, найвдаліші варіанти коли встигали вбити одного - двох росіян. Відомо, коли одного дня 6 моджахедів стали шахідами. Це дуже безтурботна тактика. Необхідно мінувати паркан по периметру (там, де росіяни можуть зайняти позиції), шнур провести в будинок і зробити підрив у разі нападу росіян. Після кількох відчутних втрат росіяни зменшать свою активність. Але при цьому ми не повинні чекати, коли росіяни прийдуть та оточать будинок – це останній варіант. Необхідно після початку висування росіян з бази висунути кілька моджахедів за маршрутом їхнього прямування і завдати удару. Навіть одного пострілу з «Мухи» достатньо, щоб засмутити плани ворога. Цього часу достатньо, щоб моджахеди встигли змінити місцезнаходження чи підготуватися до бою. Тому на околицях сіл має бути незмінне спостереження.
Ми забезпечимо командирів необхідною кількістю рацій, необхідно також впровадити тактику мінування на ніч підступів до баз, а вранці прибирати міни. Мати кожному командиру прилади нічного бачення.

Тепер розглянемо питання щодо вдосконалення та посилення своєї військової тактики.
Для ведення партизанської війни необхідні невеликі мобільні групи, добре підготовлені та навчені для ведення цієї війни. На цей період наша тактика – це ведення мінної війни, яка знекровлює та знесилює ворога перед тим, як завдати йому сильного вирішального удару.
Ворог намагається пристосуватися до мінної війни: висилають саперів із міношукачами. Необхідно на ділянках мінування (від 100м до 1 км) розкидати дрібні цвяхи, які не проколюють шини, тоді міношукач стає марним. Російська піхота шукає розтяжки землі. Необхідно ставити високі розтяжки лише на рівні кабіни Уралу 2,5 – 3 метри. Ці розтяжки завдають великої шкоди піхоті росіян. Підступи до фугасів необхідно прикривати однією – двома протипіхотними мінами. Ми відправимо вам міни, які практично неможливо знешкодити і навчимо користуватися ними. Так само ми надішлемо вам міни з дистанційним підривником і просимо використовувати їх для дублюючого вибуху, коли до поранених підійде допомога. Це називається дублюючий удар.

Сьогодні ми повинні завдавати потужних ударів, намагаючись уникнути великих втрат серед своїх. Питання просування великих колон найболючіше для росіян. Вони ганяють всюди піхоту, намагаючись знайти місця засідок, намагаються убезпечити свої колони і уникнути нервової напруги серед своїх солдатів (особливо ОМОНівців) на марші. Є способи завдання ударів по колонах без безпосередньої участі великої кількості моджахедів. Наприклад, встановити на рівні бронетехніки замасковані гранатомети, РПВ тощо. та провести від них шнур на 400 – 500 метрів. При появі техніки у зоні ураження замкнути контакти. Особливо це треба використовувати при ураженні залізничних складів. Залізницю вороги сьогодні використовують як найекономніший спосіб перекидання техніки та живої сили. Прив'язати «Мухи» та вогнемети можна як на деревах, так і на рівній місцевості. Можливо росіяни і зможуть виявити ці сюрпризи, але вони не в змозі ретельно прочесати весь маршрут проходження в радіусі 200 метрів від дороги.

Велике прохання до командирів, щоб на протязі доби зробити не менше п'яти пострілів зі снайперської гвинтівки або підствольників по постах російських собак, особливо на місяць Рамазан. Обстріли треба проводити різний часдіб із різних напрямків, щоб постійно тримати ворога у напрузі. Зимова ініціатива має бути за нами. Сніг – природне маскування. Гелікоптер в зимовий час летить низько. Необхідно робити засідку за маршрутами їхнього прямування. Після пострілу можна протоптати сліди у сторони будинків стукачів. Потрібно не тільки мінувати та підривати їхні адміністративні будівлі, а й спалювати їх.

Ми повинні бути готові до війни з окупантами на сотні років, тому після смерті командира в групі не повинно бути склок і плутанини. Кожен командир повинен мати у групі щонайменше 2-х заступників, які у його плани і орієнтуються у обстановці. Про них має знати військовий амір. Якщо командир стане шахідом, група повинна працювати так само чітко, як і до цього.
Ми просимо польових командирів надіслати список своїх заступників військовому аміру, передавати бойовий досвід та свої думки щодо тактики ведення бойових дій, щоб обмінюватися досвідом з іншими командирами.
Війна продовжується!

Основи партизанської тактики.

(Знайдено у бойовика, вбитого в районі н.п. Центорою 12.08.2000 р.)

Перехід лінії фронту

Невпинно стеж за ворогом, проводи систематичну розвідку. Збирай відомості про противника, розташування його сил, де знаходяться стики його підрозділів, яка вогнева система, загородження і т.п. Вивчай також район, де має діяти твій загін. Вивчення карти та опитування мешканців даного району дають можливість добре орієнтуватися навіть у зовсім незнайомій місцевості. Зверніть увагу, де знаходяться лісові масиви, відкриті та пересічені місця, населені пункти, яри, річки, мости. Добре підібрати надійних провідників, які знають цю місцевість та мають зв'язок серед населення району. Все це дозволить вибрати найбільш підходящу ділянку для переходу фронту.
Перехід треба робити непомітно для супротивника. Перевірити перед виступом справність своєї зброї та спорядження. Підганяй його так, щоб усе сиділо міцно, було надійно покладено, щоб ніщо не бовталося, не брязкало, не брязкало, не блищало.

Найбільш сприятлива погода для переходу фронту – туман, дощ, сильний вітер у наш бік, снігопад, завірюха. Темна ніч - кращий час. При переході фронту партизани повинні уникати зіткнень із ворожими військами. Не затримуйся без крайньої необхідності, долай усю тактичну глибину фронту одним кидком. Прагніть якнайшвидше зосередитися в районі намічених дій і відкрити раптову партизанську боротьбу в тилу ворога. Якщо є ділянки, які не зайняті ворогом, можна легко пройти в тил ворога, рухаючись під покровом темряви з розвідкою та заходами охорони.
Але часто обстановка буває складнішою. Тоді група просочується переповзанням від одного укриття до іншого. У цей час на фланги надсилаються окремі бійці, які повинні відволікати увагу ворога від дійсного напрямку руху всієї групи.

Якщо фронт дуже насичений військами противника, то загін просочується дрібними групами і навіть окремими бійцями. У цих випадках важливо встановити точний часзбору за лінією фронту. Переходячи лінію фронту, партизани можуть натрапити на ворожі вогневі точки, які у глибині, на резерви противника, патрулі, охорону. Заздалегідь підготувати себе до таких зустрічей, будь весь час у бойовій готовності. Розвідка та охорона застерігають тебе від несподіванки.

Дотримуйся всіх заходів скритності: не кашляй, не веди розмов з товаришами, не кури. Іди обережно і легко. Уникай руху дорогами. Ними користується супротивник. Ними ходять його дозори та патрулі. Ворог минує дороги і стежки, розташовує на них засідки. Рухаючись азимутом або за допомогою провідників, не забувай орієнтуватися в нічний час, також і по слуху. Намагайся під прикриттям темряви пройти місця, найбільш насичені ворожими військами, а на світанку вкрийся в прихованому і безпечному місці.
У лісі остерігайся виходити на галявини, дороги, просіки. Звертай увагу на окремі будинки, їх треба насамперед розвідати. Впевнившись у відсутності ворога, швидко йди далі.

Май на увазі, що можеш несподівано натрапити на засідку автоматників. Вони ховаються у складках місцевості, у вирвах та будинках, на деревах у лісі. Автоматники можуть пропустити повз себе групу партизанів і потім з тилу відкрити інтенсивний вогонь, намагаючись посіяти паніку. Пам'ятай: вогонь автоматників більше діє морально. Втрати, які зазнають від нього війська, незначні. При раптовому зіткненні із засідкою треба швидко залягти. Заздалегідь призначені винищувачі-мисливці за автоматниками знищують їх. Коли автоматчик веде вогонь, винищувачі засікають напрямок стрілянини і різким кидком зближуються з ворогом, поступово оточуючи його. Якщо стрілянина автоматника припинилася, то він вишукує мету. В цей час треба залягти, замаскуватися. А коли він знову відкриє стрілянину, продовжуй наближатися до нього.

У всіх випадках при раптовому зіткненні із супротивником намагайся з'ясувати його сили. А потім або бій, щоб винищити ворога, або швидко відійди, змінюючи напрямок руху. І тільки відірвавшись від супротивника, візьми колишній напрямок до наміченої мети.

Зустрівши по дорозі в тил ворога когось із місцевих жителів, прийми запобіжні заходи. Якщо така людина зустрінута розвідувальним дозором і ще не встигла помітити основне ядро ​​загону, його слід негайно відвести убік, щоб вона не могла розглянути всіх партизанів, визначити їх чисельність та напрямок руху. Зачекавши, доки ядро ​​партизанів пройде непоміченим, дозор після опитування відпускає затриманого. Якщо зустріненому вдалося помітити саме ядро ​​загону його слід затримати. Затриманий піддається обшуку та допиту: чи не належить він до поліції чи місцевої адміністрації. У нього не треба прагнути отримати відомості про супротивника. Загін, щоб приховати справжній напрямок свого руху, повертає убік і йде кілька кілометрів. разом із затриманим. Потім затриманий залишається на місці під охороною не менше двох партизанів, доки загін не сховається з поля зору і не піде подалі. Після цього його можна відпустити. А загін, знову змінивши напрямок руху, слід у потрібному напрямку.

Партизани розташовуються на місці, щоб відновити сили після важких переходів та бойових операцій, надати допомогу пораненим та хворим. Найкращий і надійний притулок у будь-яку пору року – великий ліс. Тут найзручніше можна влаштувати замасковані землянки та курені. Ворог уникає ходити до лісу. Свою базу партизани мають ретельно замаскувати. Маскувати необхідно як місце розташування, а й сліди, які (особливо у зимовий період) можуть видати загін. Застосовуй основні способи маскування слідів: 1) намагайся виходити з лісу та входити до нього під час дощу (снігопаду), коли слід буде змитий (засипаний); 2) намагайся ходити темним і кам'янистим грунтом, де сліди майже не залишаються; 3) ходи суворо слідом товариша.

Для приготування їжі та сушіння одягу та взуття необхідне багаття. При розпалюванні багаття слід дотримуватись особливих заходів безпеки. Особливо надійно має бути організовано охорону відпочиваючого загону. Варти видаляються на таку відстань, щоб захистити основні сили від зовнішнього нападу ворога. Тут все залежить від рельєфу місцевості та інших умов. Шаблону у цьому допускати не можна. На сильно перетнуті місцевості з густою рослинністю може знадобитися не одне, а два і більше охорони. При розташуванні в лісі, крім безпосередньої охорони, слід висилати ще окремих спостерігачів на узліссі і в ті сторони, звідки може з'явитися ворог. Вдень такі спостерігачі залазять на дерева із гарним оглядом.
Необхідно виробити умовні сигнали, що попереджають загін про появу ворога, його чисельність та напрямок руху. Передача сигналів має бути надійною та швидкою. Розташовуючись у землянках, необхідно влаштовувати у них не менше дух виходів у різних напрямках. Якщо дозволяє час, землянки слід поєднувати між собою підземними ходами сполучення. Поблизу землянок треба влаштовувати окопи з перекриттями, на підступах до табору найпростіші перешкоди проти піхоти та танків. Основні підступи треба мінувати. Ворог не лише підірветься на мінах, а й сам вибух буде сигналом для партизанів.

Як правило, партизани повинні уникати розташування у населених пунктах. Але якщо зупинився, необхідно виставити посилену охорону як у самому пункті, так і на підступах до нього. На випадок раптового нападу ворога треба підготувати пункт до оборони. Намічаються також умовні сигнали, місце збору по тривозі, шляхи відходу тощо. Всіх, хто знову прибуває, треба затримувати і направляти до командування. Зброю треба завжди тримати при собі в чистоті та у повній бойовій готовності. Залишаючи місце привалу чи відпочинку, очисти його від слідів перебування партизанів. Не залишай по собі жодних помітних слідів.

Знищення ворожих об'єктів.

Кожен партизан повинен шукати супротивника, щоб знищити його. Винищуючи ворога, руйнуй та дезорганізуй його тил. Знайте об'єкти в тилу ворога, знищення чи руйнування яких завдасть йому найбільшої шкоди та послабить його сили.
Комунікації противника: залізниці, шосейні, ґрунтові та путівці якими відбувається рух і перевезення ворожої живої сили та військових вантажів, дорожні мости, залізничні споруди, водокачки, стрілки, станції, депо, поворотні кола, засоби сигналізації, заправні колонки на дорогах. Засоби зв'язку. Транспортні засоби. Аеродроми. Артилерійські парки. Зі зброї знищуй тільки те, що не можеш забрати з собою, закопати чи сховати.
Склади зброї, боєприпасів, пального, продовольства, обмундирування, спорядження. Майстерні та підприємства, що використовуються ворогом для ремонту бойової техніки.

Успіх будь-якої операції у тилу ворога залежить насамперед від ретельної підготовки до неї партизанів. Навіть коли немає ворога, приготуйся на випадок раптового зіткнення з ним. Веди безперервну та ретельну розвідку об'єкта. Визнач необхідні сили та засоби для його знищення, склад ворожої охорони, найбільш зручні та приховані доступи до об'єкта. Готуючись до операції, ти маєш знати:

• яку життєву частину об'єкта треба знищити насамперед і яким способом – вогневим нападом, підриванням чи підпалом. Залежно від цього підготуй необхідні кошти
• коли треба зробити напад - вдень, вночі, на світанку, ввечері
• сигнали для початку та закінчення нальоту на ворожий об'єкт
• шляхи відходу та пункт збору після операції

Несподіваність і швидкість процесів - головна умова успішного нальоту на ворожий об'єкт. Уся підготовка до операції має відбуватися у найсуворішій таємниці. Дотримуйся всіх правил скритності та маскування. Перед нападом перерви зв'язок між об'єктом та найближчим ворожим гарнізоном.

Якщо на знищення об'єкта спрямовано значну групу партизанів, діяти можна приблизно так. Основні сили партизанів раптовим нападом знімають вартових і беруть на себе бій, це буде група нападу та прикриття. Під її захистом партизани-підривники знищують технічний об'єкт шляхом вибуху чи підпалу. Крім того, партизанський резерв забезпечує роботу обох груп від несподіваного нападу нових сил противника, які можуть підійти. Резерв прикриває і відхід усієї групи після операції.
За дії партизанів дрібними групами (3-4 особи) зав'язувати бій не слід. І тут партизани проникають безшумно і непомітно до об'єкту. Один-два партизани готують і здійснюють знищення об'єкта. А в цей час решта товаришів охороняє і прикриває їх від раптового нападу ворога. Після знищення об'єкта всі швидко відходять.

Здійснюючи наліт, дій рішуче, наполегливо і швидко. Поставлене завдання виконуй повністю. Пам'ятай, що противник зазвичай заздалегідь готує дані для стрілянини із сусідніх пунктів за тими об'єктами, на які найбільше можливий напад партизанів. Тому не можна допускати скупчення в одному місці значних груп партизанів без крайньої необхідності. Можна потрапити одразу під артилерійський чи кулеметний вогонь.

Наказ Хаттабу

Цілком таємно

В ім'я Аллаха Милостивого Милосердного Хвала Аллаху, який створив нас мусульманами та подарував життя в Газаваті.

Як ми раніше зазначали, нам необхідно вдосконалювати і урізноманітнити свою військову тактику і нейтралізувати тактику ворога. І ми просимо вас надсилати на адресу Вищого Військового Маджіліс-Шура ваші пропозиції, думки з цих питань та ділитися своїм досвідом.

Після великих зусиль та праці, які ми вклали для створення баз у горах, виявилося, що росіяни можуть їх виявити та зруйнувати. Це може статися через невдалий вибір місця для бази, (недалеко від лісових доріг, де часто бувають люди), або інформація про місцезнаходження бази стає відомо інформаторам ФСБ; або база погано замаскована, (протоптані нові стежки, помітні зверху); або причиною виявлення може бути необережна поведінка самих моджахедів. При виявленні бази чи передбачуване місце знаходження бази піддають масованому арт. обстрілу та ракетно-бомбового удару з повітря. Потім у це місце висувається піхота для зачіски. В інших випадках при виявленні бази росіяни стали практикувати висування спецгруп для швидкого та раптового нападу на базу. Часто це роблять у нічний час чи під ранок. Як правило, до місця знаходження бази їх наводить провідник – мунафік.

Виходячи з нашого досвіду, ми пропонуємо моджахедам серйозно поставитися до наступних рекомендацій.

Перше.Необхідно висувати вдень пост на відстані 300-400 метрів від бази, вночі на 50-100 метрів від бази. Зазвичай російська піхота висувається рано - до або після світанку. Завдяки висунутому посту моджахеди мають можливість своєчасно вжити заходів: відступити або оточити російську піхоту за заздалегідь складеним планом (схемою). У випадках відступу необхідно швидко замінувати базу та підступи до неї (зробити капкан).

Друге.Необхідно систематично вести спостереження з висот чи зручних точок, звідки добре проглядаються дороги та підступи до бази. Робити це вкрай важливо, хоча б під час пересування російської техніки та піхоти у цій зоні, або ж, коли отримують відомості від зв'язкового з довколишнього села. Відомі випадки, коли моджахеди виявляли російську піхоту серед білого дня, тільки тоді, коли та наблизилася до бази на відстань 100-150 метрів. Звичайно, в даному випадку про серйозний опір думати не доводиться, необхідно швидко виходити з оточення.

Третє.Один із найголовніших моментів. Потрібно мінувати дороги на відстані 300 метрів від висувного поста бази. Бажано протягнути шнур, і цей шнур необхідно постійно перевіряти. В даному випадку більше гарантії, що вибух відбудеться. Інші вибухові системи можуть не спрацювати. Вибухати лише тоді, коли до замінованої ділянки підійде основна група росіян, попередньо пропустивши передову розвідгрупу. Декілька вибухів від землі та зверху з дерев посіють паніку серед противника. Вплутуватися в позиційну автоматну перестрілку не вигідно, оскільки спецгрупи росіян мають досконалішу стрілецьку зброю. І втрати в лісових боях, навіть один до десятої для нас невигідно.
У гаданої ж нами тактиці росіяни зазнають великих втрат, у тому числі виникає паніка і втрачається основне перевагу, яку вони сподівалися - несподіванка.
І цей момент муджахеди можуть використовувати для оточення та подальшого знищення групи супротивника за заздалегідь складеною схемою. Добре використовувати дублюючі вибухи (через шнури).

Четверте.При відході обов'язково мінувати базу, попередньо розкидавши дрібні цвяхи. І обов'язково відзначити на схемі бази розташування мін.

П'яте.Дуже важливо створювати бази-пастки. Для цього необхідно зробити подібність бази (бліндаж, туалет, протоптати стежки тощо), потім необхідно послідовно провести «відплив» інформації. Спочатку зробити постріли з місця бази-пастки. Потім поширити чутку, що там навчають молодих бойовиків. Тоді з'явиться російська розвідка, необхідно, щоб вони бачили дим від багаття, прив'язаного до дерева коня, чули музику або створити будь-які інші імітації, що підтверджують, що тут, напевно, розташована база моджахедів. Після цього треба чекати на прихід росіян.
Потрібно мінувати територію, бази. Перевірити базу прийдуть спочатку кілька людей, а основна група російських займе позицію навколо бази Місця, зручні для заняття позиції треба мінувати насамперед, особливо зверху. Вибухи треба робити одночасно. Потім, після пальби, яку ймовірно, в паніці відкриє супротивник, можна зробити вибухи, що дублюють. У цей час треба замінувати дорогу, якою прийшли росіяни. Якщо можливо, одночасно зробити засідку.
Ця тактика хороша тим, що ми викликаємо ворога туди, де нам зручно воювати з ним. Це легше, ніж шукати ворога у важкодоступних місцях. Для проведення цієї операції вистачає 2-3 моджахеди. За такої тактики командир може ефективно задіяти всю свою групу. І як сказав наш пророк (с. а. с.) «Війна – це хитрість». І ми маємо дотримуватися цього суніту.

Шосте.Лише фізичне усунення мунафіків недостатньо, щоб паралізувати їхню діяльність. Вони знаходять більш витончені та обережні методи у своїй брудній роботі. Ми повинні думати про те, як зіштовхнути мунафіків із їхніми російськими господарями. Так, щоб мунафіки та їхні родичі повністю втратили довіру до росіян. Наприклад, покласти цинк або щось із боєприпасів у город стукача, попередньо «настукавши» на стукача, що він постачає зброю моджахедам. Більш зручно це робити напередодні перевірок, зробивши ту ж саму «витік» про закопані боєприпаси. Можна через лист у комендатуру від імені мунафіка викликати росіян і дорогою підірвати чи обстріляти їх. Зазвичай російські висилають трохи більше трьох одиниць техніки. І зазвичай росіяни реагують на сигнали від населення, щоб показати, як вони стежать за законом і порядком.

Сьоме.Сьогодні російські спецгрупи стали вбивати простих невинних людей поширювати слух, що це робота моджахедів. Тому нам необхідно:

1. скласти чіткий список мунафіків страчених нами за вироком Шаріатського Суду
2. постійно патрулювати село, особливо ночами, та ліквідувати спецгрупи росіян, які тероризують населення. Цю операцію обов'язково зняти відеокамерою та оприлюднити ці відео кадри з відповідними поясненнями

Вищий Військовий Маджіліс-Шура командирам напрямків, груп та простим муджахедам віддає наступний

НАКАЗ

Кожен командир повинен підготувати та провести не менше 1 -2 операцій «база-пастка». Провести щонайменше двох операцій із дискредитації мунафіків перед росіянами на контрольованої території.
Провести не менше двох операцій «будинок-пастка» на контрольованій вами території, особливо в так званих благополучних місцях (Шалі, Знам'янське, Толстой-Юрт, Ачхой-Мартан, Шелковська).
Найближчим часом кожному командиру направлення організувати групу з 25 осіб, у якій мають бути снайпери, кулеметники, гранатометники для участі у великій операції. Організувати дітей, щоб вони кричали "Аллaxy Акбар" перед комендатурами окупантів. Заохочувати дітей до маленьких подарунків. Подібні виступи сильно ламають моральний дух росіян.
Організовуватимуть комітет жінок, які будуть ініціаторами мітингів проти окупантів. Необхідно в міру сил підтримувати матеріально цих жінок та їхні сім'ї. Кожен жіночий комітет має бути суворо прикріплений до певного сектора та певного командира напряму.

На виконання попереднього наказу командирам напрямів необхідно скласти точний список командирів груп, підпорядкованих їм і направити до ВВМШ, щоб уникнути безконтрольного витрачання коштів та боєприпасів.
Серед людей поширюються чутки, що росіяни йдуть то листопаді, то грудні, чи через місяць, чи через два. Командирам не можна будувати свою військову програму, з цих чуток. Такі чутки розхолоджують моджахедів, і вони планують прості короткочасні операції. Нам потрібно планувати свою військову стратегію, виходячи з того, що війна з російським окупантом буде довготривалою.

Нехай Аллах дасть нам усі сили, здоров'я та велич для роботи заради урочистості Ісламу.

Військовий Амір ВВМШ Амір Хаттаб.

