Курсова робота:

Методи оцінки інвестиційних проектів

Вступ

Міністерством Економічного розвиткуз урахуванням довгострокового прогнозу до 2020-2030 гг. виявлено межі розвитку, що спирається на нарощування експорту енерго-сировинних ресурсів, унаслідок чого обґрунтовано стратегічний вибір саме інноваційного, соціально-орієнтованого розвитку російської економіки. Таким чином, обрана для дослідження тема є особливо актуальною у сучасних умовах.

Метою даної курсової роботиє, виходячи з її назви розгляду методів оцінки інвестиційних проектів.

Відповідно до поставленої метою необхідно визначити та вирішити наступні завдання:

Виділити основні засади, покладені основою аналізу інвестиційних проектів;

Розглянути найбільш поширені критерії оцінки економічної ефективності інвестиційних проектів, у тому числі показники чистого наведеного доходу, внутрішньої норми прибутку та ін;

Виявити проблеми обліку інфляції та ризику;

Оцінка ефективності інвестицій є найбільш важливим етапому процесі прийняття інвестиційних рішень. Від того, наскільки об'єктивно та всебічно проведена ця оцінка, залежать терміни повернення вкладеного капіталу та темпи розвитку підприємства.

Теорія економічного обґрунтування інвестицій, також часто званого оцінкою ефективності інвестицій, широко освячена як у зарубіжній, і у вітчизняній літературі. Проте, як показує аналіз літературних джерел, з погляду багатьох вітчизняних авторів щодо розрахунку та інтерпретації показників оцінки ефективності інвестицій можуть мати суперечливий характер. Така ситуація свідчить про назрівання необхідності узагальнення та критичної оцінки існуючих у літературі точок зору, а в деяких випадках їх коригування з позицій принципу «розумної достатності», а також можливості їх практичного застосування.

Э.С.Набиуллина вважає, що час, коли конкурентоспроможність підтримувалася дешевизною сировини, робочої сили та заниженим курсом рубля йде у минуле. Постійне подорожчання енергоносіїв веде збільшення витрат підприємств. Ця тенденція навряд чи зміниться найближчими роками. Таким чином, значне підвищення ефективності стає надзвичайно важливим, а також потребує інвестицій та нових технологій.

М.І.Рімер у своїх роботах вказує на необхідність подальшого вдосконалення методики оцінки ефективності проектів у прогнозних цінах (з урахуванням інфляції). Він також пропонує пройти процедуру дефлювання.

П.Л. Віленський і В.Н.Лившиць розглядають низку питань, що є приватними по відношенню до методичних рекомендацій, але в той же час є дуже важливими при практичній економічній оцінці проектів.

Питання методики оцінки ефективності інвестиційних проектів також розвивали такі зарубіжні автори, як: Беренс, І.А. Блаш, Р. Брейлі та інші.

Принципи та методи оцінки інвестиційних проектів.

1.1.Оцінка економічної ефективності проекту

У вітчизняній літературі нині загальновизнаним вважається виділення таких видів ефективності інвестиційних проектів:

Ефективність проекту в цілому оцінюється для презентації проекту та визначається у зв'язку з його привабливістю для потенційних інвесторів.

Громадська ефективність характеризує соціально-економічні наслідки для суспільства в цілому, тобто вона враховує не лише безпосередні результати та витрати проекту, а й результати, що стосуються інших сфер діяльності: у суміжних секторах економіки, екологічні, соціальні та інші позаекономічні ефекти. p align="justify"> Громадську ефективність оцінюють лише для соціально значущих інвестиційних проектів і проектів, що зачіпають інтереси не однієї країни, а кількох. За проектами, для яких не потрібне проведення експертизи державних органівуправління, розробка показників суспільної ефективності не потрібна.

Комерційна ефективність проекту характеризує економічні наслідки його здійснення для ініціатора, виходячи з умовного припущення, що він виробляє всі необхідні для реалізації проекту витрати та використовує усі отримані результати. Іноді сприймається як ефективність повних інвестиційних витрат чи ефективність проекту загалом, оскільки вважається, що комерційна ефективність характеризує з економічної погляду технічні, технологічні та організаційні проектні рішення.

Серед основних принципів оцінки ефективності інвестицій слід виділити:

1) Збільшення «цінності фірми», яка визначається як реальне багатство у грошовій формі, рівне сумі ринкової вартості власного капіталу фірми та ринкової вартості її зобов'язань. Цей критерій оцінки прийнятності інвестицій слід визнати найбільш загальним та основним.

2) Позитивність та максимізація ефекту. Проект визнається ефективним з погляду інвестора у разі, якщо ефект реалізації проекту позитивний. Принцип застосовується у порівнянні альтернативних інвестиційних проектів.

3) Системна оцінка ефективності інвестицій. передбачає поєднання методів розрахунку комерційної, бюджетної та суспільної ефективності; облік соціально-економічних результатів; використання статичних та динамічних методів оцінки ефективності інвестиційних проектів; застосування різних критеріїв.

4) Використання показника грошового потоку. Складові грошового потоку може бути як позитивними, і негативними величинами, змінюватися закономірно чи довільно чи бути постійними.

5) Оцінка життєвого циклу. Визначення економічної ефективності у межах розрахункового періоду.

6) Облік чинника часу. Необхідно враховувати динамічність параметрів проекту, розриви у часі (лаги) у виробничому процесі, перевагу більш ранніх результатів та пізніших витрат.

7) Сумісність порівнюваних варіантів інвестиційних проектів.

8) Облік динамічності параметрів інвестиційного проекту

9) Облік впливу інфляції

У вітчизняній літературі виділено цілу низку додаткових принципів оцінки інвестиційних проектів, проте з метою даної курсової роботи вищезазначені пункти прийняті за основні.

Сутність оцінки інвестиційних проектів полягає у визначенні співвідношення між майбутніми вигодами та поточними витратами. У сучасній літературі як інвестиційні проекти розглядаються умовно ізольовані, поза порівнянням їх з іншими інвестиційними можливостями фірми.

Економічне обґрунтування інвестиційних проектів засноване на ряді методів, що об'єднують критерії (показники) оцінки ефективності, набір та значущість яких визначаються вимогами інвесторів, враховуючи специфіку проекту та інші фактори.

Використані в процесі інвестиційних розрахунків методи та критерії економічного обґрунтування проектів здебільшого засновані на західних розробках. Тому у вітчизняній науковій літературі майже не трапляється принципово нових підходів до оцінки ефективності реальних інвестицій.

Теоретично інвестиційного аналізу виділяють два основних методи оцінки інвестиційних проектів – динамічний і статичний (чи бухгалтерський) методи.

Бухгалтерський метод заснований на розрахунку показників, що співвідносять заплановані доходи та витрати проекту без урахування моменту часу їх виникнення.

Динамічний метод базується на показниках, алгоритм розрахунку яких заснований на зіставленні позитивних та негативних грошових потоків проекту з урахуванням фактора часу. Облік тимчасового аспекти у межах динамічних показників здійснюється у вигляді операції дисконтування грошових потоків. Така операція є приведення очікуваних у майбутньому різночасних грошових потоків до їхньої цінності на певний час. Зазвичай його приймають момент інвестування.

Відповідно до вищезазначених методів виділимо основні критерії оцінки інвестиційних проектів:

1. Засновані на облікових оцінках ("статистичні" методи):

1.1. Коефіцієнт ефективності інвестицій - ARR (AccountedRateofReturn) або метод простої (бухгалтерської) норми прибутку.

1.2. Термін окупності інвестицій – PP (PaybackPeriod);

2. Засновані на дисконтованих оцінках ("динамічні" методи):

2.1. Чиста наведена вартість – NPV (NetPresentValue);

2.3. Внутрішня норма прибутку – IRR (Internal Rate of Return);

2.4. Модифікована внутрішня норма прибутку-MIRR (Modified Internal Rate of Return);

2.5. Дисконтований термін окупності інвестицій – DPP (DiscountedPaybackPeriod).

1.2 Статичні методи оцінки ефективності інвестицій

Метод простої (бухгалтерської) норми прибутку, інакше – рентабельність інвестицій. Показник бухгалтерської рентабельності інвестицій ROI (returnoninvestment) у літературі іноді носить назву середньої норми прибутку на інвестиції або ARR (averagerateofreturn) або розрахункової норми прибутку ARR (accountingrateofreturn).

Сутність методу виражається формулою:

Е пр => ПР r / І ∑ →max, де

ПР r – середній за період життя проекту чистий бухгалтерський прибуток;

І ∑ – загальна сума інвестицій у проект.

Цей показник спрямовано оцінку інвестицій з урахуванням бухгалтерського показника – прибутку підприємства, а чи не з урахуванням фінансових надходжень. Тобто, цей показник виражає відношення середньої величини прибутку підприємства бухгалтерської звітностідо середньої величини інвестицій. При цьому розрахунок бухгалтерської рентабельності інвестицій ведеться на основі прибутку до процентних та податкових платежів - EBIT (earninginterestandtax) або прибутку після податкових, але до процентних платежів EBIT(1-Н). Зазвичай розглядають величину прибутку після оподаткування, оскільки вона краще характеризує вигоду, яку отримують власники підприємства та інвестори. Величина інвестицій, стосовно якої визначається проста норма прибутку, розраховується як середнє між обліковою вартістю активів початку і поклала край реалізації проекту.

Для практичних розрахунків застосовуються такі формули прибутковості інвестицій:

ROI= EBIT/(⅟ 2 A н -⅟ 2 A к)

ROI= EBIT(1-H)/ (⅟ 2 A н -⅟ 2 A к), де

EBIT–дохід до процентних та податкових платежів,

A н – вартість активів початку періоду;

A до - вартість активів на кінець періоду;

Н – ставка оподаткування.

Щоб проста норма прибутку коректно оцінювала ефективність інвестиційного проекту, на її визначення доцільно вибирати найбільш характерний інтервал планування, оскільки величина простої норми прибутку залежить від періоду, обраного для розрахунків. Як такий тимчасовий проміжок може бути прийнятий той, у якому вже досягнуто запланований у проекті рівень виробництва або відбулося повне освоєння виробничих потужностей, але ще триває погашення первісного кредиту.

Інвестиційний проект на основі простої норми прибутку розцінюється як прийнятний, якщо його розрахунковий рівень перевищує величину рентабельності, прийняту інвестором за базову (або стандартну) величину: ROIр> ROIб.

*(⅟ 2 A н -⅟ 2 A к) – тобто інвестиції у проект

Переваги та недоліки простої норми прибутку.

Переваги:

Простота розуміння;

Нескладні обчислення;

Розрахунок за даними бухгалтерської звітності;

Оцінка прибутковості проекту.

Недоліки:

Не враховує можливість реінвестування отримуваних доходів;

Не враховує розбіжностей у термінах реалізації інвестиційних проектів;

Важко вибрати період, що підходить для конкретного проекту;

Неможливо визначити найкращий проект за однакових ROI, але різних інвестицій.

Цей метод використовується для грубої та швидкої відбраковування інвестиційних проектів на початкових стадіях.

Простий (бездисконтний) термін повернення (окупності) інвестицій– визначається кількістю років, необхідні повного повернення первісних інвестицій з допомогою прибуток від інвестиційного проекту.

T ок => І ∑ / ПР r →min

Інвестиційний проект з урахуванням простого періоду повернення оцінюється як прийнятний, якщо його розрахунковий рівень перевищує величину, прийняту інвестором за базову (чи нормативну): T окр >T б(н).

Для бюджетних інвестицій термін повернення встановлено у розмірі двох років.

При оцінці ефективності термін окупності, як правило, виступає як обмеження: серед проектів, що задовольняють даному обмеженню, подальший відбір за цим показником проводиться не повинен.

Переваги та недоліки бездисконтного терміну повернення інвестицій

Переваги:

Простота використання та розрахунків;

Дозволяє судити про ліквідність проекту, оскільки тривала окупність означає знижену ліквідність;

Дозволяє судити про ризикованість проекту, оскільки тривалий термін окупності проекту означає підвищену ризикованість.

Недоліки:

Ігнорує грошові надходження після закінчення терміну окупності. Так, за проектами з тривалим терміном окупності після періоду повернення інвестицій може бути отримана більша сума доходів, ніж за проектами коротким терміномексплуатації;

Чи не враховує можливість реінвестування доходів;

Проекти з однаковим терміном окупності, але різною тимчасовою структурою доходів визнаються рівноцінними;

Значення терміну окупності нічого не говорить про ефективність проекту, а дозволяє судити лише про його ліквідність.

Використання цього методу припустимо за таких умов:

Інвестиційні проекти мають однаковий термін;

Грошові надходження не сильно змінюються у часі;

Разові інвестиції;

Усі статичні методи мають спільні недоліки:

Не враховують моменти інвестування та отримання доходів, тобто не враховують тимчасову вартість грошей (фактор часу), а отже величини, що беруть участь у розрахунках, є свідомо непорівнянними.

Показником повернення інвестованого капіталу найчастіше приймається лише прибуток. У реальній практиці інвестиції найчастіше повертаються у вигляді суми чистого прибутку та амортизаційних відрахувань. Отже, оцінка ефективності є спотвореною: термін окупності завищений, а коефіцієнт ефективності занижений.

Не береться до уваги можливість реінвестування доходів:

досягнутий раніше надлишок доходів над витратами може бути поміщений під відсотки, що виявляється вигідніше, ніж досягнутий пізніше надлишок.

Однак статичні методи є досить нескладними для розрахунків, розуміння, а результати можуть бути отримані досить швидко та використані для початкового відбору проектів або їх ранжування.

1.3 Методи оцінки ефективності інвестицій, що ґрунтуються на показниках грошового потоку

Методи оцінки ефективності інвестицій за показниками грошового потоку враховують весь життєвий циклпроекту. Грошовий потік інвестиційного проекту – залежність від часу надходжень і платежів, обумовлена ​​всього розрахункового періоду. Значення грошового потоку кожному кроці характеризуються:

Припливом, що дорівнює розміру грошових надходжень (або результатів у вартісному вираженні) на цьому кроці;

Відпливом, рівним платежам цьому кроці;

Сальдо або ефект, рівний різниці між припливом і відтоком.

Чиста дисконтована вартість/ чистий наведений дохід NPV

Чистий наведений дохід сьогодні є загальновизнаним показником ефективності інвестиційних проектів. Під чистою дисконтованою вартістю (netpresentvalue) розуміється різниця суми елементів зворотного потоку та вихідної інвестиції, дисконтованих на початок дії проекту, що оцінюється. Критерій бере до уваги тимчасову цінність грошових коштів. В основу даного методу оцінки закладено проходження основної цільової установки, що визначається власниками компанії, - підвищення ціни фірми, кількісною оцінкою якої є її вартість. Відповідно доцільність прийняття проекту залежить від того, чи матиме місце збільшення цінності фірми в результаті реалізації проекту.

Оскільки рішення про те, чи приймати інвестиційний проект, чи ні, найчастіше походить від управлінського персоналу, а не власників компанії, умовно передбачається, що їх цілі конгруентні.

Цей показник визначається за формулою:

де I t - інвестиції в період t,

CF t - чистий грошовий потік періоду t,

r-ставка дисконтування

n – тривалість проекту (кількість періодів t).

Маючи на увазі згадану вище загальну цільову установку, для досягнення якої спрямована діяльність будь-якої компанії, можна дати економічну інтерпретацію трактування критерію NPV з позиції її власників, що визначає і логіку критерію NPV:

Якщо NPV<0, то в случае принятия проекта ценность компании уменьшится, то есть собственники компании понесут убыток, а поэтому проект стоит отвергнуть.

Якщо NPV=0, то разі прийняття проекту цінність компанії не зміниться, тобто добробут її власників не зміниться, а проект не принесе у разі реалізації ні прибутку, ні збитку. Тому рішення про його доцільність має прийматись на підставі додаткових аргументів.

Якщо NPV>0, то у разі ухвалення проекту цінність компанії, а отже, і добробут її власників збільшаться, тому проект слід ухвалити.

Таким чином, NPV-це вартість, отримана шляхом дисконтування окремо на кожен тимчасовий період різниці всіх відтоків і приток (доходів і витрат), що накопичуються за весь період функціонування об'єкта інвестування за фіксованою, заздалегідь визначеною процентною ставкою (ставкою дисконтування).

Розрахунок за допомогою наведеної формули вручну досить трудомісткий, тому для зручності застосування цього та інших методів, заснованих на дисконтованих оцінках, розроблені спеціальні статистичні таблиці, у яких табульовані значення складних відсотків, дисконтуючих множників, дисконтованого значення грошової одиниці тощо залежно від тимчасового інтервалу та значення коефіцієнта дисконтування.

Необхідно зазначити, що показник NPV відображає прогнозну оцінку зміни економічного потенціалу підприємства у разі прийняття проекту, що розглядається. Цей показник аддитивний у часовому аспекті, тобто NPV різних проектів можна підсумовувати. Це дуже важливе властивість, що виділяє цей критерій із усіх інших і дозволяє використовувати його як основний при аналізі оптимальності інвестиційного портфеля.

Приклад розрахунку NPV:

Розмір інвестиції – 115 000 руб.

у другому році: 41000 руб.;

у третьому році: 43750 руб.;

у четвертому році: 38250 руб.

Ставки дисконтування – 9,2%

PV (1 рік) = 32000/(1 + 0,092) = 29 304,03 руб.

PV (2 рік) = 41000 / (1 + 0,092) ^ 2 = 34 382,59 руб.

PV (3 рік) = 43 750 / (1 + 0,092) ^ 3 = 33 597,75 руб.

PV (4 рік) = 38 250 / (1 + 0,092) ^ 4 = 26 899,29 руб.

NPV = - 115 000 + 29 304,03 + 34 382,59 + 33 597,75 + 26 899,29 = 9 183,66 руб.

Таким чином, чиста поточна вартість дорівнює 9183,66 руб., А проект слід прийняти.

Індекс рентабельності інвестицій.

Цей метод є наслідком методу чистої теперішньої вартості. Індекс рентабельності (PI) розраховується за формулою

.

Очевидно, що якщо:

РІ > 1, то проект слід ухвалити;

РІ< 1, то проект следует отвергнуть;

РI = 1, то проект ні прибутковий, ні збитковий.

Логіка критерію PI така: він характеризує дохід на одиницю витрат; саме цей критерій найкращий, для ранжування наявних варіантів вкладення коштів у умовах обмеженого обсягу інвестиційних ресурсів. На відміну від наведеного ефекту індекс рентабельності є відносним показником. Завдяки цьому він дуже зручний при виборі одного проекту з ряду альтернативних, що мають приблизно однакові значення NPV або при комплектуванні портфеля інвестицій з максимальним сумарним значенням NPV.

Внутрішня норма доходності або ВНД (Internal Rate of Return, IRR)- це норма дохідності, коли він дисконтована вартість притоків коштів дорівнює дисконтованої вартості відтоків, тобто. коефіцієнт, у якому дисконтована вартість чистих надходжень від інвестиційного проекту дорівнює дисконтованої вартості інвестицій, а величина чистого наведеного доходу (NPV) нулю. Для її розрахунку використовують ті ж методи, що і для чистої поточної вартості, але замість дисконтування потоків готівки при заданій мінімальній нормі відсотка визначають таку її величину, коли чиста поточна вартість дорівнює нулю.

, де

I t - інвестиції в період t,

CF t - чистий грошовий потік періоду t,

IRR - внутрішня норма доходності,

n – тривалість проекту.

Проект вважається прийнятним, якщо розраховане значення IRR не нижче за необхідну інвесторами норму рентабельності. Значення необхідної норми рентабельності визначається інвестиційною політикою підприємства міста та вартістю її капіталу.

Показник IRR вимірюється у відсотках і означає максимально допустимий рівень витрат на фінансування проекту, при досягненні якого реалізація проекту не приносить економічного ефекту, але не дає збитку. Таким чином, сенс розрахунку внутрішньої норми прибутку при аналізі ефективності запланованих інвестицій, як правило, полягає в наступному: IRR показує очікувану прибутковість проекту, а отже максимально допустимий відносний рівень витрат, які можуть бути асоційовані з цим проектом.

Наприклад, якщо проект повністю фінансується за рахунок банківського кредиту, то значення цього показника показує межу банківської процентної ставки, перевищення якої робить проект неефективним. Оскільки практично будь-яка комерційна організація фінансує своєї діяльності, зокрема інвестиційну, з допомогою різних джерел, то ролі ставки дисконтування береться значення середньозваженої ціни капіталу – CC.

Показник СС відображає сформований на підприємстві мінімум повернення на вкладений у його діяльність капітал, його рентабельність та розраховується за формулою середньої арифметичної виваженої.

Економічний зміст цього показника полягає в наступному: підприємство може приймати будь-які рішення інвестиційного характеру, рівень рентабельності яких не нижче за поточне значення показника CC (або ціни джерела коштів для даного проекту, якщо він має цільове джерело). Саме з ним порівнюється показник IRR, розрахований для конкретного проекту, причому зв'язок між ними такий.