[ всі статті ]

Методичний посібник

Деякі питання організації та тактики дій незаконних збройних формувань Чеченської Республіки

Вступ

Досвід припинення бандитської діяльності ісламських екстремістів у ході контртерористичної операції в Північно-Кавказькому регіоні свідчить про те, що тактика дій бандформувань, які протистоять федеральним військам, зазнала істотних змін. В даний час, поряд з традиційними формами, вона включає також широкомасштабні наступальні та оборонні дії із захоплення та утримання важливих стратегічних об'єктів, характеризується широким спектром бандитських проявів: від терористичних акцій до відкритих збройних виступів дрібними (15–20 чол.) і великими (до 500 чол. і більше) групами. Разом з тим, як і раніше, основоположними принципами тактики дій бандформувань є раптовість, рішучість, зухвалість і короткочасність нальотів.

Найважливішим чинником, визначальним специфіку дій бандформувань, є проведення систематичних дій, що «турбують», які змушують війська вдаватися до оборонної тактики, як це було протягом майже двох місяців у прикордонних з Чечнею районах Дагестану. Більше того, вони створюють враження про здатність бандформувань завдавати ударів у будь-якому місці, часом зовсім несподіваному. «Ті, що турбують» і «Змотують» операції становлять основу тактики дій бандформувань, які прагнули, як правило, ухилитися від прямого зіткнення з великими силами федеральних військ. В основі їхніх дій у даному випадку лежить попередження у відкритті вогню, що ведеться влучно та переважно з коротких дистанцій.

Разом з тим, як показав досвід чеченської компанії і особливо події в Дагестані, бандформування в окремих випадках при досягненні тактичної переваги роблять спроби захоплення та тривалого утримання важливого у тактичному плані або у плані життєзабезпечення населення об'єкта. Це свідчить про новий етап розвитку тактики збройного протистояння сепаратистів з федеральними військами та ставку керівників бандформувань на довготривалий та запеклий опір.

Організація та озброєння незаконних збройних формувань Чечні

Збройне формування - це велике воєнізоване з'єднання, кероване авторитетним політичним чи військовим лідером, створене для силового захисту інтересів певного фінансово-економічного та політичного (релігійного) угруповання. Збройне формування, як правило, включає представників одного чи кількох родинних тейпів (джамаатів).

Збройне формування організаційно складається з командира (командувача), штабу та двох угруповань (На період бойових дій до 500 чол. Кожна).

Угруповання у свою чергу поділяються на бойову, призначену для безпосереднього проведення операції у зазначеному районі, та резервну та призначену для нарощування зусиль та планової (як правило, через тиждень) заміни воюючих бойовиків.

Угрупованняділиться п'ять-шість загонів (по 100 чол. і більше), якими керують аміри (польові командири).

Загінзазвичай складається з трьох груп.

Перша- центральна група (до 100 чол.), яка постійно перебуває з аміром у бойовому стані та не має постійного місця дислокації.

Другагрупа (кількість залежить від розміру території та може становити до 20 чол.) перебуває у населеному пункті. Ця група підпорядковується, контролюється та має зв'язок тільки з аміром. Члени групи пройшли навчання у спеціальному навчальному центрі та спеціалізуються на мінуванні, снайперській стрільбі та диверсійно-розвідувальній діяльності. Бойовики другої групи глибоко, законспіровані та займаються легальною громадською діяльністю.

Третягрупа – група «помічників». Це однодумці та прихильники аміру, які проживають у себе вдома. З метою економії фінансових коштів ця група не перебуває постійно із загоном. У разі наказу аміру вони є до нього і виконують завдання, потім знову повертаються додому та займаються звичайною справою або діють самостійно за згодою аміру.

Таким чином, центральна група є основним формуванням загону і складається з трьох взводів по три відділення в кожному. На озброєнні групи є тільки легка в перенесенні зброя, оскільки вона постійно перебуває в русі, напад і йде. Час місце та мета нападу призначаються аміром.

Зразкове озброєння та екіпірування відділення бандформувань:

Радіостанції-2шт., біноклі-2шт., мапа місцевості -2 шт., патрони 7.62 мм до ПК-1000-1300 шт., 5.45 мм - 500-600 шт., 4 шт. РПГ-18 "МУХА"; кожен бойовик має флягу для води, запасний одяг, плащ-накидку, спальний мішок, ліки, суху пайку на 7 діб

Тактика дій чеченських екстремістів під час агресії біля Республіки Дагестан у серпні-вересні 1999 року

Тактика дій озброєних екстремістів і дагестанських сепаратистів в операції біля Республіки Дагестан включала, переважно, два етапи:

Перший – підготовка до проведення операції;

Другий – безпосереднє проведення бойової операції та терористичних актів.

Керівництвом екстремістів для проведення збройної акції в Республіці Дагестан було заздалегідь визначено три райони: на захід від БОТЛИХ, поблизу н.п. АНДІ та район ГІГАТЛІ. Відповідно, було створено три збройні формування: головне та центральне під керівництвом Шаміля Басаєва, північне – Шервані Басаєва та Південне – Багаутдіна. Загалом у складі формувань, оцінно, налічувалося до 3000 бойовиків. Формування структурно ділилися на батальйони (по 50-70 чол.), Роти (по 15-20 чол.) І взводу (по 5-7 чол.).

Підготовка до проведення операції та терористичних актів

Етап підготовки до операції передбачав проведення детальної розвідки та безпосередню підготовку бойовиків та району бойових дій.

Детальна розвідка району операції включала:

Вивчення місцевості, шляхів підходу, важкопрохідних ділянок та доріг у ущелинах, панівних висот, природних укриттів, джерел води.

Розвідку місць розташування федеральних військ, їх системи охорони та оборони, місць зберігання зброї та боєприпасів, військової техніки, характеру діяльності військ, маршрутів висування для проведення у подальшому засідок та мінування доріг.

Під час розвідки велася детальна відеозйомка.

Безпосередня підготовка операції:

Відпрацювання плану (розподіл сил і коштів на об'єкти, часу та послідовності проведення операції.).

Створення складів та схованок зброї, боєприпасів, продовольства та запасів води.

Вербування місцевих жителів на основі релігійних, національних та споріднених принципів, ідеологічну обробку виявлених прихильників та проведення за їх допомогою пропагандистських заходів для залучення якнайбільшої кількості жителів на свій бік.

Проведення переговорів з адміністрацією та місцевими жителями шляхом переконання, підкупу чи загрози з метою забезпечення їх підтримки та проведення спільних з бойовиками дій або не перешкоджання їх діям проти Федеральних сил;

Створення загонів та набір найманців з-поміж місцевих жителів.

Бойова підготовка підрозділів у базових таборах та навчальних центрах.

Проведення операції та терористичних актів

Операцію збройних формувань чеченських екстремістів та місцевих сепаратистів можна умовно поділити на чотири періоди:

Розвідка маршрутів виходу та захоплення підступів до населених пунктів.

Вихід передових загонів, роззброєння працівників міліції та інженерне обладнання району.

Вихід та заняття району основним угрупованням.

Ведення бойових дій проти федеральних військ та відхід.

Розвідка маршрутів виходу та захоплення підступів до населених пунктів проводилася у нічний час головними дозорами по 5–8 осіб (кулеметники 1–2, гранатометники 2–3). Після підходу до населених пунктів та заняття крайніх будинків чи господарських будівель, головними дозорами організовувалося спостереження, потім, якщо немає небезпеки, віддавалася команда дії передових загонів.

Передові загони, як правило, захоплювали населений пункт із двох напрямків. Після роззброєння працівників міліції проводили ідеологічну обробку населення, спрямовану на переконання мешканців, що бойовики лише ведуть боротьбу за віру серед «невірних». Одночасно проводилися заходи щодо організації системи спостереження, зв'язку та інженерного обладнання місцевості. При цьому для обладнання бліндажів, укриттів для бойовиків та техніки складів боєприпасів використовувалися місцеві жителі.

Після повного захоплення населених пунктів та часткового їх інженерного обладнання, у нічний час, на автотранспорті (КАМАЗ, УАЗ, УРАЛ та легкові автомобілі) з використанням засобів світломаскування, здійснювався вихід основних сил незаконних збройних формувань (НВФ).

Для розміщення основних сил НВФ займали відповідні будинки місцевих жителів (вигідні щодо розташування), будівлі лікарень, шкіл, підприємств. Жителі зайнятих будинків виганялися під загрозою авіаударів та нальотів артилерії з боку федеральних сил. на початковому етапі, прикриваючись " законами шаріату " в деяких жителів забиралися продукти, худобу, майно. Пізніше, з початком бойових дій бойовики відкрито займалися мародерством, грабежами, викраденням автотранспорту для пересування, інженерної техніки (трактори, бульдозери тощо) для відновлення доріг та обладнання окопів.

З початком бойових дій проти федеральних військ, збройні формування чеченських екстремістів та дагестанських сепаратистів у своїй тактиці використали класичні прийоми дій угорах та населених пунктах:

Захоплення панівних висот, перевалів, вигідних маршрутів та розміщення там вогневих коштів.

Для ведення вогню широко використовувалися закриті вогневі позиції, печери та підвали будинків у населених пунктах.

Зенітні установки для прикриття бойовиків, як правило, на панівних висотах, проте вогонь на поразку відкривався після виходу мети на мінімальну відстань.

Широко застосовувалося мінування території.

Як особливість бойових дій слід відзначити застосування невеликих груп, що складаються з мінометного розрахунку, гранатометника та пари снайперів. Стрілянина снайперів проводилася під прикриттям звуку мінометних та гранатометних пострілів із печер або інших укриттів.

Після захоплення району з кількох населених пунктів проводилася робота з проникнення бойовиків у тил ФВ для організації вогнищ опору в глибині районів розташування військ (Буйнакс, Махачкала, на Хасав'юрт та Кізлярському напр.) з метою відволікання частини їх сил. Висилалися диверсійні групи із завданням відсікти шляхи підвезення засобів постачання військ (дорогу на Ботліх).

Після завдання авіаційних ударів проводилося посилення маскування та інженерного обладнання.

Повторюючи досвід бойових дій у Чечні, було організовано сувору ротацію бойовиків. Заміна тих, хто вже воював на свіжих, здійснювалася з резервного угруповання, відхід проводився за командою на автомобілях до Чечні на заздалегідь підготовлені бази відпочинку.

Для здійснення відходу бойовики використовували невеликі групи прикриття (1-2 мінометні розрахунку, 2 розрахунку великокаліберних кулеметів, 2 снайпери, 2 гранатометники, 1-2 розрахунку АГС-17).

Велася відеозйомка бойових дій, особливо коли ситуація розвивалася сприятливо для бойовиків, відеоматеріали потім використовувалися для підняття бойового духу ісламістів (завдання показових ударів по вертольотах).

До початку бойових дій у РД релігійні екстремісти, як один із способів доставки озброєння в "Кадарську зону" Дагестану, використовували завезення великовантажним автотранспортом гною для весняно-польових робіт. Зброя та боєприпаси, як правило, у герметичній упаковці засипалися гною, що запобігало огляду даних машин на КПП та блокпостах МВС РФ і ВР РФ.

Особливості ведення бойових дій бойовиками на території

Чеченської Республіки у жовтні 1999 року

Розуміючи безперспективність відкритого збройного протистояння з ФС, керівництво БФ прийняло на озброєння тактику вогнищевої оборони, засідок, пасток, стрімких рейдів та нальотів мобільних загонів, особливо у нічний час. З цією метою населені пункти Іщерська, Горагорськ, Наурська, Алпатове, Виноградне були перетворені на вузли оборони. Бойовики, як і в першому чеченському конфлікті 1994 року, застосовують методи партизанської війни, засновані на постійному веденні розвідки, швидкоплинності та військової хитрості.

Не вступаючи в безпосереднє протистояння з ФС, БФ воліють діяти малими групами (3-5 чол.), Що включають гранатометника, снайпера, кулеметника та 1-2 автоматників. На результат з нанесенням великих втрат не розраховують, а досить короткими обстрілами, але часто й успішно, без втрат зі свого боку.

Найбільш ефективними є дії на мобільних вогневих засобах. На автомобілі типу УАЗ, ДЖИП встановлюються міномети, ЗУ, КПВТ, ДШК, АГС, секції реактивних установок. Вночі пересуваються з використанням на автомобілях "шведських окулярів", "квакерів", не включаючи фар. Вогонь ведеться з тимчасових вогневих позицій (5–6 пострілів), потім місце швидко змінюється.

Дозорні при веденні розвідки використовують коней, що значно збільшує їхню маневреність. Розвідники при виконанні завдань часто маскуються під біженців або пастухів, діючи по 1–2 особи. У ході пристрою засідок практикують ретельне маскування, пропускають супротивника через себе, після чого відкривають вогонь з тилу та флангів.

У ході оборони ділянки застосовуються такі способи

Безпосередньо перед початком артпідготовки бойовики роблять швидкий кидок уперед у безпечну зону та ховаються на місцевості. Після переходу мотострільців в атаку, розстрілюють їх впритул з відстані 100-150 метрів. Були випадки, коли бойовики встигали підійти на відстань кидка гранати.

На шляху висування наших військ позначають наявність опорних пунктів, де на позиції 2–3 особи. Поступово відходячи, виманюють підрозділи федеральних сил у вигідному для себе напрямку, після чого нападають на фланг.

У перші хвилини бою снайперами вибивають командний склад і найактивніших солдатів та сержантів, намагаючись посіяти паніку.

Спокійно і зухвало використовують безтурботність наших військовослужбовців, користуючись тим, що в наших розташуваннях завжди є "прохідний двір". За дрібну винагороду (цигарки, пиво) можна дізнатися про все, що захочеш.

Підготовка бойовиків незаконних збройних загонів Чечні

1. Тактика "блох та собак" або стратегія моджахедів

Тактика "блох і собак" перекладається, як блоха кусає собаку і одразу пересувається в інше місце . Суть полягає в тому, що моджахед нападає на супротивника (кафіра) і відразу пересувається на інше місце, інакше гине. Бойовик постійно рухається. Поступово моджахедів стає більше, вони продовжують частіше нападати та одразу відходять. Внаслідок цього відсіч окупантів починає слабшати, управління та контроль знижується спочатку в окремих місцях, а потім і в районах. З кожним нападом моджахедів у противника збільшуються втрати і втрачається бойовий дух.

Моджахеди нападають спочатку групами, а потім частинами та сполуками. Вони діють організовано та продумано. Отримавши трофеї та поповнення, а також видобувши у полонених інформацію про свої війська, починають планувати та проводити великомасштабні операції. Полонених намагаються завербувати, а тих, хто погодився, обмінюють і вони починають давати необхідну інформацію. За задумом польових командирів окупанти входять у залежне становище від моджахедів, слабшають морально, матеріально і фізично, а моджахеди навпаки міцнішають, стають організованішими, досвідченішими і матеріально забезпеченими. Після цього розробляється план завдання останнього удару по керівному центру окупантів. У результаті противник може бути блокований, або знищений.

2. Пересування

У зв'язку зі специфікою ведення бойових дій БФ особлива увага приділяється індивідуальній підготовці. Вибір виду міграції залежить від властивості процесів ФС, кліматичних умов і рельєфу території. Оптимальна чисельність групи моджахедів, що пересувається, - від 8 до 11 осіб.

Види пересування:

Пересування колоною - Рух один за одним на відстані від 5 до 10 метрів. У голові колони висувається амір, яке заступник у хвості колони. Як недолік такого пересування: велика розтягнутість колони, слабке керування та вразлива при нападі у фронт, але сильна при нападі з флангів;

Пересування у дві колони - здійснюється у вузькому місці чи там, де з одного боку гори. Амір очолює першу колону, а заступник другу. При нападі спереду та ззаду колони сильні, з флангу слабкі;

Пересування в шеренгу використовується при нападі на федеральні сили або на місцевості, де імовірно є противник. Амір знаходиться у центрі, заступник на одному з флангів.

Способи переповзання:

"тигром" - здійснюється на відкритій місцевості, очі спрямовані у бік супротивника, зброю за спиною;

"черв'яком" - у розташуванні противника, очі спрямовані у бік ворога, зброю у повної бойової готовності, швидкість пересування невелика, великі витрати;

"мавпою" - використовується при наявності огородження в півроста (кущі, стіна тощо) для вторгнення, нападу, ведення розвідки; зброю - в руках, на плечі або за спиною;

"на спині" - використовується для пересування під перешкодою, зброя у бойовій готовності;

"приведенням" - використовується на замінованій місцевості, зброя за спиною, очі у бік ворога, руки перед тим як рухатися, промацує простір перед собою в пошуках міни, розтяжки;

обертання "рулеткою" використовується на короткі відстані для зміни вогневої позиції або перетині місцевості, що проглядається (простірується);

"крокодилом" - для пересування на півчетвірках по заболоченій місцевості, зброю за спину.

Подолання небезпечних місць:

Відкрита місцевість - група відводиться аміром у безпечне місце, замаскується, надсилаються органи розвідки, намічаються шляхи відходу, а потім групи можуть пройти одним шляхом або через кілька проходів;

Перехід через дороги у небезпечних місцях - група відводиться у безпечне місце, надсилаються органи розвідки, визначається безпечний прохід, а потім здійснюється перехід;

Прохід через села (з мирним населенням) - по можливості в село не заходити, при обході враховується напрям вітру;

Мінне поле - заздалегідь органами розвідки виявити та обійти;

Водна перешкода - знайти брід, бажано з природним маскуванням (очерети, кущі, водорості і т. д.)

3. Умовні знаки бойового управління

Лицьова сторона кисті – обличчя людини, тильна сторона – потилиця;

Якщо бойовик, якого викликають, перебувати ззаду - підняти пензель на рівень плеча лицьовою стороною вперед і зробити рух пензлем вперед-назад, якщо попереду навпаки;

Кулаком руки рухати вгору-вниз - швидко;

Піднята долоня – стоп, стій;

Обертальний рух кулака над головою зліва направо - повертайтеся, поверніться;

Рука над головою з розчепіреними пальцями, спрямованими щіпкою вниз - збирання навколо аміру або моджахеду;

Рух пензлем лицьовою стороною вниз – лежати, навпаки – встати;

Кулак руки, спрямований убік - напрямок руху (направо, наліво)

Обертальний рух вказівним пальцем навколо ока, а потім вказати їм же в якомусь напрямку - провести розвідку місцевості;

Прикладена одна рука до рота, а інший заплющить очі - не зрозумів знаків;

Дві руки із затиснутими кулаками перетинаються над головою скасування наказу;

Зброя, спрямована у бік супротивника – вказівка ​​місцезнаходження ворога;

Завести кулак руки за спину за інше плече – організувати засідку;

Кулак з великим пальцем, спрямованим вгору - запит про готовність (готовий - відповідь тим самим знаком, якщо ні - великим пальцем вниз);

Піднята рука вгору із затиснутим кулаком – стати в колону, у дві колони – дві руки вгору, а в шеренгу – руки з кулаками в сторони;

4. Маскування

Вимоги, які пред'являються керівництвом бандформувань до проведення заходів з маскування:

вивчити район розташування, своє місцезнаходження, ґрунт ґрунту, природні укриття та перешкоди, наявність та стан можливих шляхів відходу та вільного маневрування, місця можливого мінування, а також наявність джерел води;

місце для окопа вибирати так, щоб було легше копати;

ґрунт замаскувати на місці або винести в інше місце і там замаскувати;

після того, як окоп готовий стати там, де має бути ворог і подивитися, чи немає недоліків;

не можна входити в крайнощі і маскуватися занадто або занадто слабко:

мають проглядатися позиції ворога;

забороняється залишати біля окопа або місцезнаходження блискучі та світловідбиваючі речі, розпалювати багаття, знімати одяг, залишати помітні сліди та будь-які предмети, що демаскують (різнобарвний одяг, пляшки, консерви тощо);

змінити силует людини:

ділянки тіла маскувати брудом чи вугіллям, можна використовувати тінь;

маскування автомашини:

облити машину машинною олією і засипати її ґрунтом (піском і т. д.).

Основи бойового застосування незаконних збройних загонів

1. Організація розвідки

p align="justify"> Особливе місце в тактиці дій бандформувань займає розвідка. Для її ведення використовується переважно місцеве населення (в основному жінки, старі, діти), представники якого практично безперешкодно підходять до колон, позицій та районів зосередження військ, вступають у розмови з військовослужбовцями, підраховують приблизну чисельність військ, техніки та озброєння, а потім передають здобуті відомості бойовикам. Розвідку ведуть спеціальні розвідувально-диверсійні групи, а також групи розвідників із засобами зв'язку, що діють на легковому автотранспорті. Особливу увагу розвідка бойовиків приділяє визначенню розташування командних пунктів військ.

Група розвідки, яка забезпечує вторгнення, може бути у кількості однієї чи кількох осіб. Однією з основних вимог групи є ретельність розвідки. Ретельно вивчають дороги, розташування військових об'єктів, заміновані ділянки. З'ясовуються розташування федеральних сил (сконцентровані одному місці, розосереджені територією групами), у стані перебуває ворог (напад, оборона, очікування переїзду тощо. буд.), маршрути висування у розташування противника.

Умови, які необхідно дотримуватись під час ведення розвідки:

Попередня підготовка шляхів вторгнення та відходу;

Віддати накази кожній групі, пояснити її бойове завдання;

Мати запасні програми (план);

Не допускати витоку інформації;

Визначити місце відпочинку;

Вказати маршрути та вид транспорту, на якому належить висуватися;

Прихованість;

Несподіванка;

Терпіння;

Забороняється розмовляти;

Необхідно виявити найслабші місця в обороні ворога;

Фізична підготовка;

Вільно володіти мистецтвом безшумного бою;

Усіх людей, які зустрічаються на шляху, забирати з собою.

Інформація, яку необхідно отримати під час розвідки :

Де знаходяться будинки, оборонні споруди, гармати, кулемети тощо.

Кількість піхоти ворога;

Озброєння, завдання та мета федеральних сил;

Мінні поля та дротяні загородження;

Час та місце розлучень та зборів;

Час та місце харчування;

Час та місце відбою;

Час та місце роботи генератора енергії;

Місце джерела світла;

Місця та кількість постів, час їх зміни;

Місце та час роботи адміністрації;

Наявність складів (зброя, боєприпасів, продуктів та запчастин).

2. Проведення засідок

Широко використовуються традиційні для тактики бандформувань засадні дії, напади блокпости, підрозділи на марші, об'єкти забезпечення та комунікації. Засідки влаштовуються в ущелинах, звуженнях доріг. Залежно від цілей нападу, засідки у ряді випадків діють вибірково, пропускаючи розвідку, охорону та здійснюють раптовий вогневий напад на основні сили наших військ, головним чином пункти управління на марші, тилові підрозділи. При цьому бандити в ході боїв у Гірському Дагестані перейшли, в основному, до нічних дій та дій в умовах обмеженої видимості, особливо активно - у негоду. Новим елементом тактики дій бойовиків є організація вогневих засідок на панівних висотах з метою ураження гелікоптерів федеральних військ на злітно-посадкових майданчиках.

Привертає увагу тактика дій банд формувань групами, що включають снайпера, гранатометника і автоматника. Розташувавшись зосереджено, група вогнем автоматника навмисно викликає реакцію у відповідь військ. Снайпер при цьому розташовується на видалення 400-600 м від передбачуваних цілей. Об'єктами знищення для дрібних груп та бойовиків одинаків є поодинокі транспортні засобита військовослужбовці російських військ (насамперед офіцери). Як і снайпери, останні прагнуть діяти напевно і насамперед вражали військовослужбовців без бронежилетів.

За своєю суттю, тактика дій бойовиків при проведенні засідних дій полягає у короткому вогневому нальоті із засідки та відході у безпечне місце (ударив – втік). З початком наших операцій із зачистки населених пунктів бойовики широко застосовують мінування будівель, окремих предметів, зразків озброєння техніки та навіть трупів. Має місце дії бойовиків, особливо найманців, "вахтовим методом", тобто коли вони до трьох діб ведуть бойові дії, а потім йдуть для відпочинку на базу в безпечний район (з Тандів район Блакитного озера на Ботліхському напрямку).

3. Організація нападу на пост

На думку польових командирів, існує два способи нападу на пост:

Перший спосіб- Група ділиться на три частини. Гранатометник і кулеметник займають постійну позицію за 50 метрів від поста, автоматники потай підходять якомога ближче до посту. Бій починає гранатометник, а потім кулеметник та гранатометник ведуть безперервний прицільний вогонь по посту. У цей час починають поступ до посту. На початку дві флангові групи займають позиції в найближчих укриттях і відкривають вогонь, а центральна група перебіжками висувається на них на 15–20 м, залягає і відкриває вогонь. Надалі флангові групи спрямовуються вперед і поки вони не досягнуть посту.

Другий спосібнапади такий самий, як і перший, але при цьому способі нападу автоматники пересуваються в наступ через одного (один пересувається – інший прикриває).

При цьому треба пам'ятати, що нападати на пост, який поряд із твоїм селом не можна. Необхідно вийти із села з іншого боку, обійти населений пункт, а потім здійснювати напад на пост.

Висновок

У цілому нині аналіз сучасної тактики дій бандформувань дозволяє зробити такі выводы:

У Північно-Кавказькому регіоні федеральним військам протистоїть добре підготовлений в оперативно-тактичному плані, оснащений новітніми зразкамистрілецького озброєння, жорстокий і безкомпромісний противник, який використовує для досягнення своїх екстремістських цілей комплекс диверсійно-терорестичних методів та елементів тактики загальновійськового бою.

Жорстокість збройного протистояння показала, що вторгнення бандформувань до Дагестану передувало тривала і ретельна підготовка, що здійснювалася за активної допомоги та участі як спеціальних служб, екстремістських міжнародних ісламських організацій, так і НВФ, що напівлегально діють на території Чечні.

Невід'ємним компонентом тактики бандформувань, як і раніше, залишається тероризм, що включає застосування вибухових пристроїв, вбивства, викрадення людей, завдання тілесних ушкоджень, тортур, шантажу та загрози.

Сучасна тактика дій бандформувань

Досвід припинення бандитської діяльності ісламських екстремістів у республіці Дагестан свідчать, що тактика дій бандформувань зазнала істотних змін. В даний час, нарівні з традиційними формами повстанської діяльності вона включає також широкомасштабні наступальні та оборонні дії із захоплення і утримання стратегічно важливих об'єктів, характеризується широким спектром бандитських проявів: від терористичних акцій, до відкритих збройних виступів дрібними (15-20 чол.) та великими (до 500 і більше осіб) групами. Разом з тим, як і раніше, основоположними принципами тактики дій є раптовість, рішучість, зухвалість і короткочасність нальотів.

Важливим фактором, що визначає специфіку дій бандформувань, є проведення систематичних «занепокоєних» дій, які змушують війська вдаватися до оборонної тактики, змушуючи їх лише реагувати на операції бандформувань, як це було протягом майже двох місяців у прикордонних із Чечнею районах Дагестану.

"Ті, що турбують" дії виснажують урядові ресурси і порушують комунікації. Більше того, вони створюють враження про здатність бойовиків завдавати ударів у будь-якому місці, часом зовсім несподіваному.

"Ті, що турбують" і "знущаючі" операції складають основу тактики бандформувань, що прагнуть, як правило, ухилитися від прямого зіткнення з великими силами федеральних військ. В основі їхніх дій у даному випадку лежить попередження у відкритті вогню, що ведеться влучно та переважно з коротких дистанцій. Після зіткнення бандити, як правило, забирають трупи своїх спільників, забираючи їх зброю та документи. У той самий час від часу Чеченської компанії стало традиційним здійснення наруги над тілами вбитих військовослужбовців РА.

Разом з тим, як показав досвід Чеченської компанії та особливо події в Дагестані, бандформування в окремих випадках при досягненні тактичної переваги роблять спроби захоплення та тривалого утримання важливого у тактичному плані або у плані життєзабезпечення об'єкта. Це свідчить про новий етап розвитку тактики збройного протистояння сепаратистів з федеральними військами та ставку керівників бандформувань на довготривалий та запеклий опір.

Особливістю бойових дій бандформувань у Дагестані стало застосування наступальних дій, які мали переважно об'єктивний чи зональний (у певному районі) характер і велися з метою захоплення адміністративних центрів чи важливих щодо об'єктів (панівних висот, перевалів). При цьому насамперед використовувалася можливість завдання несподіваного стрімкого удару по противнику. При організації наступу особлива увага приділяється досягненню раптовості, вибору місця та напрямки атаки. Велику увагу приділено максимальному використанню рельєфу місцевості. Так, входження бандформувань з Чечні в Дагестан здійснювалося щодо пологого підйому, тоді як федеральним військам доводилося відбивати у бойовиків важкодоступні ділянки місцевості в горах.

У ході збройної протидії федеральним військам бандформування велися також і активні оборонні дії, які мали на меті утримання баз і базових районів у гірському Дагестані. Особливу увагу було приділено обороні гірських перевалів панівних висот, проходів, вузлів доріг (стежок), населених пунктів.

Характерною рисою дій бандформувань і те, що підготовка до ведення оборонних процесів у Дагестані (особливо у Кадарській зоні) почалася заздалегідь. Основні зусилля бойовиків при цьому були зосереджені на обладнанні опорних пунктів та вузлів опору, на підступах до яких виставлялися засідки та охорона, наглядові пости розташовувалися переважно на панівних висотах. Опорні пункти обладналися в інженерному плані та готувалися до тривалої оборони. Активно проводилося мінування доріг, ділянок місцевості, підходи до населених пунктів. Заздалегідь створювалися мережу пунктів управління, бази (склади) зберігання озброєння, боєприпасів, медикаментів та продовольства.

Безпосередньо на позиціях знаходилася невелика кількість бойовиків, які здійснюють безпосередню охорону населених пунктів та ведуть розвідку. З початком атаки підрозділів РА, використовуючи приховані підступи та ходи повідомлень, на вогневі позиції висувалися основні сили бойовиків, які раніше перебували в укриттях (печерах, підвалах і т. д.)

У ході настання переважаючих сил бойовики після короткочасного обстрілу підрозділів федеральних військ відходили, як правило, дрібними групами до нового рубежу, використовуючи проходи, лощини та всілякі стежки. Відхід здійснюється під прикриттям вогню із заздалегідь підготовлених позицій та засідок, а також мінно-вибухових загороджень. Прекрасно орієнтуючись на місцевості, групи бойовиків уміло використовували цей вид маневру.

Після виходу з-під ударів федеральних військ бандформування прагнули зайняти нові вигідні позиції. Іноді, по можливості, вони заходили в тил військам, що наступало, що дозволяло завдавати поразки їм у спину. У цьому плані досить ефективно бойовиками застосовувалась тактика «просочування» з наступним об'єднанням невеликих груп у районі об'єкту нападу. Цей тактичний прийом активно використовувався бойовиками і при переслідуванні їх федеральними військами, у процесі якого бандгрупи, якщо їм не вдавалося відірватися від наших військ, займали кругову оборону і вели запеклий бій до темряви. Потім, використовуючи хороше знання місцевості, вони дрібними групами просочувалися через бойові порядки підрозділів, що їх оточили.

Під час операцій федеральних військ із зачистки населених пунктів бандити, не входячи в безпосередній контакт із нашими підрозділами, обстрілювали їх і швидко відходили в безпечні райони. Якщо війська не закріплювалися на досягнутих рубежах, з настанням темної доби бойовики поверталися в старі райони і знову переходили до активних дій. Так було, наприклад, у Кадарській зоні.

Переконавшись після завдання вогневих ударів Російською авіацією та артилерією по опорних пунктах і вузлах опору в марності спроб нав'язати угрупованню Федеральних сил позиційні бої, бандформування змінювали тактику дій, здійснюючи відхід з околиць углиб населених пунктів на заздалегідь підготовлені в інженерному відношенні позиції.

Широко використовувалися засадні дії, напади на блокпости, підрозділи на марші, об'єкти забезпечення та комунікації. Засідки влаштовувалися в ущелинах, звуженнях доріг. Залежно від цілей нападу засідки у ряді випадків діяли вибірково: пропускали розвідку та охорону та робили раптовий вогневий напад на основні сили наших військ, головним чином, на пункти управління на марші, тилові підрозділи. При цьому бандити в ході боїв у гірському Дагестані перейшли в основному до нічних дій та дій в умовах обмеженої видимості, особливо активно у нельотну погоду. Новим елементом тактики дій бойовиків є організація вогневих засідок на панівних висотах з метою ураження гелікоптерів Федеральних військ на злітно-посадкових майданчиках.

Привертає увагу тактика дій бандформувань групами, які включали снайпера, гранатометника і автоматчика. Розташувавшись зосереджено, група вогнем автоматника навмисно викликала вогневу реакцію військ. Снайпер, виявивши вогневі точки, вражав їх, а при висуванні техніки її знищував гранатометник. Снайпер при цьому розташовувався на відстані 400-600 метрів від передбачуваних цілей. Об'єктами знищення для дрібних груп та бойовиків-одинаків. Як і снайпери, останні прагнули діяти напевно і насамперед вражали військовослужбовців без бронежилетів.

За своєю суттю, тактика дій бойовиків при проведенні засідних дій полягала в короткому вогневому нальоті із засідки та відході в безпечне місце ("втік-втік"). З початком наших операцій із зачистки населених пунктів бойовики широко застосовували мінування будівель, окремих предметів, зразків озброєння та навіть трупів. Мали місце дії бойовиків, особливо найманців, "вахтовим методом", коли вони 1-3 доби вели бойові дії, а потім йшли для відпочинку на базу в безпечний район (з Тандо до району блакитного озера на Ботліхському напрямку).

Розуміючи безперспективність тривалого організованого опору діям російських військ, керівництво бандформувань стало активну роботу з підготовки баз бойовиків у південних гірсько-лісистих районах Чеченської республіки, налагоджувати централізовану мережу управління ними. З цією метою створювалися перевалочні бази та готувалися маршрути руху для перекидання на територію Чечні найманців з території Грузії та Азербайджану.

Особливе місце у тактиці бандформувань займає розвідка. Для її ведення використовувалося переважно місцеве населення (переважно жінки, люди похилого віку, діти), представники якого практично безперешкодно проходили до колон, позицій та районів зосередження військ, вступали в розмови з військовослужбовцями, підраховували зразкову чисельність військ, техніки, озброєння, а потім передавали здобуті. відомості бойовикам. Розвідку вели спеціальні розвідувально-диверсійні групи, а також групи розвідників із засобами зв'язку, що діють на легковому автотранспорті. Особливу увагу розвідка бойовиків приділяла визначенню місць розташування командних пунктів військ.

Заслуговує на увагу та організація системи зв'язку бандформувань, яка будувалася на основі стаціонарних та рухомих засобів радіозв'язку. Для цього використовувалися в основному переносні радіостанції старого парку Р-105М (Р-109), широко застосовувалася також мережа аматорських радіостанцій, крім того, наявність у бойовиків була деяка кількість радіостанцій іноземного виробництва ("моторола" та ін.).

Командуванням угруповання федеральних військ було враховано досвід чеченської компанії, в ході якої мали факти входження бойовиків у зв'язок на частотах наших з'єднань та частин, спроби передачі ними хибних повідомлень та команд, зокрема, на завдання ударів по певних об'єктах (районах), де знаходилися війська . У Дагестані такі спроби перетиналися засобами радіоелектронного придушення.

На озброєнні бандформувань у Дагестані були й кошти ППО (ЗУ-23, ЗПУ, ПЗРК), у тому числі іноземного виробництва, які були розподілені за загонами та групами бойовиків. Для боротьби насамперед із гелікоптерами використовувалася стрілецька зброя і навіть протитанкові гранатомети. З метою підвищення живучості вогневих засобів бойовики мали в своєму розпорядженні їх у населених пунктах, поблизу житлових будинків, у дворах, сараях і добре маскували.

Таким чином, на основі попередніх висновків із досвіду бойових дій у республіці Дагестан можна визначити основні різновиди дій незаконних збройних формувань. Серед них:

Оборона в населених пунктах із залученням значних сил і коштів (до 300 і більше осіб), на Ботлихсько-Цумадинському та Новолацькому напрямках у населених пунктах бойовиками були влаштовані потужні укріплені опорні пункти, підходи до опорних пунктів у населених пунктах, як правило, мінувалися, вся місцевість їх прострілювалася з допомогою орієнтирів. Для ведення вогню та коригування його у нічний час бойовиками широко застосовувалися світлові ракети. Для відбиття ударів армійської авіації використовувалися всі види зброї до гранатометів.

Засадні дії із широким застосуванням мінно-вибухових засобів. Місця проведення засідок готувалися заздалегідь. Обладналися вогневі позиції, встановлювалися міни та фугаси.

Активна диверсійно-терористична діяльність.

Втративши контроль за гірською частиною республіки Дагестан (Ботліхсько-Цумадинському напрямку) і зазнавши великих втрат у відкритих зіткненнях з федеральними військами, бойовики стали робити ставку на організацію та проведення диверсій та терористичних акцій.

Створення мережі опорних баз у гірських районах республіки Дагестан, у прикордонних районах Чечні.

У гірських районах республіки Дагестан (в Кадарській зоні) було обладнано велику кількість баз та складів із запасами зброї, боєприпасів, медикаментів та продовольства. В інтересах забезпечення дій бойовиків було створено також розгалужену мережу схованок із матеріальними та фінансовими коштами. Серед інших найбільш характерних проявів тактики бандформувань можна виділити такі:

Планомірна організація диверсій, нальотів, рейдів. При цьому відхід до районів базування великих сил бойовиків здійснюється, як правило, під прикриттям захоплених заручників.

Для ведення бойових дій, вчинення диверсій та терористичних актів створювалися групи (5-10 осіб) та формування чисельністю до 300 осіб та більше залежно від поставлених завдань.

Проникнення до об'єктів груп та формувань бойовиків здійснювалося, як правило, в умовах обмеженої видимості або у нічний час, часто під виглядом місцевих мешканців, біженців, працівників міліції.

Об'єкти для нападу вибиралися як у тактичній, так і в оперативній глибині відповідно до стратегії бойовиків "перенесення війни на територію Росії", що підтвердилося терористичними актами у Буйнакську, Волгодонську, Москві та інших населених пунктах.

Бойовики вміло маскують свої терористичні дії. Свою негативну роль цьому плані зіграв синдром " звикання до постійної небезпеки " .

Аналіз тактики бандформувань не може бути об'єктивним без урахування їх якісних характеристик, що визначають сильні та слабкі сторони. p align="justify"> Особливу увагу доцільно звернути на сильні сторони бандформувань, до яких слід віднести:

Організацію розвідки. Вона забезпечує бандформуванням надходження безперервної інформації про дислокацію та переміщення федеральних військ, їх чисельність, склад, боєздатність і вразливі місця. Як правило, бандити мають широко розгорнуту мережу агентів серед місцевого населення.

Місцеві умови. Бандити часто поєднуються з місцевим населенням, що збільшує їхню можливість діяти раптово. Для визначення їх серед місцевого населення ефективним є запровадження режимно-пропускного контролю за переміщенням населення.

Поінформованість. Знання бойовиками бандформувань місцевих особливостей дає можливість здійснювати ефективний психологічний тиск на місцеве населення. Цю сильну сторону слід нейтралізувати налагодженням добрих взаємин між органами управління федеральними військами (силами) з органами влади на місцях та населенням. Істотним додаванням є організована участь у проведенні операцій місцевих протибандитських загонів ополчення.

Рішучість, дисципліна та фізична підготовка бойовиків. Польові командири, як правило, добре підготовлені, навчені, мають високу рішучість до кінця відстоювати інтереси своєї справи, що посилюється твердою, часом навіть жорстокою дисципліною. У той же час не всі рядові бойовики володіють цими якостями і набагато легше піддаються паніці, особливо в умовах обстановки, що несприятливо складається для них.

Слабкими сторонами бандформувань є:

брак особового складу та ресурсів. Найбільш уразливим для дій бандформувань є знищення їх баз постачання, блокування маршрутів доставки підкріплень, зброї та продовольства. Це на певний час нейтралізує активну діяльністьбанди.

вразливою стороною бандформування є їхня залежність від місцевого населення. Зниження або її повна відсутність значно знижує ефективність їх дій. У зв'язку з цим одним із головних завдань є завоювання та утримання підтримки з боку місцевого населення.

Наявні серед бандитів політичні, релігійні і етнічні розбіжності.

Визначення психологічної підготовки, її сутнісний зміст, фактор новизни та її роль у формуванні та прояві психологічних якостей, психологічний механізм, організація та проведення психологічної підготовки в ході навчання, виховання та власне психологічної підготовки.

Організація психологічної підготовки.

Напрями психологічної підготовки, принципи організації.

Роль та місце психолога у проведенні психологічної підготовки.

Психологічна модель сучасного бою.

Завдання психологічної підготовки, форма та способи їх реалізації при навчанні водінню бойових машин та під час тактичної підготовки.

Поняття психологічної підготовки

Психологічна підготовка військовослужбовців це система цілеспрямованих впливів, що має на меті формування та закріплення у воїнів психологічної готовності та стійкості, переважно на основі самовдосконалення особистісних та розвитку професійно важливих якостей, набуття досвіду успішних дій у моделюваних екстремальних умовах бойової обстановки.

Більш доступне розуміння сутності психологічної підготовки було, з погляду, сформульовано відомим російським фізіологом І. П. Павловим: " Справа тут у силі взаємодіючих подразників, скільки у тому новизні… Головна реакція пасивно-оборонного рефлексу є ні на силу, але в новизну".

Чому в наведеній цитаті з погляду викладено сутність психологічної підготовки? Про що йде мова? У ході навчання та виховання будь-якого спеціаліста військовослужбовця передбачено формування широкого спектра необхідних для виконання професійної діяльностіякостей. І загалом завдання вирішується успішно. Однак досвід бойових дій показує, що не кожна якість сформована раніше може проявитися у військовослужбовця при зміні умов діяльності (погоди, рельєфу місцевості, видимості, вогневого впливу та ін), особливо при переході до ведення реального бою. Є дуже багато прикладів, коли воїн успішно вражає мету на навчальних заняттях і далеко не найкраще веде стрілянину при зміні умов бою, коли пасивно-оборонні рефлекси фактично сприяють неадекватній обстановці поведінці воїна і знижує результативність бойової діяльності.

Тобто чинник новизни часом грає вирішальну роль прояві в людини раніше сформованих якостей, отже у виконанні вправи. І завдання полягає в тому, щоб ще в мирний час, в ході навчання та виховання, передбачити та поставити учня в такі умови, в яких будуть вироблені необхідні для виконання бойового завдання психологічні якості. Іншими словами, під час повсякденної навчально-бойової підготовки до мінімуму скоротити все те нове, невідоме, з чим людина може зустрітися у бою.

Яким є психологічний механізм психологічної підготовки? За рахунок яких внутрішніх та зовнішніх впливів на психіку військовослужбовця здійснюється її вплив? На ці та інші питання можна отримати відповідь, якщо підійти до розуміння основного теоретичного та практичного завдання психологічної підготовки це цілеспрямоване формування та закріплення у військовослужбовців психічних образів моделі їх майбутніх або майбутніх дій. І логіка тут має бути така чим більша кількість майбутніх психічних образів максимально відповідних бойовій обстановці ми сформуємо у військовослужбовця, тим менша ймовірність його попадання в ситуацію невизначеності, невідомості, яка, як правило, тягне за собою спрацьовування у людини пасивно-оборонного рефлексу, а отже неадекватні дії .

Для більшого розуміння цього питання, розглянемо, що по суті є психічним способом дії?

Психічний образ, чи іншими словами, що людина побачив, почув, пережив тощо. буд. є нічим іншим як психологічну модель дії (бою) у свідомості воїна. Це не знімок на якому відображена якась ситуація, а значно більше. Це досить складний у часі процес відображення не тільки об'єктивної дійсності, а й відтворення раніше пережитих, побачених і т. д. образів, з метою побудови майбутньої діяльності воїна, адекватної ситуації, що реально склалася. Регулятором такої діяльності виступають мотиви та потреби військовослужбовця, його встановлення, а операційною структурою – професійні дії. Тобто методологічно буде вірним, якщо ми в ході всієї повсякденної діяльності з організації психологічної підготовки свої умови направлятимемо на формування як понятійної, так і образної основ моделі майбутніх дій.

При цьому дуже важливо враховувати, що спосіб виконання тієї чи іншої дії визначається як його предметним змістом (куди, як, з ким йти, що взяти з собою), так і його значущістю для військовослужбовця (чи треба туди йти). Можна чудово бути підготовленим у професійному відношенні з точки зору вміння водити, літати, здійснювати походи і т. д., мати досить розвинені професійні якості, але якщо не буде розвинуто поняттєву основу моделі майбутніх дій, що є першоосновою смислової установки на поведінку в бою, великою достовірністю можна стверджувати, що з належною ефективністю завдання не буде виконано.

У зв'язку з організацією психологічної підготовки важливо виходити з принципу випереджального формування понятійної основи моделі бойових дій стосовно образної. Це означає, що будь-який задум у реалізації психологічної підготовки повинен отримувати свій початок за допомогою активізації переконань у необхідності і важливості поставлених завдань, закріпленні мотиваційних установок, накопичення уявлень про умови бою і т. д. переважно зі словесним, усним впливом командирів, інших фахівців на психіку особового складу - переконання, навіювання тощо.

Проте лише установки для вирішення завдань психологічної підготовки вкрай недостатньо. Успішність дій воїна великою мірою залежить від цього, наскільки сформовані в нього психічні образи відповідають дійсності. Для цього воїн повинен чуттєво наповнити психічний образ моделі бойової роботи: виконувати практично дії під час тренувань, навчань, стрільб, пусків ракет вдень та вночі. У цих умовах можна широко використовувати методи, що дозволяють закріпити образну основу моделі бою за допомогою гарту необхідних професійно важливих якостей. Вони можуть включати: вправи та тренування на спеціальних тренажерах, імітаторах, навчальних полях, на аеродромах; фізичні та спортивні вправи щодо подолання спеціальних смуг перешкод, загороджень, завалів, водних рубежів; спеціальні спортивні ігри та змагання; психологічні вправи для цілеспрямованого розвитку пізнавальних, емоційних та вольових якостей; психологічний тренінг зі збивання колективу, формування сумісності, колективізму, взаємозамінності та ін.

У науці сформувалося багато різних підходів до розуміння організації та проведення психологічної підготовки. Не ставлячи завдання їх аналізу, ми виходили речей, що психологічна підготовка здійснюється під час виховання (виховними структурами), навчання (органами бойової підготовки) і під час проведення заходів власне психологічної підготовки. Враховуючи ту обставину, що навчання, виховання та власне психологічна підготовка тісно між собою взаємопов'язані та взаємозумовлені, дуже важливо розглянути, які ж якості, властивості, психічні процеси та стани формуються у кожній із перерахованих областей.

Здійснюючи найзагальніший аналіз, ми можемо констатувати, що в процесі виховання у військовослужбовців виробляються навички та звички поведінки у різних умовах, а отже розвиваються вольові якості; здійснюється розвиток емоційно-вольової сфери особистості та її адаптації до нових умов; військовослужбовці цілеспрямовано орієнтуються подолання можливих труднощів у бойових умовах, їм прищеплюється стійкість, відвага, хоробрість, мужність, переконаність у правоті своїх дій та інших.