Якщо: IRR > CC. то проект слід ухвалити;

IRR< CC, то проект следует отвергнуть;

IRR = CC, то проект ні прибутковий, ні збитковий.

До переваг цього критерію можна віднести об'єктивність, незалежність від абсолютного обсягу інвестицій. Крім того, він легко може бути пристосований для порівняння проектів із різними рівнями ризику: проекти з великим рівнем ризику повинні мати більшу внутрішню норму доходності. Однак у нього є й недоліки: складність розрахунків та можлива необ'єктивність вибору нормативної прибутковості, більша залежність від точності оцінки майбутніх грошових потоків.

Значення IRR знаходиться за допомогою спеціалізованого фінансового калькулятора або комп'ютера. У випадку, коли технічні засобивідсутні, користуються методом лінійної апроксимації, що передбачає знаходження IRR шляхом послідовних ітерацій з використанням значень, що таблують дисконтуючих множників. Для цього за допомогою таблиць вибираються два значення ставки дисконтування, щоб у їхньому інтервалі, функція NPV(f) змінювала своє значення з «+» на «-» або навпаки. Далі застосовують формулу:

, де

де r 1 - значення табульованого коефіцієнта дисконтування, при якому f(r 1)>0 (f(r 1)<0);

r 2 - значення табульованого коефіцієнта дисконтування, при якому f(r 2)<О (f(r 2)>0).

Візьмемо два довільні значення коефіцієнта дисконтування:

Відповідні розрахунки з використанням табульованих значень наведено у таблиці 1.

Таблиця 1.

CF	Розрахунок 1		Розрахунок 2		Розрахунок 3		Розрахунок 4
	r=10%	PV	r=20%	PV	r=16%	PV	r=17%	PV
0	-10	1,000	-10,00	1,000	-10,00	1,000	-10,00	1,000	-10,00
1	3	0,909	2,73	0,833	2,50	,862	2,59	0,855	2,57
2	4	0,826	3,30	0,694	2,78	0,743	2,97	0,731	2,92
3	7	0,751	5,26	0,579	4,05	0,641	4,49	0,624	4,37
1,29	-0,67	0,05	-0,14

Значення IRR обчислюється за такою формулою:

IRR = 10% + 1,29 / * (20%-10%) = 16,6%

Можна уточнити отримане значення. Припустимо, що шляхом кількох ітерацій ми визначили найближчі цілі значення коефіцієнта дисконтування, у яких NPV змінює знак: при r=16% NPV= +0,05; при r=17% NРV=-0,14. Тоді уточнене значення IRR дорівнюватиме:

IRR = 16% + ¾¾¾¾ (17% -16%) = 16,26%.

Переваги та недоліки методу внутрішньої норми прибутковості

Переваги:

Не залежить від норми дисконту,

Націлений збільшення доходів інвестора,

Недоліки:

Показує лише максимальний рівень витрат, який може бути асоційований з оцінюваним інвестиційним проектом (наприклад, якщо показник за двома проектами більше ціни джерел, що залучаються, то вибір кращого скрутний)

Неаддітивний

Для нетрадиційних грошових потоків може мати кілька значень

Не дозволяє визначити вклад проекту у зміну капіталу підприємства;

Реінвестувати вільні грошові потоки за внутрішньою нормою доходності неможливо за практичного застосування,

Складність розрахунків.

Модифікована внутрішня норма прибутку (прибутковості)

Припустимо, що аналізований грошовий потік є неординарним, тобто припливи та відпливи коштів чергуються у довільному порядку. Зокрема цілком реальна ситуація, коли проект завершується відпливом капіталу. Таким чином, деякі з розглянутих вище аналітичних показників можуть змінюватися в несподіваному напрямку, тобто висновки, зроблені за їх допомогою можуть бути некоректними.

Виходячи з того, що IRRє функцією NPV = f(r)=0, число позитивних рішень рівняння може коливатися. Іншими словами, якщо значення грошового потоку чергуються за знаком, можливо кілька значень критерію IRR.

Основний недолік, властивий IRR щодо проектів з неординарними грошового потоку у тому, що з зміні відсоткові ставки проект може від прийнятного зміниться до неприйнятного. Для подолання цієї проблеми існує аналог IRR, який можна застосовувати під час аналізу будь-яких проектів – модифікована норма прибутку (MIRR).

У літературі є ціла низка можливих побудов цього показника. Розглянемо варіант, розглянутий В.В. Ковальовим:

1. Розраховують сумарну дисконтовану вартість усіх грошових відтоків та сумарну нарощену вартість усіх притоків грошових коштів.

Дисконтування здійснюють за ціною джерела фінансування проекту (ціни залученого капіталу, ставці фінансування чи необхідної норми рентабельності інвестицій, Capital Cost, CC чи WACC), тобто. за бар'єрною ставкою. Нарощення здійснюють за процентною ставкою, що дорівнює рівню реінвестицій.

Нарощену вартість приток називають чистою термінальною вартістю (Net Terminal Value, NTV).

2. Встановлюють коефіцієнт дисконтування, що враховує сумарну наведену вартість відтоків та термінальну вартість приток. Ставку дисконту, яка врівноважує реальну вартість інвестицій з їхньою термінальною вартістю, називають MIRR.

Формула для розрахунку модифікованої внутрішньої норми доходності (MIRR):

де

OF k -відтік коштів у k-му періоді в абсолютній величині;

IF k –приплив коштів у k-ом періоді;

r – вартість джерела фінансування проекту;

n-тривалість проекту.

Зауважимо, що формула має сенс тільки якщо нарощена вартість приток перевищує суму дисконтованих відтоків.

Даний метод дозволяє усунути істотний недолік IRR, що виникає у разі, якщо грошовий потік є неординарним.

Якщо інвестиції за проектом здійснюються протягом кількох років, то тимчасово вільні кошти, які інвестор повинен буде вкласти в проект у майбутньому, можна тимчасово інвестувати в інший проект, який повинен мати належну ліквідність.

Розмір інвестиції: 115000 руб.

Доходи від інвестицій у першому році: 32 000 руб.;

у другому році: 41000 руб.;

у третьому році: 43750 руб.;

у четвертому році: 38250 руб.

Розмір рівня реінвестицій – 6,6%

(1 + MIRR) 4 = (32 000 * (1 + 0,066) 3 + 41 000 * (1 + 0,066) 2 + 43 750 * (1 + 0,066) + 38 250) / (115 000 / 1) = 17 ,48/115 000 = 1,48036

Відповідь: Модифікована внутрішня норма доходності MIRR дорівнює 10,304%, що більше за норму реінвестицій (6,6%), таким чином, проект можна реалізовувати.

Дисконтований термін окупності - Ток.

Під терміном окупності з дисконтуванням розуміють тривалість періоду, протягом якого сума чистих доходів, дисконтованих на момент завершення інвестицій, дорівнює сумі нарощених інвестицій.

Цей показник зазвичай розраховують за такою формулою:

, де

t – число періодів;

Дt – приплив коштів у період t;

Е-бар'єрна ставка (ставка дисконтування);

It – величина вихідних інвестицій у нульовий період.

Розмір інвестиції – 115 000 руб.

Доходи від інвестицій у першому році: 32 000 руб.;

у другому році: 41000 руб.;

у третьому році: 43750 руб.;

в четвертому році: 38250 руб.

Розмір бар'єрної ставки (ставки дисконтування) – 9,2%

Перерахуємо грошові потоки у вигляді поточних цін:

PV1 = 32 000/(1 + 0,092) = 29 304,03 РУБ.

PV2 = 41 000/(1 + 0,092)2 = 34 382,59 РУБ.

PV3 = 43750/(1+0,092)3 = 33597,75 РУБ.

PV4 = 38 250/(1 + 0,092)4 = 26 899,29 РУБ.

Визначимо період після якого інвестиція окупається.

Сума дисконтованих доходів за 1 і 2 роки: 29 304,03 + 34 382,59 = 63 686,62 руб., Що менше розміру інвестиції рівного 115 000 руб.

Сума дисконтованих доходів за 1, 2 і 3 роки: 63686,62 + 33597,75 = 97284,36 руб., Що менше 115 000 руб.

Сума дисконтованих доходів за 1, 2, 3 та 4 роки: 97 284,36 + 26 899,29 = 124 183,66 руб. більше 115 000, це означає, що відшкодування початкових видатків відбудеться раніше 4 років.

Якщо припустити що приплив коштів надходить поступово протягом усього періоду (за умовчанням передбачається що кошти надходять наприкінці періоду), можна обчислити залишок від четвертого года.

Залишок = (1 - (124 183,66 - 115 000)/26 899,29) = 0,6586 року

Відповідь: період окупності у поточних цінах (рівний 4 рокам (точніше 3,66 року).

Переваги та недоліки періоду окупності з дисконтуванням

Переваги

Не залежить від величини обрію розрахунку, завдання якої часто включає деякий довільний елемент;

Дозволяє давати грубі оцінки щодо ліквідності ризикованості інвсетицинного проекту.

Недоліки:

Чи не враховує весь період функціонування інвестицій і, отже, на нього не впливає віддача, що лежить за межами періоду окупності

Не має властивість адитивності

Не оцінює прибутковість інвестицій

Останнім часом висловлюється думка, що дисконтований період окупності повинен використовуватися не як критерій вибору, а використовуватися лише як обмеження при прийнятті рішень. Якщо термін окупності проектів більше за прийняте обмеження, то вони виключаються зі списку можливих інвестиційних проектів.

Цей показник відбиває швидше ліквідність, ніж зростання вартості фірми і виявляє всі види ризиків.

Таким чином, застосування періоду окупності доцільно у випадках:

Необхідність високої ліквідності інвестиційного проекту;

Сполученість проекту з високим ступенем ризику.

2.Облік впливу інфляції та ризику

2.1. Вплив інфляційних процесів оцінку інвестиційних проектів.

В інвестиційній практиці постійно доводиться зважати на коригуючий фактор інфляції, яка з часом знецінює вартість грошових коштів. Інфляція у багатьох випадках істотно впливає на ефективність інвестиційного проекту, умови фінансової реалізованості, потребу у фінансуванні та ефективність участі у проекті власного капіталу. Цей вплив особливо помітний для проектів з тривалим інвестиційним циклом, що вимагають значної частки позикових коштів або реалізуються з використанням кількох валют. Отже, в оцінці ефективності проектів слід враховувати вплив інфляції.

Для практичного розрахунку корисно так класифікувати види впливу інфляції:

вплив на цінові показники;

Вплив на потребу у фінансуванні;

Вплив на потребу в обіговому капіталі.

Перший вид впливу інфляції фактично залежить немає її величини, лише від значень коефіцієнтів неоднорідності і зажадав від внутрішньої інфляції іноземної валюти.

Другий вид впливу залежить від нерівномірності інфляції (її зміни часу). Найменш вигідною для проекту є ситуація, коли на початку проекту існує висока інфляція (і, отже, позиковий капітал береться під високий кредитний відсоток), та був вона падає.

Третій вид впливу інфляції залежить як її неоднорідності, і від рівня. По відношенню до цього виду впливу всі проекти поділяються на дві категорії (переважно залежно від співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованостей). Ефективність проектів першої категорії зі зростанням інфляції знижується, а другий – зростає.

Встановити, до якої категорії, першої чи другої, належить проект;

Якщо вжито заходів для зменшення впливу інфляції на потребу у фінансуванні, то для проектів другої категорії слід використовувати мінімально можливий рівень інфляції (наприклад, проводити розрахунок у поточних цінах). Для проектів першої категорії із усіх обґрунтованих прогнозів інфляції слід обирати максимальний;

Якщо таких заходів не вжито, то поряд з описаними граничними прогнозами інфляції необхідно розглянути сценарії, пов'язані з найбільш швидким (з реально прогнозованих) зниженням інфляції від прийнятої максимальної до прийнятої мінімальної величини;

Оцінити нижню межу можливих змін однієї з характеристик зміни валютного курсу (наприклад, ланцюгових індексів внутрішньої інфляції іноземної валюти, у тому числі з міркувань співвідношення доларових цін на продукцію: за проектом та існуючими всередині країни та за кордоном).

Крім цього, фінансова реалізація та ефективність проекту повинна перевірятися при різних рівнях інфляції в рамках оцінки чутливості проекту до зміни зовнішніх умов.

Види впливу інфляції на розрахункові показники інвестиційного проекту:

1) Короткостроковий вплив: вплив інфляції на оборотні кошти (вигіднішими, ніж запаси готової продукції і на дебіторська заборгованість, стають запаси матеріалів і кредиторська заборгованість). Розрахунок ефективності інвестиційних проектів повинен враховувати можливу затримку платежів за поставлену продукцію, яка може доходити до кількох місяців, та вплив інфляції на величину кредиторської та дебіторської заборгованості;

2) Середньостроковий вплив: зміна фактичних умов надання кредиту (вплив інфляції на зміну потреби у позикових коштах та платежах за кредитами). Якщо інвестиції частково чи повністю фінансуються з допомогою банківського кредиту, то собівартості виникає такий вид витрат, як відсотки за кредит (фінансові витрати). Якщо показники ефективності інвестиційного проекту визначаються у розрахункових цінах, не можна щодо відсотка за кредит приймати номінальну ставку відсотка за кредит, яка встановлюється кредитором. Її необхідно очистити від інфляції, розрахувавши реальну відсоткову ставку, тобто ставку в постійних цінах (за відсутності інфляції), яка забезпечить таку ж прибутковість позики, як і номінальна відсоткова ставка за умов інфляції:

, – номінальна та реальна ставки відсотка за кредитом;

r – темп інфляції.

3) Довгостроковий вплив:

Відмінність у динаміці вартості нових реальних активів і величин амортизаційних відрахувань: завищення податків через відставання величин амортизаційних відрахувань від тих, які відповідали б цінам, що підвищуються, на основні фонди (амортизаційні відрахування розраховуються виходячи з первісної вартості об'єкта, яка не враховує інфляцію, тому доходу одночасно зі зростанням інфляції зростає база оподаткування, так як проявляється стримуючий фактор – амортизаційні відрахування відстають від інфляції);

Вплив інфляції на динаміку прибутковості інвестиційного проекту (на показники ефективності інвестиційного проекту).

Аналіз впливу інфляції може бути проведений для двох варіантів:

1) різний темп інфляції за окремими складовими ресурсів (вхідних та вихідних);

2) однаковий темп інфляції для різних складових витрат та витрат.

У рамках першого варіанта, який більшою мірою відповідає реальній ситуації, особливо в країнах з нестабільною економікою, метод чистого сучасного значення використовується у стандартній формі, але всі складові витрат та доходів, а також показники дисконту коригуються відповідно до очікуваного темпу інфляції за роками. Важливо відзначити, що заможний прогноз різних темпів інфляції для різних типів ресурсів - надзвичайно важке і практично неможливе завдання.

У межах другого варіанта вплив інфляції носить своєрідний характер: інфляція впливає числа (проміжні значення), одержувані в розрахунках, але впливає кінцевий результат і висновок щодо долі проекту.

Облік інфляції здійснюється із використанням :

Загального індексу внутрішньої карбованцевої інфляції, що визначається з урахуванням систематично коригованого робочого прогнозу ходу інфляції;

прогнозів валютного курсу рубля;

прогнози зовнішньої інфляції;

прогнозів зміни у часі цін на продукцію та ресурси (у тому числі газ, нафту, енергоресурси, обладнання, будівельно-монтажні роботи, сировину, окремі види матеріальних ресурсів), а також прогнозів зміни рівня середньої заробітної плати та інших укрупнених показників на перспективу;

Прогнозу ставок податків, мит, ставок рефінансування ЦБ РФ та інших фінансових нормативів державного регулирования.

Для визначення темпу інфляції скористаємося поточним прогнозом, опублікованим у ЗМІ:

«У Росії за підсумками поточного року не перевищить 8-8,5%, - заявив глава департаменту операцій на фінансових ринках ЦБ Сергій Швецов. «Є всі підстави вважати, що інфляція у 2010 році не вийде за межі 8–8,5%, тобто буде нижчою за цільові рівні, закладені в основних напрямах грошово-кредитної політики на 2010 рік».

При цьому офіційний прогноз щодо інфляції на поточний рік становить 7–8%. Чиновники Мінекономрозвитку говорять про 8%. Незалежні експерти не відкидають, що інфляція перевищить верхню планку. Глава Мінфіну Олексій Кудрін поділяє ці побоювання – 19 жовтня 2010 р. він заявив, що інфляція цього року може досягти 8,1–8,2%.»

За даними Росстату, у грудні минулого року інфляція в Росії в цілому за минулий рік - 8,8%, у 2008 році склала 13,3 відсотка, у 2007 році інфляція склала 11,9 відсотка, а у 2006-му - 9 відсотків.

Якщо прийняти, що темп інфляції 2010 року становитиме 8,2 %, то середній темп інфляції протягом останніх 5 років становить 10,24%. Розглянемо приклад коригування грошового потоку в поточних умовах повзучої інфляції. Для зручності розрахунків приймемо, що інфляція є однорідною і становить 10%.

Нехай тривалість проекту – 3 роки;

Ставка оподаткування – 24%;

Однорідна інфляція – 10%.

Таблиця 1

Грошові потоки без урахування інфляції, тобто.

Таблиця 2

Грошові потоки з урахуванням інфляції, тобто.

Отже, за умов інфляції грошові потоки після оподаткування знижуються з часом, оскільки амортизаційні відрахування не змінюються залежно від інфляції, тому відбувається збільшення оподатковуваного прибутку.

2.2. Методи оцінки ризику інвестиційного проекту.

Невизначеність умов реалізації інвестиційного проекту не є заданою. У міру здійснення проекту учасникам надходить додаткова інформація про умови реалізації і раніше невизначеність, що існувала, “знімається”.

З огляду на це система управління реалізацією інвестиційного проекту повинна передбачати збирання та обробку інформації про мінливі умови його реалізації та відповідне коригування проекту, графіків спільних дій учасників, умови договорів між ними.

Для врахування факторів ризику при оцінці ефективності проекту використовується вся наявна інформація про умови його реалізації, у тому числі і не виражається у формі будь-яких ймовірнісних законів розподілу. При цьому можуть використовуватися такі два види методів:

Методи якісної оцінки ризиків

Методи кількісної оцінки ризиків

Методи якісної оцінки.Методика якісної оцінки ризиків проекту має призводити до кількісного результату, до вартісної оцінки виявлених ризиків, їх негативних наслідків та “стабілізаційних” заходів.

Якісний аналіз проектних ризиків проводиться на стадії розробки бізнес-плану, а обов'язкова комплексна експертиза інвестиційного проекту дає змогу підготувати велику інформацію для аналізу його ризиків.

У якісній оцінці можна назвати такі методы:

Експертний метод,

Метод аналізу доречності витрат,

Метод аналогії.

Експертний методє обробку оцінок експертів по кожному виду ризиків та визначення інтегрального рівня ризику.

Його різновидом є:

Метод Делфі – метод, у якому експерти позбавлені можливості обговорювати відповіді спільно, враховувати думку лідера. Цей метод дозволяє підвищувати рівень об'єктивності експертних оцінок. Позитивні сторони: простота розрахунків, відсутність необхідності у точній інформації та застосуванні комп'ютерів. Негативні сторони: суб'єктивність оцінок, складність застосування висококваліфікованих експертів.

Метод аналізу доречності витраторієнтований на виявлення потенційних зон ризику та використовується особою, яка приймає рішення про інвестування коштів, для мінімізації ризику, що загрожує капіталу. Передбачається, що перевитрата коштів може бути викликана одним з чотирьох основних факторів або їх комбінаціями:

Початкова недооцінка вартості проекту в цілому або його окремих фаз та складових;

Зміна меж проектування, зумовлена ​​непередбачуваними обставинами;

Відмінність у продуктивності (відмінність продуктивності від передбаченої проектом);

Збільшення вартості проекту порівняно з початковою внаслідок інфляції чи зміни податкового законодавства.

Ці фактори можуть бути деталізовані. На базі типового переліку можна скласти докладний контрольний перелік можливого підвищення витрат за статтями кожного варіанта проекту або його елементів. Процес затвердження асигнувань розбивається на стадії. Стадії затвердження повинні бути пов'язані з проектними фазами та ґрунтуватися на додатковій інформації про проект, що надходить у міру його розробки. На кожній стадії затвердження, отримавши інформацію про високий ризик, назрілий для необхідних коштів, інвестор може прийняти рішення про припинення інвестицій.

Поетапне виділення коштів дозволяє інвестору за перших ознак того, що ризик вкладень зростає, або припинити фінансування проекту, або ж розпочати пошук заходів, що забезпечують зниження витрат.