У процесі навчання формуються та гартуються необхідні для успішного захисту Вітчизни морально-бойові якості та почуття (та сама мужність, стійкість, сміливість, рішучість, ініціативність, готовність до бою, почуття колективізму), активізуються мотиваційні установки; за допомогою накопичення відповідних знань, формуються уявлення про сучасний бій, а закріплення навичок та умінь сприяє розвитку психологічної готовності, стійкості та ін.

Однак зводити психологічну підготовку лише до навчання та виховання було б неправильним. навчання та виховання набагато ширше по вирішуваним завданням, ніж психологічна підготовка. Існує ціла низка таких завдань, особливо щодо формування, розвитку та загартування необхідних для виконання бою психологічних та спеціальних якостей, які можуть бути вирішені тільки в процесі психологічної підготовки. Наприклад, закріплення та розвиток навичок та умінь, необхідних для виконання конкретного завдання; активізація чорт пізнавальних процесів, мотивів, здібностей, характерних для того чи іншого військового спеціаліста, або таких спеціальних якостей бійця як обачність, окомір, мислення, координація рухів, стійкість до перевантаження та ін.

Тобто, поряд з навчанням та вихованням, у процесі яких частково здійснюється психологічна підготовка, вирішується низка завдань, що дозволяють нам зробити висновок, що вона є самостійною, має свої шляхи, засоби, форми та методи (аутотренінг, накопичення уявлень про ситуації бою та адаптація) до них, психокорекція, психореабілітація та ін.). Саме ця обставина найчастіше вносить певну невизначеність у питання щодо організації психологічної підготовки.

У цьому дуже чітко важливо розрізняти зміст загальної, спеціальної та цільової психологічної підготовки. Так, у ході загальної психологічної підготовки, що здійснюється в процесі навчання та виховання, формуються необхідні для бою професійно важливі якості (мужність, героїзм, хоробрість та ін.), які повинні відповідати загальним цільовим установкам та вимогам до особового складу.

Спеціальна психологічна підготовка менш пов'язана з навчанням та вихованням та більш наближена до самостійної психологічної підготовки до виконання поставленого завдання. Їй більшою мірою притаманні специфічні методи (тренажі, ідеомоторні тренування, вивчення основних ознак цілей та ін.). У ході спеціальної психологічної підготовки вирішуються питання щодо усвідомлення бойового завдання, переконання воїнів у необхідності беззаперечного її виконання, активізації з цією метою готовності та інших специфічних професійно важливих якостей. Саме в ході спеціальної психологічної підготовки найбільшою мірою вирішуються питання щодо зниження елементів невідомості у загальній системі майбутніх дій, формуються та активізуються специфічні якості необхідні саме для виконання цього завдання.

Цільова психологічна підготовка проводиться до конкретного бою, до конкретного польоту, походу, пуску і т. д. Вона найменш пов'язана з навчанням і спрямована на підйом активності особового складу, мобілізацію його психіки на виконання поставленого завдання.

Організація психологічної підготовки

Основними напрямами психологічної підготовки військовослужбовців є: формування у воїнів науково-обґрунтованих знань про бойові дії, уявлень про майбутню війну, переконань, готовність до подвигу, здійснення самовідданих вчинків в ім'я перемоги над ворогом; підвищення рівня психологічної стійкості та витривалості військовослужбовців, вироблення невибагливості, невибагливості, поміркованості у бажаннях та потребах; прищеплення довіри до командирів і начальників, встановлення на беззаперечну покору та послух, благонадійність та лояльність до політики держави; зниження психічних травм, підвищення рівня професійних та бойових навичок та умінь, фізіологічної та психологічної витривалості військовослужбовців.

Ефективність проведеної роботи багато в чому залежатиме від того, наскільки пунктуально дотримуватимуться принципи психологічного моделювання протиборства з противником; професійно-тактичної зумовленості змісту психологічної підготовки вирішуваним завданням у різних видах Збройних Сил та пологах військ, забезпечення безпеки дій у ході виконання вправ та тренувань. Крім того дуже важливо дотримуватися психологічної відповідності навчальних та бойових завдань; проблемність створюваних навчально-бойових ситуацій; психологічне протиборство, що моделює адекватність психічних станів і дій умовам бою.

Мимоволі виникає питання - хто і де здійснюватиме подібну змістову роботу з організації психологічної підготовки? У існуючих нині нормативно-правових документах, що регламентують проведення психологічної підготовки, підкреслюється, що її організація покладена як на психологів, що перебувають у структурах бойової підготовки, так і на психологів виховних структур.

Накопичений досвід роботи показує, що результативність діяльності офіцерів-психологів органів бойової підготовки вища там, де основна їхня увага зосереджується на здійсненні психологічного аналізувидів бойової діяльності; вироблення рекомендацій щодо формування необхідних професійно-важливих якостей у процесі бойового навчання; розроблення психологічних моделей занять, навчань, маневрів та вироблення пропозицій командирам щодо створення оптимальних рівнів психічної напруженості особового складу засобами імітації психологічних факторів бою, створення у частинах навчально-матеріальної бази психологічної підготовки тренажерів, навчальних місць, полігонів, стрільбищ та ін. Викладений досвід роботи дозволяє цілеспрямовано та ефективно вирішувати завдання психологічної підготовки.

Що ж до офіцерів психологів виховних структур, то свою роботу в галузі психологічної підготовки фактично будують у тісній взаємодії з органами бойової підготовки, керуючись при цьому функціональними обов'язками, зокрема становищем"… брати участь у психологічній підготовці особового складу та ведення бою, рішенню навчально- бойових та інших завдань, здійснювати заходи щодо підтримки їх психологічної стійкості". При цьому важливо відзначити, що в основному ланці, де здійснюється психологічна підготовка, в полку, вся робота щодо її організації та проведення покладена на психолога полку.

Враховуючи важливість та недостатню розробленість підходів до організації психологічної підготовки у полковій ланці є необхідність докладніше викласти методику її проведення, приділивши особливу увагу питанню запровадження психологічних елементів у процесі бойової підготовки.

Передовий досвід у військах показує, що психологічна модель сучасного бою створюється шляхом:

Використання різних засобів імітації (навчальні ВР, імітатори ядерного вибуху, навчальні рецептури ВВ, імітаційні гранати та фугаси, вибухові пакети, димові шашки, ракети (сигнальні), вогнесуміші, неодружені патрони тощо).

Трансляції записів шумових ефектів бою (постріли танків, гармат, розриви снарядів, мін, звукових літаків, що низько літають, і т. д.).

Створення пожеж, макетів пошкодженої техніки, різноманітних інженерних загороджень та перешкод, що застосовуються раптово (імітаційні мінні поля, дротяні та мало помітні огорожі, рови, пастки, завали, барикади, зруйновані ділянки доріг та мостів).

Організація реальної протидії противника (підготовлена ​​група особового складу, двостороння гра силами двох взводів та ін.).

Здійснюючи різні композиції вищезазначених засобів, залежно від розв'язуваних завдань, виду озброєння та роду військ, психолог, спільно з офіцерами органів бойової підготовки, командирами та штабами може усвідомлено вводити у процес навчально-бойової діяльності різні психологічні фактори, здатні викликати як позитивну активність воїна, і негативні психічні явища. Так створення загрози для життя особового складу супроводжується дією фактора небезпеки, реальне вогневе вплив - раптовості, дефіцит інформації невизначеності, здійснення незапланованих дій - новизною обстановки та ін. Завдання психологічної підготовки.

Для переконливості та практичного закріплення викладених теоретичних посилок розглянемо процес психологічної підготовки особового складу на прикладі проведення занять з водіння бойових машин та під час тактичної підготовки.

Основними завданнями психологічної підготовки особового складу під час навчання водінню бойових машин є:

подолання негативного впливу тривалого перебування в специфічних умовах машини, що рухається на збереження уважності і швидкості реакції при керуванні машиною;

формування вольових якостей, необхідних для успішного водіння бойових машин в умовах місцевості та обстановки, а також для сміливого подолання різноманітних перешкод та загороджень;

подолання у особового складу «водобоязні» під час водіння бойових машин через водні перепони.

Успішне вирішення цих завдань опосередковано точним виконанням вимог настанови за правилами водіння бойових машин, курсу водіння, посібника з навчання подолання водних перешкод; цілеспрямованими та наполегливими діями учнів, створенням на заняттях з водіння складної обстановки, наближеної до умов реальної бойової дійсності; збільшенням часу безперервного перебування учнів у машині, що рухається; виконанням вправ після отримання великого фізичного навантаження; вибором ділянок та маршрутів, що вимагають великої напруги з керування машиною; постановкою спеціальних завдань щодо спостереження в русі, а також постійним удосконаленням набутих навичок та якостей у ході тактичних занять, навчань, стрільб та інших виходів у полі.

Психологічна підготовка особового складу у процесі повсякденного бойового навчання здійснюється у вигляді відпрацювання кожному занятті певних елементів психологічної загартування воїнів. Їх розвиток обов'язково входить у план проведення занять. Так, наприклад, для формування понятійної основи моделі майбутніх дій (бою) у ході занять із тактичної підготовки доцільно поставити такі цілі:

у процесі навчання: ознайомлення особового складу із бойовою технікою частини;

наочний показ переваги нашої техніки над технікою противника, можливостей озброєння та бойової техніки захисту від зброї масового ураження.

На цьому занятті мети психологічної підготовки можна досягти шляхом: оформлення стенду порівняльних ТТХ нашої техніки та озброєння та аналогічної техніки противника; реальними діями підготовлених екіпажів, розрахунків та особового складу в умовах застосування навчальних рецептур; показними стрільбами зі штатного озброєння: виконанням індивідуальної стрільби, стрільби у складі відділення та взводу.

Аналогічно продумують елементи психологічного загартування особового складу кожному занятті з усіх навчальних дисциплін.

Основний тягар вирішення завдань психологічної підготовки, зокрема щодо формування образної основи моделі бою, лягає на заняття з тактичної та вогневої підготовки (для механіків-водіїв – на заняттях з водіння). У ході бойового навчання в план проведення занять необхідно включати відпрацювання елементів психологічного загартування особового складу за допомогою формування понятійної та образної основи моделі. Як приклад розглянемо тематику та цілі психологічного загартування під час тактичної підготовки.

Заняття 1–2:

"Дії під час підйому по тривозі". На занятті важливо роз'яснити сутність психологічних вимог до воїна за даного виду дій; провести тренування особового складу з раптового підйому з бойової тривози та оголошення збору у позаурочний час (через 1–1, 5 години після відбою, серед ночі, за 1–1, 5 години до підйому, у ході виконання інших завдань протягом денного часу) .

Заняття 3.

"Дії солдата мотострільця у бою". Ознайомити особовий склад із психологічними якостями, необхідними у сучасному бою, розкрити сутність психологічної підготовки відділення, розрахунку, екіпажу, її зміст.

Заняття 4.

Організувати: наявність реального, активно протидіючого супротивника (група особового складу); створити модель сучасного бою за допомогою імітаційних засобів, шумових, звукових та світлових ефектів; виконати вправу з атаки реального супротивника, рукопашного бою в траншеї; відпрацювати дії, передбачені планом заняття після фізичного навантаження (марш-кидок від місця постійної дислокації до навчального поля).

Заняття 5.

Виконати: дії в умовах застосування навчальних рецептур ВВ; імітацію ядерного вибуху та дії при ньому: рукопашний бій із реальним противником, тренування у боротьбі із запальними засобами, гасіння реальних вогнищ пожежі на макетах бойової техніки та місцевості.

У процесі відпрацювання теми "Боротьба з танками, бронемашинами та ПТС ймовірного супротивника" здійснити:

Заняття 1.

Акцентування уваги на вразливих місцях техніки противника, на ділянках, що не уражаються, при стрільбі з гармати і кулемета (спеціально підготовлені плакати).

Заняття 2.

Демонстраційний показ вразливих місць бронетехніки та неушкоджених ділянок під час стрільби з неї на реальних об'єктах (макетах); відпрацювання та показ вправи з оволодіння методами та прийомами боротьби з бронетехнікою при реальній обкатці особового складу; імітацію вогневої дії противника за допомогою імітаційних засобів (вибухпакети, вогнесуміш).

У процесі польового виходу відпрацювати комплексне використання всіх засобів психологічного загартування, що застосовуються на попередніх заняттях (створення моделі сучасного бою, наявність реального противника, що активно протидіє; використання навчальних рецептур СВ; створення вогнищ пожеж тощо). Зокрема, під час наступу:

1) з особовим складом підрозділів відпрацювати дії:

в умовах активної імітації супротивника (вибухи, стрілянина холостими патронами);

за наявності реального супротивника (частина особового складу), що протидіє наступаючим;

при подоланні імітаційних полів (мінних);

за умов застосування навчальних рецептур ОВ;

стрілянину холостими пострілами, снарядами з БМП через голову наступаючих;

у засобах індивідуального захисту.

На черговому занятті – дії за наявності реально протидіючого супротивника; імітацію нічного бою з допомогою шумових, звукових, світлових ефектів;

2) для танкових підрозділів:

вправу у подоланні імітаційних мінних полів, мінно-вибухових загороджень;

організувати наявність реального противника, що активно обороняється;

створити модель сучасного наступального бою за допомогою імітаційних засобів;

виконати дії в засоби захистуіз застосуванням навчальних рецептур ОВ.

При відпрацюванні теми "Відділення (танк, БМП) в обороні на перших двох заняттях доцільно: роз'яснити особовому складу психологічні особливості ведення оборонного бою; розкрити сутність психологічних якостей, необхідних воїну в обороні, довести до нього особливості дії ймовірного супротивника у наступальному бою, його сильні і слабкі сторони.

а) для мотострілкових підрозділів -

організувати дії в умовах реального застосування навчальних рецептур ОВ, засобів імітації ядерного вибуху з позначенням противника (частиною особового складу, муляжами, імітацій);

виконати активні дії супротивника, що наступає (варіант двосторонньої гри) з реальним інженерним обладнанням вогневої позиції відділення.

На наступних заняттях створити модель нічного бою із реальним супротивником при використанні шумових, звукових та світлових ефектів; виконати вправи з відпрацювання способів боротьби із запальними засобами, гасінням вогнищ пожеж уночі;

б) для танкових підрозділів -

створити модель оборонного бою за допомогою імітаційних засобів, шумових, звукових та світлових ефектів,

імітувати наявність реального супротивника, що наступає (частина особового складу або інший взвод роти),

нанесення удару та виконання бойових завдань у засобах захисту,

боротьбу з осередками пожеж на місцях техніки та на території вночі, а також імітацію втрат у живій силі (муляжі вбитих, поранених), вилучення поранених з танка, надання їм допомоги.

При відпрацюванні теми "Відділення (танк. БМП) у похідній охороні та на марші" необхідно роз'яснювати сутність психологічних якостей, необхідних особовому складу для успішного виконання бойових завдань у похідній охороні та на марші; виконати вправу у реальних діях щодо подолання загороджень та зон зараження навчальними рецептурами ОВ; організувати дії реального супротивника як диверсійних груп; відпрацювати навички проведення дизометричного контролю та часткової спеціальної обробки під час зустрічі та ведення бою з реально протидіючим противником в умовах: дій при подоланні навчальних мінних полів, мінно-вибухових загороджень; боротьби із запальними засобами, гасіння вогнищ пожеж на макетах техніки; стрільби холостими пострілами через голову особового складу, що наступає; подолання водних перешкод.

Такими є елементи психологічної підготовки військовослужбовців у процесі практичних занять з тактики. Аналогічним чином можна було б уявити перелік заходів та рекомендацій запровадження елементів психологічної підготовки під час проведення інших видів занять. У кожному виді Збройних Сил, роді військ, а зрештою і в кожній частині, підрозділі є свої специфічні особливості організації та проведення психологічної підготовки. Рецептів за кожен окремий випадок передбачити дуже важко, а фактично неможливо. У цьому сенсі дуже велике поле діяльності розкривається перед психологами полків. Тільки ініціатива, творчість, велика компетентність і знання розв'язуваних особовим складом завдань дозволяє успішно організувати та проводити роботу з психологічної підготовки особового складу.

При цьому психологу, спільно з командирами та офіцерами, які відповідають за організацію бойової підготовки, необхідно постійно пам'ятати, що практична реалізація принципів психологічної підготовки досягається, якщо будуть забезпечені: високий темп дій вдень і вночі у складних погодних умовах (дощ, туман, снігопад, ожеледиця, піщані бурі); швидка та різка зміна тактичної обстановки під час занять; стрілянина з усіх видів стрілецької зброї; обкатка танками та БМП, форсування водних перешкод, подолання зон заражень, боротьба з пожежами; тривале перебування у засобах захисту від ЗМЗ; ведення боротьби з танками, з низьколітаючими повітряними цілями, з десантами та диверсійними групами супротивника.

Викладений підхід до організації та проведення психологічної підготовки військовослужбовців не є остаточним. Можуть бути різні методичні прийоми, які суттєво збагатять зміст роботи з підготовки психіки воїна до бою.

Матеріали, захоплені у бойовиків

Наступні матеріали отримані з однієї з ліквідованих баз чеченських бойовиків та публікуються для того, щоб наші підрозділи мали змогу заздалегідь підготуватись до особливостей бойових дій у Чечні та інших схожих регіонах.

ЯК НЕЙТРАЛІЗУВАТИ І ЗЛАМАТИ ВІЙСЬКОВУ ТАКТИКУ ВОРОГА

І РІЗНООБРАЗИТИ І ВДОСКОНАЛЮВАТИ НАШУ ТАКТИКУ

(Інструкція Хаттаба на зимово-весняний період 2001 року)

Командир не повинен зав'язнути у питаннях забезпечення своїх груп продуктами, обмундируванням, боєприпасами та медикаментами. Для цього мають бути призначені відповідальні люди, яких командир контролює. Основний час командира має бути зайнятий розробкою різних оперативно-тактичних планів та диверсійних операцій.

У війні проти окупантів ми не відчуваємо нестачі в моджахедах, готових віддати свої душі на шляху Аллаха і немає проблеми в притоку свіжої ісламської молоді до наших лав. Основна проблема в командирах, їхньому вмінні чітко організувати військову операцію, де ворогу завдають відчутного удару при мінімальних втратах серед моджахедів. Наші командири навпаки мало не пишаються тим, що в їхній групі багато шахідів та багато поранених. Вони не ставлять собі питання – як і з чиєї вини це трапилося, ми всі повинні будемо відповісти перед Аллахом за це. Невдалі військові операції з великими втратами ламають дух моджахедів і вони починають сумніватися в командирах. У цьому листі ми маємо розглянути два основні питання: як вивчити та зламати тактику ворога, яку вони застосовують сьогодні проти нас; як покращити та урізноманітнити нашу військову тактику і як нав'язати її ворогові.

У порівнянні з першою війною росіяни змінили свою тактику: вони намагалися використовувати велику кількість бронетехніки - один вид довгої бронеколони вже мав психічно придушити супротивника, але ця тактика у боротьбі проти моджахедів не принесла успіху. Росіяни постаралися врахувати свої промахи минулої війни. Сьогодні вони взяли на озброєння іншу тактику ведення війни, використовуючи таку схему: скрізь висувається і використовується піхота як основна сила, а бронетехніка - як допоміжна; швидка висадка десанту та спецназу з вертольотів у місця передбачуваного знаходження моджахедів та зачіска місцевості за підтримки вертольотів; раптові облави та нальоти силами ОМОНу та спецназу на населені пункти за адресними наведеннями своїх інформаторів. Ці групи швидко реагують на будь-які чутки та інформацію про знаходження моджахедів. Всупереч колишньої тактики росіяни висувають свої загони вночі і роблять засідки біля баз моджахедів і на дорогах їхнього пересування або ж оточують будинок і вичікують до ранку.

Сьогодні ми пропонуємо таку схему нейтралізації цієї тактики: забезпечимо кожного польового командира протипіхотними мінами, надішлемо інструктора, щоб навчив моджахедів мінуванню. Необхідно під час прочісування швидко замінувати лісові стежки, якими ходить російська піхота (під час зачісок мирне населення лісами не ходить). Необхідно також мінувати підступи до баз моджахедів. Другу міну треба сховати на дереві зверху, після першого вибуху почекати 1,5 - 2 хвилини і, коли підійде допомога пораненим - підірвати другу міну через шнур (провід) або дистанційний пульт. Після відходу російських міни, що не вибухнули, необхідно прибрати і сховати недалеко від стежки щоб використовувати наступного разу.

Ми надішлемо кожному польовому командиру кілька ракет «Стріла» з інструкцією щодо їх застосування. Кожен польовий командир повинен придбати стовбури до КПВТ, ДШК і зробити прості рушниці, що роблять хоча б один постріл. Необхідно мати запас патронів до них, а також 7,62 мм БЗТ для влаштування засідок на маршруті прольоту вертольотів. Кулемети можна ховати в місці засідки, щоб моджахеди, що змінюються, не тягли з собою великий вантаж.

Після того, як ми попередили стукачів і за рішенням Шаріатського суду стали їх стратити, ми суттєво зламали програму росіян, але повністю цю проблему не вирішили. Наступним етапом нам необхідно стравити стукачів із російськими спецслужбами. Наприклад, купити старий занедбаний будинок чи гараж, зробити там склад із різним військовим майном, замінувати його, а потім зробити витік інформації через стукачів. Інший варіант: зробити засідку і чекати росіян на шляху до «проколотої» адреси. Після цього вони не віритимуть стукачам і, можливо, ліквідують когось із них. Їм доведеться спиратися на власну інформацію, яка, як правило, не є достовірною. По рації та записках використовувати імена стукачів, щоб росіяни перестали їм довіряти. Можна підкидати до їхніх дворів і будинків компрометуючі речі, патрони, гранати, форму тощо.

У ряді випадків росіяни використовують безтурботність моджахедів і слабку тактику стеження за супротивником. Мало непомітно стерегти вулицю або провулок - росіяни можуть обійти вулицю, що непомітно охороняється, якщо здогадуються, що вона під наглядом. Моджахедам необхідно постійно спостерігати за базами супротивника та вчасно сповіщати своїх. Багато разів нас заставали зненацька і, крім відстрілюватися з автоматів, ніякого опору не було, найвдаліші варіанти коли встигали вбити одного - двох росіян. Відомо, коли одного дня 6 моджахедів стали шахідами. Це дуже безтурботна тактика. Необхідно мінувати паркан по периметру (там, де росіяни можуть зайняти позиції), шнур провести в будинок і зробити підрив у разі нападу росіян. Після кількох відчутних втрат росіяни зменшать свою активність. Але при цьому ми не повинні чекати, коли росіяни прийдуть та оточать будинок – це останній варіант. Необхідно після початку висування росіян з бази висунути кілька моджахедів за маршрутом їхнього прямування і завдати удару. Навіть одного пострілу з «Мухи» достатньо, щоб засмутити плани ворога. Цього часу достатньо, щоб моджахеди встигли змінити місцезнаходження чи підготуватися до бою. Тому на околицях сіл має бути незмінне спостереження.

Ми забезпечимо командирів необхідною кількістю рацій, необхідно також впровадити тактику мінування на ніч підступів до баз, а вранці прибирати міни. Мати кожному командиру прилади нічного бачення.

Тепер розглянемо питання щодо вдосконалення та посилення своєї військової тактики.