Метод аналогій- Цей метод передбачає аналіз аналітичних проектів для виявлення потенційного ризику проекту, що оцінюється. Найбільш застосовний при оцінці ризику проектів, що повторюються. Метод аналогій найчастіше використовується у разі, якщо інші методи оцінки ризику неприйнятні, і пов'язані з використанням бази даних про ризики аналогічних проектів. Важливим явищем під час проведення аналізу проектних ризиків з допомогою методу аналогій є оцінка проектів після завершення, практикуемая поруч відомих банків, наприклад Світовим банком. Отримані внаслідок таких обстежень дані обробляються виявлення залежностей у закінчених проектах, це дозволяє виявляти потенційний ризик під час реалізації нового інвестиційного проекту.

Методи кількісної оцінкиприпускають чисельне визначення величини ризику інвестиційного проекту. Вони включають:

визначення граничного рівня стійкості проекту;

аналіз чутливості проекту;

Аналіз сценаріїв розвитку проекту;

(та інші)

Аналіз граничного рівня стійкості проектупередбачає виявлення рівня обсягу своєї продукції, у якому виручка дорівнює сумарним витратам виробництва, тобто. перебування беззбиткового рівня (“точки беззбитковості”).

Показник беззбиткового рівня виробництва використовується за умови:

а) впровадження у виробництво нової продукції,

б) створення нового підприємства,

в) модернізацію підприємства.

Визначається за такою формулою:

Крапка беззбиткового виробництва;

FC – незмінні витрати;

P – вартість продукції;

VC – змінні витрати.

Проект вважається стійким, якщо ЕР< 0,7 после освоения проектных мощностей. Если В ЕР >1, то проект має недостатню стійкість до коливань попиту на даному етапі. Навіть задовільні значення рівня беззбитковості на кожному кроці не гарантують ефективність проекту (позитивність ЧДД). У той же час високі значення рівня беззбитковості на окремих кроках не можуть розглядатися як ознака нереалізованості проекту (наприклад, на етапі освоєння потужностей, що вводяться, або в період капітального ремонту дорогого високопродуктивного обладнання вони можуть перевищувати 100%).

Аналіз чутливості проектупередбачає визначення зміни змінних показників ефектності проекту внаслідок коливання вихідних даних.

При такому підході послідовно перераховується кожен показник ефективності проекту (наприклад, NPV, IRR, PI) при зміні однієї змінної (наприклад, ставки дисконту або обсягу продажів).

Показник чутливості проекту розраховується як відношення відсоткової зміни показника ефективності зміни значення змінної на один відсоток.

Аналіз сценаріївРозвиток проектів передбачає оцінку впливу одночасної зміни всіх основних параметрів проекту на показники ефективності проекту.

У цьому вигляді аналізу використовуються спеціальні комп'ютерні програми, програмні продукти та імітаційні моделі. Зазвичай розглядаються три сценарії:

а) песимістичний,

б) оптимістичний,

в) найімовірніший (середній).

Спрощений спосіб оцінки ризику (запропонований Міністерством економіки РФ) у тому, що запроваджується поправка показників проекту на ризик або поправка до ставки дисконтування. Поправочний коефіцієнт вибирається із запропонованих нормативів. Наприклад, коефіцієнт поправки становить 35% при вкладеннях у надійну техніку і це відповідає низькому рівню ризику. Високий рівеньризику спостерігається при вкладеннях коштів у виробництво та просування ринку нового продукту, у своїй поправочний коефіцієнт становить 13-15%.

Заходи щодо зниження ризику інвестиційного проекту.

Після того, як виявлено всі ризики в інвестиційному проекті та проведено аналіз, необхідно дати рекомендації щодо зниження ризиків за етапами проекту. Основний принцип дії механізму зниження інвестиційного ризику полягає в комплексності за характером свого впливу і економічної доцільності.

До основних заходів щодо зниження інвестиційного ризику в умовах невизначеності економічного результату відносяться такі:

1. Перерозподіл ризику між учасниками інвестиційного проекту

2. Створення резервних фондів (по кожному етапу інвестиційного проекту) для покриття непередбачених витрат.

3. Зниження ризиків при фінансуванні інвестиційного проекту - досягнення позитивного сальдо накопичених грошей на кожному кроці розрахунку.

4. Заставне забезпечення фінансових коштів, що інвестуються.

5. Страхування передача певних ризиків страхової компанії.

6. Система гарантій – отримання гарантій держави, банку, інвестиційної компанії, тощо.

7. Одержання додаткової інформації.

У законодавстві РФ запроваджено поняття підприємницького ризику. Страхування підприємницького ризику передбачає укладання договору майнового страхування, яким одна сторона (страховик) зобов'язується за обумовлену договором плату ( страхову премію) при настанні передбаченої у договорі події ( страхового випадку) відшкодувати іншій стороні (страхувальнику) або іншій особі, на користь якої укладено договір (вигодонабувачу), заподіяні внаслідок цієї події збитки у застрахованому майні або збитки у зв'язку з іншими майновими інтересами страхувальника (виплатити страхове відшкодування) у межах визначеної договором суми (страхової суми) ).

Висновок

Таким чином, система показників оцінки ефективності інвестиційних проектів в умовах ринку включає дві групи показників: дисконтовані та прості. При цьому пріоритетними вважають дисконтовані показники, оскільки розрахунковий термін обчислення охоплює весь життєвий цикл інвестиційних проектів і враховується фактор часу.

Набір системоутворюючих простих показників є недостатнім, що не охоплює типи розв'язуваних на практиці завдань, а їхня роль в обґрунтуванні ефективності проектів заниженою. У цілому нині існуюча система оцінки ефективності інвестицій більше відповідає поняттю набору показників, а чи не системи, оскільки частина їх (дисконтовані) обслуговує потреби одних користувачів (інвесторів), іншу частину інших (виробників).

Проте, відчутним недоліком існуючої системи оцінки ефективності інвестиційних проектів, на нашу думку, є її налаштованість на відбір порівняно дешевих проектів. Тим часом, у зв'язку з ускладненням технологічних процесів та посиленням режиму їх протікання, що дозволяє отримувати продукцію. високої якостіта знижувати витрати виробничих ресурсів, капіталомісткість інноваційних проектів у розвинених країнах збільшується. Зростають і питомі капітальні витрати на створення нових та оновлення діючих потужностей.

Найважливіше при розробці інвестиційного проекту в умовах повзучої інфляції - правильно врахувати її при прогнозуванні грошових надходжень: недооцінка їх зростання під впливом підвищення цін зробить проект незаслужено неприйнятним, а переоцінка може призвести до великих труднощів у майбутньому з погашенням зобов'язань перед інвесторами.

Прогноз самої інфляції є складним, оскільки динаміка цін визначається дуже багато різноманітних чинників. У відповідній літературі можна знайти описи безлічі методів прогнозування цін - від найпростіших, експертних, до найскладніших, заснованих на макромоделях та витончених математичних прийомах. При цьому, як показує практика, надійність і точність прогнозів дуже слабко пов'язані зі складністю моделей прогнозування, і часом експертні прогнози виправдовуються не гірше, ніж результати складних імітаційних розрахунків.

У Російській практиці широко застосовується система поправок на ризик, запропонованих у спеціальних методичних рекомендаціях. Однак найкращим варіантом є оцінка ризику за вказаними в роботі критеріями самим підприємством за наявності необхідних ресурсів або спеціалізованими консалтинговими компаніями.

Необхідно також відзначити невирішені завдання та напрями найважливіших досліджень. На нашу думку, до них слід віднести:

1) Необхідність обліку специфіки російської економіки щодо змісту і структури системи критеріальних показателей;

2) Удосконалення способів обліку та ризику для нестандартних інвестиційних проектів;

3) Розвиток методів прогнозування параметрів неоднорідної інфляції;

4) Облік особливостей рефінансування коштів за умов відсутності розвиненого ринку.

Природно, низка невирішених питань з цієї тематики є більш широким, проте перераховані вище проблеми є першочерговими для вирішення.

Список літератури

1. "Цивільний кодекс Російської Федерації(Частина друга)" від 26.01.1996 N 14-ФЗ (прийнятий ДД ФС РФ 22.12.1995) (ред. Від 17.07.2009);

3. Абрамян С.І. Час як параметр оцінки інвестиційних проектів// Економіка природокористування, 2009 № 1, з 38-42;

4. Віленський П.Л., Лівшиць В.М., Смоляк С.А. Оцінка ефективності інвестиційних проектів: Теорія та практика: навчальний посібник. - 2-ге вид. - М.: Справа, 2009, - 888 с;

5. Гофринкель В. Я., Швандир В.А., Економіка підприємства: підручник для вузів / Под ред. проф. Горфінкелю, проф. В.Я. - М: ЮНІТІ-ДАНА, 2008, 431 с.;

6. Дасковський В.Н: вдосконалення оцінки ефективності інвестицій// Економіст 2009 № 1, з 42 -56;

7. Золотогорів В.Г. Інвестиційне проектування – підручник/В.Г. Золоторогів - Мінськ, Книжковий дім, 2009, 368 с;

8. Іонова А.Ф, Селезньова Н.М., Фінансовий аналіз. - М.: До Велбі, Проспект, 2006. - 624 с; Кожухар В.М. / Практикум з економічної оцінки інвестицій: навчальний посібник/В.М. Кожухар 4-те вид. - М.: Дашков та К, 2009 -148 с;

9. Корольов А.А. Інвестиційні проекти: Впроваджувати чи ні? // Російське підприємництво 2009 № 4 вип. 1 з 65-70;

10. Любушін Н.П, Лещева В.Б., Сучков Є.А., Теорія економічного аналізу. - М.: Економіст, 2006 - 450 с.;

11. Макаров А.С., До проблеми вибору критеріїв аналізу спроможності організації// Економічний аналіз: теорія та практика 2008 №23;

12. Рімер М.І., Касатов А.Д. / Економічна оцінкаінвестицій: навчальний посібник/М.І. Рімер, А.Д. Касатов 2-ге вид - С-Пб.: ПІТЕР, 2008 - 472 с;

13. Рябова О.Ф., Фінансово-інвестиційний аналіз: Методичні матеріали, - Саратов, СДСЕУ, 2007 р, - 76 с.;

14. Семенов В.М., Асейнов С.А., Фінансові терміни: Короткий словник: навчальний посібник для вузів - М.: Фінанси та статистика, 2007, 224 с.

15. Сироткін С.А. / Економічна оцінка інвестиційних проектів/ С. А. Сироткін, 2009;

16. Староверова Г.С., Медведєв А.Ю., Сорокіна І.В./ Економічна оцінка інвестицій/Г.С. Староверова, А.Ю. Медведєв, І.В Сорокіна, 3-тє вид. - М.: КноРус, 2010 - 312 с,

17. Ткаченко І.Ю. - Інвестиції: навчальний посібник - М.: Академія, 2009, 240 с,

18. Яковський В.В, Методи та критерії оцінки ефективності інвестиційних проектів // РИЗИК, 2009, 1 з 122-125,

19. www.consultant.ru

Оцінка інвестиційних проектів – тема надзвичайно важлива для фінансових директорів. Ресурси у розпорядженні менеджменту завжди обмежені і перед фінансистами стоять три завдання – оцінити потенційну вигоду від запропонованого проекту та його реалізованість, а також порівняти набір альтернативних вкладень для ефективного розподілу наявних ресурсів.

Інвестиційний проект – теорія та практика

Теоретично проект – це чітко обмежена часом діяльність із створення унікального продукту. Відповідно інвестиційний проект – це діяльність із створення унікального результату з метою отримання вигоди, отримання прибутку, зростання вартості, економії.

З визначення, оцінка ефективності прив'язується до періоду реалізації проекту, який кінцевий. Відповідно, під час підготовки презентації про ефективність повинні використовуватися формулювання наступного виду – підсумкове значення критерію у період N років становитиме X млн крб. Справа в тому, що межі, за якою закінчується дія результатів проекту, може не бути або вона важко визначати.

Зазвичай прогнозний період вибирається відповідно до логіки, наприклад, до моменту завершення проекту або відповідно до передбачуваних можливостей показників, таких як виручка, витрати. Після закінчення терміну прогнозування теоретично проект завершується, або перетворюється на операційну стадію і перестає бути проектом.

Насправді часто ефект від проекту не завершується із закінченням терміну прогнозування, але оцінюється за досягнутим ефектом на момент закінчення прогнозного періоду. Можливо, доцільно застосувати до такого проекту методику оцінки термінальної вартості для повнішого обліку ефективності.

Корисні документи

Основні методи оцінки проектів

Оцінка чистого грошового потоку проекту

Віднімаючи з надходжень від операційної діяльності відпливи від операційної діяльності, ми отримуємо операційний грошовий потік. Аналогічно розраховуємо оцінку інвестиційного грошового потоку. Різниця Операційного та інвестиційного потоку дають оцінку чистого грошового потоку проекту. Відповідно, якщо накопичений за прогнозний період чистий грошовий потік позитивний, це говорить про ефективність проекту як такого.

де C t - Операційний грошовий потік;

I t - Інвестиційний грошовий потік.

Чистий грошовий потік за вирахуванням грошових потоків на адресу кредиторів дає значення вільного грошового потоку проекту, що залишається у розпорядженні інвестора.

Оцінка методом NPV

Щоб врахувати тимчасову вартість грошей, використовується метод дисконтування – до грошових потоків проекту застосовується спеціальний знижувальний коефіцієнт, який розраховується для відповідної ставки дисконтування. Ставка дисконтування у цьому випадку відображає альтернативну вартість грошей та враховує ризики проекту.

Сумарний грошовий потік, наведений на момент розрахунку за допомогою дисконтування, називається чистим дисконтованим доходом (ЧДД) або Net Present Value (NPV). Формула розрахунку у загальному вигляді виглядає так:

NPV = -∑I t (1+i) -t + ∑C t (1+i) -t

Де I t - Інвестиції;

Ct – операційний cash-flow;

i - Ставка дисконтування.

Для того щоб проект вважався ефективним, з методичної точки зору, необхідно щоб його NPV було вище за нуль. При порівнянні двох проектів, за інших рівних ефективніший той, у якого вище NPV.

Один із основних недоліків NPV у тому, що при застосуванні дисконтування можна помилитися зі ставкою, і вона не враховуватиме реальних ризиків проекту. Проте заодно однозначного і єдино вірного методу оцінки ставки дисконтування немає, це завжди суб'єктивна величина. Вирішити цю методологічну проблему дозволяє інший показник ефективності проекту – IRR.

IRR або внутрішня норма доходності проекту

Суть методу оцінити максимальну ставку дисконтування, яку здатний витримати проект, перш ніж перестане бути ефективним. Оскільки ставка дисконтування – це відображення вартості грошей, то максимальна ставка дисконтування покаже найвищу вартість грошей – кредитних чи інвесторів. Таку ставку прийнято називати внутрішньою нормою доходності (ВНД) або Internal Rate of Return (IRR). Формула для розрахунку IRR має вигляд:

IRR = i, при якому NPV=-∑I t (1+i) -t +∑C t (1+i) -t =0

Де I t - Інвестиції;

C t - Операційний грошовий потік;

t - крок прогнозування (місяць, квартал, рік);

i - Ставка дисконтування.

Щоб проект був ефективним, IRR треба порівняти з вартістю залучення грошей у проект, вартістю капіталу – Cost of Capital (CC).

Термін окупності

Важливим критерієм прийняття рішення щодо проекту є термін повернення інвестицій, інвестору важливо, коли він зможе повернути вкладені гроші. Чим менший термін повернення інвестицій, тим ефективніший він за інших рівних умов.

Важливо розуміти, що термін повернення вкладених інвестицій може мати дві інтерпретації – без урахування тимчасової вартості грошей і відповідно з урахуванням. Тоді ми оцінюємо термін повернення на основі вільного грошового потоку та на основі дисконтованого грошового потоку, і відповідно отримуємо дисконтований та не дисконтований термін окупності.

Є ймовірність, що однакові за значенням показники вільного грошового потоку, NPV та IRR матимуть різні проекти, але термін, коли інвестор поверне вкладені кошти і почне отримувати чистий ефект, у них буде різний, і тоді перевага буде віддана проекту з меншим терміном повернення коштів.

Рентабельність інвестицій

В рамках методу аналізується середній прибуток за проектом протягом періоду реалізації та середня величина інвестицій (як капітальних, так і інвестицій в оборотний капітал). Відношення середнього прибутку до середніх інвестицій дає нам значення бухгалтерської чи простої рентабельності інвестицій у проекті – ARR.

Формула бухгалтерської рентабельності інвестицій, Accounting Rate of Return (ARR):

Де NP – чистий прибуток;

I – інвестиційні вкладення проект.

Це, мабуть, найпростіший метод оцінки інвестицій, але має ряд особливостей – не враховує негрошовий характер амортизації та тимчасову вартість грошей. Також треба розуміти, що в основі розрахунку проекту дані звіту про прибутки та збитки, які не враховують динаміку приток та відтоків грошових коштів, тобто плановані умови торгівлі та закупівель.

Індекс прибутковості

NPV - часто виявляється складним для розуміння та інтерпретації показником, інвестору цікаво порівнювати його з альтернативами вкладеннями. Зрозумілим його може зробити співвіднесення з понесеними інвестиційними витратами за період проекту, це дасть можливість зіставити результати проекту з результатами компанії в цілому, з окремими її напрямками або вкладеннями в цінні паперичи депозити.

Показник віднесення NPV до інвестицій називається індекс прибутковості (Profitability Index – PI)/

Формула розрахунку виглядає так:

Де I – первісні інвестиції.

Для більш загального випадку, коли інвестиції в проект не вичерпуються нульовим періодом і можуть здійснюватися також протягом прогнозного періоду, формула наведена нижче:

Як очевидно з формули, з метою оцінки індексу прибутковості з інвестиціями як на початковому періоді, інвестиційний потік також дисконтується.

Оцінка реалізованості інвестиційного проекту

Інвестиційний проект може мати позитивний NPV і решта критеріїв оцінки інвестиційних проектів за результатами вище порогових значень, але виявитися не реалізованим. Причиною цього (говорячи лише про фінансові моменти) можуть стати , якщо у якийсь момент часу згідно з прогнозом підприємству потрібно зробити будь-які критично важливі платежі, але в рахунках немає грошей – реалізація проекту опиниться під питанням. До тих пір, поки в схему прогнозування не будуть додані нові джерела фінансування, наприклад, позику засновника чи кредит, проект буде нереалізований.

Для оцінки за цим критерієм розраховують сальдо грошових потоків:

St = Ct - It - Ft

Де C t - Операційний грошовий потік,

I t - Інвестиційний грошовий потік,

F t - Фінансовий грошовий потік.

Інвестиційний проект фінансово реалізуємо, якщо накопичене сальдо наприкінці кожного періоду розрахунку має позитивне значення. Інакше потрібне додаткове фінансування.

У свою чергу умови та вартість додаткового фінансування можуть вплинути і на подальшу реалізацію проекту та на критерії ефективності проекту.

Оцінка ефективності для учасників проекту

Вище, говорячи про методи оцінки ефективності проекту, передбачалося, що власником є ​​одна особа чи компанія, але насправді реалізовувати проект буде кілька учасників, серед них є ініціатор та інвестори, можливо, візьме участь держава та кредитор.

Ініціатор – людина, яка розробила та реалізує проект. Ініціатор одночасно є і інвестором проекту, і якщо своїх коштів вистачає для реалізації, то описані вище розрахункові методи аналізу відносяться як проекту, так і до частки ініціатора.

Ситуація змінюється, якщо потрібно залучати сторонні засоби. Ефективність для ініціатора у разі оцінюється за тим грошовому доходу, що залишається у його розпорядженні, після всіх виплат – кредиторам, мотивації учасникам проекту, виплат інвесторам. У загальному випадку цей потік дорівнює дивідендам на акції або частки від вільного грошового потоку відповідного частки ініціатора в проекті. До цього потоку і слід застосовувати розрахунок показників ефективності – NPV, IRR та інших.

Інвестор розраховує на виплату дивідендів чи аналогічних платежів, вкладаючи свої кошти у капітал проекту. Таким чином, його інвестиціями будуть купівля часток/акцій та, можливо, позики засновника у міру розвитку проекту у разі гібридного фінансування. Грошовий потік проекту у разі замінить грошовий потік, який посідає даного інвестора, він складається з дивідендів і відсотків за позикою. До отриманого грошового потоку можна застосовувати розрахунок показників ефективності.

Якщо інвестором чи учасником проекту виступає держава або місцеві органивлади, то їх грошовий потік складатиметься з податкових виплат та інших платежів до бюджету, а інвестиціями – ресурси, що надаються під проект, наприклад вартість ділянки землі, а також такі активи як податковий кредит тощо.

Також критерієм для держави будуть соціальні ефекти – нові робочі місця, додаткові податкові потоки, побічно пов'язані з реалізацією проекту, наприклад, витрати на проект стали доходами інших компаній регіону і з них також були виплачені податки.

Держава, регіональна та муніципальна влада можуть бути зацікавлені в отриманні інших нефінансових результатів проекту – наприклад, приплив туристів, введення нових кв. м. житла, соціальних об'єктів тощо.

Свій інтерес у проекті має і позичальник, кредитор, навіть якщо він не має частки, він має право на гарантований потік коштів у вигляді відсотків та повернення позики, від структури цього потоку залежить ефективність кредитної угоди для банку.