Для ведення партизанської війни необхідні невеликі мобільні групи, добре підготовлені та навчені для ведення цієї війни. На цей період наша тактика – це ведення мінної війни, яка знекровлює та знесилює ворога перед тим, як завдати йому сильного вирішального удару.

Ворог намагається пристосуватися до мінної війни: висилають саперів із міношукачами. Необхідно на ділянках мінування (від 100 м до 1 км) розкидати дрібні цвяхи, які не проколюють шини, тоді міношукач стає марним. Російська піхота шукає розтяжки землі. Необхідно ставити високі розтяжки на рівні кабіни Уралу 2,5 – 3 метри. Ці розтяжки завдають великої шкоди піхоті росіян. Підступи до фугасів необхідно прикривати однією – двома протипіхотними мінами. Ми відправимо вам міни, які практично неможливо знешкодити і навчимо користуватися ними. Так само ми надішлемо вам міни з дистанційним підривником і просимо використовувати їх для дублюючого вибуху, коли до поранених підійде допомога. Це називається дублюючий удар.

Сьогодні ми повинні завдавати потужних ударів, намагаючись уникнути великих втрат серед своїх. Питання просування великих колон найболючіше для росіян. Вони ганяють всюди піхоту, намагаючись знайти місця засідок, намагаються убезпечити свої колони і уникнути нервової напруги серед своїх солдатів (особливо ОМОНівців) на марші. Є способи завдання ударів по колонах без безпосередньої участі великої кількості моджахедів. Наприклад, встановити на рівні бронетехніки замасковані гранатомети, РПО тощо і провести від них шнур на 400 - 500 метрів. При появі техніки у зоні ураження замкнути контакти. Особливо це треба використовувати при ураженні залізничних складів. Залізницю вороги сьогодні використовують як найекономніший спосіб перекидання техніки та живої сили. Прив'язати «Мухи» та вогнемети можна як на деревах, так і на рівній місцевості. Можливо росіяни і зможуть виявити ці сюрпризи, але вони не в змозі ретельно прочесати весь маршрут проходження в радіусі 200 метрів від дороги.

Велике прохання до командирів, щоб на протязі доби зробити не менше п'яти пострілів зі снайперської гвинтівки або підствольників по постах російських собак, особливо на місяць рамазан. Обстріли треба робити у різний час доби з різних напрямків, щоб постійно тримати ворога у напрузі. Зимова ініціатива має бути за нами. Сніг - природне маскування. Гелікоптер в зимовий час летить низько. Необхідно робити засідку за маршрутами їхнього прямування. Після пострілу можна протоптати сліди у сторони будинків стукачів. Потрібно не тільки мінувати та підривати їхні адміністративні будівлі, а й спалювати їх.

Ми повинні бути готові до війни з окупантами на сотні років, тому після смерті командира в групі не повинно бути склок і плутанини. Кожен командир повинен мати у групі щонайменше 2-х заступників, які у його плани і орієнтуються у обстановці. Про них має знати військовий амір. Якщо командир стане шахідом, група повинна працювати так само чітко, як і до цього.

Ми просимо польових командирів надіслати список своїх заступників військовому аміру, передавати бойовий досвід та свої думки щодо тактики ведення бойових дій, щоб обмінюватися досвідом з іншими командирами.

ВІЙНА ПРОДОВЖУЄТЬСЯ!

Дані матеріали отримані з однієї з ліквідованих баз чеченських бойовиків та публікуються для того, щоб наші підрозділи мали змогу заздалегідь підготуватись до особливостей бойових дій у Чечні та інших схожих регіонах.

Важливо мати уявлення - як мислить, чим дихає керівництво бойовиків, його освітній та культурний рівень, рівень спілкування з підлеглими, підрозділами тощо.

Цілковито

секретно

Як ми раніше зазначали, нам необхідно вдосконалювати і урізноманітнити свою військову тактику і нейтралізувати ворога. І ми просимо вас надіслати на адресу ВВМШ ваші пропозиції, думки з цих питань та ділитися своїм досвідом.

Після великих зусиль та праці, які ми вклали для створення баз у горах, виявилося, що росіяни можуть їх виявити та зруйнувати. Це може статися через невдалий вибір місця для бази (неподалік лісових доріг, де часто бувають люди), або інформація про місцезнаходження бази стає відома інформаторам ФСБ, або база погано замаскована (протоптані нові стежки, помітні зверху). Причиною також може бути необережна поведінка самих моджахедів. При виявленні бази або передбачуваного її розташування база піддається масованому артобстрілу і ракетно-бомбовому удару з повітря. Потім у це місце висувається піхота для зачистки. В інших випадках при виявленні основи росіяни стали практикувати висування спец. груп для швидкого та раптового нападу на базу. Часто це роблять у нічний час чи під ранок. Як правило, до місця розташування бази їх проводить провідник – мунафік.

Перше. Необхідно висувати вдень пост на відстані 300–400 м від бази, вночі – на 50–2100 м від бази. Зазвичай російська піхота висувається рано - до або після світанку. Завдяки висунутому посту моджахеди мають можливість своєчасно вжити заходів: відступити або оточити російську піхоту за заздалегідь складеним планом (схемою). У випадках відступу необхідно швидко замінувати базу та підступи до неї (зробити капкан).

Друге. Необхідно систематично вести спостереження з висот чи зручних точок, звідки добре проглядаються дороги та підступи до бази. Робити це вкрай важливо, хоча б під час пересування російської техніки та піхоти у цій зоні, або ж, коли отримають відомості від зв'язкового з найближчого села. Відомі випадки, коли моджахеди виявляли російську піхоту серед білого дня, тільки тоді, коли та наблизилася до бази на відстань 100-150 м. Звичайно, в даному випадку про серйозний опір думати не доводиться, необхідно швидко виходити з оточення.

Третє. Один із найголовніших моментів. Необхідно мінувати дороги на відстані 300 м від висувного посту бази. Бажано простягнути шнур, і цей шнур потрібно постійно перевіряти. В даному випадку більше гарантії, що вибух відбудеться. Інші вибухові системи можуть не спрацювати. Вибухати лише тоді, коли до замінованої ділянки підійде основна група росіян, попередньо пропустивши передову розвідгрупу. Декілька вибухів від землі та зверху з дерев посіють паніку серед противника. Вплутуватися в позиційну автоматичну перестрілку не вигідно, оскільки спец. групи росіян мають досконалішу зброю. І втрати в лісових боях, навіть один до десятої для нас не вигідно.

У запропонованій нами тактиці росіяни несуть великі втрати, у тому числі виникає паніка і втрачається основна перевага, яку вони сподівалися - несподіванка. І цей момент моджахеди можуть використовувати для оточення та подальшого знищення групи супротивника за заздалегідь складеною схемою. Добре використовувати дублюючі вибухи (через шнури).

Четверте. При відході обов'язково мінувати базу, попередньо розкидавши довкола маленькі цвяхи. І обов'язково відзначити на схемі бази розташування мін.

П'яте. Дуже важливо створювати бази-пастки. Для цього необхідно зробити подібність бази (бліндаж, туалет, протоптати стежки тощо), потім необхідно провести «відплив» інформації. Спочатку зробити постріли з місця бази-пастки. Потім поширити чутку, що там навчають молодих бойовиків. Коли з'явиться російська розвідка, необхідно, щоб вони бачили дим від багаття, прив'язаного до дерева коня, чули музику або створити будь-які інші імітації, що підтверджують, що тут, напевно, розташована база моджахедів. Після цього треба чекати на прихід росіян. Потрібно мінувати територію, базу. Перевірити базу прийдуть спочатку кілька людей, а основна група росіян займе позицію навколо бази. Місця, зручні для заняття позиції, треба мінувати в першу чергу, особливо зверху. Вибухи треба робити одночасно. Потім після пальби, яку ймовірно, в паніці відкриє супротивник, можна зробити вибухи, що дублюють. У цей час треба замінувати дорогу, якою прийшли росіяни. Якщо можливо, одночасно зробити засідку. Ця тактика хороша тим, що ми викликаємо ворога туди, де нам зручно воювати з ним. Це легше, ніж шукати ворога у важкодоступних місцях. Для проведення цієї операції вистачає 2-3 моджахеди. За такої тактики командир може ефективно задіяти всю свою групу. І як сказав наш пророк (с.а.с.) "Війна - це хитрість" І ми маємо дотримуватися суніту.

Шосте. Лише фізичне усунення мунафіків недостатньо, щоб паралізувати їхню діяльність. Вони знаходять більш витончені та обережні методи у своїй брудній роботі. Ми повинні думати про те, як зіштовхнути мунафіків із їхніми російськими господарями. Так, щоб мунафіки та його родичі повністю втратили довіру до росіян. Наприклад, покласти цинк або щось із боєприпасів у город стукача, попередньо «настукавши» на стукача, що він постачає зброю моджахедам. Більш зручно це робити напередодні перевірок, зробивши те саме «витік» про закопані боєприпаси. Можна через лист у комендатуру від імені мунафіка викликати росіян і дорогою підірвати чи обстріляти їх. Зазвичай російські висилають трохи більше трьох одиниць техніки. І, як правило, росіяни реагують на сигнали від населення, щоб показати, як вони стежать за законом і порядком.

1. Скласти чіткий список мунафіків страчених нами за вироком Шаріатського суду.

2. Постійно патрулювати село, особливо вночі та ліквідувати спец. групи росіян, які тероризують населення. Цю операцію обов'язково зняти відеокамерою та оприлюднити ці відеокадри з відповідними поясненнями.

Вищий Військовий Маджліс-Шура командирам напрямків, груп та простим моджахедам віддає наступний

НАКАЗ

кожен командир повинен підготувати та провести не менше 1–2 операцій "база-пастка";

провести не менше двох операцій з дискредитації мунафіків перед росіянами на контрольованій території;

провести не менше двох операцій «будинок-пастка» на контрольованій вами території особливо у так званих благополучних місцях (Шалі, Знам'янське, Толстой-Юрт, Ачхой-Мартан, Щелковська).

найближчим часом кожному командиру направлення організувати групу з 25 осіб, у якій мають бути снайпера, кулеметники, гранатометники для участі у великій операції;

організувати дітей, щоб вони кричали "Аллах Акбар" перед комендатурами окупантів. Заохочувати дітей до маленьких подарунків. Подібні виступи сильно ламають моральний дух росіян;

організуватимуть комітет жінок, які будуть ініціаторами мітингів проти окупантів. Необхідно в міру сил підтримувати матеріально цих жінок та їхні сім'ї, кожен жіночий комітет має бути суворо прикріплений до певного сектору та певного командира спрямування.

На виконання попереднього наказу командирам напрямів необхідно скласти чіткий список командирів груп, підпорядкованих їм і направити до ВВМШ, щоб уникнути безконтрольного витрачання коштів та боєприпасів. Цей пункт наказу мотивований тим, деякі командири груп використовують кошти, звертаючись одночасно до кількох командирам напрямів.

Серед людей поширюються чутки, що росіяни йдуть то листопаді, чи то через місяць, чи то через два. Командирам не можна будувати свою військову програму, з цих чуток. Такі чутки розхолоджують моджахедів, і вони планують найпростіші короткочасні операції. Нам потрібно планувати свою військову стратегію, виходячи з того, що війна з російським окупантом буде довготривалою.

Нехай Аллах дасть нам усі сили, здоров'я та велич для роботи заради урочистості Ісламу.

Аллах акбар!

Військовий Амір ВВМШ

Амір ХАТТАБ. 03.12.2000 р.

Управління внутрішніх військ НКВС

Північно-Кавказького округу

Цілком таємно

Екз. № гір. П'ятигорськ

командиру 1-ї стрілецької дивізії ВР НКВС генерал-майору тов. Вітрову гір. Краснодар

З досвіду проведених чекістсько-військових операцій з ліквідації бандитизму на Північному Кавказі, райони якого за своїм географічному положеннюаналогічні гірським районам Кримської АРСР, встановлено таке.

I. Особливості умов боротьби з бандитизмом у горах

Місцевість високогірна з глибокими ущелинами, що мають місцями стрімкі скелі. Ущелини порізані численними балками та ярами, вкритими лісом, чагарниками та чагарником. Це давало гарні укриття для банд і ускладнювало проведення бойових дій (рух, розвідку, спостереження, зв'язок).

Бурхливі потоки гірських річок, особливо під час злив і танення снігу, і навіть недолік і погане якість колісних доріг, а місцями повну відсутність їх ускладнювали пересування і маневр військ, які проводили операції.

Різкі зміни погоди: туман, злива, буран і т. д. (що буває частим явищем у горах) - призводило в деяких випадках до зриву наміченого плану та розгубленості офіцерського складу, не підготовленого до ухвалення швидкого рішення щодо ситуації, що змінилася.

Особливо складним є питання організації радіозв'язку в гірських умовах у зв'язку з тим, що вона, як правило, вимагає вивчення проходження радіохвиль у денний та нічний час у горах.

Матеріальне забезпечення військ (доставка продуктів та боєприпасів) за відсутністю продуктів, малих за вагою, обсягом та з великою калорійністю, утруднено та потребує значної кількості в'ючного транспорту.

Знання бандитами місцевості та натренованість у пересуванні в горах, а також родинні зв'язки бандитів із місцевим населенням, яке служило для банд базою матеріального забезпечення та джерелом інформації про рух військових частин та підрозділів, нерідко давало можливість бандам йти з-під удару.

Особливі, невідомі значній кількості наших військ, у тому числі й офіцерам, національні, культурні та побутові звичаї та звичаї (що важливо в частині агентурних заходів, розміщення військ, використання провідників тощо), а також наявність родових пережитків, сила авторитетів і релігійний фанатизм впливали на організацію заходів боротьби з бандитизмом.

Наявність у населення великої кількості озброєння та боєприпасів, залишених йому німецьким командуванням та зібраних на рубежах бойових дій частин Червоної Армії з німецькими військами, є джерелом озброєння бандитів.

ІІ. Тактика дій бандгруп

З досвіду боротьби з бандитизмом на Північному Кавказі встановлено, що бандгрупи залежно від ситуації, що склалася, змінювали свою тактику дій, а саме:

ПЕРШИЙ ПЕРІОД(Період перших 3 місяців після звільнення території від німецьких окупантів). Діяльність бандгруп характеризувалася великою активністю. Бандити прагнули втримати у себе цілі райони і зберегти них фашистський порядок. Для досягнення цього бандгрупи об'єднувалися у великі угруповання чисельністю кілька сотень людей з єдиним керівництвом. Тактика дій бандгруп у період характеризувалася:

підготовкою рубежів оборони з виставленням на далеких підступах охорони та засідки, гарною організацією розвідки шляхом спостереження з панівних висот та через своїх родичів-пособників;

при сприятливій для бандгруп обстановці вони приймали з військовими підрозділами відкритий бій, прагнучи завдати можливо великої шкоди нашим військам;

широко застосовували прийом оточення та знищення дрібних підрозділів, використовуючи входження підрозділів у глибокі ущелини, влаштовуючи засідки в них та на стежках у вигляді вогневих мішків, часто хибними перебіжками наводили бійців на свої засідки;

влаштовували засідки, які пропускали розвідку та охорону та обрушувалися сильним вогнем на колони, завдаючи нашим військам велику шкоду;

при оточенні банди бандити займали кругову оборону та вели наполегливий бій. У випадках, коли вони переконувалися в перевазі на боці частин і підрозділів, що діють проти них, банди, прагнучи ухилитися від бою, з настанням темряви розсипалися і, використовуючи знання місцевості, ховалися поодинці або дрібними групами;

враховуючи обстановку, що склалася, для розгрому зазначених бандформувань було організовано і проведено кілька великих чекістсько-військових операцій із залученням великої кількості військ, в результаті чого головні бандгрупи були розгромлені. Проте в ході цих операцій наші війська мали втрати в живій силі та техніці, а ряд операцій успіху не мав.

Значні втрати в наших частинах та безуспішне проведення окремих операцій пояснюється таким:

штаби частин та офіцери погано вивчали оперативну обстановку і не мали постійного ділового зв'язку з органами НКВС, тому про наявність бандгруп дізнавалися тоді, коли чекістсько-військова операція вже назріла і її треба було проводити негайно. В результаті частини не мали часу на вивчення району операції та підготовку бойових дій, проводили їх поспішно та непродумано, особливо у правильному використанні місцевості, організації та застосуванні бойових порядків та у питаннях матеріального забезпечення;

погано було засвоєно питання забезпечення маршу та бою: охорона, розвідка, зв'язок та спостереження, в результаті підрозділи потрапляли в засідки, вогневі мішки та несли втрати в людях та техніці;

висилали дрібні групи бійців (5-7 осіб), які, потрапляючи в оточення, не могли самостійно вирішити результат бою та гинули;

поспішно організовані наступи та атаки на положення бандитів без достатнього закриття заслонами всіх шляхів відходу з району розташування банд давало їм можливість піти з-під удару;

затримання нашими засідками громадян та звільнення їх після перевірки у ряді випадків призводило до того, що звільнені виявлялися розвідниками банд, внаслідок чого засідки зазнавали обстрілу та зазнали втрат;

деякі наші підрозділи виходили на операції, будучи озброєні виключно автоматами, що призводило до того, що бандити, озброєні гвинтівками, використовуючи балістичні властивості своєї зброї, безкарно вели прицільний вогонь з дистанцій, які недосягали вогнем з автоматів;

наші підрозділи, пересуваючись, як правило, дном ущелин і стежками, не займали командних висот, що давало можливість бандитам використовувати їх для спостереження та обстрілу, внаслідок чого наші війська зазнавали значних втрат.

ДРУГИЙ ПЕРІОД.Після розгрому великих бандформувань у гірських районах Кавказу з'явилася значна кількість дрібних розрізнених банд чисельністю 5-40 осіб. Керівниками цих банд були кадрові бандити, німецькі агенти та зрадники Батьківщини - колишні німецькі бургомістри, старости та поліцейські.

Банди стали базуватися в районах та навколо населених пунктів, жителями яких вони були, підтримуючи тісний зв'язок із родичами та бандпосібниками. Водночас банди перейшли вже до іншої тактики дій, а саме:

побоюючись проникнення в банду нашої агентури, вони пропускали до своїх положень лише великих авторитетів та своїх родичів;

відкритого бою навіть із дрібними нашими підрозділами не приймали. Бій вели лише вимушено, ховаючись під покровом ночі чи туману;

організовували засідки, нападали на дрібні групи та окремі вбрання, роззброювали вбитих бійців, знімали обмундирування та переодягалися у військову форму;

викрадали у великій кількості худобу з ферм та пасовищ.

У цій обстановці операції із залученням великої кількості військ не давали вже необхідного ефекту, тому змінилася і наша тактика дій, а саме:

необхідно було застосовувати невеликі РПГ та ІГ, здатні до швидкого маневрування;

шляхом агентурних заходів органів НКВС, використання даних ВС та застосування постійно діючих розвідувально-пошукових груп точно встановлювати логотипи банд і, діючи стрімко та потай, знищувати їх,

систематичною роз'яснювальною роботою серед населення та неодноразовими облавами у населених пунктах руйнувалася бандпособницька база.

У ході чекістсько-військової операції з ліквідації цих розрізнених невеликих банд значну кількість їх було ліквідовано, частина банд розклалася, і групами або поодинці бандити почали здаватися.

Під час проведення бойових операцій виявлено такі недоліки.

Агентурні дані не завжди перевірялися і в багатьох випадках були неправдоподібними, а іноді запізнілими, що призводило до непотрібного вимотування сил бійців та провалу операції.

Відсутність маскування в період зосередження у вихідні райони та невміння потай підводити підрозділи до місць засідок. Слабка дисципліна серед особового складу в період несення служби у засідці та секреті.

Повільність дій. Відсутність узгодженості за часом між окремими групами-нарядами у справі закриття шляхів відходу банди.

Недооцінка служби пошуку та переслідування банд, що зникли з-під удару.

ТРЕТІЙ ПЕРІОДБоротьба частин округу з бандитизмом проходив в обстановці, коли:

бандгруппы, втрачаючи пособницьку базу, розкладалися, частина їх переходила на нелегальне становище, частина була у гарнізони і органи НКВС з повинною;

кадрові бандити та махрові зрадники Батьківщини стали розчленовуватися на дрібні банди (2–5 осіб) та суворо конспіруватися, пориваючи родинні зв'язки.

Лише окремі банди зберегли свій склад до 25 осіб.

У цей час тактика бандгрупп характеризувалася:

нападом та вбивством із засідок одиночних та дрібних груп військовослужбовців, а також партсовактиву;

грабежами та вбивствами громадян на дорогах, фермах та в селах. Бандити відбирали в основному продукти харчування, сіль та одяг;

викраденням худоби.

У цій ситуації відповідно змінювалися і наші методи боротьби з ними.

До районів, уражених бандитизмом, посилалася значна кількість дрібних РПГ, які іншою ярів і лощин, а також розвідкою стежок і слідів у лісах встановлювали логотипи банд, оточували та знищували їх.

На найімовірніших шляхах руху банд виставлялися засідки та секрети.

Органи НКВС шляхом агентурних заходів продовжували роботу з розкладання банд з одного боку, з іншого – встановлювали точне місцезнаходження банд та націлювали на них військові групи.

У третьому періоді боротьби з бандитизмом відзначені такі основні недоліки:

РПГ та групи військового наряду не завжди очолювалися офіцерами чи досвідченими особами сержантського складу, деякі групи під час руху не забезпечували себе належними заходами розвідки та охорони, внаслідок чого потрапляли під раптовий вогонь бандгруп та бандитів-одинаків, зазнаючи втрат.

Начальники РПГ – офіцери – не могли визначити свого місця у складі РПГ, висувалися вперед і гинули від перших пострілів бандитів, що призводило до дезорганізації управління та великої кількості втрат офіцерського складу.

Слабке знання карти з боку середньої ланки офіцерського складу.

ЧЕТВЕРТИЙ ПЕРІОД.Після виселення з меж Північного Кавказу карачаївців, чеченців, інгушів і балкарців до бандгруп, що оперували в гірських районах, приєдналися частина легалізованих до виселення бандитів, а також частина населення зазначених районів, що ухилилася від виселення, Позбавлені основних баз, але маючи значну кількість та автоматичного, дрібні бандгрупи активізували свої дії. Прийоми та методи їх на даному етапі визначаються наступним.

Позбавлені підтримки населення та перебуваючи повсякденно під бойовою дією РПГ, бандгрупи стали безперервно змінювати свої місця базування.

Помстячи за переселення своїх родичів, бандгрупи влаштовують засідки і самі відстежують наші РПГ, завдаючи останнім втрат, вбивають партійно-радянський і колгоспний актив і особи цивільного населення, що прибули в ці райони.

Бій бандити ведуть виключно завзятий.

Відповідно до цього у тактиці боротьби з ними найкращі результатидають засідки та секрети, створювані гарнізонами на можливих шляхах руху бандитів, що взаємодіють з активними діями РПГ.

Виходячи з досвіду боротьби з бандитизмом у гірських районах Північного Кавказу та ймовірності ведення частинами вашої дивізії боротьби з бандитизмом у горах Криму,

ПРОПОНУЮ

Справжні вказівки вивчити з усім офіцерським складом дивізії та практичної роботине допускати помилок, перелічених вище.

Навчити офіцерський склад досконало читати карту гірських районів, вміти по карті визначати крутість скатів та прохідність, знати, як складати розрахунки на марш та вживати заходів щодо збереження сил бійців.

У формі лекцій (бесід) вивчити національні, культурні та побутові особливості населення району діяльності з'єднання та вплив їх на оперативно-військові заходи.

Ознайомити офіцерський склад із географічними та кліматичними особливостями Криму.