5.3.1. Основні засади оцінки інвестиційних проектів

Сучасні методи оцінки інвестиційних проектів усувають недоліки класичних та базуються на наступних принципах:

• 1. оцінка повернення інвестованого капітал складає основі показника грошового потоку, який формується з допомогою сум чистий прибуток і амортизаційних відрахувань у процесі експлуатації проекту.
• 2. облік чинника часу, реалізований у вигляді приведення до реальної вартості, як сум фінансових надходжень, і інвестицій.
• 3. вибір диференційованої ставки дисконтування приведення до реальної вартості грошових потоків різних інвестиційних проектов. Чим ризиковіший проект, тим вища ставка дисконтування.

При визначенні показників оцінки виходять із таких припущень:

• - аналіз грошових потоків ведеться за роками
• - передбачається, що обсяг інвестицій виробляється наприкінці року, попереднього першому року отримання коштів
• - притоки та відтоки відбуваються наприкінці чергового року
• - ставка дисконтування має відповідати довжині періоду, закладеного основою інвестиційного проекту.

У процесі прийняття управлінських рішень інвестиційного характеру лежить методика, яка дозволяє вибрати найкращі пропозиції щодо вкладення грошей та включає наступні показники:

• - чиста поточна CTOHMOCTb(New Present Value, NPV);
• - Індекс рентабельності інвестиції (Profitability Index, PI);
• - дисконтований термін окупності інвестицій (Discounted Payback Period, DPP);
• - Внутрішня норма прибутку (Internal Rate of Return, IRR);
• - Модифікована внутрішня норма прибутку (Modified Internal Rate of Return, MIRR).

Оцінка інвестиційного проекту виконується у такій послідовності:

• - Розрахунок вихідних показників за роками;
• - Розрахунок аналітичних показників;
• - Аналіз показників.
• 5.3.2. Метод розрахунку чистої поточної вартості (NPV)

Цей метод заснований на зіставленні величини вихідної інвестиції (1C) із загальною сумою дисконтованих чистих грошових надходжень, що генеруються нею протягом прогнозованого терміну. Оскільки приплив коштів розподілений у часі, він дисконтується з допомогою коефіцієнта р, встановлюваного з щорічного відсотка повернення капіталу, що інвестується.

Припустимо, робиться прогноз, що інвестиція (1C) буде генерувати протягом п років, річні доходи у розмірі Pi, Р2, Р п. Загальна накопичена величина дисконтованих доходів (PV) та чиста поточна вартість (NPV) відповідно розраховуються за формулами:

Очевидно, що якщо:

• - NPV> 0, то проект слід ухвалити;
• - NPV
• - NPV=0, то проект ні прибутковий, ні збитковий.

Фінансова інтерпретація трактування критерію NPV з позиції

власників фірми така:

• - якщо NPV
• - якщо NPV=0, то разі прийняття проекту цінність фірми не зміниться, тобто добробут власників залишиться колишньому рівні;
• - якщо NPV>0, то разі прийняття проекту цінність фірми, отже, і добробут її власників збільшаться.

При прогнозуванні доходів за роками необхідно враховувати всі види надходжень як виробничого, і невиробничого характеру, які можуть бути асоційовані з цим проектом. Так, якщо після закінчення періоду реалізації проекту планується надходження коштів у вигляді ліквідаційної вартості обладнання або вивільнення частини обігових коштів, вони мають бути враховані як доходи відповідних періодів.

Розрахунок за допомогою наведених формул досить трудомісткий, тому для зручності застосування цього та інших методів, заснованих на дисконтованих оцінках, розроблені спеціальні статистичні таблиці, в яких табульовані значення множників, що дисконтують, залежно від часового інтервалу і значення коефіцієнта дисконтування (Додатку А).

Показник NPV відображає прогнозну оцінку зміни економічного потенціалу підприємства у разі прийняття розглянутого проекту. Цей показник аддитивний у часовому аспекті, тобто. NPV різних проектів можна підсумовувати. Ця властивість дозволяє використовувати його як основний при аналізі оптимальності інвестиційного портфеля.

Розрахуємо показники PV та NPV за формулами (5.1) та (5.2) для наведеної вище навчально-ділової ситуації, г = 16%:

PV=29,8x0,862+33,29x0,743+3 8,15x0,641 +35,99x0,552+21,21 х0,4 76= 104,82 тис. крб.

NPV = 104,82 - 100 = 4,82 тис. руб.

NPV> 0, проект слід прийняти.

Це означає, що після реалізації проекту інвестор (підприємство, фірма, власник) поверне вкладені кошти, забезпечить мінімальну прибутковість, рівну 16% та отримає приріст капіталу у розмірі 4,82 тис.руб.

5.3.3. Метод розрахунку індексу рентабельності інвестицій (PI)

Індекс рентабельності інвестицій у методичному відношенні нагадує оцінку за показником, що використовується раніше, «коефіцієнт ефективності капітальних вкладень». Разом з тим за економічним змістом це зовсім інший показник, оскільки як доход від інвестиції виступає не чистий прибуток, а грошовий потік. Крім того, майбутній дохід від інвестицій (грошовий потік) наводиться у процесі оцінки до поточної вартості, тобто дисконтується.

Індекс рентабельності (PI) розраховується за такою формулою:

Очевидно, що якщо

PI > 1, то проект слід ухвалити;

PI = 1, то проект ні прибутковий, ні збитковий.

На відміну від чистої поточної вартості індекс рентабельності є відносним показником: він характеризує рівень доходів на одиницю витрат, тобто ефективність вкладень - що більше значення цього показника, то вище віддача кожного рубля, інвестованого в даний проект. Завдяки цьому критерій PI дуже зручний при виборі одного проекту з низки альтернативних, що мають приблизно однакові значення NPV (зокрема якщо два проекти мають однакові значення NPV, але різні обсяги необхідних інвестицій, то очевидно, що вигіднішим є той з них, який забезпечує більшу ефективність вкладень ) або при комплектуванні портфеля інвестицій з максимальним сумарним значенням NPV.

Порівнюючи показники «індекс рентабельності» і «чиста поточна вартість», слід звернути увагу, що результати оцінки з допомогою ефективності інвестицій перебувають у прямої залежності: зі зростанням абсолютного значення чистої поточної вартості зростає значення індексу рентабельності і навпаки. Більше того, при нульовому значенні чистої поточної вартості індекс рентабельності завжди дорівнюватиме одиниці. Це означає, що як критерій доцільності реалізації інвестиційного проекту може бути використаний лише один (будь-який) з них. Що ж до проведення порівняльної оцінки, то цьому випадку слід розглядати обидва показники, оскільки вони дозволяють інвестору з різних сторін оцінити ефективність інвестицій.

Визначимо PI для попереднього прикладу за формулою (5.3): PI = PV: IC = 104,82: 100 = 1,05.

Згідно з критерієм вибору PI> 1, проект слід прийняти.

5.3.4. Метод розрахунку внутрішньої норми прибутковості інвестиції (IRR)

Під внутрішньою нормою прибутковості інвестиції (IRR - у літературі зустрічаються назви внутрішня доходність, внутрішня норма окупності) розуміється значення коефіцієнта дисконтування, у якому NPV проекту дорівнює 0:

IRR = г, за якого

Іншими словами, якщо позначити IC = CFo, то IRR знаходиться з рівняння:

Сенс розрахунку цього коефіцієнта під час аналізу ефективності запланованих інвестицій у наступному: IRR показує максимально допустимий відносний рівень витрат, які можуть бути асоційовані з цим проектом. Наприклад, якщо проект повністю фінансується з допомогою позички банку, то значення IRR показує верхню межу допустимого рівня банківської відсоткової ставки, перевищення якого робить проект збитковим.

Насправді будь-яке підприємство фінансує своєї діяльності, зокрема і інвестиційну, з різних джерел. Як плату користування авансованими у діяльність підприємства фінансовими ресурсами воно сплачує відсотки, дивіденди, винагороди тощо., тобто. несе деякі обґрунтовані витрати на підтримку свого економічного потенціалу. Показник, що характеризує відносний рівень цих витрат, можна назвати ціною авансованого капіталу (WACC). Цей показник відображає сформований на підприємстві мінімум повернення на вкладений у його діяльність капітал, його рентабельність та розраховується за формулою середньої арифметичної виваженої. Економічний зміст цього показника полягає в наступному: підприємство може приймати будь-які рішення інвестиційного характеру, рівень рентабельності яких не нижчий за поточне значення показника WACC (або «ціни» джерела коштів для даного проекту, якщо він має цільове джерело). Саме з нею порівнюється показник IRR, розрахований конкретного проекту. При цьому, якщо:

IRR>WACC, то проект слід ухвалити;

IRR = WACC, то проект ні прибутковий, ні збитковий.

Незалежно від того, з чим порівнюється IRR, очевидно одне: проект приймається, якщо його IRR більше за деяку порогову величину; тому за інших рівних умов, як правило, більше значення IRR вважається кращим.

Насправді застосовується метод послідовних ітерацій з допомогою табульованих значень коефіцієнтів дисконтування. Для цього за допомогою таблиць Додатка А вибираються два

значення коефіцієнта дисконтування ri

де р г значення табульованого коефіцієнта дисконтування, у якому f(rO>0 (f(ri))

Г2-значення табульованого коефіцієнта дисконтування, при якому f(r2)0).

Точність обчислень обернено пропорційна довжині інтервалу (ri,r 2), а найкраща апроксимація з використанням табульованих значень досягається у випадку, коли довжина інтервалу мінімальна

(Рівня 1%), тобто. г, і г 2 _ найближчі один до одного значення коефіцієнта дисконтування, що задовольняють умовам (у разі зміни знака функції з "+" на "-"):

ri - значення табульованого коефіцієнта дисконтування, що мінімізує позитивне значення показника NPV, тобто. f(r0=min(f(r)>0),

Г2-значення табульованого коефіцієнта дисконтування, що максимізує негативне значення показника NPV, тобто. f(r 2)=max(f(r)

Шляхом взаємної заміни коефіцієнтів ri і г 2 аналогічні умови виписуються для ситуації, коли функція змінює знак з "-" на "+".

Для визначення IRR графічним методомпотрібно:

• а) задати певну ставку дисконтування та визначити NPV проекту. Відзначити відповідну точку на графіку (по осі абсцис - г, по осі ординат - NPV);
• б) задати набагато більшу ставку дисконтування (тоді NPV різко зменшиться), обчислити NPV та відзначити відповідну точку на графіку;
• в) з'єднати дані дві точки і, якщо необхідно, продовжити криву NPV до перетину з віссю г. У точці перетину кривої NPV з віссю г чиста реальна вартість проекту дорівнює нулю, значення г у цій точці дорівнює IRR.

Для прикладу вихідні дані для розрахунку показника IRR представлені в таблиці 5.1.

Вихідні дані для розрахунку IRR

Таблиця 5.1

		Розрахунок 1		Розрахунок 2

Для визначення IRR графічним шляхом відзначимо на графіку відповідні точки для ставок дисконтування ri=16%, Г2=24%, з'єднаємо їх і бачимо, що NPV=0 при IRR=18,3%.

Згідно з критерієм IRR, розглянутий проект потрібно прийняти.

При виборі методу оцінки інвестиційних проектів слід орієнтуватися на один чи кілька критеріїв, найважливіших на думку керівництва підприємства, або взяти до уваги додаткові об'єктивні і суб'єктивні чинники.

5.3.5. Метод розрахунку дисконтованого терміну окупності інвестицій (DPP)

Цей метод, на відміну класичного методу визначення терміну окупності, передбачає тимчасову впорядкованість грошових надходжень. Алгоритм розрахунку терміну окупності (DPP) є прямий підрахунок числа років, протягом яких сума інвестиційних коштів, що спрямовуються на реалізацію інвестиційного проекту (при різночасності вкладень, приведена до поточної вартості) буде погашена кумулятивним дисконтованим грошовим потоком. Загальна формула розрахунку показника DPP має вигляд:

Часто показник DPP розраховується більш точно, тобто розглядається і частина року.

Очевидно, що дисконтований термін окупності буде більшим за термін окупності, підрахований класичним методом.

Показник дисконтованого терміну окупності інвестиції простий у розрахунках, водночас має ряд недоліків, які необхідно враховувати в аналізі:

по-перше, він не враховує вплив грошових потоків, що формуються після періоду окупності інвестицій. Так, за інвестиційними проектами з тривалим терміном експлуатації після періоду їх окупності може бути отримана набагато більша сума чистої поточної вартості, ніж за інвестиційними проектами з коротким терміном експлуатації (при аналогічному і навіть швидшому терміні окупності);

по-друге, даний метод не має властивості адитивності.

Проте, існує низка ситуацій, у яких застосування методу, заснованого на розрахунку терміну окупності витрат, є доцільним. Зокрема у ситуаціях, -

• а) коли керівництво підприємства більшою мірою стурбоване вирішенням проблеми ліквідності, а не прибутковості проекту – головне, щоб інвестиції окупилися та якнайшвидше;
• б) коли інвестиції пов'язані з високим ступенем ризику, тому що коротше термін окупності, то менш ризикованим є проект.

Розрахуємо термін окупності нашого прикладу.

Оцінка прийнятності проекту за критерієм DPP

Таблиця 5.2

Термін окупності проекту 3,52 років, оскільки кумулятивна сума чистих грошових надходжень цей період (104,82 тис. крб.) перевищує обсяг інвестиції. Відповідно до критерію DPP, проект слід прийняти. Якщо підрахувати термін окупності за класичним методом, він складе 3,15 року.

5.3.6. Метод розрахунку модифікованої внутрішньої норми прибутковості (MIRR)

Цей показник є внутрішньою нормою прибутковості, скоригованою з урахуванням реінвестицій і розраховується відповідно до наступного алгоритму:

• 1. розраховується сумарна дисконтована вартість всіх відтоків
• 2. розраховується сумарна нарощена вартість усіх приток (термінальна вартість)

Ця ставка і буде MIRR:

де OFj_ відтік коштів у i-му періоді,

IF; - приплив коштів у i-му періоді,

п - тривалість проекту,

г – ціна джерел фінансування проекту (WACC).

Логіка цього критерію така, що за MIRR>WACC проект слід прийняти, за MIRR=WACC рішення приймається на розсуд менеджера, за MIRR

Показники внутрішньої норми прибутку та модифікованої внутрішньої норми прибутку дуже схожі за своїм економічним змістом. Проте, IRR показує максимальний рівень витрат, який може дозволити собі підприємство, а MIRR – реальний рівень. Тому практично завжди витримується співвідношення MIRR

Що стосується аналізованої навчально-ділової ситуації розрахуємо MIRR.

1. визначимо сумарну дисконтовану вартість всіх відтоків

2. розрахуємо сумарну нарощену вартість всіх приток (термінальну вартість)

3. знаходиться ставка дисконтування, що зрівнює сумарну дисконтовану та термінальну вартість

, звідси

Згідно з критерієм MIRR, проект потрібно прийняти.

Проведемо порівняльний аналіз результатів оцінки інвестиційного проекту класичними та сучасними методами:

Порівняльний аналіз показує, що класичні методи дають підвищену оцінку ефективності та доцільності реалізації інвестиційного проекту, що визначає недостовірність результатів, отриманих класичними методами.

Таким чином, сучасні показники дозволяють оцінити інвестиційні проекти та врахувати всі значущі аспекти їх реалізації як для інвестора, так і для підприємства, в яке вкладаються кошти.

Перед проведенням оцінки ефективності інвестицій важливо експертно визначити суспільну значущість галузі, в яку плануються інвестиції, та самого проекту. Суспільно значущими вважаються проекти, що впливають на екологічну, соціальну та економічну обстановку в країні та світі. Далі оцінка проводиться у два етапи (рис.5.3).

У першому етапі визначаються показники ефективності загалом. Мета цього етапу – агрегована економічна оцінка проектних рішень та створення необхідних умов для пошуку інвесторів. Якщо проект виявляється суспільно значущим, оцінюється його комерційна ефективність. А за недостатньої комерційної ефективності суспільно значущого проекту розглядається можливість застосування різних форм його підтримки.

Рис. 5.3. Етапи оцінки ефективності інвестиційних проектів

Другий етап оцінки здійснюється після вироблення схеми фінансування. На цьому етапі уточнюється склад учасників та ефективність участі у проекті окремих підприємств та акціонерів. Ефективність інвестицій може виражатися в обліку витрат і результату як у натурально-речовій, і у вартісної (грошової) формі. Вартісні показники економічної ефективності інвестицій, незважаючи на їхні недоліки, є нині найголовнішими показниками обґрунтування програм та проектів.

За видом узагальнюючого показника методи інвестиційних розрахунків поділяються на:

Абсолютні (у яких як узагальнюючі показники використовуються абсолютні значення різниці капіталовкладень та поточних витрат реалізації проекту та грошової оцінкийого результатів);

Відносні (у яких узагальнюючі показники визначаються як відношення вартісної оцінки результатів та сукупних витрат);

Тимчасові (у яких оцінюється період повернення (термін окупності) інвестицій).

Методи, які у аналізі інвестиційної діяльності, можна розділити на дві групи залежно від обліку тимчасового параметра:

Засновані на дисконтованих оцінках;

Засновані на облікових оцінках.

1. засновані на дисконтованих оцінках («динамічні» способи):

Чиста наведена вартість - NPV(Net Present Value);

Індекс рентабельності інвестицій - PI(Profitability Index);

Внутрішня норма прибутку IRR(Internal Rate of Return);

Модифікована внутрішня норма прибутку MIRR(Modified Internal Rate of Return);

Дисконтований термін окупності інвестицій - DPP(Discounted Payback Period).

2. засновані на облікових оцінках («статистичні» способи):

Термін окупності інвестицій - PP(Payback Period);

Коефіцієнт ефективності інвестицій - ARR(Accounted Rate of Return).

Чиста наведена вартість. (NPV).Цей метод заснований на зіставленні величини вихідної інвестиції (IC) із загальною сумою дисконтованих чистих грошових надходжень, що генеруються нею протягом прогнозованого терміну. Оскільки приплив коштів розподілений у часі, він дисконтується за допомогою коефіцієнта r, що встановлюється аналітиком (інвестором) самостійно виходячи з щорічного відсотка повернення, який він хоче або може мати на капітал, що він інвестується.

Припустимо, робиться прогноз, що інвестиція (IC) генеруватиме протягом n років, річні доходи у розмірі P 1 , P 2 , ..., Р n . Загальна накопичена величина дисконтованих доходів (PV) та чистий наведений ефект (NPV) відповідно розраховуються за формулами:

, (5.1)

. (5.2)

Очевидно, що якщо: NPV > 0, то проект слід ухвалити;

NPV< 0, то проект следует отвергнуть;

NPV = 0, то проект ні прибутковий, ні збитковий.

При прогнозуванні доходів за роками необхідно враховувати всі види надходжень як виробничого, і невиробничого характеру, які можуть бути асоційовані з цим проектом. Так, якщо після закінчення періоду реалізації проекту планується надходження коштів у вигляді ліквідаційної вартості обладнання або вивільнення частини обігових коштів, вони мають бути враховані як доходи відповідних періодів.

Якщо проект передбачає не разову інвестицію, а послідовне інвестування фінансових ресурсів протягом m років, то формула розрахунку NPV модифікується наступним чином:

, (5.3)

де i – прогнозований середній рівень інфляції.

Розрахунок за допомогою наведених формул вручну досить трудомісткий, тому для зручності застосування цього та інших методів, заснованих на дисконтованих оцінках, розроблені спеціальні статистичні таблиці, в яких табульовані значення складних відсотків, дисконтуючих множників, дисконтованого значення грошової одиниці тощо залежно від тимчасового інтервалу та значення коефіцієнта дисконтування.

Необхідно зазначити, що показник NPV відображає прогнозну оцінку зміни економічного потенціалу підприємства у разі прийняття проекту, що розглядається. Цей показник аддитивний у часовому аспекті, тобто NPV різних проектів можна підсумовувати. Це дуже важливе властивість, що виділяє цей критерій із усіх інших і дозволяє використовувати його як основний при аналізі оптимальності інвестиційного портфеля.

Індекс рентабельності инвестиций.(PI).Цей метод є наслідком методу чистої теперішньої вартості. Індекс рентабельності (PI) розраховується за такою формулою:

. (5.4)

Очевидно, якщо: РI > 1, то проект слід прийняти;

РІ< 1, то проект следует отвергнуть;

РI = 1, то проект ні прибутковий, ні збитковий.

Логіка критерію PI є такою: він характеризує дохід на одиницю витрат; саме цей критерій найкращий, коли необхідно впорядкувати незалежні проекти для створення оптимального портфеля у разі обмеженості зверху загального обсягу інвестицій.

На відміну від наведеного ефекту індекс рентабельності є відносним показником. Завдяки цьому він дуже зручний при виборі одного проекту з низки альтернативних, що мають приблизно однакові значення NPV. або за комплектування портфеля інвестицій з максимальним сумарним значенням NPV.

Внутрішня норма прибутку инвестиционн.(IRR).Другим стандартним способом оцінки ефективності інвестиційних проектів є спосіб визначення внутрішньої норми рентабельності проекту (internal rate of return, IRR), тобто. такий ставки дисконту, коли він значення чистого наведеного доходу дорівнює нулю.

IRR = r, у якому NPV = f(r) = 0.

Сенс розрахунку цього коефіцієнта під час аналізу ефективності запланованих інвестицій у наступному: IRR показує максимально допустимий відносний рівень витрат, які можуть бути асоційовані з цим проектом. Наприклад, якщо проект повністю фінансується з допомогою позички комерційного банку, то значення IRR показує верхню межу допустимого рівня банківської відсоткової ставки, перевищення якого робить проект збитковим.

Економічний зміст цього показника полягає в наступному: підприємство може приймати будь-які рішення інвестиційного характеру, рівень рентабельності яких не нижче за поточне значення показника CC (або ціни джерела коштів для даного проекту, якщо він має цільове джерело). Саме з ним порівнюється показник IRR, розрахований для конкретного проекту, причому зв'язок між ними такий.

Якщо: IRR > CC. то проект слід ухвалити;

IRR< CC, то проект следует отвергнуть;

IRR = CC, то проект ні прибутковий, ні збитковий.

Практичне застосування цього методу ускладнене, якщо у розпорядженні аналітика немає спеціалізованого фінансового калькулятора. У цьому випадку застосовується метод послідовних ітерацій з використанням табульованих значень множників, що дисконтують. Для цього за допомогою таблиць вибираються два значення коефіцієнта дисконтування r 1

, (5.5)

де r 1 - значення табульованого коефіцієнта дисконтування, при якому f(r 1)>0 (f(r 1)<0);

r 2 - значення табульованого коефіцієнта дисконтування, при якому f(r 2)<О (f(r 2)>0).

Точність обчислень обернено пропорційна довжині інтервалу (r 1 , r 2), а найкраща апроксимація з використанням табульованих значень досягається у разі, коли довжина інтервалу мінімальна (рівна 1%), тобто. r 1 та r 2 - найближчі один до одного значення коефіцієнта дисконтування, що задовольняють умовам (у разі зміни знака функції з «+» на «-»):

r 1 - значення табульованого коефіцієнта дисконтування, що мінімізує позитивне значення показника NPV, тобто. f(r 1)=min r (f(r)>0);

r 2 - значення табульованого коефіцієнта дисконтування, що максимізує негативне значення показника NPV, тобто. f(r 2)=max r (f(r)<0}.

Шляхом взаємної заміни коефіцієнтів r 1 і r 2 аналогічні умови виписуються для ситуації, коли функція змінює знак із "-" на "+".

Термін окупності інвестицій. (PP).Цей метод - один із найпростіших і поширений у світовій практиці, не передбачає тимчасової впорядкованості грошових надходжень. Алгоритм розрахунку терміну окупності (РР) залежить від рівномірності розподілу прогнозованих доходів від інвестиції. Якщо дохід розподілено за роками поступово, то термін окупності розраховується розподілом одноразових витрат за величину річного доходу, обумовленого ними. При отриманні дробового числа воно заокруглюється у бік збільшення до найближчого цілого. Якщо прибуток розподілено нерівномірно, термін окупності розраховується прямим підрахунком кількості років, протягом яких інвестиція буде погашена кумулятивним доходом. Загальна формула розрахунку показника РР має вигляд:

РР = n, при якому Рк > IC.

Показник терміну окупності інвестицій дуже простий у розрахунках, водночас має ряд недоліків, які необхідно враховувати в аналізі.

По-перше, він не враховує впливу доходів останніх періодів. По-друге, Оскільки цей метод заснований на не дисконтованих оцінках, він не робить різницю між проектами з однаковою сумою кумулятивних доходів, але різним розподілом їх за роками.

Коефіцієнт ефективності инвестиций.(ARR).Цей спосіб має дві характерні риси: не передбачає дисконтування показників доходу; дохід характеризується показником чистий прибуток PN (балансова прибуток з відрахуванням відрахувань до бюджету). Алгоритм розрахунку виключно простий, як і визначає широке використання цього показника практично: коефіцієнт ефективності інвестиції (ARR) розраховується розподілом середньорічного прибутку PN на середню величину інвестиції (коефіцієнт береться у відсотках). Середня величина інвестиції перебуває розподілом вихідної суми капітальних вкладень на два, якщо передбачається, що після закінчення терміну реалізації аналізованого проекту всі капітальні витрати будуть списані; якщо допускається наявність залишкової вартості (RV), її оцінка повинна бути виключена.

(5.6)

Цей показник порівнюється з коефіцієнтом рентабельності авансованого капіталу, що розраховується розподілом загального чистого прибутку підприємства на загальну суму коштів, авансованих у його діяльність (підсумок середнього балансу нетто).

Приклад:

Перед підприємством стоїть вибір між двома інвестиційними проектами, що характеризуються такими даними:

Проекти	IC	C1	C2
А	-4000
Б	-2000

Ранжуйте проекти за критеріями IRR, PP, NPV, якщо r = 10%.

Рішення.

1) чиста поточна вартість

для проекту А:

= = 752,07 дол.

для проекту Б:

= = 330,58 дол.

2) термін окупності проекту:

для проекту А:

1 рік + = 1,5 роки або 1 рік та 6 міс.

для проекту Б:

1 рік + = 1,53 роки або 1 рік та 6 міс.

3) внутрішня норма прибутку проекту розраховується за такою формулою:

, де

r 1 – значення коефіцієнта дисконтування, за якого NPV > 0 (NPV<0);

r 2 - значення коефіцієнта дисконтування, при якому NPV<0 (NPV > 0);

IRR розраховується методом лінійної апроксимації.

Для проекту А:

NPV 1 (r=10%) = = 752,07 дол.

NPV 2 (r=25%) = = -80 дол.

= 23,56%.

Для проекту Б:

NPV 1 (r=10%) = = 330,58 дол.

NPV 2 (r=25%) = = -80 дол.

= 22,08%.

Порівняння двох проектів за розрахованими критеріями свідчить про те, що перевагу слід віддати проекту А, оскільки його чиста поточна вартість та внутрішня норма прибутковості вища ніж за проектом Б. Отже, проект А доцільніше проекту Б.

РЕЗЮМЕ

Інвестиції – це, передусім, кошти, цінних паперів, інше майно, зокрема майнові права, мають грошову оцінку, вкладені в об'єкти підприємницької та (або) іншої діяльності з метою отримання прибутку та (або) досягнення іншого корисного ефекту. Розрізняють насамперед реальні та фінансові інвестиції.

Будь-яка організація може мати справу з проблемою альтернативного здійснення реальних чи фінансових інвестицій. При цьому оптимізацію співвідношення обсягів реального та фінансового інвестування у процесі розроблення відповідної політики підприємства рекомендується здійснювати на основі цілого ряду факторів: функціональна спрямованість діяльності підприємства, стадія життєвого циклу підприємства, розміри підприємства, характер стратегічних змін операційної діяльності підприємства, прогнозована ставка відсотка на фінансовому ринку, прогнозований темп інфляції

Інвестиційний проект - планований та здійснюваний комплекс заходів щодо вкладення капіталу у різні галузі та сфери економіки з метою його збільшення. За формою він є комплексом документів з обґрунтування економічної доцільності, обсягу та термінів здійснення капітальних вкладень, у тому числі необхідну проектно-кошторисну документацію, розроблену відповідно до законодавства Російської Федерації та затверджених в установленому порядку стандартів (норм і правил), а також опис практичних дій щодо здійснення інвестицій (бізнес-план).

Усі фінансові джерела інвестицій поділяються на власні (внутрішні) та зовнішні. До власним коштам підприємств та організацій, що здійснюють інвестиційні проекти, відносяться: амортизаційні нарахування на існуючі фонди (на їхню реновацію); прибуток від виробничо-господарської діяльності, що спрямовується на виробничий розвиток; суми, одержувані від страхових компаній у вигляді відшкодування збитків внаслідок стихійних лих та нещасних випадків; кошти від продажу непотрібних надлишків основних засобів та іммобілізація надлишків оборотних засобів; кошти від нематеріальних активів (державних цінних паперів, цінних паперів інших підприємств, патентів, прав володіння промисловими зразками продукції, способами виробництва і т.д.). До власним джерелам інвестування підприємств і закупівельних організацій відносяться також кошти, залучені ними з інших джерел: кошти, отримані внаслідок випуску та продажу інвестором акцій та інших цінних паперів; кошти інших підприємств та організацій, залучених до участі в інвестиційному проекті на правах компаньйонів та на відповідних умовах участі у розподілі дивідендів; кошти, що виділяються вищими холдинговими та акціонерними компаніями, промислово-фінансовими групами на безповоротній основі; державні субсидії, різного роду грошові внески та пожертвування з регіональних та місцевих бюджетів, фондів підтримки підприємництва та ін, що надаються на безоплатній основі. До зовнішніх джерел інвестиційвідносяться різні форми позикових коштів, а також: асигнування з федерального, регіональних та місцевих бюджетів, різних фондів підтримки підприємництва, що надаються на безоплатній основі; іноземні інвестиції, що надаються у формі фінансової чи іншої матеріальної та нематеріальної участі у статутному капіталі спільних підприємств.

Інвестиційна стратегія є частиною загальної фінансової стратегії підприємства, основна мета якої дохідне вкладення коштів та своєчасне та повне оновлення необоротних активів підприємства. Вихідною причиною формування інвестиційної стратегії є загальна стратегія економічного розвитку підприємства (фірми). По відношенню до неї інвестиційна стратегія має підлеглий характер і повинна узгоджуватися з нею за цілями та етапами реалізації. Інвестиційна стратегія при цьому розглядається як один із головних факторів забезпечення ефективного розвитку компанії відповідно до обраної нею загальної економічної стратегії.

Класифікація інвестиційних стратегій підприємств передбачає виділення про «чистих» (якщо мотив єдиний) і «змішаних» інвестиційних стратегій (якщо зазначено більше мотиву). Типовими є всі «чисті» стратегії, та якщо зі змішаних - мотивовані як «підтримка потужностей з інтенсифікацією» і «модернізацією виробництва», «розширення виробництва з оновленням продукції» (зазначимо, що їх використовують навіть дещо частіше, ніж «чисті» інвестиційні стратегії, відповідні другому мотиву), «інтенсифікація та модернізація виробництва з його розширенням» та «підтримка потужностей з оновленням продукції».

Якщо ранжувати мотиви інвестиційної активності за їхньою «прогресивністю», від відносно консервативної «підтримки потужностей» і до «випуску нової продукції», то типи «чистих» інвестиційних стратегій можна визначити як: консервативна (відповідний мотив інвестиційної активності – «підтримка потужностей»); екстенсивна («розширення існуючого виробництва»); інтенсивна («інтенсифікація та модернізація виробництва»); прогресивна ("випуск нової продукції"). До «змішаних» типів стратегій відносяться: консервативно-інтенсивна («підтримка потужностей з інтенсифікацією та модернізацією виробництва»); екстенсивно-прогресивна («розширення виробництва із оновленням продукції»); екстенсивно-інтенсивна («розширення виробництва з його інтенсифікацією та модернізацією»); консервативно-прогресивна («підтримка потужностей із оновленням продукції»).

Методи, що використовуються в оцінці інвестиційних проектів, можна розділити на дві групи в залежності від обліку тимчасового параметра: засновані на дисконтованих оцінках (чиста наведена вартість, індекс рентабельності інвестицій, внутрішня норма прибутку, модифікована внутрішня норма прибутку, дисконтований термін окупності інвестицій) та засновані на облікові оцінки (термін окупності інвестицій, коефіцієнт ефективності інвестицій).

Контрольні питання

1. Що таке інвестиції та які їх основні види?

2. Чим характеризується інвестиційна діяльність підприємства?

3. Який критерій лежить в основі розподілу інвестицій на прямі та портфельні? Як співвідносяться ці форми інвестицій з реальними та фінансовими інвестиціями?

4. Які фактори слід враховувати під час виборів інвестиційних проектів?

5. Які критерії оцінки інвестиційних проектів вам відомі? Дайте коротку характеристику та оцініть область використання кожного інвестиційного критерію.

6. Як рівень інфляції впливає показники ефективності інвестиційних проектів?

7. Чи слід прийняти проект, розрахований на 15 років, що вимагає інвестицій у розмірі 150000 дол., якщо в перші 5 років жодних надходжень не очікується, а наступні 10 років щорічний дохід становитиме 50000 дол.?

НАВЧАЛЬНА СИТУАЦІЯ

Канадська компанія "Agrimax Inc." взялася інвестувати 168 млн. дол. у розвиток технологій з урахуванням російського «відкриття» - автономного джерела енергії з урахуванням матеріалів типу кварцового піску. Контракт, який передбачає ці інвестиції, був підписаний у лютому 200Х року у присутності російського прем'єра та його канадського колеги. Навряд чи вони здогадувалися, що офіційна наука вважає «відкриття» чистої води шарлатанством.

Автори проекту – фахівці волгоградського науково-виробничого центру «ГРУС» – не змогли чітко пояснити суть свого відкриття на спеціальній прес-конференції. Крім того, на заявлену тему зовсім не виявилося наукових публікацій. Тим часом автори проекту отримають роялті від будівництва двох нових заводів (по одному в Росії та Канаді) щодо реалізації «альтернативної енергетичної технології». А взагалі бізнес Кацабаніса, власника компанії Agrimax Inc., з високими технологіями ніяк не пов'язаний.

Запитання:

1. До якого виду належать інвестиції у межах описаного проекту?

2. Наскільки перспективний цей інвестиційний проект?

3. Які ризики притаманні реалізації цього інвестиційного проекту?

1. Баранов В.В. Фінансовий менеджмент/В.В. Баранів. - М.: Справа, 2002.

2. Мелкумов Я.С. Економічна оцінка ефективності інвестицій та фінансування інвестиційних проектів / Я.С. Мелкумов. - М.: Фінанси та статистика, 1997.

3. Лімітовський М.А. Основи оцінки інвестиційних та фінансових рішень / М.А. Лімітівський. - М: ДеКА, 1997.

4. Четиркін Є.М. Фінансовий аналіз виробничих інвестицій/Є.М. Чотиркін. - М.: Справа, 1998.

5. Гречішкіна М.В. Вибір оптимального варіанта інвестицій (оптимізаційний підхід)/М.В. Гречішкіна, Д.Є. Івахнік// Фінансовий менеджмент. – 2006. – №3. - С. 82-96.

6. Ковальов В.В. Методи оцінки інвестиційних проектів/В.В. Ковальов. – М., 2004.

1. Введення............................................... .................................................. ... 3

2. Сутність інвестицій.............................................. ...................... 5

2.1. Поняття інвестиції................................................ ............................... 5

2.2. Реальні інвестиції................................................ .............................. 8

Учасники інвестиційних проектів............................................... .......... 8

Об'єкти реальних інвестицій............................................... ..................... 9

Види проектів................................................ ............................................ 10

2.3. Види інвестиційних ризиків............................................... .............. 13

2.4. Рішення щодо інвестиційних проектів. Критерії та правила їх прийняття............................................. .................................................. .......................... 15

Критерії прийняття інвестиційних рішень......................................... 17

Правила прийняття інвестиційних рішень............................................ 17

3. Оцінка інвестиційного проекту. Методи, системи показників.............................................. ............................................... 19

3.1. Чиста наведена вартість. (NPV)........................................... ..... 22

Область застосування та труднощі NPV-методу 23

Відмінності ІРІ(PI) з інших методів оцінки інвестиційного проекту 25

3.3. Внутрішня норма прибутку інвестицій. (IRR) ................................... 26

Область застосування та труднощі IRR-методу 27

3.4. Термін окупності інвестицій. (PP) ........................................... ......... 30

3.5. Дисконтований термін окупності (DPP) 31

3.6. Коефіцієнт ефективності інвестицій. (ARR)............................ 32

3.7. Спеціальні методи оцінки інвестиційних проектів 33

3.8. Порівняльний аналіз проектів різної тривалості.

Метод нескінченного ланцюгового повтору порівнюваних проектів.............. 35

3.9. Порівняльна характеристика критеріїв NPV та IRR 36

4. Облік впливу інфляції та ризику........................................... 38

Імітаційна модель обліку ризику.............................................. ............. 38

Поправка на ризик ставки дисконтування............................................. 39

5. Висновок............................................... ............................................ 42

Список використаної літератури.......................................... 44

Інвестиційна діяльність є однією з найважливіших аспектів функціонування будь-якої комерційної організації. Причинами, що зумовлюють необхідність інвестицій, є оновлення наявної матеріально-технічної бази, нарощування обсягів виробництва, освоєння нових видів діяльності.

Процес інвестування відіграє у економіці будь-якої країни. Інвестування значною мірою визначає економічне зростання держави, зайнятість населення і становить істотний елемент бази, де грунтується економічний розвиток суспільства. Тому проблема, пов'язана з ефективним здійсненням інвестування, заслуговує на серйозну увагу.

Значення економічного аналізу для планування та здійснення інвестиційної діяльності важко переоцінити. При цьому особливу важливість має попередній аналіз, який проводиться на стадії розробки інвестиційних проектів та сприяє прийняттю розумних та обґрунтованих управлінських рішень.

Основним напрямом попереднього аналізу є визначення показників можливої ​​економічної ефективності інвестицій, тобто. віддачі від капітальних вкладень, передбачених за проектом. Як правило, у розрахунках береться до уваги часовий аспект вартості грошей.

Дуже часто підприємство стикається з ситуацією, коли є низка альтернативних (взаємовиключних) інвестиційних проектів. Звісно, ​​виникає у порівнянні цих проектів і виборі найпривабливіших їх за будь-яким критеріям.

У інвестиційній діяльності важливе значення має чинник ризику. Інвестування завжди пов'язане з іммобілізацією фінансових ресурсів підприємства та зазвичай здійснюється в умовах невизначеності, ступінь якої може значно варіювати.

У разі ринкової економіки можливостей для інвестування досить багато. Натомість обсяг фінансових ресурсів, доступних для інвестування, у будь-якого підприємства обмежений. Тому особливої ​​актуальності набуває завдання оптимізації бюджету капіталовкладень.

У зв'язку з вищевикладеним у роботі будуть розглянуті такі питання:

Основні засади, покладені основою аналізу інвестиційних проектів;

Критерії оцінки економічної ефективності інвестиційних проектів, зокрема показники чистого наведеного доходу, рентабельності капіталовкладень, внутрішньої норми прибутку;

Проблеми обліку інфляції та ризику;

Порівняльна характеристика показників чистого наведеного доходу та внутрішньої норми прибутку;

Методика аналізу інвестиційних проектів різної тривалості.

Інвестиції – довгострокові вкладення приватного чи державного капіталу різні галузі національної (внутрішні інвестиції) чи зарубіжної (закордонні інвестиції) економіки з метою отримання прибутку. Відповідно до закону "Про інвестиції в РФ" 1991р. під інвестиціями розуміють кошти; цільові банківські вклади; пай; акції та ін. цінні папери; технології; Машини та устаткування; ліцензії; кредити; майнові права; інтелектуальні цінності, що вкладаються у підприємницькі та інші види діяльності з метою отримання прибутку (доходу) та соціального ефекту.

Відповідно до Положення по бухгалтерського облікудовгострокових інвестицій (дов. листом Мінфіну РФ від 30.12.93 № 160) під довгостроковими інвестиціями в основні засоби слід розуміти витрати на створення та відтворення основних засобів. Інвестиції можуть здійснюватися у формі капітального будівництва та придбання об'єктів основних засобів.

Інвестиції вкладаються на тривалий період, починаючи з встановлення мети інвестування і закінчуючи закриттям підприємства після повної віддачі вкладеного капіталу. Середній період віддачі вкладеного капіталу Росії становить від 10 до 12 років.

Інвестиції поділяються на реальні, фінансові та інтелектуальні.

Реальні (прямі) інвестиції – вкладення капіталу приватної фірмою чи державою у виробництво будь-якої продукції.

Фінансові інвестиції – вкладення фінансові інститути, тобто. вкладення в акції, облігації та інші цінні папери, випущені приватними компаніями або державою, а також об'єкти тезаврації, банківські депозити.

Інтелектуальні інвестиції – підготовка фахівців на курсах, передача досвіду, ліцензій та ноу-хау, спільні наукові розробки та ін.

Поняття інвестиційного менеджменту в умовах перехідної економіки, як правило, відноситься до управління двома видами інвестицій: реальними та фінансовими.

По відношенню до сукупності цих двох видів інвестицій на підприємствах застосовують поняття інвестиційного портфеля, а інвестиції у різні види активів, пов'язані єдиною інвестиційною політикою, називаються портфельними інвестиціями.