З особовим складом частин провести заняття з тем:

а) з тактичної підготовки: "Ведення розвідки банд у гірських умовах" та "Ліквідація бандгрупи, що засіла на панівних, важкодоступних висотах";

б) з вогневої підготовки: "Правила стрільби у горах".

Наполегливо і повсякденно вчити війська нести службу спостереження.

У кожному взводі, роті навчити по 3 - 5 бійців передачі наказів

світлосигналами та прапорцями за спеціально розробленою таблицею сигналів та абеткою.

При організації радіозв'язку врахувати необхідність навчання всього офіцерського, сержантського та рядового складу підрозділів зв'язку вмінню організації радіозв'язку в гірських умовах, звернувши основну увагу на набуття навичок радистами у виборі місця розгортання радіостанції, застосуванні відповідних типів антен та способів їх встановлення, способів транспортування радіостанції та джерел .

Офіцерський склад при організації зв'язку за системою радіомереж або окремих напрямків повинен враховувати особливості підбору найкращих радіохвиль для роботи в гірських умовах, особливо для рацій малої потужності під час роботи вночі.

Для подолання стрімких скель та гірських потоків частини, призначені для дислокації в гірських районах, забезпечити альпійським спорядженням та навчити користуватися ним.

Безперервно вивчати оперативну обстановку та, не відриваючись від органів НКВС, своєчасно отримувати оперативні орієнтування та аналізувати їх у штабах,

Кожну проведену частинами операцію командирам частин та його штабам всебічно аналізувати і пізніше 10 діб із дня закінчення операції проводити детальний розбір з офіцерами частини.

При аналізі докладно аналізувати такі питання:

підготовка до операції: вивчення оперативної обстановки, топографічних та етнографічних особливостей району операції; планування операції;

матеріальне забезпечення операції, техніка доставки боєприпасів та продовольства у гори, заходи проти можливих стихійних явищ в умовах гір;

організація та ведення агентурної та військової розвідки;

заходи забезпечення від раптових нальотів банд, засідок;

організація зв'язку, виявлена ​​тактика бандитів;

розбір основних бойових епізодів;

Недоліки у підготовці операції та недоліки кожного підрозділу у проведенні бойових дій;

донесення.

Начальник внутрішніх військ НКВС СКО генерал-майор ГОЛОВКО

Начальник штабу внутрішніх військ НКВС СКО полковник ТАБАКІВ

РГВА, ф. 38650, оп. 1, д. 129, чл. I – N.

Цілком таємно

"Затверджую"

Зам. наркома держбезпеки СРСР

комісар держбезпеки 2 рангу

КОБУЛІВ

" " липня 1944 р.

ВКАЗІВКИ

військам, які беруть участь в операції з ліквідації бандитизму в гірських районах Північного Кавказу

I. Завдання операції

1. Завдання чекістсько-військової операції - повністю ліквідувати основні кадрові бандгрупи та їх ватажків Ісраїлова Хасана, Магомадова Ідріса та Алхастова Ібі, які є ядром бандформувань на Північному Кавказі.

ІІ. Умови проведення операції

4. Бандити у боротьбі з військами застосовують таку тактику:

а) ретельне спостереження військами з використанням оптики;

б) виставлення засідок у ущелинах, на поворотах стежок, у переправ через річки;

в) при оточенні бандити намагатимуться вийти з оточеного району дрібними групами та поодинці невідомими нам стежками, терасами скель або сховатися у печерах, щілинах, лісах;

г) ведення вогневого бою з метою прикрити вихід з оточення або виграти час до сприятливого моменту, що сприяє відриву від військ (настання ночі, туману, дощу тощо).

Бандити в районі своїх баз мають обладнані ВІД, викладені з каменю, з бійницями, використовують як ВІД старі вежі. ВІД займають у місцях, які дозволяють негайно сховатися (біля обриву, у ущелин скель, у чагарнику);

д) відстеження наших службових нарядів та напад на них;

е) перевдягання у червоноармійську форму;

ж) висока активність у бою з військами, прагнення попередити у відкритті вогню, влучність у стрільбі, небажання здатися живими. Військам для досягнення успіху потрібна велика витримка та мистецтво раптових дій.

7. Операції, що проводилися раніше, нерідко закінчувалися невдало з причин:

а) неправильного розрахунку сил і коштів командирами при прийнятті рішення про ліквідацію банди: майже завжди більша частина сил і засобів виділялася для активних дій в ударно-винищувальні загони, чим створювалася непотрібна, багаторазова перевага над бандою, тоді як район операції залишався неоточеним.

б) війська своє зосередження в районі операції та свої бойові порядки погано маскували; маневрів, що відволікають бандитів від справжнього призначення військ, не робили. У результаті бандити швидко виявляли як зосередження військ, і їх бойові порядки;

в) внаслідок поганого вивчення місцевості війська не закривали всіх можливих шляхів руху бандитів, і вони йшли. Частина бандитів, не вступаючи в бій з військами, ховалась у печерах, лісах, щілинах і не виявлялася;

г) військова та агентурна розвідка як перед початком, так і в момент операції працювала незадовільно.

ІІІ. Дії військ за етапами операції

8. Завдання першого етапу

У межах бойових ділянок повністю очистити місцевість від бандитів і тих, хто ухилився від переселення, не допустивши просочування їх у свої тили.

Для виконання поставленого завдання необхідно: добути «мови», отримати від нього дані про місця укриття банд, їх склад, шляхи пересування в горах, знайти досвідчених провідників, добути об'єкти для агентурних комбінацій.

Прихованим маневром, рухом дрібними групами та ретельним їх маскуванням приховати від бандитів мету операції та рух військ,

10. Просування має передувати виставлення НП на попередніх командних висотах і висилка розвідників у ділянки місцевості, що не переглядаються з висот.

11. Ведення пошуку банд і тих, хто ухилився від виселення, здійснювати виділеними від підрозділів РПГ силою 10–25 осіб.

У тилу РПГ виставляти на необхідний час НП та секрети для затримання тих, хто намагається прорватися в тил,

12. Полк, батальйон, рота повинні мати резерв. Полк – не менше роти, батальйон – до взводу, рота – до відділення. У складі полкового та батальйонного резерву мати станкові кулемети, 82-мм міномети, снайперів та розшукових собак.

13. Зв'язок із сусідніми частинами та підрозділами, як правило, повинен бути зоровий. У нічний час на стиках обов'язково виставлятиме службове вбрання.

14. З метою запобігання розривам у русі між підрозділами та для зручності управління рух підрозділів регулювати заздалегідь визначеними зрівняльними рубежами. Вирівнювальні рубежі призначати на місцевості, зручній для спостереження та орієнтування.

Вночі на зрівняльних рубежах виставлятимуть мережу дозорів, секретів, засідок для затримання тих, хто намагається прорватися в тил.

15. На привалах, ночівлі обов'язково мати охорону, що забезпечує від раптового нальоту банди. Вбрання виставляти на схилах хребтів, висотах, що дають змогу контролювати та прострілювати небезпечні ділянки.

17. Завдання другого етапу операції.

Створити щільне кільце оточення району Хільдихорівського та Майстинського ущелин для того, щоб не пропустити жодного бандита.

18. Кільце оточення складається з поєднання різних видівнаряду: засідок, заслонів, секретів, спостережних постів, розташованих по фронту та в глибину, якими перехоплюються всі виходи з кільця оточення. Розташування нарядів у результаті вивчення місцевості має безперервно вдосконалюватись. У нічний час кількість нарядів збільшуватиме з використанням всього особового складу, за винятком резерву.

20. Полкова ділянка повинна бути розбита на батальйонні, ротні та взводні бойові райони. У кожному бойовому районі для дій із затримання бандитів, що прорвалися з кільця, оточення і при інших непередбачених випадках мати резерв, в якому повинні бути РП, міномет, ПТР, снайпер і розшуковий собака.

21. Вибір місця для розміщення службових нарядів та їх озброєння мають велике значення для успішного вирішення завдань. НП повинні бути приховані чисельністю не менше 3 осіб. Ставити їх на схилах командних висот на місця з великим полем видимості у бік району знаходження супротивника та можливістю зорового (сигналами) зв'язку з командним пунктом. Склад НЛ розміщатиме розосередження, в радіусі 15–20 метрів. Озброєння: гвинтівка, бінокль, гранат, засоби сигналізації або телефон.

У точках з найкращим оглядоммісцевості по кільцю оточення ставити офіцерські НП. Секретами, засідками закривати узлісся лісу та чагарника, стежки, тераси, виходи з тіснин. Місце розміщення секрету повинно дозволяти переглядати всю місцевість, що перекривається. Чисельність секрету та засідки визначається місцевістю. Озброєння змішане: гвинтівки, автомати та обов'язково снайпер.

22. На додаток до мережі службових нарядів широко застосовувати найпростіші технічні загородження, які б видавали звуки при їх проходженні: накидання сухого хмизу, накладання каменів так, щоб при дотику до них вони, падаючи, видавали шум, простягання шпагату з навішаними на нього. і т. д. Особливо небезпечні ділянки мінувати ППМ.

24. До настання темряви у бойових районах припиняти будь-який рух особового складу. Усі мають бути на своїх місцях та напругою слуху та зору виявляти рух бандитів.

25. Завдання третього етапу операції

Ліквідація бандитів та вилучення тих, хто ухилився від виселення в оточеному районі.

27. Бойовому порядку РПГ слід надавати форму дуги, крайні точки якої – розвідники, спостерігачі – повинні висуватися вперед, займати командні точки, що дають можливість переглядати ущелину, виявляти знаходження банд, шляхи їхнього руху. На пошук у кожній дрібній ущелині виділяти окрему РПГ. яка починає пошук із верхньої частини ущелини. РПГ, що діє за основною ущелиною, здійснює пошук з деяким уступом назад по відношенню до РПГ, що діє по відрогах його.

Взаємодія між окремими РПГ та резервом має бути чітко налагоджена, інакше бандити перебігатимуть з однієї ущелини до іншої.

28. Резерв рухається за маршрутом, з якого він може швидко надати допомогу РПГ, що діє на найголовніших напрямках.

29. Якщо операцію у світлий час дня закінчено не буде, всі РПГ" до кінця дня мають вийти на встановлений зрівняльний рубіж. Керівник операції повинен дати вказівки на ніч про забезпечення стиків, які ділянки перекрити нарядами з метою недопущення прориву бандитів у тил. Пошук банди продовжувати вранці наступного дня за заздалегідь розробленим планом та додатковими вказівками, які будуть надані керівником операції відповідно до нових даних обстановки.

IV. Дії РПГ у горах

31. В умовах гір бандити можуть ховатися в будь-якому місці, тому пошук повинен бути здійснений не тільки в ущелинах, а й у всій прилеглій до ущелин місцевості, що увійшла до оточення відповідно до бойового наказу.

32. Пошук бандитів провадиться розвідувально-пошуковими групами. Кожен з них дається для пошуку певної смуги або ділянки місцевості (ущелина, гряда висот тощо). Розмежувальні лінії між РПГ повинні проходити по місцевості, що добре проглядається, а зв'язок - зоровий.

34. Пошук ведеться шляхом ретельного огляду місць можливого укриття: печери, щілини скель, кам'яні нагромадження, чагарники, споруди, погреби в будинках тощо - знаходженням слідів та розшуком слідом.

35. Перед оглядом місцевих предметів необхідно знайти потайний шлях підходу до них. Рух вперед забезпечує снайпер або боєць із РП, який спостерігає за місцем можливого знаходження бандита у готовності негайно відкрити вогонь. Оглянувши місцевість одному рубежі, через укриття оглянути другий підлягає огляду рубіж і пересуватися у тому порядку. Дії з огляду місцевості одним має забезпечуватися спостереженням та вогневою підтримкою іншого.

36. Перед спуском в ущелину виставляти наглядові пости по обидва краї ущелини у складі снайперів і бійців з РП у готовності прикрити вогнем групи, що спускаються до ущелин.

Пошук в ущелинах проводити як по дну, так і по схилах його, причому ті, що проводять пошук по дну, повинні діяти уступом назад по відношенню до тих, хто виконує пошук по схилу (гребеню). Такий порядок найкраще забезпечує вогневу взаємодію між окремими бійцями РПГ.

38. При виявленні печери:

а) встановити приховане спостереження за виходами та прикрити їх вогнем РП та снайперів;

б) рух до печери робити потай;

в) перед оглядом печери зробити оклик і запропонувати вийти, попередивши, що печера оточена. При неотриманні відповіді або відмови вийти закидати печеру гранатами, після чого ретельно оглянути її. За наявності місцевих провідників першими надсилати до печери їх;

г) під час огляду печери шукати та вилучати зброю, боєприпаси, документи та продовольство.

40. Переслідування банди вести із напругою всіх сил. Вбранням, сусіднім РПГ показувати напрямок відходу банди ракетами або доносити по радіо.

При переслідуванні мати на увазі, що банда може йти частиною сил, а решта може бути залишена в укритті для створення вогневого мішка.

Для протидії цьому обов'язкова охорона флангів та тилу. Якщо дозволяє місцевість, переслідування здійснюватиме силами резерву.

41. Для уповільнення відходу банди по тіснинах, ущелинах робити вогневе загородження стріляниною зі станкових кулеметів та мінометів.

43. Під час операції в горах бувають випадки виявлення банди раніше, ніж вона помітила війська. Це виключно вигідне становище використовується так:

а) за сигналом весь склад групи ретельно маскується;

6) банда пропускається у вогневий мішок;

в) коли втягнеться у мішок вся банда, відкриватиме організований вогонь;

г) попереду бандитів, що йдуть, знімати безшумно;

д) якщо банда йде в протилежному напрямку, приховано здійснити обхід та діяти раптовим вогневим нальотом.

V. Організація та ведення військової розвідки

VI. Дії підрозділів під час раптових нападів банди

51. Дрібним підрозділам (групам) під час пересування в горах:

а) забороняється їхати групами на одній підводі, йти скучено, зупинятися на закритій місцевості, відриватися один від одного на далекі відстані, нести зброю в положенні "за спину" або залишати її на підводах;

б) дотримуватися таких вимог:

тримати зброю у готовності до негайного відкриття вогню;

йти один від одного на відстані 3-5 метрів;

при прямуванні з обозом йти за підводами або з боку підводи, закриваючись останньою від точки, з якої можливий обстріл бандою;

серед особового складу групи розподілити обов'язки щодо спостереження за місцевістю (вперед, праворуч, ліворуч, назад);

перш ніж виходити за поворот дороги (стежки) через укриття, оглянути місце, що лежить попереду.

52. При раптовому обстрілі банди:

швидко знайти укриття та непомітно для банди переповзти до іншої точки укриття;

прагнути піднятися вище для того, щоб знайти місце, звідки банда веде обстріл, зайняти вигідну для стрільби позицію і битися до останнього патрона;

виявивши банду, негайно відкривати вогонь. За пасивності та втрати самовладання неминуче будеш жертвою банди. Безцільної стрілянини не вести; спостерігати за товаришами та надавати їм допомогу;

бандити, зазвичай, підходять до трупів убитих бійців, обшукують, знущаються з них.

Ті, хто залишився живим, зайняти вигідну для стрільби крапку, ретельно замаскуватися і знищувати бандитів, що підходять до трупа.

Ніхто не має права залишити поле бою, поки є можливість завдати поразки банді

53. При завчасному виявленні засідки бандитів шляхом руху зайняти більш вигідну позицію, потай вийти до розташування банди і знищити її.

Начальник ВР НКВС СРСР

генерал-лейтенант ШЕРЕДЕГА

…липня 1944 р. РГВА, ф. 3 650, він. I, д. 129, л. 71 – 86.

УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ

РПГ - розвідувально-пошукова група

ІГ – винищувальна група

ВІД - вогнева точка

НП-наглядовий пост

РП - ручний кулемет

ПТР - протитанкова рушниця

ППМ - протипіхотна міна

Публікація В.Б.ВЕПРИНЦЕВА, І. А. МОЧАЛІНА

ПАМ'ЯТКА

для командира розвідувального органу з ведення розвідки у місті

Використовуючи оптичні засоби спостереження, дозорці починають розвідку населеного пункту з огляду його здалеку з відстані, що дозволяє за характерними ознаками визначити, чи є в ньому противник.

Наявність військ противника у населеному пунктіможна виявити по посиленому гавкоту собак, диму похідних кухонь, топці печей у незвичайний час, відсутності людей на полях та городах, особливо в період польових робіт. Сліди танків, бойових машин при в'їзді (виїзді), звуки роботи двигунів видають присутність механізованих частин та підрозділів. Наявність антенних пристроїв на околицях або поблизу населеного пункту, шостової кабельної лінії зв'язку або слідів прокопаних неглибоко кабелів, посадкового майданчика для гелікоптерів вказує на розташування командного пункту.

Визначити вогневу точку, встановлену у фундаменті будинку, можна по розчищеному сектору для стрільби (відсутності частини паркану або по вирубаних деревах і т. д.), відмінності фарбування від загального фону, посилення стін додатковою кладкою або мішками з піском. Взимку амбразуру можна помітити по парі, що виходить з неї. У дерев'яні будинкивогневі точки можна виявити по свіжому тирсі колод при влаштуванні амбразури, посилення стін, їх обмазуванні складами, що ускладнюють займання. Амбразура зазвичай розташовуються ближче до кутів будівель. У будинках, підготовлених для оборони чи зайнятих спостерігачами противника, зазвичай немає ознак життя й складається враження, що там нікого немає, але саме ця порожнеча має насторожити розвідників. При огляді населеного пункту слід звертати увагу на кущі, дерева, окремі будівлі, глибокі канави, яри на околицях, де противник може розташовувати підрозділи охорони, а також на дахи, горища вікна високих будівель, фабричні труби, звідки він може вести спостереження. здалеку дозорні, прикриваючись деревами та кущами, з боку городів та надвірних споруд та тильної частини житлових будинків, проникають у населений пункт та оглядають будівлі на околиці, якщо в них є мешканці, опитують їх.

У населеному пункті сільського типудозорні просуваються городами, садами, дворами. Не слід рухатися впритул до будівель і по ділянках, що переглядаються з вікон та дверей, розвідку населеного пункту міського типу доцільно вести двома дозорними парами. Рухаючись з невеликим інтервалом парами на одному рівні по різні боки вулиці, вони ведуть спостереження, прикриваючи один одного.

При огляді будов зсередини старший дозорець залишається зовні, перебуваючи в готовності надати допомогу дозорним і підтримуючи зоровий зв'язок з командиром. Дозорні, оглядаючи будову зсередини, вхідні двері обов'язково залишають відчиненими. Увійшовши до житлового будинку, насамперед потрібно опитати господаря і не відпускати його доти, доки не буде закінчено огляд. Особливу увагу треба звертати на горища та підвали.

У порожньому приміщенні, на вулиці та у дворічіпати будь-які речі або предмети не рекомендується, оскільки вони можуть бути заміновані. У таких випадках необхідно скористатися «кішкою», довгим жердиною або мотузкою через укриття. Двері відкриваються ударом ноги в район замку, а якщо вони відкриваються назовні, то з використанням знову ж таки мотузки або «кішки». Найбезпечніше для проникнення в будинок (приміщення) використовувати проломи в стінах. Якщо дозволяє обстановка для їх пророблення, можна використовувати заряди вибухової речовини, ручні гранати, постріли з гранатомета або знаряддя бойової машини.

Двері та вікна в будинкахсупротивником часто мінуються, крім того, вони можуть перебувати під його наглядом. Тому увійти в приміщення потрібно обережно, в готовності до відкриття вогню або, проти автоматної чергою, двері в районі замку, відчинити її ударом ноги, кинути всередину гранату і увірватися всередину негайно слідом за розривом. При виявленні мін-пасток негайно повідомляється по команді, а місця їх виявлення позначаються. За діями дозорців, які оглядають населений пункт, має спостерігати командир. Слідом за дозорцями він висуває до населеного пункту дозорне відділення.

Якщо розвідники діють на бойових машинах, дозорне відділення на підвищеній швидкості проскакує вже оглянуті дозорними вулиці (ділянки), займаючи зручні для спостереження, вигідні для бою позиції і лише потім населений пункт проходить ядро ​​розвідувального органу.

Дрібні населені пункти дозорне відділення долає одним кидком, відразу виходячи за дозорними з його протилежну околицю.

У великих населених пунктахядро дозору просувається слідом за дозорним відділенням (дозорними) у міру огляду від кварталу до кварталу. Виявлені міновані будівлі та загородження позначаються указками чи написами на стінах. Зроблені противником написи, умовні знаки, покажчики доріг змальовуються разом із знайденими (захопленими) документами направляються старшому начальнику. При виході із населеного пункту подальший рух організується так, щоб місцеві жителі не змогли визначити справжній напрямок дій розвідників.

Під час розвідки у населеному пункті розвідувальні підрозділи можуть виконувати і розвідувально-бойові завдання, зокрема діяти як штурмові групи. Велике значення має навченість особового складу техніки пересування розвідників у міських умовах. Так, стіна долається лише після попереднього огляду її протилежної сторони стрімким кидком. Перед подоланням відкритих ділянок місцевості (перехрестя доріг, вулиці, проміжків між будинками) необхідно переконатися у відсутності супротивника.

Оглядати місцевістьдоцільно через укриття. При цьому найбільш поширеною помилкою є демаскування себе елементами екіпірування (ствол зброї, антена радіостанції, засоби спостереження тощо). Під вікнами будівлі слід пересуватися, пригнувшись нижче зрізу вікна з максимальною швидкістю. Отвори вікон напівпідвальних приміщень необхідно перестрибувати (переступати). Слід по можливості уникати використання дверних отворів для входу-виходу. У разі потреби виходити з будівлі слід стрімким кидком, низько пригнувшись, до заздалегідь наміченого укриття під прикриттям вогню товариша.

У населеному пунктірозвідники можуть пересуватися як уздовж, і «крізь» будівлі, використовуючи проломи у стінах. Причому останньому способу пересування слід віддавати перевагу. У ході подолання відкритих ділянок широко застосовуються дими та вогневе прикриття, використовуються природні укриття, табельні та підручні засоби маскування. Переміщення здійснюється стрімко від укриття до укриття за попередньо наміченим маршрутом, причому відстань між укриттями має бути значним. Пересуваючись у складі групи, доцільно витримувати відстань між розвідниками 5-6 м (8-12 кроків) зменшення ризику вогневого ураження. У будівлі слід уникати переміщень вздовж віконних та дверних отворів, у коридорах просуватися лише вздовж стін.

Успіх дій штурмової групибагато в чому залежатиме від правильно організованого вогневого ураження противника. Велике значення має правильний вибір вогневих позицій, у віконних та дверних отворах, проломах, на горищах та дахах. Під час ведення вогню через стіну розвідник повинен зайняти позицію праворуч (ліворуч) від неї, але не зверху. При веденні вогню з дверних та віконних отворів, а також проломів у стінах вогневу позицію доцільніше займати у глибині приміщення.

У щоденних повідомленнях газет та з телеекранів постійно говорять про
чеченських бойовиках, показують їх, Цей термін став настільки розхожим,
що насправді повністю дезорієнтував громадську думку про те,
хто ж воює на боці Д. Дудаєва. Насправді у чеченських незаконних
на збройних формуваннях (НВФ) є досить чіткий поділ по
складу підрозділів, виду озброєнь та характеру виконуваних завдань.
Усі чеченські НВФ, що воюють проти федеральних військ, можна поділити на
три чіткі групи.