Як віддачі від інвестицій приймається різницю між доходами протягом терміну використання інвестиційних ресурсів і витратами коштів у тому періоді (витрати виробництва, податки тощо. буд.). Ця різниця в цілому є або прибутком або збитками.

Усі підприємства у тому чи іншою мірою пов'язані з інвестиційної діяльністю. Прийняття рішень щодо інвестування ускладнюється такими факторами:

Множинність доступних варіантів вкладення капіталу;

Обмеженість фінансових ресурсів для інвестування;

Ризик, пов'язаний із прийняттям того чи іншого рішення щодо інвестування, тощо.

Причини, що зумовлюють необхідність інвестицій, можуть бути різні, проте в цілому їх можна об'єднати за принципом отримання доходу:

Реальні інвестиції проводяться з метою зниження витрат за виробництво продукції;

Фінансові інвестиції проводяться з отримання доходу від курсової різниці чи дивідендів.

Важливим також є питання розмірі імовірних інвестицій, оскільки від цього залежить глибина аналітичного опрацювання економічної сторони інвестиційного проекту, яка передує прийняттю рішення.

На багатьох підприємствах та об'єднаннях стає повсякденною практика диференціації права прийняття рішень інвестиційного характеру, тобто обмежується максимальна величина інвестицій, у межах якої той чи інший керівник може приймати самостійні рішення.

Нерідко рішення мають прийматися за умов, коли є низка альтернативних чи взаємно незалежних інвестиційних можливостей. І тут необхідно зробити вибір однієї чи кількох варіантів, виходячи з прийнятих критеріях. Очевидно, що таких критеріїв може бути кілька, а ймовірність того, що якийсь варіант буде краще інших, як правило, менше одиниці.

У разі ринкової економіки можливостей для інвестування досить багато. Разом про те будь-яке підприємство має обмежені вільні фінансові ресурси, доступні інвестування. Тому постає завдання оптимізації інвестиційного портфеля.

Тут дуже суттєвий фактор ризику. Інвестиційна діяльність завжди здійснюється в умовах невизначеності, ступінь якої може значно змінюватись. Наприклад, у момент придбання нових основних засобів ніколи не можна точно передбачити економічний ефект цієї операції. Тому нерідко рішення приймаються на інтуїтивній логічній основі, проте вони повинні підкріплюватися економічним розрахунком.

Визначення інвестиційних можливостей є відправною точкою для діяльності, що з інвестуванням. Зрештою, це може стати початком мобілізації інвестиційних коштів.

Облік ризику інвестора здійснюється шляхом збільшення реальної процентної ставки, що використовується банками, на величину "премії за ризик".

Ризикові інвестиції або "венчурний капітал" - це термін, що застосовується для позначення капіталовкладень, для яких важко оцінити можливі прибутки та супутні витрати. Венчурний капітал є інвестиції в нові сфери діяльності, пов'язані з великим ризиком. Як правило, венчурний капітал інвестується в незв'язані між собою проекти з розрахунку на швидку окупність вкладених коштів.

За кордоном зазвичай створюються спеціалізовані незалежні венчурні компанії, які залучають кошти інших інвесторів та створюють фонд венчурного капіталу. Цей фонд має непостійний обсяг коштів, який венчурна фірма, що управляє фондом, розподіляє за проектами. Оскільки всім вкладникам наперед відомо, що вкладення капіталу є венчурним, тобто високоризикованим, характером, то метою венчурної фірми є отримання максимального доходу практично без урахування ризику. Єдиним способом зниження ризику є висока диверсифікація проектів.

Спеціалізуючись на фінансуванні проектів з високим ступенем невизначеності результату, венчурні фірми надають інвестиції над формі позички, а обмін більшу частину акціонерного капіталу створюваного венчурного підприємства. Це дозволяє жорстко контролювати фінансовий стан, фінансові результати, а також перебіг робіт із венчурного проекту.

Таким чином, основне завдання інвестицій – принести інвестору передбачуваний дохід за мінімального рівня ризику, який досягається шляхом формування диверсифікованого інвестиційного портфеля.

Будь-яка фірма внаслідок свого функціонування стикається з необхідністю вкладення коштів у розвиток власної інфраструктури. Виробничі підприємства вкладають кошти на модернізацію устаткування, торгові в маркетингові дослідження тощо. буд. Іншими словами, щоб фірма ефективно розвивалася, їй потрібна наявність чіткої політики своєї інвестиційної діяльності. У будь-якій ефективно діючої фірмі питання управління інвестиційним процесом займають одне з найголовніших місць.

І хоча причини, що зумовлюють необхідність реальних інвестицій, можуть бути різні, загалом їх можна поділити на три види:

Оновлення наявної матеріально-технічної бази,

Нарощування обсягів виробничої діяльності,

Освоєння нових видів діяльності.

Ступінь відповідальності за ухвалення інвестиційних рішень у рамках цих напрямів різна. Якщо йдеться про заміну наявних виробничих потужностей, рішення може бути прийняте досить безболісно, ​​оскільки керівництво підприємства ясно уявляє собі, в якому обсязі та з якими характеристиками необхідні нові основні засоби. Якщо йдеться про інвестиції, пов'язані з розширенням основної діяльності, завдання ускладнюється, оскільки в цьому випадку необхідно врахувати цілу низку нових факторів: можливість зміни становища групи на ринку товарів, доступність додаткових обсягів матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, можливість освоєння нових ринків та ін. .

Основний елемент структури інвестиційного проекту – це Учасники проекту, оскільки саме вони забезпечують реалізацію задуму та досягнення цілей проекту.

Залежно від типу проекту у реалізації можуть брати участь від однієї до кількох десятків організацій. Кожна з них має свої функції, ступінь участі у проекті та міру відповідальності за його долю.

Разом про те всі ці організації, залежно від виконуваних ними функцій, можна поєднати у конкретні групи учасників проекту:

1. Замовник –майбутній власник та користувач результатів проекту. Як замовник може виступати як фізична, і юридична особа. При цьому замовником може бути як одна єдина організація, так і кілька організацій, що об'єднали свої зусилля, інтереси та капітали для реалізації проекту та використання його результатів.

2. Інвестор -той, хто вкладає кошти у проект. Часто Інвестор одночасно є Замовником. Якщо ж Інвестор та Замовник – не одна й та сама особа, інвестор укладає договір із замовником, контролює виконання контрактів та здійснює розрахунки з іншими учасниками проекту.

3.Проектувальник –той, хто розробляє проектно-кошторисну документацію.

4.Постачальник– здійснює матеріально-технічне забезпечення проекту (закупівлі та постачання).

5.Підрядник- юридична особа, яка відповідає за виконання робіт відповідно до контракту.

6. Консультант– це фірми та фахівці, які залучаються на контрактних умовах для надання консультаційних послуг іншим учасникам проекту з усіх питань та на всіх етапах його реалізації.

7.Менеджер проекту– це юридична особа, якій замовник (або інвестор або інший учасник проекту) делегує повноваження щодо керівництва роботами проекту: планування, контролю та координації робіт учасників проекту.

8. Команда Проекту –специфічна організаційна структура, очолювана керівником проекту та створювана на період здійснення проекту з метою ефективного досягнення його цілей.

9. Ліцензіар –юридична або фізична особа - власник ліцензій та "ноу-хау", що використовуються в проекті. Ліцензіар надає (зазвичай на комерційних умовах) право використання у проекті необхідних науково-технічних досягнень.

10. Банк –один із основних інвесторів, які забезпечують фінансування проекту. До обов'язків банку входить безперервне забезпечення проекту грошима, і навіть кредитування генпідрядника для розрахунків із субпідрядниками, якщо замовник немає необхідних коштів.

Цим і вичерпується коло учасників проекту.

Для прискорення прийняття інвестором рішення про те, чи вкладати кошти в те чи інше підприємство, необхідно складати інвестиційний проект, який визначає мету, якою прагне досягти фірма, стратегію підприємницької діяльності разом із термінами досягнення мети.

Інвестиційний проект у тому його вигляді, який прийнятий у світовій практиці, є комплексом взаємопов'язаних заходів, спрямованих на досягнення поставлених цілей в умовах обмежених фінансових, тимчасових та інших ресурсів.

Об'єкти реальних інвестицій може бути різними характером. Типовим об'єктом капіталовкладень можуть бути витрати на земельні ділянки, будинки, обладнання. Крім витрат за різного роду придбання підприємству доводиться також виробляти інші численні витрати, які дають прибуток лише за період. Такими витратами є, наприклад, інвестиції у дослідження, вдосконалення продукції, довгострокову рекламу, збутову мережу, реорганізацію підприємства та навчання персоналу.

Основним завданням під час виборів напрями інвестування є визначення економічної ефективності вкладення коштів у об'єкт. По кожному об'єкту доцільно складати окремий проект.

Отже, об'єктами реальних інвестицій є:

Будуються, що реконструюються або розширюються підприємства, будівлі, споруди (основні фонди);

Програми федерального, регіонального чи іншого рівня;

Інвестиції можуть охоплювати як повний науково-технічний та виробничий цикл створення продукції (ресурсу, послуги), так і його елементи (стадії): наукові дослідження, проектно-конструкторські роботи, розширення чи реконструкція діючого виробництва, організація нового виробництва чи випуск нової продукції, утилізація і т.д.

Об'єкти реальних інвестицій класифікуються за:

Масштаб проекту;

Спрямованості проекту;

характеру та змісту інвестиційного циклу;

характеру та ступеня участі держави;

Ефективність використання вкладених коштів.

Вирізняють такі форми реальних інвестицій:

1. Кошти та їх еквіваленти;

3. Будівлі, споруди, машини та обладнання, вимірювальні та випробувальні засоби, оснащення та інструмент, будь-яке інше майно, що використовується у виробництві та має ліквідність.

З погляду масштабності, проекти поділяються на малі проекти та мегапроекти.

Малі проектидопускають ряд спрощень у процедурі проектування та реалізації, формуванні команди проекту. Водночас скрутність виправлення допущених помилок вимагає дуже ретельного визначення об'ємних характеристик проекту, учасників проекту та методів їх роботи, графіка проекту та форм звіту, а також умов контракту.

Мегапроектице цільові програми, що містять кілька взаємозалежних проектів, об'єднаних спільною метою, виділеними ресурсами та відпущеним на їх виконання часом.

Такі програми можуть бути міжнародними, державними, національними, регіональними.

Мегапроекти мають ряд відмінних рис:

Високою вартістю (близько $1 млрд. і більше);

Капіталоємністю – потреба у фінансових засобах у таких проектах потребує нетрадиційних (акціонерних, змішаних) форм фінансування;

Трудомісткістю;

Тривалістю реалізації: 5-7 років і більше;

Віддаленістю районів реалізації, отже, додатковими витратами інфраструктуру.

Особливості мегапроектів вимагають урахування низки факторів, а саме:

розподіл елементів проекту за різними виконавцями та необхідність координації їх діяльності;

Необхідність аналізу соціально-економічного середовища регіону, країни в цілому, а можливо, й низки країн-учасниць проекту;

Розробка та постійне оновлення плану проекту.

З погляду терміну реалізації, проекти поділяються на короткострокові, середньострокові та довгострокові.

Короткострокові проектизазвичай реалізуються на підприємствах з виробництва новинок різноманітних, дослідних установках, відновлювальних роботах.

На таких об'єктах замовник зазвичай йде збільшення остаточної (фактичної) вартості проекту проти початкової, оскільки найбільше він зацікавлений у якнайшвидшому його завершенні.

Середньо- та довгостроковіпроекти відрізняються лише термінами виконання та для них характерне затягування фази початкового планування.

З погляду якості, проекти поділяються на дефектні та бездефектні.

Бездефектні проектияк домінуючий фактор використовують підвищену якість.

Зазвичай вартість бездефектних проектів дуже висока та вимірюється сотнями мільйонів і навіть мільярдами доларів.

Враховуючи фактор обмеженості ресурсів, можна виділити мультипроекти, монопроекти та міжнародні проекти.

Мультипроективикористовують у тих випадках, коли задум замовника проекту відноситься до кількох взаємозалежних проектів, кожен з яких не має свого обмеження за ресурсами.

Мультипроектом вважається виконання безлічі замовлень (проектів) та послуг у рамках виробничої програми фірми, обмеженої її виробничими, фінансовими, тимчасовими можливостями та вимогами замовників.

Як альтернативні мультипроекти виступають монопроекти, Що мають чітко окреслені ресурсні, тимчасові та ін. рамки, що реалізуються єдиною проектною командою і є окремими інвестиційними, соціальними та ін.

Міжнародні проектизазвичай відрізняються значною складністю та вартістю. Їх відрізняє також важлива роль економіці і політиці країн, котрим вони розробляються.

Специфіка таких проектів полягає в наступному: обладнання та матеріали для таких проектів зазвичай закуповуються на світовому ринку. Звідси – підвищені вимоги до організації, яка здійснює закупівлю для проекту.

Рівень підготовки таких проектів має бути суттєво вищим, ніж для аналогічних "внутрішніх" проектів.

Види інвестиційних ризиків різноманітні. Автор книги «Інвестиційний менеджмент», Бланк, класифікує за такими основними ознаками:

1. За сферами прояву:

1.1. Економічний. До нього належить ризик, пов'язаний із зміною економічних чинників. Так як інвестиційна діяльність здійснюється в економічній сфері, то вона найбільшою мірою схильна до економічного ризику.

1.2. Політичний. До нього відносяться різні види адміністративних обмежень інвестиційної діяльності, що виникають, пов'язаних із змінами здійснюваного державою політичного курсу.

1.3. Соціальний. До нього належить ризик страйків, здійснення під впливом працівників підприємств, що інвестуються, незапланованих соціальних програм та інші аналогічні види ризиків.

1.4. Екологічний. До нього відноситься ризик різних екологічних катастроф і лих (повінь, пожеж тощо), що негативно позначаються на діяльності об'єктів, що інвестуються.

1.5. Інші види. До них можна віднести рекет, розкрадання майна, обман із боку інвестиційних чи господарських партнерів тощо.

За формами інвестування:

1.6. Реальне інвестування. Цей ризик пов'язаний з невдалим вибором розташування будується об'єкта; перебоями у постачанні будівельних матеріалів та обладнання; суттєвим зростанням цін на інвестиційні товари; вибором некваліфікованого чи недобросовісного підрядника та іншими факторами, що затримують введення в експлуатацію об'єкта інвестування або знижують дохід (прибуток) у процесі його експлуатації.

1.7. Фінансове інвестування. Цей ризик пов'язаний із непродуманим підбором фінансових інструментів для інвестування; фінансовими труднощами чи банкрутством окремих емітентів; непередбаченими змінами умов інвестування, прямим обманом інвесторів тощо.

За джерелами виникнення виділяють два основні види ризику:

1.8. Систематичний (чи ринковий). Цей вид ризику виникає всім учасників інвестиційної діяльності та форм інвестування. Він визначається зміною стадій економічного циклу розвитку чи кон'юнктурних циклів розвитку інвестиційного ринку; значними змінами податкового законодавства у сфері інвестування та іншими аналогічними факторами, на які інвестор вплинути під час виборів об'єктів інвестування не може.

1.9. Несистематичне (або специфічне). Цей вид ризику притаманний конкретному об'єкту інвестування чи діяльності конкретного інвестора. Він може бути пов'язаний із некваліфікованим керівництвом компанією (фірмою) – об'єктом інвестування, посиленням конкуренції в окремому сегменті інвестиційного ринку; нераціональною структурою коштів, що інвестуються, та іншими аналогічними факторами, негативні наслідки яких значною мірою можна запобігти за рахунок ефективного управління інвестиційним процесом.

В окремих джерелах також виділяють такі ризики, як:

Ризик, пов'язаний з галуззю виробництва, - вкладення у виробництво товарів народного споживання у середньому менш ризиковані, ніж у виробництво, скажімо, устаткування;

Управлінський ризик, тобто. пов'язані з якістю управлінської команди для підприємства;

Тимчасовий ризик (що більше термін вкладення грошей у підприємство, тим більший ризик);

Комерційний ризик (пов'язаний із показниками розвитку даного підприємства та терміном його існування).

Оскільки інвестиційний ризик характеризує можливість виникнення непередбачених фінансових втрат, його рівень в оцінці визначається як відхилення очікуваних доходів від інвестування від середньої чи розрахункової величини. Тому оцінка інвестиційних ризиків завжди пов'язана з оцінкою очікуваних доходів та їх втрат. Проте оцінка ризику - процес суб'єктивний. Скільки б не існувало математичних моделей розрахунку кривої ризику та точної його величини, у кожному конкретному випадку інвестор повинен визначити ризик вкладень у дане підприємство.

Інвестиції - це стільки вкладення проект, скільки людей, здатних реалізувати цей проект. Інвестиціям передують тривалі дослідження, і вони супроводжуються постійним моніторингом стану підприємства, на початкових етапах якого визначається можливість всіх можливих ризиків.

Усі підприємства у тому чи іншою мірою пов'язані з інвестиційної діяльністю. Прийняття рішень щодо інвестиційних проектів ускладнюється різними чинниками: вид інвестицій, вартість інвестиційного проекту, множинність доступних проектів, обмеженість фінансових ресурсів, доступних інвестування, ризик, що з прийняттям тієї чи іншої рішення. Загалом, всі рішення можна класифікувати в такий спосіб.

Класифікація поширених інвестиційних рішень:

1. Обов'язкові інвестиції, то мережа ті, які необхідні, щоб фірма могла продовжувати свою діяльність:

1.1. рішення щодо зменшення шкоди навколишньому середовищу;

1.2. Поліпшення умов праці до держ. норм.

Рішення, створені задля зниження витрат:

1.3. рішення щодо вдосконалення застосовуваних технологій;

1.4. щодо підвищення якості продукції, робіт, послуг;

1.5. поліпшення організації праці та управління.

Рішення, спрямовані на розширення та оновлення фірми:

1.6. інвестиції на нове будівництво (зведення об'єктів, які матимуть статус юридичної особи);

1.7. інвестиції розширення фірми (зведення об'єктів нових площах);

1.8. інвестиції на реконструкцію фірми (зведення БМР на діючих площах із частковою заміною обладнання);

1.9. інвестиції на технічне переозброєння (заміна та модернізація обладнання).

Рішення щодо придбання фінансових активів:

1.10.рішення, спрямовані на утворення стратегічних альянсів (синдикати, консорціуми, і т.д.);

1.11.рішення з поглинання фірм;

1.12.рішення щодо використання складних фінансових інструментів в операціях з основним капіталом.

рішення щодо освоєння нових ринків та послуг;

рішення щодо придбання НМА.

Ступінь відповідальності за ухвалення інвестиційного проекту в рамках того чи іншого напряму різна. Так, якщо йдеться про заміщення наявних виробничих потужностей, рішення може бути прийняте досить безболісно, ​​оскільки керівництво підприємства ясно уявляє собі, в якому обсязі та з якими характеристиками необхідні нові основні засоби. Завдання ускладнюється, якщо йдеться про інвестиції, пов'язані з розширенням основної діяльності, оскільки в цьому випадку необхідно врахувати низку нових факторів: можливість зміни становища фірми на ринку товарів, доступність додаткових обсягів матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, можливість освоєння нових ринків тощо. д.

Вочевидь, що є питання розмірі імовірних інвестицій. Так, рівень відповідальності, пов'язаної з прийняттям проектів вартістю 100 тис. $ та 1 млн. $ різний. Тому має бути різна і глибина аналітичного опрацювання економічної сторони проекту, яка передує ухваленню рішення. З іншого боку, у багатьох фірмах стає повсякденною практика диференціації права прийняття рішень інвестиційного характеру, тобто. обмежується максимальна величина інвестицій, у межах якої той чи інший керівник може приймати самостійні рішення.

Нерідко рішення мають прийматися за умов, коли є низка альтернативних чи взаємно незалежних проектів. У цьому випадку необхідно зробити вибір одного або кількох проектів, ґрунтуючись на якихось критеріях. Очевидно, що якихось критеріїв може бути кілька, а ймовірність того, що якийсь один проект буде кращим за інші за всіма критеріями, як правило, значно менше одиниці.

незалежнимиякщо рішення про прийняття одного з них не впливає на рішення про прийняття іншого.

Два аналізованих проекту називаються альтернативнимі, якщо вони можуть бути реалізовані одночасно, тобто. прийняття одного з них автоматично означає, що другий проект має бути відкинуто.

У разі ринкової економіки можливостей для інвестування досить багато. Натомість будь-яке підприємство має обмежені фінансові ресурси, доступні для інвестування. Тому постає завдання оптимізації інвестиційного портфеля.

Дуже суттєвий фактор ризику. Інвестиційна діяльність завжди здійснюється в умовах невизначеності, ступінь якої може суттєво варіювати. Так, у момент придбання нових основних засобів ніколи не можна точно передбачити економічний ефект цієї операції. Тому рішення нерідко ухвалюються на інтуїтивній основі.

Прийняття рішень інвестиційного характеру, як і будь-який інший вид управлінської діяльності, ґрунтується на використанні різних формалізованих та неформалізованих методів та критеріїв. Ступінь їх поєднання визначається різними обставинами, у тому числі і тим з них, наскільки менеджер знайомий з наявним апаратом, що застосовується у тому чи іншому конкретному випадку. У вітчизняній та зарубіжній практиці відомий цілий ряд формалізованих методів, за допомогою яких розрахунки можуть бути основою для прийняття рішень у галузі інвестиційної політики. Якогось універсального методу, придатного всім випадків життя, немає. Ймовірно, управління все ж таки більшою мірою є мистецтвом, ніж наукою. Тим не менш, маючи деякі оцінки, отримані формалізованими методами, нехай навіть певною мірою умовні, легше приймати остаточні рішення.

1. Критерії, що дозволяють оцінити реальність проекту:

1.1. нормативні критерії (правові), тобто. норми національного, міжнародного права, вимог стандартів, конвенцій, патентоспроможності та ін;

1.2. ресурсні критерії, за видами:

Науково-технічні критерії;

Технологічні критерії;

Виробничі критерії;

Обсяг та джерела фінансових ресурсів.

Кількісні критерії, що дозволяють оцінити доцільність реалізації проекту.

1.3. Відповідність мети проекту на тривалу перспективу цілям розвитку ділового середовища;

1.4. Ризики та фінансові наслідки (чи ведуть вони доповнення до інвестиційних витрат чи зниження очікуваного обсягу виробництва, ціни чи продажів);

1.5. Ступінь стійкості проекту;

1.6. Імовірність проектування сценарію та стан ділового середовища.

Кількісні критерії (фінансово-економічні), що дозволяють вибрати з тих проектів, реалізація яких є доцільною. (Критерії прийнятності)

1.7. вартість проекту;

1.8. чиста поточна вартість;

1.9. прибуток;

1.10. рентабельність;

1.11.внутрішня норма прибутку;

1.12.період окупності;

1.13.чутливість прибутку до горизонту (строку) планування, до змін у діловому середовищі, до помилки оцінки даних.

В цілому, прийняття інвестиційного рішення потребує спільної роботи багатьох людей з різною кваліфікацією та різними поглядами на інвестиції. Проте останнє слово залишається за фінансовим менеджером, який дотримується деяких правил.

1. Інвестувати кошти у виробництво чи цінні папери має сенс лише, якщо можна отримати чистий прибуток вище, ніж від зберігання грошей у банку;

Інвестувати кошти має сенс, якщо, рентабельності інвестиції перевищують темпи зростання інфляції;

Інвестувати має сенс лише найбільш рентабельні з урахуванням дисконтування проекти.

Таким чином, рішення про інвестування в проект приймається, якщо він відповідає наступним критеріям:

Дешевизна проекту;

Мінімізація ризику інфляційних втрат;

Стислість терміну окупності;

Стабільність чи концентрація надходжень;

Висока рентабельність як така та після дисконтування;

Відсутність вигідніших альтернатив.

На практиці вибираються проекти не стільки найбільш прибуткові і найменш ризиковані, скільки найкраще, що вписуються в стратегію фірми.

Інвестиційні проекти, аналізовані у процесі складання бюджету капітальних вкладень, мають певну логіку.

З кожним інвестиційним проектом прийнято пов'язувати грошовий потік (Cash Flow), елементи якого є або чисті відпливи (Net Cash Outflow), або чисті припливи коштів (Net Cash Inflow). Під чистим відпливом в k-му році розуміється перевищення поточних грошових витрат за проектом над поточними грошовими надходженнями (при зворотному співвідношенні має місце чистий приплив). Грошовий потік, у якому припливи йдуть за відтоками, називається ординарним. Якщо притоки та відпливи чергуються, грошовий потік називається неординарним.

Найчастіше аналіз ведеться за роками, хоча це обмеження не є обов'язковим. Аналіз можна проводити за рівними періодами будь-якої тривалості (місяць, квартал, рік та ін.). При цьому, однак, необхідно пам'ятати про сумісність величин елементів грошового потоку, процентної ставки та довжини періоду.

Передбачається, що це вкладення здійснюються наприкінці року, попереднього першому року реалізації проекту, хоча у принципі можуть здійснюватися протягом низки наступних років.

Приплив (відтік) коштів належить до кінця чергового року.

p align="justify"> Коефіцієнт дисконтування, що використовується для оцінки проектів за допомогою методів, заснованих на дисконтованих оцінках, повинен відповідати довжині періоду, закладеного в основу інвестиційного проекту (наприклад, річна ставка береться тільки в тому випадку, якщо довжина періоду - рік).

Необхідно особливо підкреслити, що застосування методів оцінки та аналізу проектів передбачає множинність прогнозних оцінок і розрахунків, що використовуються. Множинність визначається як можливість застосування низки критеріїв, і безумовною доцільністю варіювання основними параметрами. Це досягається використанням імітаційних моделей серед електронних таблиць.

Критерії, що використовуються в аналізі інвестиційної діяльності, можна розділити на дві групи залежно від того, чи враховується тимчасовий параметр:

1. Засновані на дисконтованих оцінках ("динамічні" методи):

1.1. Чиста наведена вартість - NPV(Net Present Value);

1.3. Внутрішня норма прибутку IRR(Internal Rate of Return);

1.4. Модифікована внутрішня норма прибутку MIRR(Modified Internal Rate of Return);

1.5. Дисконтований термін окупності інвестицій - DPP(Discounted Payback Period).

Засновані на облікових оцінках ("статистичні" методи):

1.6. Термін окупності інвестицій - PP(Payback Period);

1.7. Коефіцієнт ефективності інвестицій - ARR(Accounted Rate of Return).

До останнього часу розрахунок ефективності капіталовкладень здійснювався переважно з "виробничої" точки зору і мало відповідав вимогам, які пред'являються фінансовими інвесторами:

По-перше, використовувалися статичні методи розрахунку ефективності вкладень, які не враховують фактор часу, що має важливе значення для фінансового інвестора;

По-друге, використовувані показники були спрямовані виявлення виробничого ефекту інвестицій, тобто. підвищення продуктивність праці, зниження собівартості результаті інвестицій, фінансова ефективність яких відходила у своїй другого план.

Тож оцінки фінансової ефективності проекту доцільно застосовувати т.зв. "динамічні" методи, засновані переважно на дисконтуванні грошових потоків, що утворюються в ході реалізації проекту. Застосування дисконтування дозволяє відобразити основний принцип "завтрашні гроші дешевші за сьогоднішні" і врахувати тим самим можливість альтернативних вкладень за ставкою дисконту. Загальна схема всіх динамічних методів оцінки ефективності в принципі однакова і ґрунтується на прогнозуванні позитивних та негативних грошових потоків (грубо кажучи, витрат та доходів, пов'язаних з реалізацією проекту) на плановий період та зіставленні отриманого сальдо грошових потоків, дисконтованого за відповідною ставкою, з інвестиційними .

Вочевидь, що такий підхід пов'язані з необхідністю прийняття низки припущень, виконати які практично (особливо у російських умовах) досить складно. Розглянемо дві найбільш очевидні перешкоди.

По-перше, потрібно чітко оцінити як обсяг первісних капіталовкладень, а й поточні витрати і надходження протягом усього періоду реалізації проекту. Вся умовність подібних даних очевидна навіть у умовах стабільної економіки з передбачуваними рівнем і структурою цін, і високим рівнем вивченості ринків. У російській економіці обсяг припущень, які доводиться робити при розрахунках грошових потоків, незмірно вище (точність прогнозу є функція від ступеня систематичного ризику).

По-друге, щодо розрахунків з допомогою динамічних методів використовується передумова стабільності валюти, у якій оцінюються грошові потоки. Насправді ця передумова реалізується з допомогою застосування зіставних цін (з можливим подальшим коригуванням результатів з урахуванням прогнозних темпів інфляції) чи використання розрахунків стабільної іноземної валюти. Другий метод найбільш доцільний у разі реалізації інвестиційного проекту разом із зарубіжними інвесторами.

Безумовно, обидва ці способи далекі від досконалості: у першому випадку поза увагою залишаються можливі зміни структури цін; у другому, крім цього, на кінцевий результат впливає також зміна структури валютних та рублевих цін, інфляція самої іноземної валюти, коливання курсу тощо.

У зв'язку з цим виникає питання про доцільність застосування динамічних методів аналізу виробничих інвестицій взагалі: адже в умовах високої невизначеності та при прийнятті різного роду припущень та спрощень результати відповідних обчислень можуть виявитися ще далекішими від істини. Слід зазначити, однак, що метою кількісних методів оцінки ефективності є не ідеальний прогноз величини очікуваного прибутку, а, в першу чергу, забезпечення сумісності аналізованих проектів з точки зору ефективності, виходячи з деяких об'єктивних і перевіряються критеріями, і підготовка тим самим основи для прийняття остаточного рішення.

Аналіз розвитку та поширення динамічних методів визначення ефективності інвестицій доводить необхідність та можливість їх застосування для оцінки інвестиційних проектів. У високорозвинених індустріальних країнах 30 років тому ставлення до цих методів оцінки ефективності було приблизно таким самим, як у наш час у Росії: у 1964 р. у США лише 16% обстежених підприємств застосовували при інвестиційному аналізі динамічні методи розрахунків. На середину 80-х ця частка піднялася до 86%. У країнах Центральної Європи (ФРН, Австрія, Швейцарія) 1989 р. понад 88% опитаних підприємств застосовували з метою оцінки ефективності інвестицій динамічні методи розрахунків. При цьому слід врахувати, що у всіх випадках досліджувалися промислові підприємства, які найчастіше проводять інвестиції внаслідок технічної потреби. Тим паче важливий динамічний аналіз інвестиційних проектів у діяльності фінансового інституту, орієнтованого отримання прибутку і має численні можливості альтернативного вкладення коштів.

Нарешті, заходи щодо оцінки ризику інвестування та застосування методів обліку невизначеності у фінансових розрахунках, що дозволяють зменшити вплив невірних прогнозів на кінцевий результат та тим самим збільшити вірогідність правильного рішення, можуть суттєво підвищити обґрунтованість та коректність результатів аналізу.

З усього різноманіття динамічних методів розрахунку ефективності інвестицій найвідоміші і найчастіше застосовуються практично метод оцінки внутрішньої норми рентабельності проекту та метод оцінки чистого наведеного доходу від реалізації проекту. Крім того, є низка спеціальних методів.

Цей метод заснований на зіставленні величини вихідної інвестиції (IC) із загальною сумою дисконтованих чистих грошових надходжень, що генеруються нею протягом прогнозованого терміну. Оскільки приплив коштів розподілений у часі, він дисконтується за допомогою коефіцієнта r, що встановлюється аналітиком (інвестором) самостійно виходячи з щорічного відсотка повернення, який він хоче або може мати на капітал, що він інвестується.

Припустимо, робиться прогноз, що інвестиція (IC) генеруватиме протягом n років, річні доходи у розмірі P 1 , P 2 , ..., Р n . Загальна накопичена величина дисконтованих доходів (PV) та чистий наведений ефект (NPV) відповідно розраховуються за формулами:

Очевидно, що якщо:

NPV > 0, то проект слід ухвалити;

NPV< 0, то проект следует отвергнуть;

NPV = 0, то проект ні прибутковий, ні збитковий.

При прогнозуванні доходів за роками необхідно враховувати всі види надходжень як виробничого, і невиробничого характеру, які можуть бути асоційовані з цим проектом. Так, якщо після закінчення періоду реалізації проекту планується надходження коштів у вигляді ліквідаційної вартості обладнання або вивільнення частини обігових коштів, вони мають бути враховані як доходи відповідних періодів.

Якщо проект передбачає не разову інвестицію, а послідовне інвестування фінансових ресурсів протягом m років, то формула розрахунку NPV модифікується наступним чином:

де i – прогнозований середній рівень інфляції.

Розрахунок за допомогою наведених формул вручну досить трудомісткий, тому для зручності застосування цього та інших методів, заснованих на дисконтованих оцінках, розроблені спеціальні статистичні таблиці, в яких табульовані значення складних відсотків, дисконтуючих множників, дисконтованого значення грошової одиниці тощо залежно від тимчасового інтервалу та значення коефіцієнта дисконтування.

Необхідно зазначити, що показник NPV відображає прогнозну оцінку зміни економічного потенціалу підприємства у разі прийняття проекту, що розглядається. Цей показник аддитивний у часовому аспекті, тобто NPV різних проектів можна підсумовувати. Це дуже важливе властивість, що виділяє цей критерій із усіх інших і дозволяє використовувати його як основний при аналізі оптимальності інвестиційного портфеля.

Потрібно проаналізувати інвестиційний проект з наступними характеристиками (млн. руб.): - 150, 30, 70, 70, 45. Розглянемо два випадки:

а) вартість капіталу 12%;

б) очікується, що ціна капіталу змінюватиметься за роками так: 12%, 13%, 14%, 14%.

Що стосується а) скористаємося формулою (1): NPV = 11,0 млн крб., тобто. проект є прийнятним.

б) Тут NPV знаходиться прямим підрахунком:

NPV=-150+30/1,12+70/(1,12*1,13)+70/(1,12*1,13*1,14)+30/(1,12*1,13* 1,14 * 1,14) = -1,2

тобто. проект збитковий.

Область застосування та проблеми NPV-метода.

За допомогою NPV-методу можна визначити як комерційну ефективність проекту, а й розрахувати ряд додаткових показників. Така широка сфера застосування та відносна простота розрахунків забезпечили NPV-методу широке поширення, і в даний час він є одним із стандартних методів розрахунку ефективності інвестицій, рекомендованих до застосування ООН та Світовим банком.

Проте коректне використання NPV-методу можливе лише за дотримання низки умов:

Обсяг грошових потоків у межах інвестиційного проекту має бути оцінений для всього планового періоду та прив'язаний до певних часових інтервалів. Грошові потоки у межах інвестиційного проекту мають розглядатися ізольовано від решти виробничої діяльності підприємства, тобто. характеризувати лише платежі та надходження, безпосередньо пов'язані з реалізацією даного проекту. Принцип дисконтування, що застосовується при розрахунку чистого наведеного доходу, з економічної точки зору передбачає можливість необмеженого залучення та вкладення коштів за ставкою дисконту. Використання методу порівняння ефективності кількох проектів передбачає використання єдиної всім проектів ставки дисконту і єдиного тимчасового інтервалу (визначуваного, зазвичай, як максимальний термін реалізації з наявних).

При розрахунку NPV зазвичай використовується постійна ставка дисконтування, однак залежно від обставин (наприклад, очікується зміна рівня відсоткових ставок) ставка дисконтування може диференціюватися за роками. Якщо під час розрахунків застосовуються різні ставки дисконтування, то, по-перше, формули (1) і (2) непридатні й, по-друге, проект, прийнятний за постійної ставки дисконтування, може бути неприйнятним.

Цей метод є наслідком методу чистої теперішньої вартості. Індекс рентабельності (PI) розраховується за формулою

Очевидно, що якщо:

РІ > 1, то проект слід ухвалити;

РІ< 1, то проект следует отвергнуть;

РI = 1, то проект ні прибутковий, ні збитковий.

Логіка критерію PI є такою: він характеризує дохід на одиницю витрат; саме цей критерій найкращий, коли необхідно впорядкувати незалежні проекти для створення оптимального портфеля у разі обмеженості зверху загального обсягу інвестицій.

На відміну від наведеного ефекту індекс рентабельності є відносним показником. Завдяки цьому він дуже зручний при виборі одного проекту з ряду альтернативних, що мають приблизно однакові значення NPV або при комплектуванні портфеля інвестицій з максимальним сумарним значенням NPV.

Другим стандартним способом оцінки ефективності інвестиційних проектів є спосіб визначення внутрішньої норми рентабельності проекту (internal rate of return, IRR), тобто. такий ставки дисконту, коли він значення чистого наведеного доходу дорівнює нулю.

IRR = r, у якому NPV = f(r) = 0.

Сенс розрахунку цього коефіцієнта під час аналізу ефективності запланованих інвестицій у наступному: IRR показує максимально допустимий відносний рівень витрат, які можуть бути асоційовані з цим проектом. Наприклад, якщо проект повністю фінансується з допомогою позички комерційного банку, то значення IRR показує верхню межу допустимого рівня банківської відсоткової ставки, перевищення якого робить проект збитковим.

Насправді будь-яке підприємство фінансує своєї діяльності, зокрема і інвестиційну, з різних джерел. Як плату користування авансованими у діяльність підприємства фінансовими ресурсами воно сплачує відсотки, дивіденди, винагороди тощо., тобто. несе деякі обґрунтовані витрати на підтримку свого економічного потенціалу. Показник, що характеризує відносний рівень цих витрат, можна назвати "ціною" авансованого капіталу. Цей показник відображає сформований на підприємстві мінімум повернення на вкладений у його діяльність капітал, його рентабельність та розраховується за формулою середньої арифметичної виваженої.

Економічний зміст цього показника полягає в наступному: підприємство може приймати будь-які рішення інвестиційного характеру, рівень рентабельності яких не нижче за поточне значення показника CC (або ціни джерела коштів для даного проекту, якщо він має цільове джерело). Саме з ним порівнюється показник IRR, розрахований для конкретного проекту, причому зв'язок між ними такий.

Якщо: IRR > CC. то проект слід ухвалити;

IRR< CC, то проект следует отвергнуть;

IRR = CC, то проект ні прибутковий, ні збитковий.

Практичне застосування цього методу ускладнене, якщо у розпорядженні аналітика немає спеціалізованого фінансового калькулятора. У цьому випадку застосовується метод послідовних ітерацій з використанням табульованих значень множників, що дисконтують. Для цього за допомогою таблиць вибираються два значення коефіцієнта дисконтування r 1

де r 1 - значення табульованого коефіцієнта дисконтування, при якому f(r 1)>0 (f(r 1)<0);

r 2 - значення табульованого коефіцієнта дисконтування, при якому f(r 2)<О (f(r 2)>0).

Точність обчислень обернено пропорційна довжині інтервалу (r 1 , r 2), а найкраща апроксимація з використанням табульованих значень досягається у разі, коли довжина інтервалу мінімальна (рівна 1%), тобто. r 1 і r 2 - найближчі значення коефіцієнта дисконтування, що задовольняють умовам (у разі зміни знака функції з "+" на "-"):

r 1 - значення табульованого коефіцієнта дисконтування, що мінімізує позитивне значення показника NPV, тобто. f(r 1)=min r (f(r)>0);

r 2 - значення табульованого коефіцієнта дисконтування, що максимізує негативне значення показника NPV, тобто. f(r 2)=max r (f(r)<0}.

Шляхом взаємної заміни коефіцієнтів r 1 і r 2 аналогічні умови виписуються для ситуації, коли функція змінює знак із "-" на "+".

Візьмемо два довільні значення коефіцієнта дисконтування: r = 10%, r = 20%. Відповідні розрахунки з використанням табульованих значень наведено у таблиці 1.

Таблиця 1.

Значення IRR обчислюється за такою формулою:

IRR = 10% + 1,29 / * (20%-10%) = 16,6%

Можна уточнити отримане значення. Припустимо, що шляхом кількох ітерацій ми визначили найближчі цілі значення коефіцієнта дисконтування, у яких NPV змінює знак: при r =16% NPV= +0,05; при r = 17% NРV = -0,14. Тоді уточнене значення IRR дорівнюватиме:

IRR = 16% + ¾¾¾¾ (17% -16%) = 16,26%.

Дисконтований термін окупності інвестицій розраховується за такою формулою:

Дисконтовані оцінки терміну окупності завжди більше простих оцінок, тобто. ДСОІ(DPP) >СОІ(PP).

Недоліки методу ДСОІ (DPP):

Не враховує вплив грошових приток останніх;

Не робить різницю між накопиченими грошовими потоками та його розподілом по годам;

Не має властивості адитивності.

Переваги даного методу:

Простий для розрахунків;

Сприяє розрахункам ліквідності підприємства, тобто. окупності інвестицій;

Показує ступінь ризикованості того чи іншого інвестиційного проекту, чим менший термін окупності, тим менший ризик і навпаки.

Цей спосіб має дві характерні риси: не передбачає дисконтування показників доходу; дохід характеризується показником чистий прибуток PN (балансова прибуток з відрахуванням відрахувань до бюджету). Алгоритм розрахунку виключно простий, як і визначає широке використання цього показника практично: коефіцієнт ефективності інвестиції (ARR) розраховується розподілом середньорічного прибутку PN на середню величину інвестиції (коефіцієнт береться у відсотках). Середня величина інвестиції перебуває розподілом вихідної суми капітальних вкладень на два, якщо передбачається, що після закінчення терміну реалізації аналізованого проекту всі капітальні витрати будуть списані; якщо допускається наявність залишкової вартості (RV), її оцінка повинна бути виключена.

Цей показник порівнюється з коефіцієнтом рентабельності авансованого капіталу, що розраховується розподілом загального чистого прибутку підприємства на загальну суму коштів, авансованих у його діяльність (підсумок середнього балансу нетто).