Насамперед це частини регулярної професійної армії Д, Дудаєва
(у тому числі і найманці), яку він випестував, навчив і озброїв за
час перебування при владі,

Другу, найбільш численну групу представляє так зване
чеченське ополчення. Це люди з міст та сіл, які чудово
володіють, як мінімум, стрілецькою зброєю і в змозі грамотно вести
ближній бій.

Крім цих загонів, які перебували зазвичай на передовій, у Грозному
було чітко налагоджено свою систему самооборони (третій тип озброєних
формувань). Це були жителі Грозного та найближчих передмість. Кожен
квартал мав спеціальні групи мешканців, які несли цілодобове
чергування у районі своєї прописки. У цих групах були свої снайпери,
автоматники та гранатометники. Основна їх функція – захист свого
квартали, вулиці, будинки, однак і вони брали участь у боях на передовій, до
якої від їхнього постійного місця дислокації було максимум кілька
кварталів. Тільки у разі витіснення зі свого кварталу ці
формування, які найменшою мірою підкорялися централізованому
командуванню, поповнювали другу групу (ополчення). Саме бійців
місцевих збройних формувань найчастіше ми бачили з екранів, набагато
рідше до кадру телевізійних операторів потрапляли люди з ополчення, і
практично не було відеозображень регулярних частин Д. Дудаєва, хоча
саме вони були цементуючим і керівним ланкою всієї чеченської
системи оборони у Грозному.

Таким чином, на боці Д. Дудаєва воював симбіоз регулярних професійних частин та ополчення двох типів.

Слід зазначити, що всі три вищезгадані групи із затягуванням
конфлікту отримували постійний приплив у живій силі та озброєнні ззовні
(професіоналів – з регіонів поза Чечною через погану блокаду зовнішніх
кордонів, а ополчення поповнювалося жителями, які за рахунок артобстрілів,
нальотів авіації та ін. зі зброєю в руках йшли помститися за вбитих
родичів та свої зруйновані будинки). Причому жителі Грозного вливалися
сили місцевої самооборони, а мешканці інших регіонів поповнювали
Ополчення, Необхідно підкреслити, що саме ті люди, які втратили
своїх близьких, були найбільш жорстокими, відрізнялися зневагою до смерті та
щодо цього наближалися до найманців.

За даними секретаря Ради безпеки О. Лобова, місто Грозне
обороняли до 15 тис. бійців регулярної армії. За тими ж даними, під
рушницею у Д. Дудаєва перебувало на початок штурму міста 2,5 тис.
іноземних найманців. Кількість же ополченців та ополченців самооборони
практично не піддається обліку.

За заявою керівника командування угрупуванням федеральних військ
у Чечні (з 01.02.95) заступника міністра внутрішніх справ РФ,
командувача внутрішніх військ МВС РФ А. Куликова, після захоплення
федеральними військами 25 січня особистого архіву Д. Дудаєва він має в своєму розпорядженні
документами, з яких випливає, що армія Чечні станом на 1
січня 1994 року являла собою найбільше озброєне
формування у північнокавказькому регіоні. У документі вказані всі
прізвища: начальник Генерального штабу, представник президента у
Генштабе, командувач національної гвардії, командувач BBC тощо.
Дано характеристики кожного роду військ, склад, чисельність.

За оперативними даними МВС РФ, чисельність збройних сил Чечні
початок конфлікту становила 15 тис. осіб регулярної армії та 30-40 тис. осіб.
людина озброєного ополчення, Крім того, згідно з трофейними
документам мобілізаційного плану Д. Дудаєв міг при оголошенні
мобілізації поставити під рушницю 300 тис. Чоловік.

Необхідно також зазначити, що переважна більшість особистого
складу регулярної армії Чечні та збройного ополчення пройшли службу в
лавах Радянської Армії, багато брали участь в афганській війні та в бойових
діях в Абхазії.

Озброєне ополчення у Грозному

Кожен загін ополчення був мобільним, У кожному з них було від однієї до
кількох машин. Загони тримали чіткий зв'язок із регулярними
формуваннями та один з одним. Для цього у розпорядженні загонів були
польові стаціонарні та індивідуальні портативні рації.

Підвали для постійного місця перебування вибиралися просторі та
зручні. Усі ці приміщення були ретельно обладнані. Туди підводилися і
газ (по можливості), та електрика від двигунів. В обов'язковому
порядку встановлювали печі та плити. Спальні обладналися розкладушками та
нарами, У цих же підвалах розміщувалися їдальні, де їжа готувалася на
всіх. Окремі кабінети для начальства та для медсанчастини. У таких
медсанчасти надавали не тільки першу допомогу, але й робили операції,

Бойові дії велися вахтовим методом. Про кожен вихід на бойову
операцію докладно повідомлялося: що, де, скільки бронетехніки
і т. д. Перед виходом того чи іншого загону на конкретну операцію
ретельно проводився її розбір, аж до розподілу, хто яку
одиницю бронетехніки протиборчих федеральних військ знищуватиме
щоб уникнути плутанини в бою.

Слід зазначити чіткий розподіл функцій у загоні відповідно
із професійною придатністю. Наприклад, шоферу в кожному загоні
заборонялося брати участь у бойових діях за будь-яких
Звідси і мобільність загонів, і їх невловимість, і
ефект постійної присутності на відносно невеликий
протяжності лінії зіткнення, та відносно мала ефективність
бомбардувань і артилерійських обстрілів, що проводяться федеральними військами
запізненням. Майже у кожному загоні було кілька росіян.

Необхідно наголосити, що було організовано централізоване
постачання боєприпасів і озброєння, але цього було недостатньо.
Значна кількість зброї видобувалася під час бою з федеральними
військами, у тому числі бронетехніка, танки та боєприпаси. Все це
ретельно складалося. Важка техніка передавалась у розпорядження
регулярних частин дудаєвської армії, Бронетехніка, танки та артилерія
використовувалися виключно професіоналами, які мали тісний
контакт із ополченням.

Ополченці сил місцевої самооборони у Грозному

Характерний портрет чеченського ополченця із місцевих формувань
(Частини самооборони). Одяг, що відповідає погодним умовам,
обов'язковий автомат Калашнікова та інша легка зброя. Багато
ополченці мали також холодну зброю (ножі, кинджали). Крім того, в
лавах чеченських ополченців було багато РПГ. У належне
час ополченець навідувався додому, харчувався домашньою їжею, після чого
часто на машинах доставлявся на передову. Здебільшого
ополченці мали спеціальну підготовку. Воювали невеликими групами від 2
до 20 бійців. Управління групою внутрішнє, За умовним сигналом
зосереджувалися на небезпечній ділянці, Чеченці стверджували, що під час
новорічного штурму, про який керівництву НВФ було відомо заздалегідь
через витік інформації зі штабу федеральних військ, до міста на заклик
Д. Дудаєва прийшло на допомогу стільки селян, що багатьох довелося відсилати
тому як зайвих.

При штурмі Грозного основні бої розгорталися у центрі міста,
який був забудовою з багатоповерхових будинків і в яких
Більшість населення становили росіяни. Водночас одноповерхові
будови передмістя, де в основному проживало чеченське населення та
звідки постійно йшло підживлення передової, практично не обстрілювалися,
т. с. матеріальна база середнього чеченського ополченця сил самооборони не
була порушена при практично повному знищенні багатоповерхових будинків
центрі міста та заподіянні суттєвих втрат російськомовному мирному
населенню. Перебуваючи у своєму місті, ополченці вели бої з російськими
військами на чужій території.

Слід зазначити наступний факт: середньостатистичний ополченець у
громадянського життя займався торгівлею, в основному середньою і
дрібнооптовий, що приносило в умовах повного розвалу економіки Чечні
досить пристойні прибутки. Д. Дудаєв як президент незалежної Чечні
середньому ополченцю був байдужий. Небайдужим для нього
була своя справа, дружина, діти, будинок, яких він і захищав зі зброєю в руках.

Регулярна армія та найманці, що воюють на боці Д. Дудаєва

У складі регулярних НВФ були переважно дорослі чоловіки (середній
вік близько 35 років), що пройшли службу в радянських, а потім російських
Збройні Сили. У середньому під командуванням польових командирів
регулярних частин було від 100 до 200 бійців. В умовах складної
оперативної обстановки проводились регулярні наради польових
командирів та забезпечувався надійний зв'язок між підрозділами. Ці
частини поряд із найманцями були ядром усієї системи оборони чеченських
формувань.

Слід зазначити те що, що у боці Д. Дудаєва воювали (по
даними ФСК та ГРУ ГШ на кінець лютого) понад 5000 найманців мусульман і
немусульман із 14 держав ближнього та далекого зарубіжжя (у тому числі
Туреччина, Афганістан, Іран, Саудівська Аравія, Пакистан, Йорданія,
Азербайджан, Україна, країни Балтії та російські найманці).

За тими ж даними, майже половина найманців – вихідці з Грузії,
Абхазії та Дагестану, 700 осіб з Афганістану, близько 200 із країн
Балтії, 150 з України. У Грозному боролися два абхазькі чеченські
батальйону – найбоєздатніші частини збройних сил Чечні. Абхазів у
цих батальйонах не було, оскільки в їхньому складі знаходилися минулі
Нагірний Карабах та Абхазію чеченські фанати – досвідчені та дуже небезпечні
супротивники, практично смертники. Основні військові успіхи абхазької
сторони проти Грузії було досягнуто саме за допомогою чеченського
батальйону, названого на честь перемог абхазьким, У 1994 році цей батальйон
і склав основу військового угруповання, використаного Д. Дудаєвим
спочатку для боротьби з внутрішньою опозицією, а потім і з федеральними
військами Росії.

З найманців складалися мобільні професійні групи,
тактики дії диверсійно-розвідувальних груп, що дотримувалися.
спецназу: удар - відхід. Деякі експерти вважають, що заробітна
плата найманців залежно від кваліфікації становила від 200 до 800
дол на день, a no даним ГРУ – близько 1000 дол на день з додатковою
виплатою за кожну підбиту одиницю бронетехніки Однак ці суми
видаються завищеними.

Ведення бойових дій НВФ забезпечувалося не лише грошима, а й
шантажем. Відомі випадки, коли у російських жінок чеченці відбирали дітей
як заручники з вимогою дізнатися певну інформацію в
розташування російських елементів. Це, до речі, було однією з причин
високоефективного мінометного обстрілу позицій федеральних військ
чеченськими формуваннями.

Серед найманців була велика кількість висококласних снайперів,
мали бойовий досвід. За твердженнями військових, лише у 8-му армійському
корпусі станом початку січня 1995 р. лише на рівні взводу і роти
офіцери були практично вибиті снайперським вогнем. Зокрема, у 81-му
полку з Чорноріченського Приволзького військового округу в одному з
батальйонів після боїв на початку січня залишилися всього один офіцер і
10 солдатів.

Саме професіонали вели ефективну ефірну війну. Вони чудово
знали частоти, що використовуються федеральними військами, прослуховували багато
радіопереговори і часто вступали до них. Окрім звичайних загроз,
організовувалась і передача хибних радіорозпоряджень з метою
дезінформації. Так, згідно з наказом, в одну з частин було подано
машини з боєприпасами без відповідного розпорядження командира цієї
частини. Відразу ж після прибуття машин зона дислокації цієї військової
частини була піддана точному мінометному обстрілу. Вибухнули нові та
старі боєприпаси, про які добре знали дудаєвці.

Проблему боротьби з радіошпигунством чудово могли б вирішити частини
радіоелектронної боротьби. Проте полк РЕБ дислокувався у Моздоку.

Окрім радіопереговорів, для зв'язку між окремими підрозділами
чеченські формування використовували різні типи гральних карт. Карти
служили паролем і одночасно передачі наказів у письмовій
формі. Для зв'язку між підрозділами здебільшого використовувалися
діти, що забезпечило чеченцям практично швидку та повну передачу
інформації в умовах роз'єднаності підрозділів НВФ під час ведення
вуличних боїв.

Головним недоліком у діях чеченських формувань було те,
що вони не вміли окопуватись. Таку думку висловив начальник штабу
збройних сил Чечні А. Масхадов. Тільки після великих понесених
втрат польовим командирам вдалося змусити окопуватися чеченських
бійців, хоч робили вони це вкрай неохоче.

Тактика дій незаконних збройних формувань у Грозному

Тактика дій НВФ була простою, але ефективна. Основним
перевагою чеченців було відмінне знання міста, щодо
легке озброєння (автомат, гранатомет із запасом гранат, протитанкові
гранати). Це дозволяло їм легко та оперативно маневрувати.

Серед чеченських бойовиків були, безперечно, добре підготовлені
снайпери-гранатометники, які для зупинки руху колони та
блокування бронетехніки федеральних військ на вузьких вулицях підпалювали
головну та замикаючу машини кумулятивними гранатами. Втративши маневру,
інші машини ставали добрими цілями для бойовиків.
Тим часом снайпери-гранатометники переміщалися на інші позиції, а
танки, БТР та БМП розстрілювалися інтенсивним багаторівневим (поверховим)
гранатометним вогнем із довколишніх будинків. Бойовики чудово знали, що
додаткові паливні баки біля БМП розташовані у дверях десантного
відділення, а броня БМП не витримувала удару кумулятивної гранати.
Вцілілий десант або залишав палаючу машину, потрапляючи під прицільний
вогонь стрілецької зброї або залишався всередині неї.

За недостатньої кількості чеченських бойовиків на деяких ділянках
використовувалися так звані пастки. Спеціально обладнана вогнева
крапка в будівлі раптово відкривала вогонь головною машиною колони.
Танк чи БМП зупинявся (екіпажі не були підготовлені до відання
стрільби з ходу), щоб навести гармату та знищити її. В цей час
розосереджені в будинках бойовики починали обстріл із РПГ всієї
колони бронетехніки, що зупинилася.

Артилеристам дуже важко було засікти чеченські вогневі позиції,
Мінометні розрахунки не залишалися на вогневих позиціях та діяли як
кочівні підрозділи. Встановлені на Нивах, КамАЗах, трамвайних та
залізничних платформах міномети займали заздалегідь обрані позиції з
прив'язкою на місцевості і, зробивши 3-4 постріли, йшли в укриття.
Аналогічним чином діяли і мобільні групи гранатометників,
розташовані на спеціально обладнаних легкових автомашинах зі
знятими дахами та задніми сидіннями. Наявність подібних мобільних груп
давало можливість оперативно організовувати протитанкові заслони на
найбільш загрозливих напрямках та забезпечувало маневр
снайперам-гранатометникам.

Мінометні обстріли, як і точний снайперський вогонь, стали основними
причиною великих втрат федеральних військ. Діями артилеристів та
мінометників чеченських НВФ особисто керував начальник штабу ЗС Чечні А.
Масхадів. Свого часу він служив у Південній групі військ, неодноразово
перемагав на артилерійських змаганнях.

Використовуючи наявні танки, чеченці намагалися вести швидкоплинну
стрілянину з них у центрі міста, перебуваючи під прикриттям багатоповерхових
будинків. Після кількох пострілів танк швидко змінював вогневу позицію, а
вогонь у відповідь федеральних військ наносився, як правило, по житловому будинку,
був неефективним та призводив до втрат серед мирного населення. Чеченці
навчилися вправно дезорієнтувати коригувальників вогню, нерідко
створюючи ситуації, коли наші б'ють за нашими. Так, у ніч напередодні взяття
президентського палацу російська установка Град накрила свою ж
розвідроту в районі аеропорту.

Чеченські снайпери при веденні вогню намагалися потрапити у ноги
вибраної мети. Коли до пораненого підбігали інші російські солдати,
щоб забрати його, то й тим намагалися потрапити в ноги. Так
відстрілювали людину три, а потім методично добивали. Тільки після
великих втрат було отримано наказ про винесення поранених російських
військовослужбовців у темний час доби. За заявою чеченців, нестачі в
озброєння та боєприпаси протягом грудня – січня вони не відчували.
Озброєння та боєприпаси надходили до них із південного заходу у розмірах не
менших, ніж отримувала федеральна армія. За деякими відомостями,
постачання йшло через Інгушетію із самої Росії.

Ополченці діяли переважно партизанськими методами, як правило,
невеликі мобільні групи. Цікава деталь: ополченці приклади
своїх автоматів і ручних кулеметів обмотували гумовим джгутом, щоб
у разі чого використовувати його для зупинки кровотечі. Серед
ополченців, за свідченням очевидців, був п'яних чи обкурених.
Більшість ополченців не лише не п'ють, а й не курять. На думку
начальника штабу ЗС Чечні А. Масхадова, основним недоліком у діях
ополченців було те, що на ніч вони залишали позиції та йшли
додому, а вранці поверталися. З цим командування НВФ боролося, але по
здебільшого безуспішно.

У житлових будинкахчеченці у дверних отворах встановлювали на розтяжці гранати, прикріплюючи до них тротилові шашки. Помітити

тонку нитку під час штурму будівлі було непросто, а в нічний час
практично неможливо. Застосовувалося мінування та тіл загиблих
російських солдатів. Мінувалися також і найнебезпечніші ділянки
можливого прориву федеральних військ,

На озброєнні чеченців були танки Т-72, ​​Т-62, БТР-70, САУ 2C1, 2СЗ,
протитанкові гармати МТ-12, РСЗВ Град. У місті дудаєвці використали
велика кількість ручних протитанкових гранатометів. У великому
кількості були протитанкові кумулятивні ракети та міномети. на
озброєнні чеченців були також переносні зенітні ракетні комплекси
типу Стріла-2 та Стінгер, які, очевидно, були куплені після виведення
російських військ із Чечні. За деякими відомостями, стингери перебували в
руках у арабських і афганських найманців, що воювали за Д.
Дудаєва.

На початок лютого тактика ведення бойових дій у місті дещо
змінилася: чеченські формування намагалися розбивати підрозділи
федеральних військ на невеликі групи і знищувати їх поодинці.

Н.Н.Новичков, В.Я.Сніговський, А.Г.Соколов, В.Ю.Шварьов.
Російські збройні сили у чеченському конфлікті. Париж-Москва, 1995.
С. 36-42

МАСХАДОВ Аслан (Халід) АлійовичОбраний у 1997 р. президент Чеченської Республіки Ічкерія. Народився 21 вересня 1951 р. у Казахстані. У 1957 р. разом із батьками повернувся з Казахстану на батьківщину, в село Зебір-Юрт Надтерічного району Чечні. У 1972 р. закінчив Тбіліське вище артилерійське училище і був спрямований на Далекий Схід. Пройшов усі ступені армійських ієрархічних сходів від командира взводу до начштабу дивізіону.

1981 р. закінчив Ленінградську артилерійську академію ім. М.І.Калініна. Після закінчення академії направлений до Центральної групи військ в Угорщині, де служив на посаді командира дивізіону, потім – комполка. За Угорщиною слідує Литва: командир полку самохідних артилерійських установок, начальник штабу ракетних військ та артилерії гарнізону міста Вільнюса у Литві, заступник командира сьомої дивізії у Прибалтійському військовому окрузі.

У січні 1990 р., під час виступів прихильників незалежності Литви, Масхадов перебував у Вільнюсі.

З 1991 р. - начальник Цивільної оборониЧеченської Республіки, заступник начальника Головного штабу Верховної РадиЧР.

У 1992 р. полковник Масхадов звільнився з російської армії і обійняв посаду першого заступника начальника Головного штабу ЧР.

З березня 1994 р. – начальник Головного штабу ЗС ЧР.

З грудня 1994 р. до січня 1995 р. очолював оборону президентського палацу у Грозному.

Навесні 1995 р. Аслан Масхадов керував бойовими діями збройних формувань зі штабу Ножай-Юрте.

У червні 1995 р. очолив штаб-квартиру дудаєвських формувань Дарго.

У серпні-жовтні 1995 р. очолював групу військових представників дудаєвської делегації на російсько-чеченських переговорах.

У серпні 1996 р. представляв чеченських сепаратистів на переговорах із секретарем Ради Безпеки Олександром Лебедем

17 жовтня 1996 р. був призначений на посаду прем'єр-міністра коаліційного уряду Чечні з формулюванням "на перехідний період".

У грудні 1996 р., відповідно до закону про вибори, пішов з офіційних постів – прем'єр-міністра коаліційного уряду, начальника Головного штабу Збройних Сил, заступника головнокомандувача ЗС Чеченської республіки Ічкерія, щоб мати право балотуватися на пост президента Чечні.

З липня 1998 р. виконував обов'язки прем'єр-міністра Чечні, поєднуючи цю посаду з посадою президента.

У грудні 1998 р. конституційні повноваження Масхадова під приводом його "проросійської позиції" намагалися оскаржити "польові командири" Шаміль Басаєв, Салман Радуєв та Хункар Ісрапілов. Очолювана ними "Рада командувачів Чечні" вимагала від Верховного шаріатського суду усунення Масхадова з посади. Шаріатський суд запропонував Масхадову в односторонньому порядку перервати відносини із Росією. Однак суд не знайшов достатніх підстав для того, щоб усунути з посади президента ЧР, хоча він і був визнаний винним у підборі на керівні посади осіб, які "співпрацювали з окупаційним режимом".
Знищено 8 березня 2005 р. спецназом ФСБ Росії у селищі Толстой-Юрт Грозненського району.

БАРАЇВ Арбі.Підозрювався в організації викрадень співробітників ФСБ Грибова та Лебединського, повноважного представника президента РФ у Чечні Власова, співробітників Червоного Хреста, а також вбивства чотирьох громадян Великобританії та Нової Зеландії (Пітера Кеннеді, Даррена Хіки, Рудольфа Пестчі та Стенлі Шоу). МВС оголосило Бараєва у федеральний розшук у кримінальній справі за фактом викрадення у Чечні тележурналістів НТВ – Масюк, Мордюкова, Ольчева та тележурналістів OPT – Богатирьова та Черняєва. Загалом на його особистому рахунку смерть близько двохсот росіян - військовослужбовців та цивільних.

23-24 червня 2001 р. у родовому селищі Алхан-кала та Кулари спеціальний зведений загін МВС та ФСБ проводив спецоперацію з ліквідації загону бойовиків Арбі Бараєва. Знищено 15 бойовиків та сам Бараєв.

БАРАЇВ Мовсар, племінник Арбі Бараєва. Перше бойове хрещення Мовсар отримав влітку 1998 р. у Гудермесі, коли бараївці разом із урус-мартанівськими ваххабітами схльоснулися з бійцями з загону братів Ямадаєвих. Тоді Мовсара було поранено.

Після введення до Чечні федеральних військ Арбі Бараєв призначив свого племінника командиром диверсійного загону та відправив до Аргуна. Влітку 2001 р., коли Арбі Бараєв був убитий у селищі Алхан-Кала Грозненського сільського району, Мовсар проголосив себе замість дядька еміром алхан-калинського джамаату Організував кілька нападів на федеральні колони та цілу серію вибухів у Грозному, Урус-Мартані та Гудермесі.

У жовтні 2002 р. терористи під керівництвом Мовсара Бараєва захопили будівлю Будинку культури Державного підшипникового заводу на вулиці Мельникова (Театральний центр на Дубровці) під час мюзиклу "Норд-Ост". У заручники були взяті глядачі та актори (до 1000 осіб). 26 жовтня заручників було звільнено, Мовсара Бараєва та 43 терористи знищено.

Сулеймен Мовсан.Племінник Арбі Бараєва. Вбито 25 серпня 2001 року в місті Аргуні під час проведення спеціальної операціїспівробітниками Управління ФСБ Росії з Чечні. Операція проводилася з метою встановлення точного місцезнаходження та затримання Сулейменова. Однак у ході проведення операції Мовсан Сулейменов та ще три командири середньої ланки чинили збройний опір. У результаті їх було знищено.