Описані вище IRR- і NPV-методи належать до традиційних методів оцінки інвестицій і використовуються вже протягом більш ніж трьох десятиліть. В абсолютній більшості випадків визначенням чистого наведеного доходу та внутрішньої норми рентабельності проекту та вичерпується аналіз ефективності. Такий стан речей має під собою об'єктивну основу: ці методи досить прості, не пов'язані з громіздкими обчисленнями і можуть застосовуватися з метою оцінки практично будь-яких інвестиційних проектів, тобто. Універсальні.

Однак зворотною стороною цієї універсальності є неможливість урахування специфіки реалізації деяких інвестиційних проектів, що певною мірою знижує точність та коректність аналізу. Спеціальні методи дозволяють акцентувати увагу на окремих моментах, які можуть мати серйозне значення для фінансового інвестора та детальніше досліджувати інвестиційний проект у цілому. Якщо показники внутрішньої норми рентабельності і чистого наведеного доходу дають лише загальне уявлення про те, що собою являє проект, то застосування спеціальних методів дозволяє скласти уявлення про окремі його аспекти і тим самим підвищити загальний рівень інвестиційного аналізу.

Основні спеціальні методи оцінки ефективності можна розділити дві групи: методи, засновані на визначенні кінцевої вартості інвестиційного проекту, тобто. наведеної не на початок, а на кінець планового періоду, що дозволяє розглядати окремо ставки відсотка на залучений та вкладений капітал. Таким чином, вони засновані на принципово іншому підході, ніж традиційні методи; методи, що є модифікацією традиційних схем розрахунків.

Досить часто в інвестиційній практиці виникає потреба у порівнянні проектів різної тривалості.

Нехай проекти А та Б розраховані відповідно на i та j років. У цьому випадку рекомендується:

Знайти найменше загальне кратне строки дії проектів - N;

Розглядаючи кожен із проектів як повторюваний, розрахувати з урахуванням фактора часу сумарний NPV проектів А та В, що реалізуються необхідне число разів протягом періоду N;

Вибрати той проект з вихідних, для якого сумарний NPV потоку, що повторюється, має найбільше значення.

Сумарний NPV потоку, що повторюється, знаходиться за формулою:

де NPV (i) – чистий наведений дохід вихідного проекту;

i- тривалість цього проекту;

r - коефіцієнт дисконтування у частках одиниці;

N – найменше загальне кратне;

n - число повторень вихідного проекту (воно характеризує кількість доданків у дужках).

У кожній з двох наведених нижче ситуацій потрібно вибрати найкращий проект (у млн руб.), Якщо ціна капіталу становить 10%:

а) проект А: -100, 50, 70; проект В: -100, 30, 40, 60;

б) проект З: -100, 50, 72; проект В: -100, 30, 40, 60.

Якщо розрахувати NPV для проектів А, В та С, то вони складуть відповідно: 3,30 млн руб., 5,4 млн руб., 4,96 млн руб. Безпосереднє порівняння ці дані не піддаються, тому необхідно розрахувати NPV наведених потоків. В обох випадках найменше загальне кратне дорівнює 6. Протягом цього періоду проекти А і С можуть бути повторені тричі, а проект - двічі.

У разі триразового повторення проекту А сумарний NPV дорівнює 8280000 руб.:

NPV = 3,30 + 3,30 / (1 +0,1) 2 +3,30 / (1 +0,1) 4 = 3,30 + 2,73 +2,25 = 8,28,

де 3,30 - наведений дохід першої реалізації проекту А;

2,73 - наведений дохід другої реалізації проекту А;

2,25 - наведений дохід третьої реалізації проекту А.

Оскільки сумарний NPV у разі дворазової реалізації проекту В більше (9,46 млн руб.), Проект є кращим.

Якщо зробити аналогічні розрахунки для варіанту (б), отримаємо, що сумарний NPV у разі триразового повторення проекту С становитиме 12450000 руб. (4,96+4,10+3,39). Таким чином, у цьому варіанті доцільним є проект С.

Розглянуту вище методику можна спростити у обчислювальному плані. Так, якщо аналізується кілька проектів, що істотно різняться за тривалістю реалізації, розрахунки можуть бути досить складними. Їх можна спростити, якщо припустити, що кожен із аналізованих проектів може бути реалізований необмежену кількість разів. У цьому випадку n®¥ кількість доданків у формулі розрахунку NPV(i, n) буде прагнути до нескінченності, а значення NPV(i, ¥) може бути знайдено за формулою для нескінченно спадної геометричної прогресії:

З двох порівнюваних проектів проект, що має більше NPV(i, ¥), є кращим.

Так, для розглянутого вище прикладу:

варіант а):

проект А: i = 2, тому

NPV(2, ¥) = 3,3 (1+0,1) 2 /((1+0,1) 2 -1) = 3,3×5,76 = 19,01 млн руб.;

проект: i = 3, тому

NPV(3, ¥) = 5,4 (1+0,1) 3 /((1+0,1) 3 -1) = 5,4×4,02=21,71 млн руб.;

варіант б):

проект В: NPV (3, ?) = 21,71 млн руб.,

проект З: NPV (2, ¥) = 28,57 млн ​​руб.

Таким чином, отримані ті ж самі результати: у варіанті а) переважно проект; у варіанті б) переважно проект С.

1. У порівняльному аналізіАльтернативні проекти критеріїв IRR можна використовувати з відомими застереженнями. Так, якщо значення IRR для проекту А більше, ніж для проекту, то проект А в певному сенсі може розглядатися як кращий, оскільки допускає більшу гнучкість у варіюванні джерелами фінансування інвестицій, ціна яких може істотно різнитися. Проте така перевага має досить умовний характер. IRR є відносним показником, і на його основі неможливо зробити правильні висновки про альтернативні проекти з позиції їхнього можливого вкладу у збільшення капіталу підприємства. Цей недолік особливо чітко проявляється, якщо проекти суттєво різняться за величиною грошових потоків.

Основний недолік критерію NPV у тому, що це абсолютний показник, а тому він не дає уявлення про так званий резерв безпеки проекту. Мається на увазі наступне: якщо допущені помилки у прогнозах грошового потоку (що зовсім не виключено особливо щодо останніх років реалізації проекту) або коефіцієнта дисконтування, наскільки велика небезпека того, що проект, який раніше розглядався як прибутковий, виявиться збитковим?
Інформацію про резерв безпеки проекту дають критерії IRR та РI. Так, за інших рівних умов, що більше IRR проти ціною авансованого капіталу, то більше вписувалося резерв безпеки. Що ж до критерію РІ, то правило тут таке: що більше значення РІ перевищує одиницю, то більше вписувалося резерв безпеки. Іншими словами, з позиції ризику можна порівнювати два проекти за критеріями IRR та РІ, але не можна – за критерієм NPV. Високе значення NPV не повинно бути вирішальним аргументом при прийнятті рішень інвестиційного характеру, оскільки, по-перше, воно визначається масштабом проекту і, по-друге, може бути пов'язане з досить високим ризиком. Навпаки, високе значення IRR у багатьох випадках свідчить про наявність певного резерву безпеки щодо цього проекту.

Оскільки залежність NPV від ставки дисконтування r нелінійна, значення NPV може істотно залежати від r, причому рівень цієї залежності різна і визначається динамікою елементів грошового потоку.

Для проектів класичного характеру критерій IRR показує лише максимальний рівень витрат на проект. Зокрема, якщо ціна інвестицій в обидва альтернативні проекти менша, ніж значення IRR для них, вибір може бути зроблений лише за допомогою додаткових критеріїв. Понад те, критерій IRR не дозволяє розрізняти ситуації, коли вартість капіталу змінюється.

Однією з істотних недоліків критерію IRR і те, що на відміну критерію NPV не має властивістю адитивності, тобто. для двох інвестиційних проектів А та В, які можуть бути здійснені одночасно:

NPV (A+B) = NPV (A) + NPV (B),

але IRR (A + B) ¹ IRR (A) + IRR (B).

У принципі не виключена ситуація, коли критерій IRR нема з чим порівнювати. Наприклад, немає підстав використовувати в аналізі постійну ціну капіталу. Якщо джерело фінансування - банківська позичка з фіксованою процентною ставкою, ціна капіталу не змінюється, проте найчастіше проект фінансується з різних джерел, для оцінки використовується середньозважена ціна капіталу фірми, значення якої може варіювати залежно, зокрема, від загальноекономічної ситуації, поточних прибутків тощо.

Критерій IRR абсолютно непридатний для аналізу неординарних інвестиційних потоків (назва умовна). У цьому випадку виникає як множинність значень IRR, так і неочевидність економічної інтерпретації співвідношень, що виникають, між показником IRR і ціною капіталу. Можливі також ситуації, коли позитивного значення IRR не існує.

Оцінюючи ефективності капітальних вкладень слід обов'язково враховувати вплив інфляції. Це досягається шляхом коригування елементів грошового потоку чи коефіцієнта дисконтування індекс інфляції (i).

Найбільш досконалою є методика, що передбачає коригування всіх факторів (зокрема, обсягу виручки та змінних витрат), що впливають на грошові потоки проектів. При цьому використовуються різні індекси, оскільки динаміка цін на продукцію підприємства та споживана ним сировина може істотно відрізнятися від динаміки інфляції. Розраховані з урахуванням інфляції грошові потоки аналізуються з допомогою критерію NPV.

Методика коригування індекс інфляції коефіцієнта дисконтування є простіший. Розглянемо приклад.

Прибутковість проекту складає 10% річних. Це означає, що 1 млн. руб. на початку року та 1,1 млн руб. наприкінці року мають однакову цінність. Припустимо, що має місце інфляція у вигляді 5% на рік. Отже, щоб забезпечити приріст капіталу в 10% та запобігти його знеціненню, дохідність проекту має становити: 1,10×1,05 = 1,155% річних.

Можна написати загальну формулу, що зв'язує звичайний коефіцієнт дисконтування (r), що застосовується в умовах інфляції, номінальний коефіцієнт дисконтування (р) та індекс інфляції (i): 1 + p= (1 + r) (1 + i).

Інвестиційний проект має такі характеристики: величина інвестицій – 5 млн руб.; період реалізації проекту – 3 роки; доходи за роками (у тис. руб.) – 2000, 2000, 2500; поточний коефіцієнт дисконтування (без урахування інфляції) – 9,5%; середньорічний індекс інфляції – 5%. Чи доцільно ухвалити проект?

Якщо оцінку робити без урахування впливу інфляції, проект слід прийняти, оскільки NPV = +399 тис. крб. Проте, якщо зробити поправку на індекс інфляції, тобто. використовувати у розрахунках номінальний коефіцієнт дисконтування (p=15%, 1,095×1,05=1,15), висновок буде протилежним, оскільки у разі NPV = -105 тис. крб.

Як зазначалося, основними характеристиками інвестиційного проекту є елементи грошового потоку і коефіцієнт дисконтування, тому облік ризику здійснюється поправкою однієї з цих параметрів.

Перший підхід пов'язані з розрахунком можливих величин грошового потоку і наступним розрахунком NPV всім варіантів. Аналіз проводиться за такими напрямами:

За кожним проектом будують три його можливі варіантирозвитку: песимістичний, найімовірніший, оптимістичний;

У кожному з варіантів розраховується відповідний NPV, тобто. отримують три величини: NPV p, NPV ml, NPV o;

Для кожного проекту розраховується розмах варіації NPV за формулою R(NPV) = NPV o - NPV p;

З двох порівнюваних проектів той вважається більш ризикованим, у якого розмах варіації NPV більший.

Розглянемо найпростіший приклад.

Необхідно провести аналіз двох взаємовиключних проектів А та В, які мають однакову тривалість реалізації (5 років). Проект А, як і проект, має однакові щорічні грошові надходження. Ціна капіталу складає 10%. Вихідні дані та результати розрахунків наведені в таблиці 2.

Таблиця 2.

Таким чином, проект характеризується великим NPV, але в той же час він більш ризикований.

Розглянута методика може бути модифікована шляхом застосування кількісних оцінок ймовірностей. В цьому випадку:

За кожним варіантом розраховується песимістична, найбільш ймовірна та оптимістична оцінки фінансових надходжень та NPV;

Для кожного проекту значенням NPV p , NPV ml NPV o присвоюються ймовірності їх здійснення;

Для кожного проекту розраховується ймовірне значення NPV, зважене за наданими ймовірностями, і середнє відхилення від нього;

Проект із великим значенням середнього квадратичного відхилення вважається ризикованим.

Основою методики є припущення у тому, що прибутковість інвестиційного проекту прямо пропорційна пов'язаному з ним ризику, т. е. що стоїть ризик конкретного інвестиційного проекту проти безризиковим (базисним) еталоном, тим вище необхідна прибутковість цього проекту.

Ризик враховується таким чином: до безризикового коефіцієнта дисконтування або деякого його базового значення додається поправка на ризик, і при розрахунку критеріїв оцінки проекту використовується відкориговане значення ставки (Risk-Adjusted Discount Rate, RADR).

Таким чином, методика має вигляд:

Встановлюється вихідна ціна капіталу, СС, призначеного для інвестування (нерідко як її беруть WACC):

Визначається (як правило, експертним шляхом) премія за ризик, пов'язаний з цим проектом: для проекту А - r a, для проекту В - r b;

Розраховується NPV з коефіцієнтом дисконтування r (для проекту А: r = CC + ra, для проекту B: r = CC + r b);

Проект з великим NPV вважається кращим.

Розглянемо приклад використання критеріїв NPV, PI та IRR.

Підприємство розглядає доцільність набуття нової технологічної лінії. Вартість лінії становить 10 млн. дол.; термін експлуатації – 5 років; знос нараховується за рівномірно-прямолінійним методом (20% на рік); ліквідаційна вартість обладнання буде достатньою для покриття витрат, пов'язаних з демонтажем лінії. Виручка від реалізації продукції прогнозується за роками в наступних обсягах (тис. дол.): 6800, 7400, 8200, 8000, 6000. Поточні витрати за роками оцінюються наступним чином: 3400 тис. дол. на 3%. Ставка прибуток становить 30%. Сформоване фінансово-господарське становище підприємства таке, що ціна авансованого капіталу (WACC) становить - 19%. Чи варто ухвалювати проект?

Аналіз виконується у три етапи: 1) розрахунок вихідних показників за роками; 2) розрахунок показників ефективності капвкладень; 3) аналіз показників.

Етап 1. Розрахунок вихідних показників за роками

Таблиця 3.

Етап 2. Розрахунок показників ефективності капвкладень

а) розрахунок NPV за формулою (1), r = 19%:

NPV=-10000+2980×0,8403+3329×0,7062+3815×0,5934+3599×0,4987+
+2121×0,4191 = -198 тис. дол;

б) розрахунок PI (3): PI = 9802,4/10000 = 0,98;

в) розрахунок IRR цього проекту за формулою (5): IRR = 18,1%;

Етап 3. Аналіз показників

Отже, NPV< 0, PI < 1, IRR < CC. Согласно критериям NPV, РI и IRR проект нужно отвергнуть.

Інвестування являє собою один з найбільш важливих аспектів діяльності будь-якої комерційної організації, що динамічно розвивається.

Для планування та здійснення інвестиційної діяльності особливу важливість має попередній аналіз, який проводиться на стадії розробки інвестиційних проектів та сприяє прийняттю розумних та обґрунтованих управлінських рішень.

Основним напрямом попереднього аналізу є визначення показників можливої ​​економічної ефективності інвестицій, тобто. віддачі від капітальних вкладень, що передбачаються проектом. Як правило, у розрахунках береться до уваги часовий аспект вартості грошей.

Під довгостроковими інвестиціями в основні засоби (капітальними вкладеннями) розуміють витрати на створення та відтворення основних засобів. Капітальні вкладення можуть здійснюватися у формі капітального будівництва та придбання об'єктів основних засобів.

При аналізі інвестиційних проектів виходять із певних припущень. По-перше, з кожним інвестиційним проектом прийнято пов'язувати грошовий потік. Найчастіше аналіз ведеться за роками. Передбачається, що це вкладення здійснюються наприкінці року, попереднього першому року реалізації проекту, хоча у принципі можуть здійснюватися протягом низки наступних років. Приплив (відтік) коштів належить до кінця чергового року.

Показники, використовувані під час аналізу ефективності інвестицій, можна поділити на засновані на дисконтованих оцінках і на облікових оцінках.

Показник чистого наведеного доходу (NPV) характеризує сучасну величину ефекту від реалізації інвестиційного проекту.

На відміну від показника NPV, індекс рентабельності (PI) є відносним показником. Він характеризує рівень доходів одиницю витрат, тобто. ефективність вкладень.

Економічний зміст критерію внутрішньої норми прибутку інвестицій (IRR) полягає в наступному: IRR показує максимально допустимий відносний рівень витрат за проектом.

Термін окупності інвестицій – один із найпростіших методів і поширений у світовій практиці; передбачає тимчасової впорядкованості фінансових надходжень. Алгоритм розрахунку терміну окупності (РР) залежить від рівномірності розподілу прогнозованих доходів від інвестиції. Його застосування доцільно у ситуації, коли насамперед важлива ліквідність, а чи не прибутковість проекту, чи коли інвестиції пов'язані з високим рівнем ризику.

Метод коефіцієнта ефективності інвестицій (ARR) має дві характерні риси: він передбачає дисконтування показників доходу; дохід характеризується показником чистий прибуток PN (балансова прибуток з відрахуванням відрахувань до бюджету). Алгоритм розрахунку методом винятково простий.

Оцінюючи ефективності капітальних вкладень слід обов'язково враховувати вплив інфляції. Це досягається шляхом коригування елементів грошового потоку чи коефіцієнта дисконтування індекс інфляції. Такий самий принцип покладено основою методики обліку ризику.

Як показали результати численних обстежень практики прийняття рішень у галузі інвестиційної політики в умовах ринку, в аналізі ефективності інвестиційних проектів найчастіше застосовуються критерії NPV та IRR. Однак можливі ситуації, коли ці критерії суперечать один одному, наприклад, оцінюючи альтернативні проекти.

Досить часто в інвестиційній практиці виникає потреба у порівнянні проектів різної тривалості. Для вибору одного з них використовується один із методів: метод розрахунку сумарного значення NPV та метод нескінченного ланцюгового повтору порівнюваних проектів.

У реальній ситуації проблема аналізу капітальних вкладень може бути непростою. Невипадково дослідження західної практики прийняття інвестиційних рішень показали, що переважна більшість компаній, по-перше, розраховує кілька критеріїв і, по-друге, використовує отримані кількісні оцінки як керівництво до дії, бо як інформацію до роздумів. Тому слід ще раз підкреслити, що методи кількісних оцінок нічого не винні бути самоціллю, як і їх складність може бути гарантом безумовної правильності рішень, прийнятих з допомогою.

1. Тимчасове положення про фінансування та кредитування капітального будівництва на території РФ (утв. Постановою Уряду РФ від 21.03.94 № 220).

2. Закон РРФСР від 26.06.91 "Про інвестиційну діяльність у РРФСР".

3. ПБУ 6/97 "Облік основних засобів" (утв. наказом Мінфіну РФ від 3.09.97 № 65н).

4. ПБУ 2/94 "Облік договорів (контрактів) на капітальне будівництво" (утв. наказом Мінфіну РФ від 20.12.94 № 167).

5. Положення з бухгалтерського обліку довгострокових інвестицій (дов. Листом Мінфіну РФ від 30.12.93 № 160).

6. Бірман Г., Шмідт С. Економічний аналіз інвестиційних проектів. - М.: Банки та біржі, ЮНИТИ, 1999.

7. Бромвіч М. Аналіз економічної ефективності капіталовкладень. - М: ІНФРА-М, 1996. - 432 с.

8. Єфімова О. В. Фінансовий аналіз. - М: Бухгалтерський облік, 1999. - 320 с.

9. Ідрісов А. Б., Картишев С.В., Постніков А.В. Стратегічне планування та аналіз ефективності інвестицій. - М.: Інформаційно-видавничий дім "Філін", 1997. - 272 с.

10. Ковальов В. В. Методи оцінки інвестиційних проектів. - М: Фінанси та статистика, 1998. - 144 с.

11. Ковальов В. В. Фінансовий аналіз. - М: Фінанси та статистика, 1996. - 432 с.

12. Ліпсіц І. В., Коссов В. В. Інвестиційний проект: методи підготовки та аналізу. - М: Видавництво БЕК, 1999.

13. Мелкумов Я. С. Економічна оцінка ефективності інвестицій. - М.: ІКЦ "ДІС", 1997. - 160 с.

14. Норткотт Д. Прийняття інвестиційних рішень. - М.: Банки та біржі, ЮНІТІ, 1997. - 247 с.

15. Хорн Дж. К. Ван Основи управління фінансами. - М: Фінанси та статистика, 1996. - 800 с.

16. Четиркін Є. М. Методи фінансових та комерційних розрахунків. – М.: Справа ЛТД, 1995. – 320 с.