Абу Умар.Уродженець Саудівської Аравії. Один із найвідоміших помічників Хаттабу. Експерт з мінно-вибухової справи. Мінував підступи до Грозного 1995 року. Брав участь в організації вибухів у Буйнакську у 1998 році, під час вибуху був поранений. Організував вибух у Волгограді 31 травня 2000 року, в якому загинуло 2 та було поранено 12 людей.

Абу Умар навчив практично всіх організаторів вибухів у Чечні та на Північному Кавказі.

Окрім підготовки терактів, Абу-Умар займався питаннями фінансування.

бойовиків, у тому числі, переправлення до Чечні найманців каналами однієї з

міжнародних ісламських організацій

Знищено 11 липня 2001 року у селищі Майруп Шалінського району під час спецоперації ФСБ та МВС Росії.

Емір Ібн Аль ХАТТАБ.Професійний терорист, один із найбільш непримиренних бойовиків у Чечні.

До найбільш "відомих" операцій, проведених під керівництвом або за безпосередньою участю Хаттаба і його бойовиків, належать:

Теракт у м. Будьонівську (від загону Хаттаба виділялося 70 осіб, втрат серед них не було);

Забезпечення "коридору" банді С. Радуєва для виходу з н.п. Першотравневе - підготовлена ​​та проведена особисто Хаттабом операція зі знищення колони 245-ї мсп у н.п. Ярішмарди;

Безпосередня участь у підготовці та нападі на Грозний у серпні 1996 року.

Теракт у м. Буйнакську 22 грудня 1997 року. У ході збройного нападу на військову частину в Буйнакську отримав поранення правого плеча.

Радуєв Салман.З квітня 1996 року до червня 1997 року Радуєв був командувачем збройним підрозділом " Армія генерала Дудаєва " .

У 1996-1997 роках Салман Радуєв неодноразово брав він відповідальність за скоєні біля Росії теракти і виступав із погрозами на адресу Росії.

1998 року взяв на себе відповідальність за замах на президента Грузії Едуарда Шеварднадзе. Він також взяв на себе відповідальність за вибухи на вокзалах в Армавірі та П'ятигорську. Радуївська банда займалася грабежами на залізницях, вона винна у розкраданні державних коштів у розмірі 600 - 700 тисяч рублів, що призначалися для виплати зарплати вчителям у Чеченській Республіці.

12 березня 2000 року його захопили в полон у селищі Новогрозненський під час проведення спецоперації співробітниками ФСБ.

Генпрокуратурою РФ Салману Радуєву пред'явлено звинувачення за 18 статтями Кримінального кодексу Росії (зокрема "тероризм", "вбивство", "бандитизм"). Вирок – довічне ув'язнення.

Помер 14 грудня 2002 р. Діагноз: "геморагічний васкуліт" (незгортання крові). Похований 17 грудня на міському цвинтарі Солікамська (Пермська область).

АТГЕРІЇВ Турпал-Алі.Колишній співробітник 21-ї роти ДАІ Грозного. Під час бойових дій був командиром Новогрозненського полку, який разом із Салманом Радуєвим брав участь у кизлярських та першотравневих подіях.

За цим фактом Генеральною прокуратурою РФ порушено кримінальну справу за ст. 77 (бандитизм), ст. 126 (захоплення заручників) та ст. 213-3, ч. 3 (тероризм). Оголошено у федеральний розшук.

25 грудня 2002 року Верховний СудДагестан засудив Атгерієва до 15 років позбавлення волі за участь у нападі на дагестанське місто Кізляр у січні 1996 року. Атгерієв був визнаний винним у тероризмі, організації незаконних збройних формувань, викраденні людей та захопленні заручників, розбої.

Помер 18 серпня 2002 року. Причиною смерті стало захворювання на лейкоз. Крім того, було встановлено, що Атгерієв мав інсульт.

ГЕЛАЇВ Руслан (Хамзат).Колишній командир полку спеціального призначення"БОРЗ" НД ЧРІ, підполковник армії Ічкерії.

Під час ведення бойових дій – командир Шатоєвського гарнізону, командир "Абхазького батальйону". У формуванні Гелаєва вважалося вісімсот - дев'ятсот добре озброєних бойовиків, у складі було близько п'ятдесяти снайперів з Литви, десять - п'ятнадцять снайперів з Естонії. Так званий полк спеціального призначення дислокувався у районах Шарой, Ітум-Кале, Халкіної.

У 2002 році оголосив про намір отримати пост президента Ічкерії; його підтримав колишній керівник дудаєвської служби зовнішньої розвідки, відомий кримінальний нафтовий бізнесмен Хожі Нухаєв.

20 серпня 2002 року банда Руслана Гелаєва зробила спробу збройного переходу з Панкіської ущелини в Грузії через територію Північної Осетії та Інгушетії до Чечні.

1 березня 2004 року територіальний відділ "Махачкала" Північнокавказького відділення управління прикордонної служби розповсюдив повідомлення про знищення Руслана Гелаєва в горах Дагестану (повідомлення про його загибель звучали неодноразово).

МУНАЇВ Іса.Чеченський польовий командир. Керував загонами, що діють у чеченській столиці, був призначеним на початку 1999 року Асланом Масхадовим військовим комендантом міста Грозного.

Вбито 1 жовтня 2000 року в ході бойового зіткнення в Стапропромисловому районі Грозного (за повідомленням прес-центру Об'єднаного угруповання російських військ у Чечні, 2000 рік).

МОВСАЄВ Абу.Заступник міністра шаріатської безпеки Ічкерії.

Після нападу на Будьонівськ (1995 р.) стали стверджувати, що Абу Мовсаєв був одним з організаторів акції. Після Будьоннівська отримав звання бригадного генерала. У 1996 - липень 1997 року. – голова департаменту Держбезпеки Ічкерії. У період збройного конфлікту в Чечні він деякий час у 1996 виконував обов'язки начальника головного штабу чеченських формувань.

КАРІЇВ (КОРІЇВ) Магомед.Чеченський польовий командир.

До вересня 1998 Карієв був заступником начальника Служби безпеки Ічкерії. Потім його призначили начальником 6-го відділу міністерства шаріатської безпеки, який відповідає за боротьбу з організованою злочинністю.

Карієв займався викраденням людей та захопленням заручників з метою викупу.

Було вбито 22 травня 2001 року кількома пострілами біля дверей квартири, яку він винаймав у Баку під виглядом біженця.

ЦАГАРАЇВ Магомад.Один із ватажків чеченських бандформувань. Цагараєв був заступником Мовзана Ахмадова безпосередньо керував бойовими операціями; був найближчим довіреним обличчям Хаттаба.

У березні 2001 року Цагараєва було поранено, проте зумів сховатися і проникнути за кордон. На початку липня 2001 року він повернувся до Чечні та організував у Грозному бандгрупи для вчинення терактів.

МАЛИК Абдула.Відомий польовий командир. Входив до найближчого оточення ватажків незаконних збройних формувань Чечні Еміра Хаттаба та Шаміля Басаєва. Вбито 13 серпня 2001 року під час спецоперації у Веденському районі Чеченської Республіки.

ХАЙХАРОЇВ Руслан.Відомий чеченський польовий командир. Під час війни у ​​Чечні (1994-1996) командував загонами захисників селища Бамут та південно-східного фронту чеченської армії.

Після 1996 року Хайхароєв мав великі зв'язки у злочинному світі Північного Кавказу, контролював два види злочинного бізнесу: переправлення до Чеченської Республіки заручників з Інгушетії та Північної Осетії, а також контрабанду нафтопродуктів. Колишній співробітник особистої охорони Дудаєва.

Передбачається, що він мав відношення до безслідного зникнення журналістів газети "Невський час" Максима Шабліна та Фелікса Тітова, а також був замовником двох вибухів у московських тролейбусах 11 та 12 липня 1996 року. Звинувачений Російською СлужбоюБезпеки в організації вибуху міжміського пасажирського автобуса у Нальчику.

Організатор викрадення 1 травня 1998 року повноважного представника Президента РФ у Чечні Валентина Власова (цей факт встановлено російськими правоохоронними органами).

Помер 8 вересня 1999 року у районній лікарні міста Урус-Мартана Чеченської Республіки. Помер від ран, отриманих у ніч із 23 на 24 серпня 1999 року під час боїв у Ботліхському районі Дагестану (воював у складі загонів Арбі Бараєва).

За іншою версією, Хайхароєва було смертельно поранено односельцями-кровниками Бамута. Звістку про його смерть підтвердила прес-служба МВС РФ.

ХАЧУКАЄВ Хізир.Бригадний генерал, заступник Руслана Гелаєва. Командував Південно-Східним сектором оборони у Грозному. Розжалований Масхадовим у рядові за участь у переговорах з Ахмадом Кадировим та Володимиром Боковиковим у Назрані. Знищено 15 лютого 2002 року під час операції у Шалінському районі Чечні.

УМАЛАТІВ Адам.Кличка – "Тегеран". Один із ватажків чеченських бойовиків. Перебував у банді Хаттаба. Вбито 5 листопада 2001 року в результаті проведеної спецназівцями операції.

ІРІСХАНОВ Шаміль.Впливовий польовий командир із найближчого оточення Басаєва. Разом із Басаєвим брав участь у рейді на Буденовськ та захопленні там заручників у міській лікарні 1995 року. Очолив загін із близько 100 бойовиків влітку 2001 року, після того, як у спецоперації було знищено його старшого брата, так званого бригадного генерала Хізіра ІРІСХАНОВА, першого заступника Басаєва. "За операцію" у Буденовську братів Ірисханових Джохар Дудаєв нагородив найвищим орденом "Ічкерії" - "Честь нації".

САЛТАМИРЗАЇВ Адам.Найвпливовіший учасник незаконних збройних формувань. Був еміром (духовним лідером) ваххабітів селища Мескер-Юрт. Кличка – "Чорний Адам". Знищено 28 травня 2002 року в результаті спецоперації Федеральних сил у Шалінському районі Чечні. При спробі затримання в Мескер-Юрті він чинив опір і був убитий під час перестрілки.

АХМАДІВ Різван.Польовий командир, прізвисько "Даду". Був членом так званої "маджліс-уль-Шури моджахедів Кавказу".

Ахмадов прийняв він командування загоном бойовиків свого рідного брата Рамзана у лютому 2001 року після його ліквідації. Цей загін діяв у Грозному, у Грозненському сільському, Урус-Мартанівському та Шалінському районах, спираючись на посібників у рядах чеченського ОМОНу, що діяв у Грозному. 10 січня 2001 року саме група підлеглих Даду бойовиків захопила у заручники представника міжнародної організації "Лікарі без кордонів" Кеннета Глака.

АБДУХАДЖІЇВ Асланбек.Один із лідерів чеченських бойовиків, заступник Шаміля Басаєва з розвідувальної та диверсійної роботи. Прізвисько - "Великий Асланбек". У складі банд Басаєва та Радуєва брав активну участь у збройних нападах на міста Будьонівськ та Кизляр. У період правління Масхадова був військовим комендантом Шалинського району Чечні. У бандформуванні Басаєва особисто розробляв плани диверсійної та терористичної діяльності.

З дня нападу на Будьонівськ перебував у федеральному розшуку.

26 серпня 2002 року співробітники оперативного угруповання МВС РФ по Шалинському району та одного з загонів СОБРу спільно з бійцями військової комендатури Шалинського району провели в райцентрі Шалі операцію із затримання бойовика. Під час затримання він чинив збройний опір і був знищений.

ДЕМІЄВ Адлан.Ватажок бандформування. Причетний до серії диверсійно-терористичних актів на території Чечні.

Ліквідований 18 лютого 2003 р. федеральними силами Чечні в результаті контртерористичної операції, проведеної в Аргун.

Після блокування підрозділом федеральних сил Демієв чинив опір і спробував втекти на машині. Однак був знищений вогнем у відповідь федеральних сил. Під час огляду вбитого виявлено пістолет ПМ, гранати, радіостанції та підроблений паспорт.

БАТАЇВ Хамзат. Відомий польовий командир, який вважався "командувачем Бамутського напряму" опору чеченських бойовиків. Був убитий у березні 2000 року у населеному пункті Комсомольське. (Про це повідомив командувач угрупуванням внутрішніх військ МВС РФ у Чечні генерал Михайло Лагунець).

Інфраструктура НВФ

Найважливіша умова ефективних дій бойовиків – розвинена інфраструктура. У період між війнами активно створювалася мережа військових баз (постійних та перевалочних), опорних пунктів, складів та зон для розміщення керівного складу. Базові райони (БР) бандформувань були добре обладнані в інженерному відношенні, мали розвинену мережу оборонних споруд та перебували під прикриттям засобів ППО. На території кожного БР був штаб, навчальний центр, склади, ремонтні майстерні, госпіталь, житлові будівлі. Усі вони були розгорнуті у гірській Чечні. (Сьогодні їх частина знищена російськими військами.) Бази призначалися розміщувати збройних формувань, зберігання їх зброї та майна. Перевалочні бази та пункти були проміжними місцями постачання бойовиків і розташовувалися переважно на рівнині. У південно-східних та південно-західних районах Чечні, за даними розвідки, було обладнано понад 60 баз та складів із запасами зброї, боєприпасів, медикаментів, продовольства.

Для забезпечення партизанських дій створювалася ціла мережа схованок із матеріальними та фінансовими засобами. Причому число схронів було настільки велике, що значну частину їх не виявлено досі. З 1996 по 1998 рік на території Чечні було розгорнуто п'ять центрів радіорозвідки. Три з них розташовувалися в Ножай-Юртівському районі, два – у західній частині республіки. Обслуговуючий персонал цих центрів складали американці та англійці. За наявною інформацією, у деяких великих формуваннях як військові радники працювали натовські офіцери та інженери космічного зв'язку. Лідери бойовиків мали доступ до даних космічної розвідки НАТО. «Особливе» становище Чечні дозволило масхадівському режиму, використовуючи інформаційне свавілля, створити до 1999 року чітку систему управління та зв'язку на користь функціонування військової машини НВФ. Органи Держзв'язнагляду в республіці практично не діяли, рішення уряду РФ щодо порядку використання радіочастотного спектру, встановлених правил придбання та введення в експлуатацію систем та засобів радіозв'язку на території Чечні не виконувалися.

До 1999 року у Чечні було створено широко розгалужену систему зв'язку. Її основу склали:

Мережа мобільного радіозв'язку стандарту NMT-450, що має вихід на інші регіони Російської Федерації;

Системи зв'язку, що ґрунтуються на застосуванні радіоелектронних засобів провідних зарубіжних фірм («Моторола», «Кенвуд», «Айком» та ін.);

Радіорелейні лінії зв'язку;

Стаціонарні та мобільні станції телемовлення;

Радіомережі короткохвильового зв'язку виробничо-технологічних структур та міжнародних організацій, наприклад Червоного Хреста;

Інформаційно-розвідувальні радіомережі НВФ на базі аматорських КВ-радіопередавальних засобів;

Кабельні лінії зв'язку;

Носімі та мобільні засоби радіозв'язку, що не входять до складу рухомих систем зв'язку та працюють в УКХ-діапазоні (136–174; 300–350; 390–470 МГц), а також радіотелефони діапазону 860–960 МГц. Мережа мобільного мобільного радіозв'язку стандарту NMT-450 (дві базові станції), одна з яких була розміщена в Грозному, сполучалася з системою стільникового зв'язку Інгушетії. Базова станція мобільного зв'язку стандарту AMPS, розташована в Інгушетії, забезпечувала радіотелефонний зв'язок бойовикам, які мають термінали цієї системи в Чечні. Все це дозволяло польовим командирам мати в радіомережах від 20 до 60 кореспондентів, а в розвідувально-інформаційній мережі КВ-діапазону - від 60 до 80 кореспондентів, що активно діють. У період з 1996 по 2000 рік чеченською стороною було закуплено та отримано від різних держав та екстремістських ісламських організацій велику кількість озброєння та боєприпасів, проте йдеться виключно про стрілецьку зброю та протитанкові та зенітні ракетні комплекси (наприклад, керівництво руху «Талібан» передало 24 ПЗК "Stinger"). На кінець 1999 р. НВФ були такими лише у світлі їхньої спільної боротьби з федеральними силами, але ніяк не в сенсі загального керівництва. Основу незаконних збройних формувань складали загони польових командирів, які проводили операції самостійно, лише узгоджуючи їх із Головним штабом. Вони об'єднувалися лише великих операцій. Можливі шляхи переправки ПЗРК до Чечні Незважаючи на те, що чисельність та організаційна структура НВФ постійно змінювалися (залежно від розв'язуваних завдань, конкретної обстановки, наявності сил та засобів), можна простежити загальні організаційні підходи. На чолі великих банд стояли такі лідери загальночеченського рівня, як Басаєв, Гелаєв, Хаттаб, Бараєв, під контролем яких були цілі галузі місцевого «бізнесу» та значні ділянки території республіки. Кожен із них керував, як правило, 1–2 угрупованнями, що налічували по 500 і більше осіб. Одне угруповання призначалося для ведення бойових дій, друге (резервне) - для поповнення втрат та планової заміни воюючих. Зазвичай за п'ять-сім днів здійснювалася ротація. Кожне угруповання складалося з кількох загонів чисельністю від 100 до 150 осіб. Керували загонами польові командири (аміри). Загін складався із трьох груп. Найбільш численна (80-100 чоловік), добре підготовлена ​​та оснащена, знаходилася безпосередньо при амірі у постійній бойовій готовності, часто змінюючи місця дислокації. Друга (спеціальна) дислокувалася у населеному пункті та підкорялася лише командиру загону. Члени цієї групи (20-30 осіб) займалися звичайною господарською діяльністю маючи за плечима спеціальну підготовку. Бойовики третьої групи (20–30 осіб) мешкали у своїх населених пунктах. За наказом Аміру вони прибували в загін, виконували поставлене завдання і поверталися додому. Вони могли діяти самостійно, але за згодою командира, а також здійснювали збір інформації, доставляли необхідні ресурси до місць бойових дій. Ядром загону була бойова група, що складалася з 3 взводів (20-25 осіб) по 3 відділення (до 10 осіб) у кожному. Відділення оснащувалося кулеметами (ПК-1, РПК – 1); РПГ – 1; СВД – 1; автоматами – 6; РПГ – 18 («Муха») – 4–5. Патрони до ПК-1200-1500; до РПК-800-1000; до СВД – 150–200; до автомата – 400–500. Гранатами до РПГ – 3–6; ручними осколковими – по 4–6 на кожного бойовика; радіостанціями -1-2; біноклями – 2–3; картами місцевості – 1–2. Кожен бойовик мав також флягу з водою, комплект запасного одягу, плащ-накидку (намет), спальний мішок, медикаменти, суху пайку на 5–7 діб. Крім того, кожна бойова група могла мати 1-2 ДШК або НСВ, 1-2 ПТРК, переносну РСЗВ або безвідкатну зброю, 1-2 міномети, 1-2 ЗУ, 2-3 ПЗРК. Для захоплення стратегічно важливих ділянок території та населених пунктів різні НВФ об'єднувалися у великі угруповання. Наприклад, при підготовці вторгнення в Дагестан було створено три збройні формування: центральне (під керівництвом Шаміля Басаєва), північне (Шервані Басаєва) та південне (Багаутдіна) загальною чисельністю до 3000 бойовиків, що діяли в районах н.п. Ботліх, Анді та Гігатлі. Структурно формування ділилися на батальйони (по 50–70 осіб), роти (по 15–20 осіб) та взводи (по 5–7 осіб). У цілому нині незаконні збройні формування наприкінці 1999 року виглядали так: Президентська гвардія Командир - Магомед Хамбиев. Дві роти охорони президента. Рота почесної варти. Усього – близько 300 осіб. Збройні сили Головний штаб, начальник – Ольхазар Абуєв. Відділи: бойового управління, тилу та транспорту, кадрів, служби військ, ідеології та релігії. Батальйон управління та забезпечення (Ханкала). Шість мотострілкових батальйонів (близько 60 БТРів та БМП; Північний, Ханкала, Гудермес, Наурська). Танковий полк (близько 25 танків; Шалі). Змішаний артилерійський батальйон (3 САУ, 5 РСЗВ «Град», 20 гармат калібру понад 100 мм). Зенітний батальйон (15 зенітно-артилерійських установок, близько 40 ПЗРК). Саперний батальйон. Медичний батальйон. Розвідувально-диверсійна рота. Декілька полків територіальної оборони (кадровані). Усього – близько 2500 осіб. Міністерство шаріатської безпеки Міністр – Абу Мовсаєв. Департамент шаріатської громадської безпеки. Департамент шаріатських установ виконання покарань.

1-й ісламський полк спеціального призначення (Алхан-Кала та Ачхой-Мартан). 2-й ісламський полк спеціального призначення (Грозний). Усього – близько 1300 осіб. Антитерористичний центр Начальник – бригадний генерал Хункар-Паша Ісрапілов. Слідчі бригади (Гудермес). Група швидкого реагування (Гудермес). Усього – близько 350 осіб. Національна служба безпеки Департамент зовнішньої розвідки. Департамент контррозвідки. Департаменту безпеки на транспорті. Департамент безпеки у промисловості. Загін спеціального призначення "Борз". Командир – Муса Ходжаєв. Усього – близько 500 осіб. Міністерство внутрішніх справ Штаб. Відділи кадрів, кримінальної поліції, автомобільної інспекції, пожежної охорони. Районні відділи. Усього – близько 5000 осіб. Прикордонна та митна служба Департамент прикордонної охорони та митної служби. Усього – близько 400 осіб. Податкова служба Департамент податкової служби. Усього – близько 100 осіб. Формування польових командирів Загін Шаміля Басаєва та «бригадного генерала» Хаса-на Долгуєва. Ведено, Шалі – близько 2500 осіб. (Долгуєв убито у грудні 1999 р.) Загін Руслана Хайхороєва. Бамут, Ачхой-Мартанівський та Сунженський райони – близько 500 осіб. (Командир убито у жовтні 1999 р.) Загін Єлхоєва. Передмістя Бамута – близько 50 осіб. Загін Богураєва. Іщерська – близько 100 осіб. Загін Руслана (Хамзату) Гелаєва. Передмістя Грозного, Урус-Мартан, Шатой, Комсомольське, Ачхой-Мартан - близько 500 осіб. Загін Салмана Радуєва. Гудермес, Нові Гордалі – близько 600 осіб. Загін Вахіда Мурдашева та Ямадаєвих. Гудермес, Новогрозненський – близько 150 осіб. (З 25 листопада 1999 р. - за федеральних військ.) Загін Гелісханова. Ножай-Юртівський район – близько 150 осіб.

Загін Еміра ібн аль-Хат-таба. Сержень-Юрт, Шалі, Ведено – близько 550 осіб. Загін Арбі Бараєва. Урус-Мартан, Братське – близько 200 осіб. Загін Турпал-Алі Атгерієва. Шовківська – близько 200 осіб. "Польовий командир" Вахід Мурдашев Загін Хаташева. Урус-Мартан – близько 300 осіб. Загін Магомеда Аслутдінова. Кенхі – близько 100 осіб. Загін Абалаєва. Зандак – близько 150 осіб. (З 25 листопада 1999 р. - за федеральних військ.) Формування самооборони. Значна кількість загонів, що створюються практично у кожному населеному пункті з-поміж його мешканців. Іноземні найманці та добровольці. Громадяни Саудівської Аравії, Лівану, Ємену, Катару, Кувейту, Пакистану, Афганістану, Туреччини, Албанії та інших країн - близько 1000 осіб.